Мкртчян Донара Миколаївна

Донара Миколаївна Мкртчян (вірм. Դոնարա ՄկրտչյանԴոնարա Մկրտչյան, уроджена Пілосян; 20 квітня 1941, Ленінакан, Вірменська РСР — 15 липня 2011, Севан, Вірменія) — вірменська радянська актриса театру і кіно, дружина народного артиста СРСР Фрунзіка Мкртчяна.

Мкртчян Донара Миколаївнавірм. Դոնարա ՄկրտչյանДата народження20 квітня 1941(1941-04-20)^[1]Місце народженняҐюмрі, Вірменська РСР, СРСРДата смерті15 липня 2011(2011-07-15)^[1] (70 років)Місце смертіСеван, Ґегаркунік, ВірменіяПохованняЄреванГромадянство СРСР
 ВірменіяAlma materЄреванський художньо-театральний інститутПрофесіяакторка, кіноакторкаЗакладТеатр імені СундукянаIMDbID 0594795

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мкртчян.

Біографія

Донара Пілосян народилася 20 квітня 1941 року в Ленінакані (нині Ґюмрі).

У середині 1950-х років вона познайомилася з актором Фрунзиком Мкртчяном, за якого вийшла заміж. У подружжя народилися дочка Нуне і син Вазген.

Закінчила Єреванський художньо-театральний інститут, грала в Єреванському академічному театрі імені Сундукяна і була відомою театральною актрисою у Вірменії.

Знімалася в кіно. Особливу популярність їй принесла роль в комедії «Кавказька полонянка».

З роками в поведінці Донари почали з'являтися дивні речі: вона намагалася не відпускати чоловіка ні на крок, стала патологічно ревнивою, влаштовувала чоловікові сцени ревнощів. Друзі порадили Фрунзику показати її психіатру, той поставив невтішний діагноз — шизофренія. Після лікування у Вірменії він перевіз дружину в одну з французьких психіатричних клінік. Але всі зусилля були марними. В останній раз вона вийшла на сцену в 1982 році в п'єсі Іона Друце «Святая святих».

Останні 25 років життя вона змушена була провести в психіатричній лікарні Севана. За свідченням лікарів, Донара не усвідомлювала того, що вона серйозно хвора, і завжди дивувалася, чому її ізолювали від світу і замкнули в якомусь місці, яке вона не може залишити і, як звичайно, піти в театр, грати на сцені, а потім повернутися додому, до своїх дітей. У хвилини прояснення свідомості, що нерідко бувало, актриса збирала навколо себе мешканців лікарні і лікарняний персонал і читала їм уривки з монологів своїх улюблених героїнь. У Севанській психіатричній клініці вона навіть створила театральний гурток.

Померла 15 липня 2011 року на 71-му році життя в Севані, похована на Спандарянському кладовищі в Єревані.

Роботи в театрі

• «Абрикосовое дерево»
• «Так, світ перевернувся»
• «Брат Пахтасар»
• «Салемські чаклунки»
• «Глава республіки»
• «Шістдесят років і три години»
• «Святая святих»

Фільмографія

1. 1964 — Губна помада № 4 — епізод
2. 1966 — Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика — дружина Джабраїла, тітка Ніни
3. 1969 — Адам і Хева — епізод
4. 1971 — Хатабала — пліткарка
5. 1972 — Чоловіки — Медея, дружина Ромео
6. 1973 — Пригоди Мгер у відпустці — татарка
7. 1977 — Багдасар розлучається з дружиною — Ануш

Дубляж (вірменською мовою)

• 1971 — «Рустам і Сухраб» — Тахміна

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. . Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
3. . Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
4. Тагуи АСЛАНЯН «Она ушла с мечтой о сцене» // sobesednik.am
5. . Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
6. . Архів оригіналу за 30 грудня 2011. Процитовано 30 березня 2018.

Посилання

• Про Донаре Мкртчян у фільмі «Щиросердне зізнання. Королі епізоду», дивитись 15-ту хвилину
• ԴՈՆԱՐԱ ՄԿՐՏՉՅԱՆ [ 28 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті «avproduction.am»
• Актриса на сайті Кіно-Театр. [ 16 березня 2018 у Wayback Machine.]