Фе дір Васи льович Мокі єнко 19 березня 1910 19100319 Кобеляки Полтавська губернія Російська імперія 25 серпня 1988 міст

Фе́дір Васи́льович Мокі́єнко (19 березня 1910(19100319), Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія — 25 серпня 1988, місто Київ) — український радянський державний діяч, голова виконкому Київської міської ради депутатів трудящих у 1944–1946 роках.

Мокієнко Федір Васильович

Голова виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих

29 червня 1944 — 2 лютого 1946

Попередник:

Леонід Лебедь

Спадкоємець:

Федір Чеботарьов

Народження:

19 березня 1910
Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія

Смерть:

25 серпня 1988 (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР

Країна:

Російська імперія →

СРСР

Освіта:

Київський хіміко-технологічний інститут

Партія:

КПРС

Автограф:

Нагороди:

Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Медаль «За оборону Москви»

Медаль «За оборону Кавказу»

Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в місті Кобеляки (нині Полтавська область) в родині робітників. Працював на цукровому заводі, вчився у ФЗУ, згодом — на комсомольській роботі. Член ВКП(б) з 1931 року. Під час направлений уповноваженим до Смілянського району Черкаської та Ставищенського району Київської областей, де особисто провадив насильницькі дії проти тамтешніх селян.

У 1929–1934 роках навчався у Київському хіміко-технологічному інституті, по закінченні якого працював на будівництві Лохвицького заводу безводного алкоголю, начальником відділу капітального будівництва Спиртотресту у Києві. Потім перебував на партійній роботі. 1938 року переїхав до Києва, де з 1939 по 1941 рік працював інструктором промислово-транспортного відділу, завідувачем сектора промислово-транспортних кадрів, завідувачем особливого сектора Київського обласного і міського комітетів КП(б)У.

З 16 травня по вересень 1941 року — секретар Київського обласного комітету КП(б)У по машинобудівній промисловості.

На початку німецько-радянської війни керував будівництвом Київського укріпрайону та військових аеродромів. Служив старшим інструктором політичного відділу 20-ї танкової дивізії, військовим комісаром 25-ї залізничної бригади, начальником політичного відділу залізничних військ Північнокавказького фронту. Як політпрацівник брав участь у військових діях у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту. Воював також під Москвою, на Кавказі, брав участь у вигнані нацистських окупантів з України, був нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки. 1943 року відкликаний для партійної роботи, став 2-м секретарем Київського міського комітету КП(б)У і членом бюро обкому та міськкому.

У червні 1944 року був затверджений головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Займався відновленням міського господарства після війни. 2 лютого 1946 року був звільнений з посади та призначений заступником секретаря Київського обкому КП(б)У по паливній промисловості і завідувачем відділу паливної промисловості Київського обласного комітету КП(б)У.

З березня 1947 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.

З 1953 року керував Київським обласним управлінням легкої, місцевої та харчової промисловості.

У липні 1956–1958 роках — заступник голови виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих.

Пізніше працював управляючим трестами «Цукроспецбуд», «Київоблмістпром», директором Київського лакофарбного заводу. На 1970 рік — заступник начальника Українського виробничого об'єднання промисловості лаків і фарб (ВО «Укрлакофарба»).

Потім — на пенсії в Києві, де й помер 25 серпня 1988 року.

Нагороди

орден «Знак Пошани» (26.02.1958)
два ордени Вітчизняної війни ІІ ст. (1943, 1985)
орден Червоної Зірки (1943)
медалі
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (8.04.1970)
Знак «Почесному залізничнику» (не пізніше 1943)

Джерела

Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 69, [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] С. 70, [ 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] С. 71. [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — .
// Сайт «Подвиг народа». (рос.)