Монголо Охотський пояс Монголо Охотська геосинклінальная система одна зі складчастих систем складових Урало Монгольськог

Монголо-Охотський пояс, Монголо-Охотська геосинклінальная система, одна зі складчастих систем, складових Урало-Монгольського складчастого геосинклінального поясу, завдовжки понад 2 тис. км: від північно-східної Монголії до західного узбережжя Охотського моря.

На півночі Монголо-Охотський пояс обмежений глибинними Монголо-Охотськими розломами, а на півдні — і системою Південно-Гобійських розломів. У будові Монголо-Охотського поясу виділяють рифейську, нижньо- і середньопалеозійську стадії геосинклінального розвитку. У верхньому палеозої і нижньому тріасі майже вся територія знаходилася в стадії, що супроводжується впровадженням гігантських мас гранітоїдов; евгеосинклінальне прогинання у пермі збереглося лише на сході, у зоні зчленовування Монголо-Охотського поясу з молодшою .

Мезозойські структури Монголо-Охотського поясу (верхній тріас — верхня крейда) одні дослідники відносять до категорії геосинклінальних, інші — до структур гранітоїдної активізації (або ревівації). Для них характерні морські і континентальні молассоїдні і вугленосні відкладення, що поєднуються з широким розвитком наземного вулканізму (андезітовая формація) і впровадженням комагматічних гранітоїдов вулкано-плутонічної формації. З мезозойським магматизмом пов'язані родовища свинцево-цинкових руд, золота, олова, вольфраму, флюориту тощо.

Джерела

Нагибина М. С. Тектоника и магматизм Монголо-Охотского пояса, М., 1963 (Тр. Геологического института, в. 79);
Нагибина М. С. Стратиграфия и формации Монголо-Охотского пояса, М., 1969;
Тектоника Евразии, М., 1966.