Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Обенижі́ — село в Україні, у Турійській селищній громаді Ковельського району Волинської області. Населення становить 620 осіб.
| село Обенижі | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Волинська область |
| Район | Ковельський район |
| Громада | Турійська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 620 |
| Площа | 2,561 км² |
| Густота населення | 242,09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44835 |
| Телефонний код | +380 3363 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°01′58″ пн. ш. 24°29′53″ сх. д. / 51.03278° пн. ш. 24.49806° сх. д.Координати: 51°01′58″ пн. ш. 24°29′53″ сх. д. / 51.03278° пн. ш. 24.49806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 188 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44833, Волинська обл.,Турійський р-н, с.Соловичі |
| Карта | |
  Обенижі | |
 Обенижі | |
| Мапа | |
| | |
Легенди про назву села
Існує 2 версії щодо походження назви села.
Перша згадує про давні часи, коли родини слов'янських племен стали поділятись на сім'ї. Два брати, зайнявши кожен дві ділянки землі, почали сперечатись за краще місце. Дійшло до бійки. Старший брат кинувся на молодшого. Обидва були озброєні кремнієвими ножами. Бійка була до смерті. Обоє брати загинули. Потім на тому місці почали селитись інші сім'ї і від того часу пішла назва того поселення як «оба ножі», «Обениж».
Друга версія розповідає про будівництво об'їзної дороги під час ремонтних робіт на шляху з Ковеля до Володимира-Волинського у районі озер Селище і Черепаха. Біля тієї дороги був напис: «Об'їзд нижче», тобто нижче непрохідного шляху між боліт і озерних плавнів. Звідси і виникла назва «Обенижі» або «Обеніжи».
Історія
Обенижі існували вже в XV столітті: в документах Архіву Сангушків, том 3, згадується про функціонування в цей час православної церкви, яка була зруйнована в XVII ст. і на її місці побудована нова. Проте офіційно перше писемна згадка про село припадає на 1 травня 1532 року, коли Василь Федорович у містечку Турійськ продав Обенижі князеві Федорові Сангушку, старості Володимирському. Через рік це дарування підтвердив король Сигізмунд І і село, відповідно, стало повною власністю українського князя Федора Сангушка.
Самі Обенижі географічно знаходяться на лівому березі струмочка Зелія, який впадав у річку Турія, що була судноплавною із найдавніших часів аж до початку XX ст. Уже приблизно зі XVI ст. мешканці Обениж своїм гужовим транспортом доставляли зерно, мед, шкіру корів, попіл, рибу в Турійськ, а потім суднами до річки Прип'ять, а по ній у міста Західної Європи. У гущі лісового масиву за 3 км від села знаходиться також озеро Рудно (близько 6 га за площею) оповите численними легендами зокрема про те, що сама водойма немає дна.
Під час національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького повстанський загін діяв і в Обенижах, засвідчивши тим самим високий рівень організованості селян та їх жертовну боротьбу за державну незалежність.
Наприкінці XVIII ст. село приласнили поміщики — графи Мйончинськи, один із яких був будівельником церкви в Обенижах. У 1870 р. село стало власністю графів Орежків. У 1905 р. на північ від села вперше було прокладено залізничну колію, що сполучала міста Ковель та Володимир. На її будівництві працювали солдати та мешканці Обениж.
Перша світова війна важко вдарила по соціально-економічному житті села. Наприкінці 1914 р. в Обенижах було мобілізовано до царської армії близько 60 % чоловічого працездатного населення віком від 21 до 50 років. Тому вся складність воєнного лихоліття впала на плечі жінок, дітей та літніх людей. Цікаво, що обенижівець Семен Бондарук воював у Бессарабії, двічі обирався делегатом військових з'їздів, які відбувались у Києві і бачив там Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюру. На фронтах війни загинули п'ятеро обенижівців, але пам'ять про їх подвиг вічно у серцях односельчан.
Після закінчення Першої світової війни село Обенижі, згідно із Ризьким мирним договором від 1921 р. у складі Західної України відійшли до території Польщі. Складне соціально-економічне становище доповнювалось і національним та релігійним гнобленням. Однак самосвідомість селян не була втрачена. В селі згодом виникла читальня, на основі якої вже 1924 р. були створені місцеві «Просвіта» та бібліотека, організаторами яких стали Кузьма Тишик, Олексій Капрал, Василь Сенечко та інші. Через складні життєві обставини у міжвоєнний період посилилась еміграція українців за кордон. З 1928 по 1939 рр. за океан з Обениж виїхало десять сімей, котрим дуже важко доводилось адаптовуватись до нової землі, звичаїв, культури, мови.
Друга світова війна ще важче позначилась на мирному житті обенижівців і з початків воєних дій (а саме 30 червня 1941 р.) село було окуповане німецькими нацистами. Через рік багатьох селян насильно було відправлено до Німеччини для виконання примусових робіт.
У 1941 р. до війська була мобілізовано 117 мешканців села, які героїчно воювали на різних фронтах. Серед них: Мурай Іван Гнатович, нагороджений орденом Червоної Зірки, Касянюк Володимир Іванович (два ордени Слави), Сичик Прокіп Назарович, Сахарук Кузьма Прокопович (медаль «За відвагу») та інші, які своїм життям здобували Перемогу для майбутніх поколінь і миру на землі.
Обенижівці активно були задіяні в УПА, котра створилась в легендарному урочищі Вовчак, неподалік села. Урочище Вовчак — місце, де зародилась УПА. Місцем постійної дислокації одного з перших підрозділів було урочище Вовчак у Турійському районі. Це базування називалося «Січ». Його штаб був розташований у с. Вовчку. Поруч — вишкільні, санітарні й господарські осередки північної військової округи «Турів». Весною 1943 року тут дислокувалося п'ять сотень повстанців. «Січ» підлягала головному командиру УПА-Північ — «Климу Савурі» (Дмитрові Клячківському). Урочище Вовчак у лісових масивах вважається місцем, де 14 жовтня 1943 року, на свято Покрови, зродилася Українська Повстанська Армія. У 1943—1944 роках тут діяла велика база УПА під назвою «Січ». За участь у партизанській боротьбі проти окупантів було заарештовано 15 селян, які пробули в таборах ГУЛАГу по 10-15 років.
На фронтах Другої світової війни загинуло 78 мешканців Обениж, імена яких викарбувані на таблиці пам'ятника Загиблому солдату у центрі села. Кожен із них також занесений в «Книгу пам'яті України».
1947 р. в Обенижах було відновлено колгосп ім. Тимошенка, створений ще перед війною сім років тому. Люди там невтомно працювали на трудоднях зранку до вечора, майже нічого не отримуючи за свою тяжку працю. У 1949—1950 рр. у селі було побудоване нове дерев'яне приміщення школи, яке діє і понині. До того дітей навчали грамоти у хатах селян. Першим директором нової школи був Володимир Сташейко. Згодом його замінили Микола Коптюк, Микола Сичик та Анатолій Антосюк, що керує школою нині. Навчальний заклад виховав цілі покоління працьовитих і добрих людей різних професій. Зокрема, чимало вихідців Обениж присвятили себе військовій справі. А Василь Фісюк, проходивши військову службу на атомному підводному човні в Тихому океані, у 1978 р. ціною власного життя врятував команду корабля від аварійної пожежі.
Після ліквідації Турійського району 19 липня 2020 року село увійшло до Ковельського району.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 767 осіб, з яких 382 чоловіки та 385 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 620 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,35 % |
| російська | 0,65 % |
Інфраструктура
Станом на 2001 рік у селі нараховувалось 244 житлових будинки, 240 господарств.
У Обенижах функціонують медпункт, школа І-ІІ ступеня, дитсадок «Барвінок», будинок культури, бібліотека, продуктові магазини. Окрасою села є пам'ятка архітектури — Хресто-Воздвиженська церква, побудована 1821 р. Кам'яний храм побудований на кошти поміщика графа Мйончинського та парафіян села.
Пишаються обенижівці своїми відомими краянами. Такими, як літописець села — Яків Павлович Сичик (1915—2000); поет-шістдесятник, жертва хрущовської «відлиги» Кость Шишко (1940—2001), автор книги «Пісня дощу». Це і Семен Зінчук — учасник Першої світової війни, нагороджений Георгіївським хрестом; Іван Тишик — член ЦК КПЗУ, депутат Народних Зборів Західної України; Омелян Брагнюк — автор революційних віршів та пісень подій І пол. XX ст. в Обенижах; Тамара Тишик, Надія Бондарук (Черниш) як члени ОУН-УПА. Цей список можна продовжувати і далі.
У Обенижівцях народилися Єфросинія Касянюк та Олексій Капрал, батьки Іларіона (в миру Ігор Олексійович Капрал) — Митрополита Східно-Американського і Нью-Йоркського, Першоієрарха Російської Православної Церкви за кордоном, які змушені були виїхати в Канаду. Митрополит Іларіон не забуває звідки походить його рідне коріння і вже кілька разів здійснив свій візит до села. 16 травня 2022 року митрополита не стало, помер він в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк, США
Пам'ятки
На північний схід від села знаходиться загальнозоологічний заказник місцевого значення «Соловичівський».
Персоналії
- (нар. 13 листопада 1993 — пом. 3 вересня 2022) — українська військова, медик, учасниця Російсько-української війни. Загинула на Харківщині у бою з російськими окупантами.
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- Вбили, коли надавала допомогу солдатам: на фронті загинула військова медикиня із Волині
Джерела
- Сичик Я. Історія села Обенижі. — (Анонімне видання в одному екземплярі). — 2002.
- Ярмолюк З. Нарис історії села Обенижі. — Луцьк, 2004.
Посилання
- Погода в селі Обенижі
- Кость Шишко український поет і художник
 | Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Obenizhi selo v Ukrayini u Turijskij selishnij gromadi Kovelskogo rajonu Volinskoyi oblasti Naselennya stanovit 620 osib selo ObenizhiKrayina UkrayinaOblast Volinska oblastRajon Kovelskij rajonGromada Turijska selishna gromadaOsnovni daniNaselennya 620Plosha 2 561 km Gustota naselennya 242 09 osib km Poshtovij indeks 44835Telefonnij kod 380 3363Geografichni daniGeografichni koordinati 51 01 58 pn sh 24 29 53 sh d 51 03278 pn sh 24 49806 sh d 51 03278 24 49806 Koordinati 51 01 58 pn sh 24 29 53 sh d 51 03278 pn sh 24 49806 sh d 51 03278 24 49806Serednya visota nad rivnem morya 188 mMisceva vladaAdresa radi 44833 Volinska obl Turijskij r n s SolovichiKartaObenizhiObenizhiMapa Obenizhi u VikishovishiLegendi pro nazvu selaPam yatnij hrest pri v yizdi v selo Isnuye 2 versiyi shodo pohodzhennya nazvi sela Pershazgaduye pro davni chasi koli rodini slov yanskih plemen stali podilyatis na sim yi Dva brati zajnyavshi kozhen dvi dilyanki zemli pochali sperechatis za krashe misce Dijshlo do bijki Starshij brat kinuvsya na molodshogo Obidva buli ozbroyeni kremniyevimi nozhami Bijka bula do smerti Oboye brati zaginuli Potim na tomu misci pochali selitis inshi sim yi i vid togo chasu pishla nazva togo poselennya yak oba nozhi Obenizh Druga versiyarozpovidaye pro budivnictvo ob yiznoyi dorogi pid chas remontnih robit na shlyahu z Kovelya do Volodimira Volinskogo u rajoni ozer Selishe i Cherepaha Bilya tiyeyi dorogi buv napis Ob yizd nizhche tobto nizhche neprohidnogo shlyahu mizh bolit i ozernih plavniv Zvidsi i vinikla nazva Obenizhi abo Obenizhi IstoriyaObenizhi isnuvali vzhe v XV stolitti v dokumentah Arhivu Sangushkiv tom 3 zgaduyetsya pro funkcionuvannya v cej chas pravoslavnoyi cerkvi yaka bula zrujnovana v XVII st i na yiyi misci pobudovana nova Prote oficijno pershe pisemna zgadka pro selo pripadaye na 1 travnya 1532 roku koli Vasil Fedorovich u mistechku Turijsk prodav Obenizhi knyazevi Fedorovi Sangushku starosti Volodimirskomu Cherez rik ce daruvannya pidtverdiv korol Sigizmund I i selo vidpovidno stalo povnoyu vlasnistyu ukrayinskogo knyazya Fedora Sangushka Sami Obenizhi geografichno znahodyatsya na livomu berezi strumochka Zeliya yakij vpadav u richku Turiya sho bula sudnoplavnoyu iz najdavnishih chasiv azh do pochatku XX st Uzhe priblizno zi XVI st meshkanci Obenizh svoyim guzhovim transportom dostavlyali zerno med shkiru koriv popil ribu v Turijsk a potim sudnami do richki Prip yat a po nij u mista Zahidnoyi Yevropi U gushi lisovogo masivu za 3 km vid sela znahoditsya takozh ozero Rudno blizko 6 ga za plosheyu opovite chislennimi legendami zokrema pro te sho sama vodojma nemaye dna Pid chas nacionalno vizvolnoyi vijni pid provodom B Hmelnickogo povstanskij zagin diyav i v Obenizhah zasvidchivshi tim samim visokij riven organizovanosti selyan ta yih zhertovnu borotbu za derzhavnu nezalezhnist Naprikinci XVIII st selo prilasnili pomishiki grafi Mjonchinski odin iz yakih buv budivelnikom cerkvi v Obenizhah U 1870 r selo stalo vlasnistyu grafiv Orezhkiv U 1905 r na pivnich vid sela vpershe bulo prokladeno zaliznichnu koliyu sho spoluchala mista Kovel ta Volodimir Na yiyi budivnictvi pracyuvali soldati ta meshkanci Obenizh Persha svitova vijna vazhko vdarila po socialno ekonomichnomu zhitti sela Naprikinci 1914 r v Obenizhah bulo mobilizovano do carskoyi armiyi blizko 60 cholovichogo pracezdatnogo naselennya vikom vid 21 do 50 rokiv Tomu vsya skladnist voyennogo liholittya vpala na plechi zhinok ditej ta litnih lyudej Cikavo sho obenizhivec Semen Bondaruk voyuvav u Bessarabiyi dvichi obiravsya delegatom vijskovih z yizdiv yaki vidbuvalis u Kiyevi i bachiv tam Mihajla Grushevskogo Volodimira Vinnichenka Simona Petlyuru Na frontah vijni zaginuli p yatero obenizhivciv ale pam yat pro yih podvig vichno u sercyah odnoselchan Pislya zakinchennya Pershoyi svitovoyi vijni selo Obenizhi zgidno iz Rizkim mirnim dogovorom vid 1921 r u skladi Zahidnoyi Ukrayini vidijshli do teritoriyi Polshi Skladne socialno ekonomichne stanovishe dopovnyuvalos i nacionalnim ta religijnim gnoblennyam Odnak samosvidomist selyan ne bula vtrachena V seli zgodom vinikla chitalnya na osnovi yakoyi vzhe 1924 r buli stvoreni miscevi Prosvita ta biblioteka organizatorami yakih stali Kuzma Tishik Oleksij Kapral Vasil Senechko ta inshi Cherez skladni zhittyevi obstavini u mizhvoyennij period posililas emigraciya ukrayinciv za kordon Z 1928 po 1939 rr za okean z Obenizh viyihalo desyat simej kotrim duzhe vazhko dovodilos adaptovuvatis do novoyi zemli zvichayiv kulturi movi Druga svitova vijna she vazhche poznachilas na mirnomu zhitti obenizhivciv i z pochatkiv voyenih dij a same 30 chervnya 1941 r selo bulo okupovane nimeckimi nacistami Cherez rik bagatoh selyan nasilno bulo vidpravleno do Nimechchini dlya vikonannya primusovih robit U 1941 r do vijska bula mobilizovano 117 meshkanciv sela yaki geroyichno voyuvali na riznih frontah Sered nih Muraj Ivan Gnatovich nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki Kasyanyuk Volodimir Ivanovich dva ordeni Slavi Sichik Prokip Nazarovich Saharuk Kuzma Prokopovich medal Za vidvagu ta inshi yaki svoyim zhittyam zdobuvali Peremogu dlya majbutnih pokolin i miru na zemli Bratska mogila 12 voyakiv UPA yaki zaginuli u boyu v urochishi Rudno Obenizhivci aktivno buli zadiyani v UPA kotra stvorilas v legendarnomu urochishi Vovchak nepodalik sela Urochishe Vovchak misce de zarodilas UPA Miscem postijnoyi dislokaciyi odnogo z pershih pidrozdiliv bulo urochishe Vovchak u Turijskomu rajoni Ce bazuvannya nazivalosya Sich Jogo shtab buv roztashovanij u s Vovchku Poruch vishkilni sanitarni j gospodarski oseredki pivnichnoyi vijskovoyi okrugi Turiv Vesnoyu 1943 roku tut dislokuvalosya p yat soten povstanciv Sich pidlyagala golovnomu komandiru UPA Pivnich Klimu Savuri Dmitrovi Klyachkivskomu Urochishe Vovchak u lisovih masivah vvazhayetsya miscem de 14 zhovtnya 1943 roku na svyato Pokrovi zrodilasya Ukrayinska Povstanska Armiya U 1943 1944 rokah tut diyala velika baza UPA pid nazvoyu Sich Za uchast u partizanskij borotbi proti okupantiv bulo zaareshtovano 15 selyan yaki probuli v taborah GULAGu po 10 15 rokiv Na frontah Drugoyi svitovoyi vijni zaginulo 78 meshkanciv Obenizh imena yakih vikarbuvani na tablici pam yatnika Zagiblomu soldatu u centri sela Kozhen iz nih takozh zanesenij v Knigu pam yati Ukrayini 1947 r v Obenizhah bulo vidnovleno kolgosp im Timoshenka stvorenij she pered vijnoyu sim rokiv tomu Lyudi tam nevtomno pracyuvali na trudodnyah zranku do vechora majzhe nichogo ne otrimuyuchi za svoyu tyazhku pracyu U 1949 1950 rr u seli bulo pobudovane nove derev yane primishennya shkoli yake diye i ponini Do togo ditej navchali gramoti u hatah selyan Pershim direktorom novoyi shkoli buv Volodimir Stashejko Zgodom jogo zaminili Mikola Koptyuk Mikola Sichik ta Anatolij Antosyuk sho keruye shkoloyu nini Navchalnij zaklad vihovav cili pokolinnya pracovitih i dobrih lyudej riznih profesij Zokrema chimalo vihidciv Obenizh prisvyatili sebe vijskovij spravi A Vasil Fisyuk prohodivshi vijskovu sluzhbu na atomnomu pidvodnomu chovni v Tihomu okeani u 1978 r cinoyu vlasnogo zhittya vryatuvav komandu korablya vid avarijnoyi pozhezhi Pislya likvidaciyi Turijskogo rajonu 19 lipnya 2020 roku selo uvijshlo do Kovelskogo rajonu NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 767 osib z yakih 382 choloviki ta 385 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkalo 620 osib Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotokukrayinska 99 35 rosijska 0 65 InfrastrukturaCerkva Vozdvizhennya Chesnogo Hresta PCU pobudovana u 1821 r za koshti pomishika Mjonchinskogo ta parafiyan sela Obenizhi Pam yatka arhitekturi miscevogo znachennya Stanom na 2001 rik u seli narahovuvalos 244 zhitlovih budinki 240 gospodarstv Mitropolit Ilarion Kapral U Obenizhah funkcionuyut medpunkt shkola I II stupenya ditsadok Barvinok budinok kulturi biblioteka produktovi magazini Okrasoyu sela ye pam yatka arhitekturi Hresto Vozdvizhenska cerkva pobudovana 1821 r Kam yanij hram pobudovanij na koshti pomishika grafa Mjonchinskogo ta parafiyan sela Pishayutsya obenizhivci svoyimi vidomimi krayanami Takimi yak litopisec sela Yakiv Pavlovich Sichik 1915 2000 poet shistdesyatnik zhertva hrushovskoyi vidligi Kost Shishko 1940 2001 avtor knigi Pisnya doshu Ce i Semen Zinchuk uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni nagorodzhenij Georgiyivskim hrestom Ivan Tishik chlen CK KPZU deputat Narodnih Zboriv Zahidnoyi Ukrayini Omelyan Bragnyuk avtor revolyucijnih virshiv ta pisen podij I pol XX st v Obenizhah Tamara Tishik Nadiya Bondaruk Chernish yak chleni OUN UPA Cej spisok mozhna prodovzhuvati i dali Zakaznik Solovichivskij U Obenizhivcyah narodilisya Yefrosiniya Kasyanyuk ta Oleksij Kapral batki Ilariona v miru Igor Oleksijovich Kapral Mitropolita Shidno Amerikanskogo i Nyu Jorkskogo Pershoiyerarha Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi za kordonom yaki zmusheni buli viyihati v Kanadu Mitropolit Ilarion ne zabuvaye zvidki pohodit jogo ridne korinnya i vzhe kilka raziv zdijsniv svij vizit do sela 16 travnya 2022 roku mitropolita ne stalo pomer vin v Nyu Jorku shtat Nyu Jork SShAPam yatkiNa pivnichnij shid vid sela znahoditsya zagalnozoologichnij zakaznik miscevogo znachennya Solovichivskij Personaliyi nar 13 listopada 1993 pom 3 veresnya 2022 ukrayinska vijskova medik uchasnicya Rosijsko ukrayinskoyi vijni Zaginula na Harkivshini u boyu z rosijskimi okupantami PrimitkiPostanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 Vbili koli nadavala dopomogu soldatam na fronti zaginula vijskova medikinya iz VoliniDzherelaSichik Ya Istoriya sela Obenizhi Anonimne vidannya v odnomu ekzemplyari 2002 Yarmolyuk Z Naris istoriyi sela Obenizhi Luck 2004 PosilannyaPogoda v seli Obenizhi Kost Shishko ukrayinskij poet i hudozhnikCe nezavershena stattya z geografiyi Volinskoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi