Бакунін Михайло Олександрович (нар. 18 (30) травня 1814 — 19 червня (1 липня) 1876) — російський політичний діяч, один з головних ідеологів і практиків анархізму.
Бакунін Михайло Олександрович | |
---|---|
рос. Михаи́л Алекса́ндрович Баку́нин | |
![]() | |
Народився | 30 травня 1814[3][4][2] d, Тверська губернія, Російська імперія[1] |
Помер | 1 липня 1876[1][2] (62 роки) Берн, Швейцарія[1][3] |
Поховання | d |
Країна | ![]() |
Діяльність | філософ, письменник, політик, анархіст |
Галузь | філософія |
Alma mater | HU Berlin і Михайлівське артилерійське училище (червень 1834) |
Знання мов | російська[4] |
Членство | Перший Інтернаціонал |
Напрямок | анархізм, атеїзм і західна філософія |
Magnum opus | d, d і d |
Військове звання | Юнкер (Росія) і прапорщик |
Конфесія | атеїзм |
Рід | d |
Батько | d |
Мати | d |
Родичі | d |
Брати, сестри | d, d, d і d |
У шлюбі з | d |
Діти | d і d |
Автограф | ![]() |
|
Біографія
Народився 18 (30) травня 1814 у маєтку свого батька . Батько, Олександр Михайлович, молодість провів в Італії, виконуючи обов'язки аташе російської місії у Флоренції. Після повернення пішов у відставку й оселився у тверському маєтку. Він був пов'язаний з декабристами, підтримуючи лінію глави «Союзу порятунку» М. М. Муравйова, й намагався звільнити своїх селян.
Закінчив (1828-1832) і служив в армії у чині прапорщика в 1832-1834. Потім пішов у відставку й оселився в Москві. Тут він познайомився із М. В. Станкевичем і В. Г. Белінським.
У 1840 поїхав за кордон: спочатку до Німеччини, де деякий час вчився в Берлінському університеті у К. Вердена і Ф. Шеллінга. Пізніше знайомиться з прогресивними діячами О. Руче, В. Вейтлінгом, П'єром Прудоном, Карлом Марксом, Фрідріхом Енгельсом. Кинувши навчання, він рішуче пориває з будь-якою теорією й філософією та береться за практику революційної боротьби. На барикадах Праги й Дрездена Бакунін сповнений рішучості втілювати анархію в практику революції. Після поразки повстання двічі засуджений судами Саксонії й Австрії до страти. Найганебніша для нього подія — видача Австрією в 1851 уряду Росії. Після двох років саксонської й австрійської в'язниць він провів сім років в Алексіївському равеліні у Шліссельбурзі й чотири роки у сибірському засланні.
У 1861 втік із заслання й з новими силами долучився до Західноєвропейського революційного руху, мріючи залучити до нього Росію.
У 1864 вступає в народне товариство робітників (I інтернаціонал), проте його присутність більше руйнує, ніж зміцнює його. Він створює всередині «Інтернаціоналу» в 1868 «Міжнародний альянс соціалістичної демократії», діяльність якого цілком спрямована на практику, за що в 1872 Гаазький конгрес виключив його з рядів «Інтернаціоналу».
У 1870 він серед повстанців Ліона, потім вітає проголошення Паризької комуни, хоча передбачає й навіть намагається запобігти поразці комунарів. Він твердо впевнений у своїх ідеях і практично невразливий як професіонал революції. Він бореться з єдиним злом — всіма формами державності, бажаючи загальнолюдського братства на руїнах всіх держав.
У 1873 вийшла його книга . У ній крім глибокого політичного аналізу стану справ в Європі риторична ставка робилася на «людський чинник» організації «загальноєвпропейського та світового бунту». Обурення народу, доведеного до відчаю, — основа революції.
Вже постарілий, хворий, але сповнений натхнення «рятівної боротьби», у 1874 вирушає до Болоньї, щоб взяти участь у повстанні й можливо навіть померти на барикадах.
Тяжка хвороба нирок і водянка змушують його переїхати до Швейцарії. У Берні 1 липня 1876 він помирає в оточенні старих друзів: професора А. Фохта і сім'ї Тейхелів. Тут же він і похований.
Див. також
Примітки
- Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
- Русские писатели 1800—1917: Биографический словарь (русский) / за ред. Н. П. Олексійович — Москва: Большая Российская энциклопедия, 1989. — Т. 1. — 672 с.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118506102 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання
- Бакунін [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 185. — .
- Бакунін Михайло [ 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 68. — 1000 екз.
Джерела
- Бакунін, Михайло Олександрович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — .
- А. Круглашов. Бакунін М. О. // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 48. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет