Ніколаєв Юрій Олександрович

Юрій Олександрович Ніколаєв (нар. 16 грудня 1948, Кишинів) — радянський і російський теле — і радіоведучий, актор та пропагандист. Народний артист Російської Федерації.

Ніколаєв Юрій Олександровичрос. Юрий Александрович НиколаевДата народження16 грудня 1948(1948-12-16) (75 років)Місце народженняКишинів, Молдавська РСР, СРСРГромадянство СРСР
 РосіяAlma materРосійський університет театрального мистецтваПрофесіяактор, кіноактор, ведучий, виробник, телеведучий, телепродюсер, радіоведучийНагороди

IMDbID 0631845nikolaevtv.ru  Ніколаєв Юрій Олександрович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколаєв.

Біографія

Народився 16 грудня 1948 року в Молдавській РСР, у місті Кишиневі.

Мати — Валентина Гнатівна була капітаном КДБ, а батько — Олександр Сильвестрович Ніколаєв — полковником МВС, був нагороджений багатьма орденами і медалями. Його дід був , переїхав жити до Канади, про що Юрій дізнався вже будучи дорослим Є сестра Тетяна.

У шкільні роки відвідував театральний гурток і грав дитячі ролі на кишинівському телебаченні

У 1965 році закінчив школу і вступив до ГІТІСу, який закінчив п'ять років по тому за фахом «Актор театру і кіно». З 1970 по 1975 роки працював у Московському театрі ім. О. С. Пушкіна. З 1973 по 1975 роки позаштатно працював на телебаченні. З 1975 року — в штаті центрального телебачення Держтелерадіо СРСР у відділі дикторів. Перша передача, яку вів Юрій Ніколаєв, називалася «Вперед, хлопці!».

1991 рік

З 1975 по 1991 рік — постійний ведучий щотижневої музичної програми «Ранкова пошта», однієї з найпопулярніших передач радянського телебачення. Нетривалий час був ведучим новинних програм центрального телебачення Держтелерадіо СРСР. Вів також популярні музичні програми: «Блакитний вогник», «Пісня року», фестивалі пісні з Юрмали, дитячі передачі «На добраніч, малюки!» та інші.

У 1991 році створює телевізійну продюсерську фірму «ЮНІКС» («Юрій Ніколаєв Студія»), що випускає щотижневу програму «Ранкова зірка». Був беззмінним ведучим цієї передачі з 1991 по 2003 рік. З березня 1995 року — один з продюсерів розважальної програми «Вгадай мелодію!».

Наприкінці 1995 року виступив одним із засновників творчого об'єднання «Квінт». З лютого 1996 року — генеральний продюсер Московської телекомпанії і художній керівник (до лютого 1997 року).

У 1996 році Юрій Ніколаєв придумав і втілив на екрані першу національну премію дитячої творчості «Покликання». У червні 1996 року, під час передвиборної молодіжної кампанії «Голосуй, або програєш» за переобрання Президента РФ, разом з Якубовичем здійснив «Концертно-пізнавальний переліт „Єльцин — наш Президент!“».

З лютого 1997 року він ведучий відновленої музичної програми «Ранкова пошта». З 2003 по 2008 рік працював на телеканалі «Росія». У 2003—2005 роках вів програму про російську освіту «Велика перерва», а в 2006—2008 роках був ведучим телевізійних шоу «Танці на льоду» (2 сезони) і «Танці з зірками» (3 сезони) на цьому ж каналі.

Восени 2009 року повернувся на «Перший канал». З 6 вересня 2009 по 25 вересня 2016 року — ведучий шоу . З 2 вересня 2013 року по 2014 рік вів телепрограму «В наш час». З 9 липня 2017 року — ведучий ранкової програми «Чесне слово» Також періодично веде на даному каналі святкові концерти.

Особисте життя

• Перша дружина — однокурсниця Галина.
• Друга дружина з 5 квітня 1975 року — Елеонора Олександрівна Ніколаєва (у дівоцтві Гравіс, нар.. 28 листопада 1951), сестра його друга актора Рональда Гравіса (1943—2006), донька джазового музиканта Олександра Гравіса, який грав на контрабасі в оркестрі Олега Лундстрема, і перекладачки англійської мови Кіри Петрівни. Познайомилися, коли Юрію було 18, а Елеонорі 14 років. За фахом економіст, закінчила (фінансовий директор АТ «Юнікс»).

Дітей у Юрія Ніколаєва немає.

У книзі «Влад Лістьєв. Упереджений реквієм» розказано, що пара була дуже близька з родиною Владислава Лістьєва незадовго до вбивства останнього.

Телебачення

• «Вперед, хлопці!»
• «Ранкова пошта» (1975—1991, 1997—1999)
• «Блакитний вогник»
• «Пісня року» (1985)
• (1991—2003)
• «Велика перерва» (2003—2005)
• «Дитяче Євробачення 2005» — коментатор
• (2006—2008, три сезони, з Анастасією Заворотнюк)
• «Танці на льоду» (2006—2007, два сезони, з Анастасією Заворотнюк)
• (2009—2016, з Дмитром Шепелєвим)
• «У наш час!» (2013—2014, з Ангеліною Вовк і Тетяною Ведєнєєвою)
• «Чесне слово» (з 9 липня 2017 року)

Нагороди та почесні звання

Нагородження орденом Пошани.

Москва, Кремль, 21 травня 2015 року

• Член Спілки журналістів Російської Федерації
• Член редакційної ради журналу .
• Член Московського Англійського клубу.
• З 1997 року — член опікунської Ради «ЮНЕСКО».
• Двічі лауреат премії Спілки журналістів Росії (1992, 1996 рр.).
• Заслужений артист Російської Федерації (13 вересня 1994 рік) — за заслуги в галузі мистецтва .
• Народний артист Російської Федерації (18 грудня 1998 року).
• З 2007 року — член .
• Орден Дружби (9 травня 2007 року) — за заслуги у сфері культури, друку, телерадіомовлення і багаторічну плідну працю.
• Орден Пошани (14 січня 2014 року) — за великі заслуги в розвитку вітчизняного телебачення, радіомовлення, преси та багаторічну плідну діяльність.
• 8 червня 2018 року отримав спеціальний приз «За внесок в життя».
• (25 вересня 2018 року)

Факти

• Увечері 2 червня 1978 року Юрій Ніколаєв читав програму телепередач радянського телебачення в стані алкогольного сп'яніння. Незважаючи на перспективу найжорсткіших наслідків для Ніколаєва, глава Держтелерадіо СРСР Сергій Лапін вирішив: «Строго покарати, але на телебаченні залишити».
• Підтримує прийняття , який забороняє пропаганду гомосексуальності.
• У 2015 році виконав пісню «Острів Юрій» на слова свого тезки і однофамільця , батька Ігоря Ніколаєва. Музику до пісні написав Ігор Ніколаєв.

Захоплення

Серед хобі: гірські лижі, великий теніс, гра на більярді, пілотування спортивного літака, залучив до цього і свого друга Леоніда Якубовича.

Фільмографія

• 1971 — «Великі перегони» — Ігор Шилов
• 1972 — «Дівчина з камери № 25»
• 1972 — «Льоди йдуть в океан (телеспектакль)» — Костя Байкін
• 1976 — «Дресирувальники»
• 1977 — «Ходіння по муках» — Шаригін
• 1981 — «Таємниця, відома всім» — Юрій Миколайович (камео)
• 1982 — «З кішки все і почалося» — тато Юри, артист
• 1984 — «Перш, ніж розлучитися»
• 1986 — «Як стати зіркою»
• 2009 — «Аннушка» — камео

Примітки

1. Юрий Александрович Николаев. Биографическая справка [ 25 листопада 2009 у Wayback Machine.].(рос.)
2. Юрий Николаев: «Людей — „Подсвечников“ в храме уже нет» [ 9 лютого 2011 у Wayback Machine.](рос.)
3. Телеведущий Юрий Николаев. «Самая большая беда телевидения — дилетантизм» — Новые Известия^{[недоступне посилання з квітня 2019]}.(рос.)
4. Юрий Николаев не стал отцом из-за грехов молодости | Собеседник.ру [ 26 серпня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
5. ТВ [ 12 березня 2011 у Wayback Machine.].(рос.)
6. Элеонора Николаева: «Николаев так воспитан — считает, мужчине негоже стонать и жаловаться»| Интервью | Звёзды | Tele.ru> [ 27 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
7. . Коммерсантъ. 8 червня 1996. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
8. . Известия. 26 серпня 2009. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
9. . ТАСС. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()(рос.)
10. Юрий Николаев: «То, что у нас с Леной нет детей, — наша большая беда» стр.7 — 7Дней.ру [ 21 вересня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
11. Рональд Гравис [ 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
12. Николаева Элеонора Александровна — финансовый директор АОЗТ «ЮНИКС» [ 8 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
13. . Дни.ру. 25 листопада 2013. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018. (рос.)
14. Влад Листьев — чужой среди своих // KP.RU [ 7 квітня 2012 у Wayback Machine.].(рос.)
15. . Бульвар Гордона. 11 жовтня 2011. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
16. . . 21 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
17. . . 16 грудня 2008. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
18. . Правда.ру. 6 червня 2006. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
19. . Комсомольская правда. 25 жовтня 2006. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
20. . Утро.ру. 16 жовтня 2006. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
21. . Комсомольская правда. 5 вересня 2009. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
22. . Комсомольская правда. 8 червня 2016. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
23. . The New Times. 11 вересня 2013. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
24. . . 20 липня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
25. Указ Президента Российской Федерации от 13 сентября 1994 года № 1895 «О присвоении почетных званий Российской Федерации творческим работникам Российской государственной телерадиокомпании „Останкино“» [ 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
26. Указ Президента Российской Федерации от 18 декабря 1998 года № 1602 «О присвоении почётного звания „Народный артист Российской Федерации“ Николаеву Ю. А.» [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
27. Указ Президента Российской Федерации от 9 мая 2007 года № 605 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
28. Указ Президента Российской Федерации от 14 января 2014 года № 18 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [ 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
29. Сообщение о награждении на сайте премии [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
30. Распоряжение Президента РФ от 25.09.2018 № 284-рп «О поощрении» [ 25 вересня 2018 у Wayback Machine.].(рос.)
31. «Я вышел в прямой эфир в невменяемом состоянии»: откровения Юрия Николаева [ 30 вересня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
32. Юрий Николаев: я «за» закон о пропаганде гомосексуализма. Тем более, я давно в шоу-бизнесе представляю меньшинство [ 27 березня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
33. 7DN.RU / Светская хроника / Леонид Якубович: «По профессии я — хороший…»

Посилання

• Відомі персони Росії. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Юрій Ніколаєв [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
• . (рос.)
• Ехо Москви: Юрій Ніколаєв [ 27 листопада 2007 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Юрій Миколаїв peoples.ru [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Юрій Ніколаєв на сайті Першого каналу [ 1 листопада 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Організація виступів [ 10 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• (рос.)