Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Навський Великдень (Мавський Великодень, Мертвецький Великдень, Чистий Четвер) — традиційне свято, яке відзначають в Україні. Має прадавні дохристиянські корені. Відзначається у четвер Великоднього тижня або передує Великодню у Страсний четвер.
| Навський Великдень, | |
|---|---|
 | |
| Інші назви | Мавський Великдень, Мертвецький Великдень, Чистий Четвер |
| Ким святкується | українці та інші слов'яни |
| Дата | У різних регіонах України припадав на різні дні. У більшості регіонів - перший четвер після Великодня. На Лівобережній Україні, Київщині та Поділлі — на Чистий четвер Страсного тижня. "Навій день" подекуди відзначали у вівторок на Хоминому тижні — тобто в перший вівторок після Великодня. На Херсонщині вважали, що Навський Великдень — у Жилавий понеділок, на самому початку Великого посту. |
| Традиції | Прибирання могил до Проводів |
 Навський Великдень у Вікісховищі | |
Назва
Назва цього дня походить від старослов'янського кореня "нав", що означав "потойбічний світ", "мрець", "гріб", "ворожий дух". Подекуди Навський Великдень називали ще й Мертвецьким Великоднем.
Походження традиції
Народні уявлення - результат християнської асиміляції давніх слов'янських уявлень про сезонне повернення душ померлих предків на землю, що збігається з пробудженням природи. Уявлення про весняне воскресіння природи і звільнення душ з потойбічного світу в народній традиції були підтримані і перетворені основним богословським змістом Воскресіння Ісуса Христа і звільнення душ з пекла, які співпали з цим календарним періодом.
Вважалося, що з Пасхи до Радуниця душі померлих випускаються на землю; мертві відзначають свій Великдень через деякий час після живих: в цю ніч небіжчики встають з могил і приходять до храмів, де великодню службу служать померлі священники, які за життя служили у цих храмах. Живим людям перебувати в храмі в цей час небезпечно - небіжчики їх можуть розірвати.
В деяких регіонах України на мотив Великодня мертвих наклалося уявлення про блаженний народ рахманів, які мешкають під землею. Рахмани не можуть стежити за часом і не знають коли настає Великдень. Тому для них кидають шкаралупу крашанок в річку. Коли ці шкарлупки допливуть до рахманів (на або на ) - ті справляють Рахманський Великдень.
За давніми уявленнями, душі предків слід пошановувати. Померлі кілька разів на рік провідували своїх живих родичів (на Різдво, напередодні Великодня та Зелених свят, на Дмитра). Предки опікувались урожаєм, стихіями, погодою, господарством — загалом гараздами живих. Непошанована померла рідня сердилась на своїх нащадків, могла мститися.
Були, проте, й померлі із сусідніх племен — чужі й ворожі мерці. Їх слід було особливо остерігатись, вони завдавали найбільшої шкоди. Не забували і про "нечистих" покійників — тих, що наклали на себе руки, загинули не своєю смертю, та померлих "двоєдушників" — чаклунів, упирів... У "Повісті минулих літ" (під 1094 р.) наводиться переказ про нічний "навій" напад у місті Полоцьку ("яко навьє бьють Полочани"), в ході якого буцімто мерці били городян, залишаючи на їхніх тілах страшні рани. Характерно, що літописець вважав те, що відбулося, наслідком дії бісівських сил, які набули вигляду мерців.
День святкування
Навський Великдень — Великоднє свято мерців — у різних регіонах України припадав на різні дні. У більшості регіонів - перший четвер після Великодня. На Лівобережній Україні, Київщині та Поділлі — на Чистий четвер Страсного тижня або ж на перший четвер після Великодня. "Навій день" подекуди відзначали у вівторок на Хоминому тижні — тобто в перший вівторок після Великодня. На Херсонщині відзначали Навський Великдень — у Жилавий понеділок, на самому початку Великого посту .
На Харківщині четвер Великоднього тижня називали Мавським Великоднем. У цей день тут вшановували мавок — померлих нехрещених дітей. Вважали, що в цей час вони виходять із води й залишаються на землі аж до Трійці.
Вірування
Вважається, що у Навський Великдень мерці виходять зі своїх могил. У сутінках вони дуже небезпечні. Цього дня на них не впливають ні "хрест святий", ні молитва. За давнім віруванням, мертвяки не чіпають тільки того, хто здогадається облитися водою. Непереливки було тим, хто не шанував своїх померлих родичів. Заборонено було називати душі предків "мерцями", "покійниками" (тільки на ймення), бо вони в цей час повертаються додому і все чують. У помешканнях слід запалити свічку або лампадку, щоб праведній душі легше знайти дорогу, на підвіконня виставити коливо — поминальну страву.
До цього дня готувалися: прибирали могили, залишали там їжу, пригощали старців — із проханням помолитися за померлого. Подекуди пекли спеціальний обрядовий хліб: три менші або одну велику паляницю. їх іще називали "мисочками". На Хоминому тижні справляли "прощальну трапезу", проводячи померлих до їхнього царства.
Про Навський Великдень є багато переказів. Опівночі тієї доби на звуки труби або дзвона, що б'є тричі, мерці встають із гробів і прямують до місцевої церкви. Попереду — священик, також померлий. Він виголошує молитву, після чого двері церковці самі прочиняються. Весь померлий люд увіходить і смиренно слухає незвичайну відправу. Біля вівтаря стоять принишклі померлі діти, тримаючи в руках крашанки, набиті клоччям (грубим волокном, що залишається на гребені під час вичісування конопель або льону). Такі крашанки, на відміну від звичайних, символізують світ померлих, вони порожні, а клоччя, придатне хіба що для виготовлення мішків та ряден, як і солома, уособлює тлін. Після служби всі христосуються й виходять із церкви. Виголосивши проповідь, священик зачиняє двері храму. Невдовзі піють треті півні, і мерці розходяться — кожен у свою могилу.
За давніми віруваннями, живим не можна було бачити нічого потойбічного, це могло позначитися на їхньому здоров'ї, фізичному і психічному, на благополуччі. Зрештою, навіть призвести до смерті. Проте знаходилися сміливці, котрі вирушали такої ночі побачити мерців. Бувало, що це траплялося випадково, через відьомські підступи або ж через тугу за померлим родичем. Так, в одній із легенд старша сестра опівночі на Навський Великдень пішла до церкви, щоб побачити молодшу, яка померла напередодні.
Зупинившись біля паперті, дівчина побачила свою покійну сестру, яка заходила останньою. Та теж одразу впізнала її: "Біжи додому, а то мерці тебе задушать!" Жива кинулась тікати, мерці — за нею. Дівчина встигла забігти до хати й розповісти про все, що бачила, проте опісля відразу ж померла. В кількох переказах оповідач застерігає озиратися, тікаючи в таких випадках. Мотив "озирання" поширений у багатьох казкових сюжетах та обрядах. З одного боку, він пов'язаний із табуюванням погляду, підглядання в особливі, ритуально значимі моменти життя людини — під час народження, весілля, смерті. З іншого — з уявленням про простір "за плечима" людини. Бо все, що перед очима, — видиме, все, що "за плечима", — невидиме, чуже, потойбічне.
Тому новонароджене немовля, ще не охрещене, не можна класти матері "за плечима", або ж сама вона не повинна лежати, відвернувшись від дитини. Тому під час вінчання молодим не можна озиратися. Це пояснюють тим, що одне з них "оглядається за другим"; коли одне оглянеться, то друге вмре; жити добре не будуть; нічого не вестиметься в господарстві; діти помиратимуть; подружжя розійдеться. Йдеться про погляд у потойбіччя, який може спричинити смерть і нещастя. Тому в багатьох легендах про мерців живий гине, озирнувшись і побачивши мертвого, — власне, те, що живому бачити заборонено. Так, в одній із легенд оповідач пояснює, чому мертва мати на Мертвецький Великдень хотіла з'їсти живу дочку:
"— Нащо б же вона її ззіла? — Так дуже зраділа, що побачила".
Існували найрізноманітніші застороги щодо перебування на цвинтарі вночі будь-якого дня, не кажучи вже про Навський Великдень.
Проте іноді після зустрічі з мерцями можна було залишитися живим. На Херсонщині знали таку бувальщину: жили чоловік і жінка — і була в них стара баба. Якось вона оповіла, що, заговівши на Великий піст проти Жилавого понеділка і сховавши за губу сиру з вареника, можна побачити відьму. Вона нібито сама прийде до хати й розкаже, де, коли й чиїх корів доїла. Чоловік і взяв це собі на прикмету. Коли настало пушення, він так наївся та напився, що й задрімав над макітрою з варениками. Однак про відьму не забув, заховав для неї сиру, як і було йому сказано. А далі почув чоловік дзвони. Та й не зауваживши, що вже північ, рушив до церкви. Увійшовши та знявши шапку, помітив одного чоловіка, вже померлого, а далі зрозумів, що то повна церква мерців. Не встиг він оговтатись, як мерці кинулись до нього із криками: "Дай, дядьку, вареника! Дай, дядьку, вареника!" Злякавшись, що не набере вареників на всю мертвецьку братію, чоловік почав хреститися і молитися. Проте, звісно, на Мертвецький Великдень померлі ні хреста, ні молитви не бояться. Так би й розірвали його, але тут півень: "Ку-ку-ріку!" — і все те не знати де й ділося. Чоловік ковтнув половину свого вареника, утерся та й пішов додому.
Мотив Навського великдня у літературних творах
Мотив Навського Великдня широко використовувався у літературних творах. Зокрема, 1834 р. Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко в збірці «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком» (кн. 1. M., в тип. Лазаревых института восточных языков, издание Андрея Глазунова, 1834, с. 315 – 380) видав оповідання "Мертвецький Великдень" присвячену Козаку Володимиру Луганскому (псевдонім Володимира Івановича Даля (1801 – 1872) – російського письменника, лексикографа, етнографа, першого перекладача творів Квітки російською мовою) .
Сюжет оповідання побудовано на фольклорних мотивах, про що Г. Ф. Квітка-Основ'яненко писав П. О. Плетньову в листі від 15 жовтня 1839 р.: «Это легенда, местный рассказ, ежегодное напоминание в семье на заговены о «Терешке, попавшемся к мертвецам с вареником». Рассказанное по-нашему, как все передают это предание, нравилось, перечитывали, затверживали» (Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 216).
Примітки
- Навський Великдень (укр.) . Процитовано 01.05.2017.
- Квітка-Основ'яненко, Григорій Федорович (1833). . ukrclassic.com.ua. Архів оригіналу за 29 квітня 2017.
Література
- Навський Великдень [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Українська міфологія. Навський великдень [ 30 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Пуківський Ю. Навський Великдень – “свято мерців”: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) // Народознавчі зошити. 2014. № 2. С. 264–269.[1]
Посилання
- Навський Великдень // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1063. — 1000 екз.
- Семик // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Navskij Velikden Mavskij Velikoden Mertveckij Velikden Chistij Chetver tradicijne svyato yake vidznachayut v Ukrayini Maye pradavni dohristiyanski koreni Vidznachayetsya u chetver Velikodnogo tizhnya abo pereduye Velikodnyu u Strasnij chetver Navskij Velikden Navskij Velikden Inshi nazviMavskij Velikden Mertveckij Velikden Chistij ChetverKim svyatkuyetsyaukrayinci ta inshi slov yaniDataU riznih regionah Ukrayini pripadav na rizni dni U bilshosti regioniv pershij chetver pislya Velikodnya Na Livoberezhnij Ukrayini Kiyivshini ta Podilli na Chistij chetver Strasnogo tizhnya Navij den podekudi vidznachali u vivtorok na Hominomu tizhni tobto v pershij vivtorok pislya Velikodnya Na Hersonshini vvazhali sho Navskij Velikden u Zhilavij ponedilok na samomu pochatku Velikogo postu TradiciyiPribirannya mogil do Provodiv Navskij Velikden u Vikishovishi NazvaNazva cogo dnya pohodit vid staroslov yanskogo korenya nav sho oznachav potojbichnij svit mrec grib vorozhij duh Podekudi Navskij Velikden nazivali she j Mertveckim Velikodnem Pohodzhennya tradiciyiNarodni uyavlennya rezultat hristiyanskoyi asimilyaciyi davnih slov yanskih uyavlen pro sezonne povernennya dush pomerlih predkiv na zemlyu sho zbigayetsya z probudzhennyam prirodi Uyavlennya pro vesnyane voskresinnya prirodi i zvilnennya dush z potojbichnogo svitu v narodnij tradiciyi buli pidtrimani i peretvoreni osnovnim bogoslovskim zmistom Voskresinnya Isusa Hrista i zvilnennya dush z pekla yaki spivpali z cim kalendarnim periodom Vvazhalosya sho z Pashi do Radunicya dushi pomerlih vipuskayutsya na zemlyu mertvi vidznachayut svij Velikden cherez deyakij chas pislya zhivih v cyu nich nebizhchiki vstayut z mogil i prihodyat do hramiv de velikodnyu sluzhbu sluzhat pomerli svyashenniki yaki za zhittya sluzhili u cih hramah Zhivim lyudyam perebuvati v hrami v cej chas nebezpechno nebizhchiki yih mozhut rozirvati V deyakih regionah Ukrayini na motiv Velikodnya mertvih naklalosya uyavlennya pro blazhennij narod rahmaniv yaki meshkayut pid zemleyu Rahmani ne mozhut stezhiti za chasom i ne znayut koli nastaye Velikden Tomu dlya nih kidayut shkaralupu krashanok v richku Koli ci shkarlupki doplivut do rahmaniv na abo na ti spravlyayut Rahmanskij Velikden Za davnimi uyavlennyami dushi predkiv slid poshanovuvati Pomerli kilka raziv na rik providuvali svoyih zhivih rodichiv na Rizdvo naperedodni Velikodnya ta Zelenih svyat na Dmitra Predki opikuvalis urozhayem stihiyami pogodoyu gospodarstvom zagalom garazdami zhivih Neposhanovana pomerla ridnya serdilas na svoyih nashadkiv mogla mstitisya Buli prote j pomerli iz susidnih plemen chuzhi j vorozhi merci Yih slid bulo osoblivo osterigatis voni zavdavali najbilshoyi shkodi Ne zabuvali i pro nechistih pokijnikiv tih sho naklali na sebe ruki zaginuli ne svoyeyu smertyu ta pomerlih dvoyedushnikiv chakluniv upiriv U Povisti minulih lit pid 1094 r navoditsya perekaz pro nichnij navij napad u misti Polocku yako navye byut Polochani v hodi yakogo bucimto merci bili gorodyan zalishayuchi na yihnih tilah strashni rani Harakterno sho litopisec vvazhav te sho vidbulosya naslidkom diyi bisivskih sil yaki nabuli viglyadu merciv Den svyatkuvannyaNavskij Velikden Velikodnye svyato merciv u riznih regionah Ukrayini pripadav na rizni dni U bilshosti regioniv pershij chetver pislya Velikodnya Na Livoberezhnij Ukrayini Kiyivshini ta Podilli na Chistij chetver Strasnogo tizhnya abo zh na pershij chetver pislya Velikodnya Navij den podekudi vidznachali u vivtorok na Hominomu tizhni tobto v pershij vivtorok pislya Velikodnya Na Hersonshini vidznachali Navskij Velikden u Zhilavij ponedilok na samomu pochatku Velikogo postu Na Harkivshini chetver Velikodnogo tizhnya nazivali Mavskim Velikodnem U cej den tut vshanovuvali mavok pomerlih nehreshenih ditej Vvazhali sho v cej chas voni vihodyat iz vodi j zalishayutsya na zemli azh do Trijci ViruvannyaVvazhayetsya sho u Navskij Velikden merci vihodyat zi svoyih mogil U sutinkah voni duzhe nebezpechni Cogo dnya na nih ne vplivayut ni hrest svyatij ni molitva Za davnim viruvannyam mertvyaki ne chipayut tilki togo hto zdogadayetsya oblitisya vodoyu Neperelivki bulo tim hto ne shanuvav svoyih pomerlih rodichiv Zaboroneno bulo nazivati dushi predkiv mercyami pokijnikami tilki na jmennya bo voni v cej chas povertayutsya dodomu i vse chuyut U pomeshkannyah slid zapaliti svichku abo lampadku shob pravednij dushi legshe znajti dorogu na pidvikonnya vistaviti kolivo pominalnu stravu Do cogo dnya gotuvalisya pribirali mogili zalishali tam yizhu prigoshali starciv iz prohannyam pomolitisya za pomerlogo Podekudi pekli specialnij obryadovij hlib tri menshi abo odnu veliku palyanicyu yih ishe nazivali misochkami Na Hominomu tizhni spravlyali proshalnu trapezu provodyachi pomerlih do yihnogo carstva Pro Navskij Velikden ye bagato perekaziv Opivnochi tiyeyi dobi na zvuki trubi abo dzvona sho b ye trichi merci vstayut iz grobiv i pryamuyut do miscevoyi cerkvi Poperedu svyashenik takozh pomerlij Vin vigoloshuye molitvu pislya chogo dveri cerkovci sami prochinyayutsya Ves pomerlij lyud uvihodit i smirenno sluhaye nezvichajnu vidpravu Bilya vivtarya stoyat prinishkli pomerli diti trimayuchi v rukah krashanki nabiti klochchyam grubim voloknom sho zalishayetsya na grebeni pid chas vichisuvannya konopel abo lonu Taki krashanki na vidminu vid zvichajnih simvolizuyut svit pomerlih voni porozhni a klochchya pridatne hiba sho dlya vigotovlennya mishkiv ta ryaden yak i soloma uosoblyuye tlin Pislya sluzhbi vsi hristosuyutsya j vihodyat iz cerkvi Vigolosivshi propovid svyashenik zachinyaye dveri hramu Nevdovzi piyut treti pivni i merci rozhodyatsya kozhen u svoyu mogilu Za davnimi viruvannyami zhivim ne mozhna bulo bachiti nichogo potojbichnogo ce moglo poznachitisya na yihnomu zdorov yi fizichnomu i psihichnomu na blagopoluchchi Zreshtoyu navit prizvesti do smerti Prote znahodilisya smilivci kotri virushali takoyi nochi pobachiti merciv Buvalo sho ce traplyalosya vipadkovo cherez vidomski pidstupi abo zh cherez tugu za pomerlim rodichem Tak v odnij iz legend starsha sestra opivnochi na Navskij Velikden pishla do cerkvi shob pobachiti molodshu yaka pomerla naperedodni Zupinivshis bilya paperti divchina pobachila svoyu pokijnu sestru yaka zahodila ostannoyu Ta tezh odrazu vpiznala yiyi Bizhi dodomu a to merci tebe zadushat Zhiva kinulas tikati merci za neyu Divchina vstigla zabigti do hati j rozpovisti pro vse sho bachila prote opislya vidrazu zh pomerla V kilkoh perekazah opovidach zasterigaye oziratisya tikayuchi v takih vipadkah Motiv ozirannya poshirenij u bagatoh kazkovih syuzhetah ta obryadah Z odnogo boku vin pov yazanij iz tabuyuvannyam poglyadu pidglyadannya v osoblivi ritualno znachimi momenti zhittya lyudini pid chas narodzhennya vesillya smerti Z inshogo z uyavlennyam pro prostir za plechima lyudini Bo vse sho pered ochima vidime vse sho za plechima nevidime chuzhe potojbichne Tomu novonarodzhene nemovlya she ne ohreshene ne mozhna klasti materi za plechima abo zh sama vona ne povinna lezhati vidvernuvshis vid ditini Tomu pid chas vinchannya molodim ne mozhna oziratisya Ce poyasnyuyut tim sho odne z nih oglyadayetsya za drugim koli odne oglyanetsya to druge vmre zhiti dobre ne budut nichogo ne vestimetsya v gospodarstvi diti pomiratimut podruzhzhya rozijdetsya Jdetsya pro poglyad u potojbichchya yakij mozhe sprichiniti smert i neshastya Tomu v bagatoh legendah pro merciv zhivij gine ozirnuvshis i pobachivshi mertvogo vlasne te sho zhivomu bachiti zaboroneno Tak v odnij iz legend opovidach poyasnyuye chomu mertva mati na Mertveckij Velikden hotila z yisti zhivu dochku Nasho b zhe vona yiyi zzila Tak duzhe zradila sho pobachila Isnuvali najriznomanitnishi zastorogi shodo perebuvannya na cvintari vnochi bud yakogo dnya ne kazhuchi vzhe pro Navskij Velikden Prote inodi pislya zustrichi z mercyami mozhna bulo zalishitisya zhivim Na Hersonshini znali taku buvalshinu zhili cholovik i zhinka i bula v nih stara baba Yakos vona opovila sho zagovivshi na Velikij pist proti Zhilavogo ponedilka i shovavshi za gubu siru z varenika mozhna pobachiti vidmu Vona nibito sama prijde do hati j rozkazhe de koli j chiyih koriv doyila Cholovik i vzyav ce sobi na prikmetu Koli nastalo pushennya vin tak nayivsya ta napivsya sho j zadrimav nad makitroyu z varenikami Odnak pro vidmu ne zabuv zahovav dlya neyi siru yak i bulo jomu skazano A dali pochuv cholovik dzvoni Ta j ne zauvazhivshi sho vzhe pivnich rushiv do cerkvi Uvijshovshi ta znyavshi shapku pomitiv odnogo cholovika vzhe pomerlogo a dali zrozumiv sho to povna cerkva merciv Ne vstig vin ogovtatis yak merci kinulis do nogo iz krikami Daj dyadku varenika Daj dyadku varenika Zlyakavshis sho ne nabere varenikiv na vsyu mertvecku bratiyu cholovik pochav hrestitisya i molitisya Prote zvisno na Mertveckij Velikden pomerli ni hresta ni molitvi ne boyatsya Tak bi j rozirvali jogo ale tut piven Ku ku riku i vse te ne znati de j dilosya Cholovik kovtnuv polovinu svogo varenika utersya ta j pishov dodomu Motiv Navskogo velikdnya u literaturnih tvorahMotiv Navskogo Velikdnya shiroko vikoristovuvavsya u literaturnih tvorah Zokrema 1834 r Grigorij Fedorovich Kvitka Osnov yanenko v zbirci Malorossijskie povesti rasskazyvaemye Gryckom Osnovyanenkom kn 1 M v tip Lazarevyh instituta vostochnyh yazykov izdanie Andreya Glazunova 1834 s 315 380 vidav opovidannya Mertveckij Velikden prisvyachenu Kozaku Volodimiru Luganskomu psevdonim Volodimira Ivanovicha Dalya 1801 1872 rosijskogo pismennika leksikografa etnografa pershogo perekladacha tvoriv Kvitki rosijskoyu movoyu Syuzhet opovidannya pobudovano na folklornih motivah pro sho G F Kvitka Osnov yanenko pisav P O Pletnovu v listi vid 15 zhovtnya 1839 r Eto legenda mestnyj rasskaz ezhegodnoe napominanie v seme na zagoveny o Tereshke popavshemsya k mertvecam s varenikom Rasskazannoe po nashemu kak vse peredayut eto predanie nravilos perechityvali zatverzhivali Kvitka Osnov yanenko G F Zibr tvoriv U 7 mi t t 7 s 216 PrimitkiNavskij Velikden ukr Procitovano 01 05 2017 Kvitka Osnov yanenko Grigorij Fedorovich 1833 ukrclassic com ua Arhiv originalu za 29 kvitnya 2017 LiteraturaNavskij Velikden 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Ukrayinska mifologiya Navskij velikden 30 listopada 2011 u Wayback Machine Pukivskij Yu Navskij Velikden svyato merciv tradicijni zvichayi ta obryadi za materialami z istoriko etnografichnoyi Volini Narodoznavchi zoshiti 2014 2 S 264 269 1 PosilannyaNavskij Velikden Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1961 T 4 kn VIII Literi Me Na S 1063 1000 ekz Semik Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya