Мінерали групи силліманіту андалузит дистен силліманіт мають формулу Al2O SiO4 або Al2O3 SiO2 тобто вони більш високо гл

Мінерали групи силліманіту (андалузит, дистен, силліманіт) мають формулу Al₂O[SiO₄] або Al₂O₃•SiO₂, тобто вони більш «високо глиноземні» e відношенні Al: Si ys; каолініт — Al₄[Si₄O₁₀][OH]₈ або Al₂O₃•2SiO₂•2SiO₂•2H₂O, який до того ж є і «гідроксильним».

Тому мінерали групи силліманіту являють значно кращий матеріал для виробництва динасових, шамотних, високо глиноземних вогнетривів, особливо високоякісних, спеціальних сортів. В світовій практиці концентрати силліманіту, дистену і андалузиту широко використовують в чорній і кольоровій металургії (як компонент вогнетривів), в керамічній промисловості (перспективне направлення) і для одержання алюмінію.

Мінерали групи силліманіту в Україні

Розсипні концентрації дистену і силліманіту входять як складові компоненти в продуктивні поклади комплексних розсипних родовищ Середнього Придніпров'я. Розсипні концентрації важких мінералів тяжіють до зони стикування Українського щита і Дніпрово-Донецької западини, а тому продуктивні комплекси протягуються субширотно, локалізуючись в сарматських і полтавських товщах. В Дніпропетровському районі встановлені Малишівське і Вовчанське родовища. Дистен і силліманіт у важкий фракції сарматських пісків складає в середньому 13 %, в полтавських — змінюється 15—74 %.

Розсипи середньо сарматського віку представляють 2 типа родовищ: 1 — розташовані в південній частині продуктивної зони. Розсипі мають видовжену форму субширотної орієнтації. Концентрації силліманіту і дистену відносно високі; 2 — приурочені до північної частини продуктивної зони.

Розсипи характеризуються складними, нечіткими границями, примхливої, близької до ізометричної морфології. Промислові запаси на 01.01.-98 р.є на Малишевському (С1 = 2 044 тис. т) і на Вовчанському (В+С1 = 1 160 тис. т) родовищах. Розробляється Малишевське родовище Верхньодніпровським ДТМК, де із розсипів добувають: ільменіт, рутил, циркон, силліманіт і дистен, а також можливо ставроліт і турмалін.

Силліманіт і дистен складають в важкому колективному концентраті 8-10 %. Вони високої якості, відповідають світовим стандартам. Концентрат випускається 3 марок: КДСЗ — зернистий (Al₂O₃>57 %, TiO2< 1,5 %, Fe₂O₃ < 0,8 %, залишок на ситі № 0315< 0,5 %), КДСЗ-1 (зернистий) (Al₂O₃>54 %, TiO2 < 0,8 %, Fe₂O³ < 0,7 %, ZrO₂< 0,8 %, залишок на ситі № 0315 < 0,5 %), КДСП — порошкоподібний (Al₂O₃ > 57 %, TiO₂ < 1,5 %, Fe₂O₃ < 0,8 %, залишок на ситі № 005 < 30 %). В усіх трьох сортах: CaO < 0,2 %, MgO < 0,8 %, вологість < 0,5 %. За 1997 рік добуто 2 560 тис. т рудоносних пісків, з яких на збагачувальній фабриці вироблено 45,6 тис. т дистен-силліманітового концентрату, втрати складають 2,8 тис. т.

На теперішній час кількість замовлень на дистен-силліманітовий концентрат зменшилось, що привело до наповнення продукцією складів і відкритих майданчиків, в результаті чого дистен+силліманіт включався в робочий цикл не постійно, це в свою чергу привело до розладу технологічної лінії одержання дистен-силліманітового концентрату.

Забезпеченість Вільногірського комбінату запасами рудних пісків Малишівського родовища при річній продуктивності 3,5 млн м³ — більше 40 років, а при проектній 5 млн м³ — 30 років.

Першочерговою задачею при збільшені продуктивності комбінату є запаси пісків полтавської світи північно-західної ділянки Малишевського родовища, де проведені роботи по детальній розвідці і запаси Вовчанського розсипного циркон-рутил-ільменітового родовища.

Див. також

Джерела

Паламарчук М. М., Горленко І. О., Яснюк Т. Є. Географія мінеральних ресурсів Української РСР. — К.: Рад. школа, 1985. — 135 с.
Астахов А. С. Экономическая оценка запасов полезных ископаемых. — М.: Недра, 1981. (рос.)
Григорович М. Б., Немировская М. Г. Минеральное сырье для промышленности строительных материалов и его оценка при геологоразведочных работах. — М. : Изд-во «Недра», 1974.(рос.)
Сахно С. С., Душенко И. С., Сахно Г. Д. Минерально-сырьевая база строительных материалов Украины. Днепропетровская область. — К. : Изд-во треста «Киевгеология», 1974.(рос.)