Му ха Степа н Не сторович 27 грудня 1930 19301227 селище Підгородне тепер місто Дніпропетровського району Дніпропетровсь

Му́ха Степа́н Не́сторович (27 грудня 1930(19301227), селище Підгородне, тепер місто Дніпропетровського району Дніпропетровської області — 11 березня 1993, місто Київ) — партійний і державний діяч СРСР, голова Комітету державної безпеки Української РСР. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1976—1981 р. Член ЦК КПУ в 1981—1990 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ в жовтні 1982 — липні 1987 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.

Степан Несторович Муха

Прапор

Голова КДБ УРСР

3 червня 1982 — 21 травня 1987

Попередник:

Федорчук Віталій Васильович

Наступник:

Голушко Микола Михайлович

Народження:

27 грудня 1930
Підгородне

Смерть:

11 березня 1993 (62 роки)
Київ, Україна

Поховання:

Лук'янівське військове кладовище

Країна:

СРСР

Освіта:

Національний університет «Запорізька політехніка»

Партія:

КПРС

Військова служба

Звання:

генерал-лейтенант

Автограф:

Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 1930 року в селищі Підгородному Дніпропетровської округи (нині місто Дніпропетровського району Дніпропетровської області) в родині робітника.

У роки німецько-радянської війни війни жив у евакуації в Сталінградській, потім в Саратовській областях. У 1949 році закінчив середню школу.

Трудову діяльність розпочав у 1949 році інспектором Веселівського районного відділу культосвітньої роботи Запорізької області.

У 1950 році поступив на автотранспортний факультет Запорізького інституту сільськогосподарського машинобудування, який закінчив у 1955 році за фахом інженер-механік.

Член КПРС з 1955 року.

З серпня 1955 року — майстер механічного цеху № 20, комсорг ЦК ВЛКСМ Дніпропетровського машинобудівного заводу.

З 1956 року — 1-й секретар Красногвардійського районного комітету ЛКСМУ міста Дніпропетровська, з грудня 1957 року — 2-й секретар Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ.

З серпня 1958 року — заступник завідувача відділу комсомольських організацій ЦК ЛКСМУ.

У листопаді 1959 — червні 1961 року — 1-й секретар Чернігівського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1961–1962 роках перебував на Кубі в складі сільськогосподарської делегації.

З січня 1963 року — 2-й секретар Чернігівського міського комітету КПУ.

18 січня 1966 — 24 червня 1970 року — голова виконавчого комітету Чернігівської міської ради депутатів трудящих.

У 1970–1971 роках — завідувач промислово-транспортного відділу Чернігівського обласного комітету КПУ.

У червня 1971 — вересні 1973 року — інспектор ЦК КПУ. Постановою ЦК КПУ направлений на роботу в органи КДБ УРСР.

У вересні 1973 — січні 1975 року — заступник голови Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР.

У січні 1975 — червні 1982 року — 1-й заступник голови Комітету державної безпеки Української РСР.

3 червня 1982 — 21 травня 1987 року — голова Комітету державної безпеки Української РСР. З травня по червень 1987 року був у розпорядженні Управління кадрів КДБ.

У 1987 році звільнений у запас.

У вересні 1987 — вересні 1988 року — радник при Раді Міністрів Української РСР.

З грудня 1988 року — заступник директора Інституту кібернетики імені Глушкова Академії наук Української РСР з цивільної оборони.

Проживав у Києві. Помер 11 березня 1993 року у Києві.

Нагороди

Нагороджений орденами Червоного Прапора (1985), Жовтневої Революції (1977), трьома орденами «Знак Пошани» (1959, 1966, 1977).

Звання

молодший інженер-лейтенанта запасу (1955)
майор запасу (1969)
полковник (1973)
генерал-майор (1975)
генерал-лейтенант (1980)

Література

Лисюк Ю., Чисніков В. «Керівники органів державної безпеки Радянської України (1953—1991 рр.). Матеріали до біографічного довідника».