Ніч перед Різдвом рос Ночь перед Рождеством повість Миколи Гоголя з циклу Вечори на хуторі біля Диканьки Ніч перед Різдв

«Ніч перед Різдвом» (рос. Ночь перед Рождеством) — повість Миколи Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки»

Ніч перед Різдвом
Ночь перед Рождеством

Жанр	повість
Форма	повість
Автор	Микола Гоголь
Мова	російська
Опубліковано	1832
Попередній твір	Пропала грамота
Наступний твір	Страшна помста


Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ніч перед Різдвом (значення).

Історія створення

Час написання «Ночі перед Різдвом» різні дослідники визначають по-різному — хоча і в загальних рамках періоду з 1830 р. до зими 1831—1832 рр..

Уперше повість опублікована у виданні: «Вечера на хуторе близ Диканьки. Повести, изданные Пасичником Рудым Паньком. Вторая книжка. Санкт-Петербург. Печатано в типографии А. Плюшара. 1832 (цензурное разрешение — 31 января 1832 г.)».

Сюжет

Поштовий блок, присвячений 200-тій річниці від дня народження М. Гоголя. На правій марці — «Ніч перед Різдвом»

Дія повісті хронологічно приурочена до епізоду царювання Катерини II, останньої депутації запорожців, що відбулася в 1775 році і пов'язаної з роботою Комісії щодо ліквідування Запорізької Січі.

Сюжет твору розгортається в українській Диканьці. Ніким не помічені, в небі кружляють двоє: відьма на мітлі, яка набирає в рукав зірки, і чорт, який ховає місяць в кишеню, думаючи, що темрява, яка настала, утримає вдома багатого козака Корнія Чуба, запрошеного до дяка Осипа Никифоровича на кутю, і ненависний бісу коваль Вакула (який намалював на церковній стіні картину Страшного суду) не наважиться прийти до дочки Чуба — Оксани.

Чуб з кумом не знають, чи йти в такій темряві до дяка, однак вирішують, що підуть. Вдома залишається красуня Оксана. Приходить Вакула. Оксана насміхається з нього. У двері стукає Чуб, що заблукав, без кума, який вирішив повернутися через влаштовану чортом хурделицю додому. Однак, почувши коваля, Чуб вирішує, що потрапив в хату кульгавого Левченка. Чуб вирушає до матері Вакули, Солохи, яка і є тою самою відьмою, що крала з неба зірки.

До Оксани приходять її подруги. Вона зауважує на одній з них розшиті золотом черевички. Оксана гордо заявляє, що вийде заміж за Вакулу, якщо той принесе їй черевички, «які носить цариця».

Між тим, чорта, що з користю проводить час у Солохи, налякав голова, що не пішов до дяка на кутю. Чорт залізає в мішок, залишений серед хати Вакулою, а в інший незабаром лізе й голова, тому що до Солохи прийшов дяк. Дяку теж доводиться лізти в мішок, бо приходить Чуб. Втім, незабаром Чуб ліз в той же мішок, уникаючи зустрічі з Вакулою що повернувся. Поки Солоха розмовляє на городі з козаком Касьяном Свербигузом, що тільки-но прийшов, Вакула забирає мішки, пояснюючи собі їх тяжкість своїм пригніченим станом після зустрічі з Оксаною.

Різдво в Україні. Поштова марка СРСР, 1991 р., серія Народні свята

У натовпі колядників коваль знову зустрічає Оксану, яка повторює свою обіцянку щодо черевичків. З горя Вакула вирішує втопитися, кидає всі мішки, крім найменшого, і тікає.

Трохи заспокоївшись, Вакула хоче спробувати ще один спосіб: він приходить до запорожця Пузатого Пацюка, який «трохи схожий на біса», і отримує туманну відповідь, що чорт у нього за плечима. Передчуваючи славну здобич, чорт вискакує з мішка і, сівши на шию коваля, обіцяє йому цієї ж ночі Оксану. Хитрий коваль, вхопивши чорта за хвіст і погрожуючи його перехрестити, стає господарем становища і велить бісу везти його «в Петербург, просто до цариці».

Опинившись в Петербурзі, коваль приходить до запорожців, з якими познайомився восени, коли вони проїжджали через Диканьку. З допомогою чорта він намагається потрапити до цариці. Дивуючись розкоші палацу і чудному живопису, коваль виявляється перед царицею і просить її дати черевички. Зворушена такою простодушністю, Катерина звертає на цей пасаж увагу Фонвізіна що стояв неподалік, а Вакулі дарує черевички.

У селі в цей час диканські баби сперечаються, яким саме чином наклав на себе руки Вакула. Ці пересуди бентежать Оксану, вона всю ніч не може заснути, а до ранку «закохалася по вуха в коваля». Повернувшись на Батьківщину, коваль виймає зі скрині нову шапку й пояс і вирушає до Чуба з проханням віддати за нього Оксану. Чуб, спокушений подарунками й розсерджений віроломством Солохи, погоджується. Йому вторить і Оксана, готова вийти за коваля «і без черевичків».

Завівши сім'ю, Вакула розписав свою хату фарбами, а в церкві намалював чорта, та «такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз».

Постановки та екранізації

Існує декілька постановок та екранізацій повісті, зокрема:

«Черевички» — коміко-фантастична опера Петра Чайковського
«Різдвяна ніч» — опера-колядка, написана 1872 року Миколою Лисенком
— опера, написана в 1895 Миколою Римським-Корсаковим
«Ніч перед Різдвом» — німий художній фільм 1913 року режисера Владислава Старевича,
«Ніч перед Різдвом» — радянський повнометражний фільм у стилі традиційної анімації, який був створений 1951 році на московській студії Союзмультфільм сестрами та .
«Вечори на хуторі біля Диканьки» — радянський повнометражний фільм 1961 року режисера Олександра Роу.
«Пригоди коваля Вакули» — радянський короткометражний мультфільм 1977 року («Київнаукфільм»).
«Ніч перед Різдвом» — балет Євгена Станковича, написана в 1992 році

Переклади українською

Микола Гоголь. Ніч перед рождеством. Пер з рос.: Володимир Держирука. Олифант, Па: Накладом "Американсько-Української Видавничої Спілки. З друкарні «Нового Житя». 1914. 61 стор. (, pdf, archive.org)

Похідні твори українською

С[емен]. Комишевацький. Кохання в мішках (Різдвяна ніч): водевіль в 1 дію зі співами (по Гоголю). Ню Йорк: Друкарня П. Петрова. 1919. 16 стор. (pdf, archive.org)

Див. також

За твором М.В.Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (срібна монета)

Примітки

Гоголь Н. В. Полное собрание сочинений и писем в 23 томах. Том первый. М., Наследие, 2001. С. 767.
«В Петембург…» — не помилка, а гоголівська мовна характеристика персонажа (таке написання в виданнях: Гоголь М. В. Полное собрание сочинений и писем в 23 томах. — М. : Наука, ИМЛИ РАН, 2003. — Т. 1. — С. 169. — .; Гоголь М. В. Полное собрание сочинений [в 14 т.]. — Изд-во АН СССР, 1940. — Т. 1. — С. 226.)

[1] Гоголь Н. В. Полное собрание сочинений и писем в 23 томах. Том первый. М., Наследие, 2001. С. 767.

[2] «В Петембург…» — не помилка, а гоголівська мовна характеристика персонажа (таке написання в виданнях: Гоголь М. В. Полное собрание сочинений и писем в 23 томах. — М. : Наука, ИМЛИ РАН, 2003. — Т. 1. — С. 169. — .; Гоголь М. В. Полное собрание сочинений [в 14 т.]. — Изд-во АН СССР, 1940. — Т. 1. — С. 226.)