Монастир святого Йосифа (Львів)

Монастир святого Йосифа — комплекс колишніх сакральних і громадських споруд у Львові. До 1946 року належав римо-католицькому згромадженню сестер святого Йосифа, що займалися доглядом за невиліковно хворими. Знаходиться на вулиці Лисенка під номерами 47 і 49.

Монастир святого Йосифа (Львів)
49°50′32″ пн. ш. 24°02′49″ сх. д. / 49.8422° пн. ш. 24.0469° сх. д. / 49.8422; 24.0469
Розташування	Україна, Львів
Монастир святого Йосифа (Львів) (Україна)

Згромадження святого Йосифа засноване 1884 року у Львові Зигмунтом Гораздовським. Того ж року було придбано невеликий будинок на вулиці Курковій (нині Лисенка). Наступного року на місці цього будинку за проєктом Кароля Пташека почато будівництво першої з черги будівель Закладу святого Йосифа. Загалом за увесь період існування закладу збудовано цілий комплекс будівель:

• Келії і приміщення для пацієнтів (1885—1886, архітектор Кароль Пташек).
• Додаткова будівля монастиря з каплицею (початок будівництва 1888 року, архітектор Кароль Пташек). 1927 року каплицю розбудовано за проєктом Чеслава Тульє.
• Третій монастирський будинок (завершено 1897 року, архітектор невідомий). Виконував функцію новіціяту, та шпиталю.
• Будинок фурти з кімнатами для гостей (1897).
• Корпус 1900 року за проєктом бюро Івана Левинського, призначений для невиліковно хворих, частину будинку займав новіціят.
• Нова каплиця, збудована 1932 року за проєктом Каллікста Кшижановського і Чеслава Мюллера.

1946 року монахині покинули заклад. Усе внутрішнє оснащення споруд було залишено. Про внутрішнє облаштування споруд збереглося мало інформації. Зберігся проєкт вівтаря для нової каплиці, однак невідомо чи реалізований. В радянський час усунуто усі елементи інтер'єрів, що нагадували про культове призначення будівель. У будинках влаштовано дитячий будинок, а пізніше лікарню і спеціалізовану школу. Засновник згромадження, Зигмунт Гораздовський беатифікований папою Іваном Павлом II в червні 2001 року, канонізований 23 жовтня 2005 року папою Бенедиктом XVI. Від 2006 року — покровитель польського міста Сянока.

Із набуттям Україною незалежності черниці йосифітки знову повернулися до Львова. Початково опікувалися будинком-інтернатом для літніх людей на Майорівці. Пізніше розгорнули діяльність у Брюховичах, Стрию та Тернополі. Жодних приміщень згромадженню не повернуто.

Примітки

1. Чавага К. Римо-католицьке чернецтво Львова та Львівської архидієцезії // Галицька брама. — 2001. — № 5—6 (77—78). — С. 32.

Джерела

• Betlej A. Klasztor i Zakład SS. Św. Józefa // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 117—123. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — . (пол.)