Усесвітнє есперантське об єднання Universala Esperanto Asocio UEA найбільша міжнародна організація есперантистів члени я

Усесвітнє есперантське об'єднання (Universala Esperanto-Asocio, UEA) — найбільша міжнародна організація есперантистів, члени якої мешкають у 121 країні.

Усесвітнє есперантське об'єднання

Центральний офіс UEA в Роттердамі, Нідерланди
Абревіатура	UEA(еспер.)^[1], AUE(фр.)
Тип	недержавна організація ^d ^d
Засновник	^d
Засновано	28 квітня 1908
Правовий статус	асоціація
Країна	Нідерланди
Штаб-квартира	^d (51°54′50″ пн. ш. 4°27′52″ сх. д. / 51.91388888891677311° пн. ш. 4.46444444447217759° сх. д.)
Офіційні мови	есперанто
Попередник	^d
Керівник	^d (20 липня 2019)
Друкований орган	Esperanto^[d]
Афіліація	Рада Європи, Організація Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО і ЮНІСЕФ
Партнерство	ЮНЕСКО^[2]
Вебсайт: uea.org

Усесвітнє есперантське об'єднання у Вікісховищі

Загальні відомості

УЕО працює на поширення есперанто, але також дискутує про всесвітню мовну проблему і звертає увагу на необхідність рівності між мовами. В офіційних стосунках з ООН та ЮНЕСКО.

УЕО має також консультативний статус при: Економічній і соціальній раді ООН, Дитячий фонд ООН, Раді Європи, Організації Американських Держав і Міжнародній Організації по Стандартизації.

1954 року УЕО ініціювала Резолюцію ЮНЕСКО про есперанто. За свідченням Іво Лапенни, голови Асоціації, 16 тис. дітей на той час вже вивчали есперанто в 600 школах, 32 країн.

Штаб-квартира Асоціації міститься в місті Роттердам, Нідерланди. До складу комітету УЕО входить українець Євген Ковтонюк. Представником Всесвітньої Есперанто-Асоціації в Києві є Михайло Лінецький.

Структура та дочірні підрозділи

Комітато — найвищий орган УЕО, зібрався 2008 року на Всесвітньому конгресі есперанто

Згідно зі своїм статутом 1980 року (Statuto de УЕО), Всесвітня есперанто асоціація має два види членства:

Безпосередньо вступити в асоціацію може окремий учасник; для цього необхідно внести певну плату в штаб-квартирі в Роттердамі або ж генеральному представнику у своїй країні. Такі учасники отримують щорічник УЕО, і їм надається певний вид послуг від УЕО.
Asociaj membroj — це ті члени організації, які вже приєдналися до УЕО. Це може бути національна або спеціалізована організація. Такі учасники займаються роботою відповідних організацій.

Вищий орган УЕО — комітет (Komitato), куди учасники komitatanoj обираються трьома різними способами:

Кожна національна організація висуває в комітет одного члена, плюс ще одного на кожні 1000 національних членів. Більшість міжнародних організацій мають тільки одного керівника.
На 1000 окремих членів самі члени можуть вибрати одного представника в комітет.
Дві попередні групи самостійно обирають більше кандидатів, майже одну третину з їх загальної кількості.

Комітет (Komitato) обирають правління Estraro. Estraro призначає генерального директора, а іноді ще й його замісника. Генеральний директор і його адміністрація знаходяться в головному офісі УЕО, «Oficejo de УЕО» в Роттердамі.

Окремий учасник може стати delegito — делегатом. Це означає, що він служить місцевою контактною особою для членів есперанто та УЄА у своєму місті. Глава делегації (Ĉefdelegito) — це особа яка встановлюється головним офісом УЕО, але із завданням стягувати членські внески в своїй країні.

Мети й завдання

УЕО працює не тільки для поширення есперанто, але і для розвитку дискусії про всесвітню мовну проблему, а також закликає звернути увагу на необхідність рівності мов. Її Статут містить наступні чотири цілі:

поширювати використання міжнародної мови есперанто;
діяти для розв'язання мовної проблеми в міжнародних відносинах і полегшення міжнародних контактів;
полегшити будь-які духовні та матеріальні взаємини між людьми, попри різні нації, раси, стать, релігію, політику або мови;
розвивати серед своїх членів сильне почуття солідарності, розуміння і повагу до інших народів.

Особливою турботою УЕО є розвиток есперанто в країнах і регіонах світу, де ще не існує самостійного есперанто-руху, встановлення контактів активних есперантистів з цих країн зі всесвітнім есперанто-рухом. Крім того, УЕО вже довгий час представляє есперанто-рух в міжнародних організаціях, таких як ООН, ЮНЕСКО, Рада Європи та ін.

УЕО являє собою велике видавництво, основний розповсюджувач есперанто-книг поштою, постійний секретаріат і інформаційний центр. УЕО має велику бібліотекою, а мережа її активістів є найбільшою і інтернаціональною у всьому есперанто-русі. УЕО щорічно проводить Всесвітній конгрес есперантистів (есп. Universala Kongreso).

Національні організації

Перша національна організація есперанто була заснована 1898 року у Франції, спочатку як потенційна міжнародна асоціація. 1903 року заснована друга — у Швейцарії. Протягом декількох років виникло багато національних організацій, які нині існують. З 1933/1934 вони посилають своїх представників до комітету УЕО (свого роду парламент), що робить його федерацією національних організацій. Спочатку цей союз в есперанто мав переважно назву як національних товариств (Naciaj Societoj), а з 1933 року — асоціації країн (Landaj Asocioj).

Коли УЕО вперше прийняв до свого складу національні організації в 1933/1934 роках, від них вимагалося:

мати щонайменше 100 національних членів;
бути «впорядкованою та організованою»;
бути нейтральним, тобто не мати політичних чи релігійних цілей, і бути відкритим для всіх громадян країни.

Див. також

Академія есперанто

Примітки

Deutsche Nationalbibliothek Record #38078-7 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q36578
https://www.unesco.org/sites/default/files/medias/fichiers/2023/10/UNESCO_List%20NGOs%20official%20partnership%20-%20Liste%20ONG%20partenariat%20officiel_September2023.pdf
Русанівський В.М. Мова. Людина. Суспільство. — Наукова думка, 1977. — С. 86.
Євген Ковтонюк, Перший президент Української Есперанто Асоціації (УкрЕА). . Who-is-who.com.ua. 2007. Процитовано 20 вересня 2010. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Sikosek, Marcus: Die neutrale Sprache. Eine politische Geschichte des Esperanto-Weltbundes. Diss. Utrecht 2006. Skonpres, Bydgoszcz 2006, p. 126.

Посилання

Universala Esperanto-Asocio. Офіційний сайт
Коскін, Володимир (18 січня 2009). Євген Ковтонюк: жага пізнання і поезія фактів. Портал українця. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 21 вересня 2010.
Sikosek, Marcus: Die neutrale Sprache. Eine politische Geschichte des Esperanto-Weltbundas. Diss. Utrecht 2006. Skonpres, Bydgoszcz 2006

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/38078-7/_Record_#38078-7]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-1] Deutsche Nationalbibliothek Record #38078-7 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q36578

[[https://www.unesco.org/sites/default/files/medias/fichiers/2023/10/UNESCO_List%20NGOs%20official%20partnership%20-%20Liste%20ONG%20partenariat%20officiel_September2023.pdf_https://www.unesco.org/sites/default/files/medias/fichiers/2023/10/UNESCO_List%20NGOs%20official%20partnership%20-%20Liste%20ONG%20partenariat%20officiel_September2023.pdf]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttps://www.unesco.org/sites/default/files/medias/fichiers/2023/10/UNESCO_List%20NGOs%20official%20partnership%20-%20Liste%20ONG%20partenariat%20officiel_September2023.pdf

[3] Русанівський В.М. Мова. Людина. Суспільство. — Наукова думка, 1977. — С. 86.

[4] Євген Ковтонюк, Перший президент Української Есперанто Асоціації (УкрЕА). . Who-is-who.com.ua. 2007. Процитовано 20 вересня 2010. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[5] Sikosek, Marcus: Die neutrale Sprache. Eine politische Geschichte des Esperanto-Weltbundes. Diss. Utrecht 2006. Skonpres, Bydgoszcz 2006, p. 126.

[1]

[2]