Мілдред Ребсток

Мілдред Ребсток (англ. Mildred Rebstock; 29 листопада 1919(19191129) — 17 лютого 2011) — американська вчена з фармакологічної хімії. Вона з командою першими повністю синтезували хлороміцетин, також відомий як хлорамфенікол. Це був перший випадок повного синтезу антибіотика.

Мілдред Ребсток
Народилася	29 листопада 1919(1919-11-29) Елкгарт, Елкгарт, Індіана, США
Померла	17 лютого 2011(2011-02-17) (91 рік) Енн-Арбор, Мічиган, США
Країна	США
Діяльність	хімік, фармакологиня
Alma mater	Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Мілдред Кетрін Ребсток, дочка Редна та Адольфа Ребстока, народилася 29 листопада 1919 року в Елькхарті, штат Індіана. У 1938 році вона закінчила Елкхартську середню школу, а потім продовжила навчання в Північно-Центральному коледжі.

У 1942 році отримала ступінь бакалавра Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн.

Отримала ступінь магістра в 1943 році, а докторську — в 1945 році.

Доктор Ребсток була прийнята на роботу в дослідницьку лабораторію «Парк-Девіс» з 1945 по 1977 рр. Як молодший хімік-дослідник, а згодом отримала посаду керівника наукових досліджень у 1959 році. Приблизно в цей час вона та її команда досліджували нещодавно виявлений антибіотик стрептоміцин, вперше виявлений Альбертом Шатцом. Команда доктора Ребстока та її команда складалася з Джона Контроліса, Гаррі Крукса та Квентіна Бартца.

Вони виявили, що більшу хімічну стабільність можна досягти за допомогою каталітичного гідрування стрептоміцину і це нове з'єднання отримало назву дігідрострептоміцин. Хоча використання цього антибіотика у людей припинилося, він все ще використовується у ветеринарії.

Незабаром після її роботи з дигідрострептоміцином доктору Ребстоку було доручено синтезувати новий антибіотик, знайдений Джоном Ерліхом у культурі Streptomyces venezuela. Ребсток знайшла спосіб повністю синтезувати цей антибіотик приблизно в листопаді 1947 р. Це був рідкісний випадок, коли синтез молекули був більш економічно вигідним, ніж бродіння її за допомогою органічних процесів. Команда опублікувала свою роботу в 1949 р. І донині використовується як вторинний спосіб дії при екстремальних випадках менінгіту, холери та інших інфекційних бактеріальних захворювань. З моменту свого відкриття хлороміцетин пов'язаний з підвищеним ризиком летальної апластичної анемії, що призводить до зниження його використання на людях у США. Незважаючи на те, що це не принесло користі розвинутим країнам, він все ще є життєво важливим антибіотиком, який широко використовується в країнах, що розвиваються. Через це він знаходиться у списку Всесвітньої організації охорони здоров’я, найбезпечніших та найефективніших лікарських засобів, необхідних у системі охорони здоров’я.

Через свої новаторські дослідження, журнал Time присвятив їй статтю в 1949 році, зазначивши, що «досягнення було зумовлене командною роботою. Але значна частина заслуг належить симпатичному доктору Мілдред Ребсток, 28-річному хіміку-досліднику».

У 1950 році Ребсток була нагороджена «Жінкою науки року» організацією Жіночого національного прес-клубу штату Вашингтон, округ Колумбія, і її вручив президент Трумен.

Ребсток продовжувала свої фармацевтичні дослідження до кінця своєї кар'єри і провела останню частину, вивчаючи препарати фертильності та синтез ліпідів крові. Вона померла в лікарні Сент-Джозеф Милосердний в Ен-Арбор, штат Мічиган, 17 лютого 2011 року.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
2. . Dignity Memorial. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.

Джерела

• Rossiter, Margaret W. (1995). Women scientists in America: before affirmative action, 1940-1972. Johns Hopkins University Press.
• Pongs, O. (1979). "Chapter 3: Chloramphenicol". In Hahn, eFred E. (ed.). Mechanism of Action of Antibacterial Agents. Antibiotics Volume V Part 1. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. pp. 26–42. .
• Rebstock, Mildred C.; Crooks, Harry M.; Controulis, John.; Bartz, Quentin R. (July 1949). "Chloramphenicol (Chloromycetin).IV.Chemical Studies". Journal of the American Chemical Society. 71 (7): 2458–2462.