Місто за рікою Die Stadt hinter dem Strom роман Германа Казака 1896 1966 опублікований в 1947 році в Берліні Поряд з ром

Місто за рікою ("Die Stadt hinter dem Strom") — роман Германа Казака (1896-1966) , опублікований в 1947 році в Берліні. Поряд з романами Томаса Манна і Гюнтера Грасса вважається одним з найбільш знакових німецьких романів, написаних у Німеччині після Другої світової війни.

Місто за рікою
Die Stadt hinter dem Strom
Обкладинка роману "Місто за рікою", 1971 рік
Жанр	антиутопия
Форма	роман
Автор	Герман Казак
Мова	німецька
Написано	1942
Опубліковано	1947

Значення

Роман "Місто за рікою по праву належить до "золотого" фонду німецької класики, до прекрасних зразків інтелектуальної прози. У цьому романі закладена особлива проблематика: в жанровій формі роману виховання "відливаються" роздуми автора про людину, про його природу і сутність, про сенс життя і смерті. Будучи вже зрілим майстром, письменник розумів, що таємниця життя полягає зовсім не в зовнішніх формах буття, що за кожною миттю життя бачиться щось велике і важливе, але таке, що відкривається тільки поетові.

Історія

Герман Казак почав роботу над «Містом за річкою» в 1942 році, а в 1946 скорочений варіант роману був опублікований в берлінській газеті Der Tagesspiegel. Закінчений варіант був виданий в 1947 році. Роман був добре прийнятий і незабаром переведений на кілька мов. У 1949 році Козак отримав премію Теодора Фонтане. У 1955 німецький композитор пише оперу Місто за річкою, прем'єра якої проходить у Вісбадені. Козак не залишив нацистську Німеччину, він відноситься до так званих письменників "внутрішньої еміграції". Роман написаний у руслі післявоєнної міфологічної прози, але в ньому також спостерігаються елементи магічного реалізму, екзистенціалізму та експресіонізму.

У своєму творі Козак спробував показати і пояснити сенс життя і смерті для людини, закономірності буття і неминучість руйнування. У романі порушені глобальні проблеми, які завжди хвилювали людство в цілому і в Німеччині зокрема, і основною з проблемних питань як для людства, так і для героя, є питання вибору між гуманним і антигуманним, війною і світом, життям і смертю.

Зміст

Головний герой роману – Роберт Ліндхоф, вчений, отримує запрошення на роботу в якесь місто за річкою. Прибувши в безіменне місто, герой зустрічає свою кохану, Анну, і батька, яких вважав померлими. В Префектурі Роберт справляється про свою роботу та Високий Комісар оголошує про його призначення архіваріусом міського Архіву. Роберт погоджується, але залишається в сумніві. Основне і єдине його завдання – ведення Хроніки міста мертвих, що викликає у Ліндхофа великі труднощі. Вирішивши, що Хроніка повинна бути вільна від всіх суб'єктивних зауважень, Роберт вирішує спочатку проникнути в усі таємниці міста.

Місто за річкою – дзеркало Третього рейху: життя і поведінка городян у місті строго регулюються і контролюються; перевірці піддаються не тільки кожне письмове висловлювання, але і навіть думки, які при нагоді використовуються як обвинувальний матеріал.

В кінці роману Роберт Ліндхоф повертається в світ живих і бачить ті ж руїни, те ж місто, і, по суті, мертвих жителів. Він не сходить з поїзда, а продовжує подорожувати вічним мандрівником по зруйнованій країні у вагоні поїзда, читаючи всім свою Хроніку. Роберт вмирає від серцевого нападу, побачивши свою сім'ю, – і знову опиняється в місті за річкою, тепер як житель, не пам'ятаючи, що вже жив у ньому.

Стиль та художня форма

Роман містить ускладнену систему символів, мотивів і образів. В літературі післявоєнній Німеччині це - один з найзагадковіших творів. Поєднуючи форми казки, алегорії, антиутопії, подорожі, автор перетворює нехитрий в принципі сюжет – "сходження в країну смерті" – у художнє дослідження внутрішнього світу людини, розгортає перед читачем загадкові глибини і таємниці людської поведінки. Письменник химерно переплітає міфологеми минулого (пошук істини, блукання в лабіринті, воскресіння з мертвих, ідентифікація себе) з "новими" міфологемами ХХ століття (місто-привид, місто в руїнах, мертвий місто), а життя людини і хід історії представляє в символічних картинах потойбічного світу. Художню форму роману "Місто за річкою" багато в чому визначають традиції німецького роману виховання XVIII століття. Головний герой як би обставляється цілою системою персонажів-двійників, які створюють ідеализуюче або, навпаки, пародіюють його портрети, змушують його, таким чином, пізнавати себе. В результаті такої епічної розробки образу відбувається активізація нових можливостей життя на межі "я" і "не-я", що сприяє не тільки психологічної, а й етико-філософської розробки проблеми духовного розвитку людини. В основі сюжетно-композиційної структури романа Козака лежить характерна для даного виду романа ступінчастість, поетапність, поступовість як необхідні ступені духовного розвитку персонажа: неосвіченість – просвітленність, осмисленість свого буття - просвітництво інших.

Джерела

http://lib-drama.narod.ru/kasack/kasack.htm [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]
https://fantlab.ru/work189683 [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.]
http://royallib.com/book/kazak_german/gorod_za_rekoy.html [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
http://www.dissercat.com/content/poetika-romana-germana-kazaka-gorod-za-rekoi [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]