У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Невінчана Ukrcenter Примітки Галина НевінчанаНародилася8 жовтня 1957 1

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Невінчана.

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Галина Невінчана

Народилася	8 жовтня 1957(1957-10-08) (66 років) м. Біла Церква Київської області
Громадянство	Україна
Діяльність	журналістка
Мова творів	Українська
Членство	Національна спілка письменників України

Гали́на Ві́кторівна Неві́нчана (Пензарєва) (* 8 жовтня 1957, м. Біла Церква Київської області) — українська письменниця, художниця, журналістка, громадська діячка.

Біографія

Народилася в м. Біла Церква. Батьки Галини Невінчаної були піддані репресіям в 1940-х роках. Освіта середня. Працювала кореспондентом білоцерківської газети «Юр'ївська земля», редактором дитячого видання товариства Червоного Хреста «Місія добра», редактор тижневика «Міська газета». Друкувалася в білоцерківських періодичних виданнях: , , , , , , .

Як дизайнер і ілюстратор працювала художнім редактором журналу «Біла Церква вчора, сьогодні, завтра», керівником відділу дизайну на ВАТ Білоцерківська друкарня, є автором розробки оформлення книжок для видавництва «Зелений пес» (Київ), а також оформила понад три десятки книжок білоцерківських авторів. Редактор і ілюстратор видавництва .

Член Національної спілки письменників України з 2012 та власник компаній teploschetchiki.kiev.ua [ 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.].

Громадська діяльність

Галина Невінчана член та член .

Художня діяльність

Список основних виставок

1994 — «Поклик Серця», Біла Церква
1995 — «Світ Очима жінки», Біла Церква
1995 — «Місто на Росі», Біла Церква
1997 — «Художник-фотограф», Біла Церква
1997 — «Я — білоцерківчанка», Київ
1998 — «Воскресіння», Біла Церква
1998 — «Філософія фарб», Київ
1999 — «Квіти серед квітів», Біла Церква
1999 — «Цигани Центральної та Східної Європи», Будапешт
2000 — «Дорога до храму», Біла Церква
2000 — «Пам'яті вірні», Біла Церква
2001 — «До 10-річчя Дня Незалежності», Київ, Український дім
2002 — «Українська народна творчість та професійне мистецтво», Софія
2012 — «Озирнись», Біла Церква^{[недоступне посилання з липня 2019]}
2013 —

Літературна діяльність

Стаття «Небезсторонній погляд з середини» опублікована у науково-популярному виданні «Театр як життя» (Б. Ц. видавець О.Пшонковський, 2009).
Уривок з роману був опублікований у антології літераторів «Від імені пам'яті» (Б. Ц. «Альманах „Біла Церква“» — Видавництво «Буква», 2010).

Твори

(Київ, «Зелений пес», 2008)
(Київ, ВЦ «Просвіта», Б-Ц, «Альманах „Біла Церква“», 2010)
(Санкт-Петербург, «Люмен», 2011)
(Біла Церква, «Буква», 2012)
(Біла Церква, «Буква», 2012)
«Модестова наука, або Де чатує небезпека» (Біла Церква, «Час Змін Інформ», 2017)
«Перезавантаження» (Біла Церква, «Час Змін Інформ», 2018)

Особливістю романів Галини Невінчаної є те, що вона бере сюжети з життя своєї родини та знайомих. Творчість Г. Невінчаної різнопланова. Якщо в романі «Півень у фристайлі» описано життя білоцерківської молоді часів розвинутого соціалізму з забороненими принадами у вигляді вживання легких наркотиків, випивкою і сексуальним досвідом, то в романі «Зерна і жорна» показано страхіття сталінських таборів і беззахисність людей перед репресивною системою. На цьому фоні зароджується кохання, яке, зрештою, долає всі перепони. Третій роман «Амури і конкури» є спробою описання життя вчителя у глибинці Російської імперії. В життя головних героїв, які невпинно підіймалися соціальними сходами, виховували дітей, нагло вриваються Велика Світова війна і революція. Жах і кров, під час ламання суспільних устроїв і епохи, не переродили сім'ю українського вчителя.

Нагороди

2012 рік — Міська літературно–мистецька премія імені І.С. Нечуя–Левицького.

Примітки

«Знайомтесь: художник — Галина Невінчана, фотограф — Віктор Вінницький» (Журнал «Біла Церква вчора, сьогодні, завтра» № 2, 1997 р.)
«Світ очима жінки» (Любов Міщенко, «Новини Надросся», 11.07.1995 р.)
«Я — білоцерківчанка» (Тамара Зозуленко, «Замкова гора», 12.03.1997 р.)
«Краса очима митців» (Тамара Зозуленко, «Замкова гора», 6.08.1997 р.)
«Найкраще місто на Землі» (Валентина Храбуст, «Громадська думка», 8.08.1997 р.)
«Ісус Христос — супер зірка» (Світлана Володимирова, «Новини Надросся», 7.05.1998 р.)
«Залишається пісня любові, залишається небо надії…» (Валентина Храбуст, «Громадська думка», 1.05.1998 р.)
«Поклик до світла» (О. Салій, «Київська правда», 22.10.1998 р.)
«Дорога до храму йде…через Білу Церкву» (Олена Ярош, «Юр'Ївська земля», 20.01.2000 р.)
«Художниці принесли весну» (Г. Ясенко, «Замкова гора», 11.03.2000 р.)
«Просто фантастична жінка» (Вікторія Кашуба «Новини Київщини», 13.04.2000 р.)
«Півень у фрістайлі» (Наталія Коваль «Наш городок», 13.09.2008 р.)
«Чому так гірко плакала вона?» (Олена Литвинова «Копейка», 7.10.2010 р.)
«Молчание на островах Архипелага» (Єлена Московченко «Главная», 6.10.2010 р.)
«Історія поруч з нами, презентація книги Галини Невінчаної „Зерна і жорна“» (Новини Київщини, 30.09-06-10.2010 р.)
«Роман сучасної жінки про сучасну жінку» (Таїна Братченко «Новини Надросся», 04.09—10.09.2008 р.)
«Франсуаза Саган у Білій Церкві» (Наталія Вереснева «Копейка», 4.10.2008 р.)
«Зерна і жорна» (Олена Ткаченко «Гриф»,19.10.2010)
«Дорогою родинної пам'яті» (Таїна Братченко «Юр'ївська земля», 12.01.2012) ^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

Сайт видавництва «Зелений Пес» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Шевченківської премії Віктора Міняйла
«Испытания кровными узами», интервью с автором на презентации книги «Амуры и конкуры», Наталья Вереснева, сайт газеты «Копейка»
Амури і конкури героїв роману Галини Невінчаної, репортаж Костянтина Климчука з презентації книги^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Інтерв'ю Галини Невінчаної з підприємцем для тижневика «Міська газета», лютий, 2003 р.^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}