Нечипоренко Валерій Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нечипоренко.

Валерій Петрович Нечипоренко (30 серпня 1955 — 27 березня 2011) — український журналіст і письменник, заступник генерального директора УНІАН. Заслужений журналіст України.

Нечипоренко Валерій Петрович
Валерій Нечипоренко
Народився	30 серпня 1955(1955-08-30) Коростень
Помер	27 березня 2011(2011-03-27) (55 років) Київ, Україна
Громадянство	Україна
Національність	Українець
Діяльність	письменник, публіцист, журналіст, громадський діяч
Alma mater	Житомирський державний університет імені Івана Франка
Мова творів	українська
Жанр	роман, повість, новела, оповідання
Премії	Лауреат премії імені Юрія Яновського 1996 року та премії видавничого дому «Альтернативи» 1998 року Заслужений журналіст України

Біографія

Валерій Нечипоренко народився 30 серпня 1955 року в місті Коростені на Житомирщині. Закінчив фізико-математичний факультет Житомирського педагогічного інституту, працював шкільним вчителем у селі Сушки Коростенського району Житомирської області, інструктором райкому комсомолу. Став активним журналістом-позаштатником, друкувався у місцевий та столичній пресі.

Працюючи спеціальним кореспондентом обласної газети Радянська Житомирщина, у травні 1986 року побував на ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отримав другу вищу освіту на факультеті журналістики Київської вищої партійної школи (зараз — Академія державного управління при Президентові України).

Працював головним редактором газети , відповідальним секретарем української редакції газети , редактором відділу науки газети «День», редактором відділу міського життя газети «Всеукраїнські відомості», у 1998 році створив і редагував всеукраїнську газету .

З лютого 1999 року був заступником генерального директора УНІАН.

З 1988-го по 1999 рік видав 14 художніх і науково-популярних книжок, перекладався англійською, японською, польською та іншими мовами. Лауреат премії Спілки письменників за найкраще оповідання 1996 року.

Автор ідеї Коростенського фестивалю дерунів, ініціатор і промоутер літературного фестивалю Просто так. Як прозаїк Нечипоренко дебютував у 1983 році оповіданням «Жіноча інтуїція» у часописі «Вітчизна».

Автор сатиричних оповідань «Дивні люди», роману «Сердите покоління», збірки «Вечірня прогулянка на старому велосипеді» (повісті та роман), книги епіграм «Півтори тисячі слів». За оповідання відзначений премією імені Юрія Яновського 1996 року та премією видавничого дому «Альтернативи» 1998 року.

Помер у Києві 27 березня 2011 від хвороби нирок.

Родиною та друзями Валерія Нечипоренка посмертно видана книга «Завиграшки».

У Коростені відкрито меморіальну дошку Валерія Нечипоренка.

Примітки

1. RegioNews.ua [ 11 квітня 2013 у Wayback Machine.] У Коростені презентували книгу Валерія Нечипоренка «Завиграшки»
2. RegioNews.ua [ 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.] У Коростені відкриють меморіальну дошку на честь Валерія Нечипоренка

Посилання

• Помер заступник гендиректора УНІАН Валерій Нечипоренко [ 3 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Презентація збірки [ 22 лютого 2013 у Wayback Machine.]