Михайлюк Петро Тадейович

Петро́ Таде́йович Михайлю́к (21 липня 1974(19740721) — 22 грудня 2017) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Михайлюк Петро Тадейович
Прапорщик
Загальна інформація
Народження	21 липня 1974(1974-07-21) Гологори
Смерть	22 грудня 2017(2017-12-22) (43 роки) Старий Айдар
Псевдо	«Старшина»
Військова служба
Роки служби	2014-2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Десантні війська
Формування	80 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Бахмутку (2017)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлюк.

Життєпис

Народився 1974 року в селі Гологори (Золочівський район, Львівська область); виростав у багатодітній родині. Закінчив гологірську школу, навчався у Львівському ПТУ № 52 (на даний час — ДПТНЗ «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту»), призваний на строкову службу — проходив у Житомирі в 1992—1994 роках. Одружився — з дівчиною познайомився під час проходження строкової служби; народилась донечка, але згодом шлюб розпався.

1997 року закінчив 343-тю школу прапорщиків при Прикарпатському військовому окрузі; проходив службу на посадах: командир взводу (24-та дивізія), старшина роти, старшина мехбатальйону (30-та дивізія), старшина центру радіо та супутникового вузла зв'язку (93-й полк зв'язку), старшина центру каналоутворювальних систем вузла зв'язку, начальник складу роти матеріального забезпечення.

Мобілізований навесні 2014 року, проходив службу на Яворівському полігоні — на посаді старшини. На фронті з вересня 2014-го — сержант з матеріального забезпечення 2-ї ГСА батареї 80-ї бригади; починав біля селища Побєда — якраз після того, як його обстріляли «Смерчами» з території Росії. У 2015 році бригаду вивели на полігон Широкий Лан.

Після демобілізації одразу підписав контракт; прапорщик, головний сержант 2-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 80-ї бригади.

22 грудня 2017 року загинув у другій половині дня від осколкового поранення в шию — під час артилерійського обстрілу терористами з гармат калібру 122 мм на підступах до села Старий Айдар Станично-Луганського району.

25 грудня 2017-го похований в селі Гологори.

Зі слів знайомих, Петро за своє життя був неймовірно товариською і харизматичною людиною. Мав безліч друзів та товаришів, які поважали його і як старшину і як хорошу людину.

Не мав поганих звичок, засуджував вживання алкоголю та цигарок.^[]

Без Петра лишились мама, троє братів, сестра, донька, сотні побратимів та друзів.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
• 17 травня 2018 року у школі села Гологори відкрито меморіальну дошку Петру Михайлюку.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 грудня.

Примітки

1. Указ Президента України від 26 лютого року № 42/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
2.  На Золочівщині відкрили меморіальну дошку загиблому воїну на YouTube
3. . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 22 грудня на YouTube

Джерела

• Михайлюк Петро Тадейович [ 28 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
• Справжній професіонал, відданий своїй справі: Історія Петра Михайлюка — прапорщика з 80-ї бригади [ 30 листопада 2018 у Wayback Machine.]^{[недоступне посилання — ]}