Мілевський Флоріан Цезарович

Мілевський Флоріан Цезарович (28 березня 1935 р., с. Макарівська Буда, Київська обл. — 12 квітня 1994 р., с. Макарівська Буда, Київська обл.) — радянський та український поет, журналіст.

Мілевський Флоріан Цезарович
Народився	28 березня 1935(1935-03-28) Макарівська Буда, Макарівський район, Київська область, Українська СРР, СРСР
Помер	12 квітня 1994(1994-04-12) (59 років) Макарівська Буда, Макарівський район, Київська область, Україна
Громадянство	Україна
Національність	Польща
Діяльність	поет, журналіст
Конфесія	католик
Батько	Мілевський Цезар Станіславович
Мати	Мілевська Станіслава Адольфівна
Діти	Мілевський Тімур, Мілевська Валентина
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мілевський.

Життєвий шлях

Мілевський Флоріан Цезарович народився 28 березня 1935 року в селі Макарівська Буда на Київщині, в сім'ї колгоспника.

Батько — Мілевський Цезар Станіславович (1906 р.н.) був учасником воєних дій у Другій світовій війні та трагічно загинув в бою у Вінницькій області.

Мати — Мілевська Станіслава Адольфівна (1903 р.н.). Батьки за походженням поляки, відповідно і національність у дітей збереглася. В сім'ї Мілевських було четверо дітей — його сестра Мечеслава, яка і досі живе на Київщині, сам Флоріан, брат Адольф (помер у 1997 р.) та сестра Антоніна (померла у 2018 р.)

Його дідусь — Мілевський Станіслав Валентинович (польською - Валентович) народився в 1880 році в с. Буда Макарівська Макарівського повіту Київської губернії, в селянській родині. Освіти не отримав. Проживав у с. Макарівська Буда, працював у своєму господарстві і був прихожанином місцевого храму. 23 січня 1930 — заарештований по груповій справі «Макарівської релігійно-католицької громади», що «активно проводила антирадянську роботу на селі». В обвинувальному висновку він був представлений як «затятий патріот Польщі, до Радянської влади ставився негативно, проводив антирадянську роботу, налаштовуючи селян проти Радянської влади». 9 травня 1930 — звільнений до суду під підписку про невиїзд. Подальша доля невідома.

Після закінчення семирічки в рідному селі вчився у Забуянській середній школі. Потім працював у колгоспі, служив у Радянській армії, був художником-оформлювачем на заводі. Після демобілізації — став літературним працівником редакції районної газети «Ленінська зоря» у селищі Макарів Київської області. Розпочав друкуватися в періодиці з 1958 року. Його вірші друкувалися в журналах: «Зміна», «Дніпро», «Вітчизна», газетах «Літературна Україна», «Колгоспне село». Про вірші поета схвально відгукувалися Володимир Сосюра і Андрій Малишко.

Перша збірка його віршів вийшла під назвою «Камінь цвіте іскрами» [1] («Молодь», 1966), наступна  — «Небо криничара» [2] (1972). В наш час знайти обидві книги можна в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича. Електронну версію можна завантажити на http://www.twirpx.com/

Флоріан Мілевський був членом спілки письменників України. 70-тій річниці з дня Народження поета було присвячено вечір пам'яті його творчості. Декілька статей у газеті «Макарівські вісті» і в наш час розповідають про життя і творчість свого земляка, а саме журналісти І. Захарченко та В. Остапчук.

Помер Флоріан Цезарович 12 квітня 1994 року. Поет похований у рідному селі Макарівська Буда.

Про поета в ЗМІ

• Стаття із газети "Ленінська зоря"
• Стаття із газети "Макарівські вісті", 2005
• Стаття із газети "Макарівські вісті", 2010

Творчість

Акорди

Наш дім - орган. І східців тих акорди

Весь день гучать на радісні лади:

Коли трудар по них уранці сходить,

Басисте "до-ре" чується завжди.

Коли спішать дівчата ясноокі

На фабрику чи сісти за книжки,

Роняють східці ноти більш високі -

Як "мі-фа-соль" музичать каблучки.

Коли ж назустріч сонцю й вітровію

З м'ячем збігають ті, кому по сім,

Клавіатура східців шаленіє,

Струмкує життєрадісним "ля-сі".

...Вдаряє день

в клавіатуру сходин,

День повен сміху, клопоту й звитяг

І награє найкращу із мелодій -

Мелодію бентежного життя!

ВІЛЬХА

…Сам і коник, і вершник, скакав я у лози —
Дерти лика на віжки, плести нагаї,
І злякали мене чужаки-бомбовози
І загнали під віти ревінням своїм!
О наївні дитячі напружені схови,
Мідний присмак тривоги і туга-печаль!
Там прилиплий до серця листочок вільховий
Залишив на мені свою вічну печаль.

ТАТО

Що в дитинстві взяте в душу,
Те довіку не забудеш!
Чи я винен, чи я винен,
Що пригадую ізнову:
Батько в хату увіходить,
Батько плащ скидає мокрий.
На плечах у нього сирість
З тої хмари, що закрила
Золоте веселе сонце.
І тому мені здається,
Що у хмар такий же запах,
як в промоклого брезенту,
Що сягала плечі тата
Хмар, склубочених у небі…
Рідний, рідний, татів запах!
Чому він якраз, не знаю,
В пам'ять врізався назавше.
Може, тому, що маленьким
Я тоді злякався зливи…
Шарудіння за дверима,
Й на порозі… Тато! Тато!
Він промоклий, та веселий:
-От линуло, так линуло!..
І скидає плащ дебелий —
Краплі з каптура сійнулись,
З рукавів…
О милий батьку,
Як давно у нашій хаті
Не було дощу такого!
Як багато пролилося
В ній дощів солоних, тату,
Після того, як пішов ти
У воєнне гримкотіння…

НЕБО КРИНИЧАРА

Копаю вглиб —
Треба!
Часом не бачу
Неба.
Та як погляну
Д'горі —
Бачу і вдень
Зорі!..

Примітки

1. . www.obd-memorial.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
2. . cathol.memo.ru. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
3. Слідча справа № 62016 фп / / Архів ЦДАГО України
4. Мілевський Флоріан. Небо криничара [PDF]. www.twirpx.com (рос.). Процитовано 12 грудня 2017.

Джерела

• http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=436102
• http://www.catholic.ru/modules.php?name=Encyclopedia&op=content&tid=4285
• http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=436103
• Літературна Макарівщина. — К.: Пугач, 2008. — С. 240—245.
• Макарівська Буда
• Макарівські вісті
• Рідний край Мілевського Ф. Ц.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• газета Макарівські вісті, стаття про поета
• Вечір пам'яті поета
• Форум-обговорення Макарівського поета і не тільки
• Завантажити книгу "Небо криничара" http://www.twirpx.com/file/2378108/