Морозівка до 1948 року Алсу в 1 крим Alsuv віддалена частина міста Севастополя в Балаклавському районі до 1957 року була

Морозівка (до 1948 року — Алсу́в; крим. Alsuv) — віддалена частина міста Севастополя, в Балаклавському районі, до 1957 року була окремим селом.

Село Морозівка, Алсу
Церква Паїсіївського монастиря Церква Паїсіївського монастиря
Країна	Україна
Область	м. Севастополь
Район/міськрада	Балаклавський район


Основні дані
Географічні дані
Географічні координати	44°31′13″ пн. ш. 33°42′51″ сх. д. / 44.520328° пн. ш. 33.714172° сх. д. / 44.520328; 33.714172


Карта
Морозівка, Алсу

Мапа

Морозівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Морозівка.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Алсу.

Розташоване приблизно за 9 км на схід від Балаклави, на південному боці річки Чорної над Чорнорічинським каньйоном.

У 2014 році після окупації Криму та Севастополя Росією, Морозівка незаконно «отримала» статус села. З точки зору українського законодавства продовжує бути частиною міста Севастополя.

Історія

Стародавнє поселення південно-західного Криму Алсу засноване приблизно у середині IV століття, або, на думку деяких істориків, набагато раніше (IV—III століття до н. е.), нащадками готів і аланів, що змішалися з місцевим населенням. Приблизно з XII століття Алсу, як і всі околишні поселення, входило до складу християнського князівства Феодоро. Після падіння у 1475 році Мангупа село, разом з усіма землями князівства, увійшла до складу Мангупского кадилику Кефінського еялета Османської імперії. У ці роки внаслідок політики османів, а також тісних економічних й особистих зв'язків місцевого християнського населення з жителями Кримського ханства — мусульманами відбувалася ісламізація кримських греків Алсу і, згідно із «Відомостями про виведених із Криму в Приазов'я християнах» А. В. Суворова, жодного християнина в селі до 1778 року не залишилося. Офіційно до складу Кримського ханства село входило близько 9 років: від знаходження ханством з в 1774 році до окупації Росією в 1783 році. Після анексії Криму Російською імперією село спорожніло внаслідок еміграції кримських татар у Туреччину, тому в Камеральному Описі Криму 1784 року воно не значиться. Уперше згадується Алсу (Кальсу в основному варіанті) у губернаторських документах від 3 жовтня 1796 року з нагоди виділення землі Грецького батальйону офіцерам й обер-офіцерам за браком землі в Балаклаві.

За російським адміністративним поділом, від 8 лютого 1784 року, Алсу перебувало на території Чоргунской волості Сімферопольського повіту Таврической губернії, але у Відомості про всі селища у Сімферопольському повіті 1805 року село ще не значиться (видимо, постійного населення ще не було).

Після адміністративної реформи 1829 року землі Алсу віднесли до Байдарской волості, а в 1838 році, після утворення Ялтинского повіту і переформування волостей — до Байдарской волості Ялтинского повіту. Тоді ж Алсу вперше позначають на карті 1842 року як село з 20 дворами. Згідно зі «Списком населених місць Таврійської губернії по відомостях 1864 р.», за результатами VIII ревізії 1864 року в казенному селі Алсуй (Алсу) у 9 дворах значилося 50 жителів-греків (9 дворів і на карті 1865 року, тільки на ній село записане як Олсуй)

Після установи у 1873 році Севастопольського градоначальства, Алсу, разом з іншими околицями Балаклави, передали у його склад, що зафіксовано в «Пам'ятній книзі Таврической губернії 1889» і там же записано, що за результатами Х ревізії 1887 року в Алсу в 22 дворах проживало 112 осіб. У градоначальстві село знаходилось до радянської реформи адміністративного поділу у 1921 році.

З 1923 року, як відзначено в результатах Всесоюзного перепису 1926 року Алсу віднесено до Камарської сільради Севастопольського району (з 1931 року — Балаклавского). 27 червня 1944 року, постановою ГКО, кримські греки були депортовані в Центральну Азію, а Указом Президії Верховної Ради РСФСР від 18 травня 1948 року Алсу Балаклавского району перейменоване в Морозівку.

Офіційно розселено до 1968 року, але реально існують кілька житлових будинків (на 1998 рік населення 30 осіб). Проте місцевість не залишена, бо поряд з селом існує дитячий оздоровчий табір «Алсу».

У 2000-них роках у селі з'явився Паїсіївський православний монастир. Неподалік села знаходиться недобудований Запасний командний пункт Чорноморського флоту.

Примітки

також Алсу́
О. С. Иванова. Из раскопок могильника в балке Алмалык-Дере …
Райнер Шрег. К вопросу изучения освоения округи Мангупа…
А. Г. Герцен, Ю. М. Могаричев. О некоторых вопросах истории Таврики…. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 2 грудня 2010.
Т. М. Фадеева, А. К. Шапошников. Княжество Феодоро и его князья. Симферополь, 2005 г.
Ведомость о выведенных из Крыма в Приазовье христианах от 18 сентября 1778г. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 2 грудня 2010.
Крым в 1784–1917 гг. Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 2 грудня 2010.
Ляшенко В. И. К вопросу о переселении крымских мусульман в Турцию в конце XVIII — первой половине XIX веков
ИТУАК, т. 26, стр.27. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
«Ведомость о казённых волостях Таврической губернии» от 31 августа 1829 г
История самоуправления Ялты. Архів оригіналу за 25 травня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
«Топографическая карта полуострова Крым, л. VII,.Съёмка полковн. Бетева и подолк. Оберга. 1842 г.». Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 25 квітня 2022.
Карта Таврической губ.,Фиолент — Кикинейз, 1865 г. ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Памятная книга Таврической губернии 1889г (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.
Прохоров В. В. Деятельность Симферопольской окружной милиции в начальный период НЭПа. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 30 липня 2013.
Крым 1783–1998 гг., стр. 338. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2010.
Этнография Крыма. Греки. Депортация. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 2 грудня 2010.
Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18 мая 1948 г. Архів оригіналу за 8 жовтня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
Крымская обл. — 1968 г. стр.13. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 грудня 2010.
Байдарська долина-Чернореченський каньйон. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2010.
Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Морозівка (Севастополь)

Посилання

Балаклавский район. Карта: старые и новые названия

Це незавершена стаття про Севастополь.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії Криму.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] також Алсу́

[2] О. С. Иванова. Из раскопок могильника в балке Алмалык-Дере …

[3] Райнер Шрег. К вопросу изучения освоения округи Мангупа…

[4] А. Г. Герцен, Ю. М. Могаричев. О некоторых вопросах истории Таврики…. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 2 грудня 2010.

[5] Т. М. Фадеева, А. К. Шапошников. Княжество Феодоро и его князья. Симферополь, 2005 г.

[6] Ведомость о выведенных из Крыма в Приазовье христианах от 18 сентября 1778г. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 2 грудня 2010.

[Крым_в_1784-1917-7] Крым в 1784–1917 гг. Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 2 грудня 2010.

[8] Ляшенко В. И. К вопросу о переселении крымских мусульман в Турцию в конце XVIII — первой половине XIX веков

[9] ИТУАК, т. 26, стр.27. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.

[10] ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.

[11] «Ведомость о казённых волостях Таврической губернии» от 31 августа 1829 г

[12] История самоуправления Ялты. Архів оригіналу за 25 травня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.

[13] «Топографическая карта полуострова Крым, л. VII,.Съёмка полковн. Бетева и подолк. Оберга. 1842 г.». Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 25 квітня 2022.

[14] Карта Таврической губ.,Фиолент — Кикинейз, 1865 г. ^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[15] Памятная книга Таврической губернии 1889г (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.

[16] Прохоров В. В. Деятельность Симферопольской окружной милиции в начальный период НЭПа. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 30 липня 2013.

[17] Крым 1783–1998 гг., стр. 338. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2010.

[18] Этнография Крыма. Греки. Депортация. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 2 грудня 2010.

[19] Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18 мая 1948 г. Архів оригіналу за 8 жовтня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.

[20] Крымская обл. — 1968 г. стр.13. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 грудня 2010.

[21] Байдарська долина-Чернореченський каньйон. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2010.

[22] Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()