Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Михайло Іванович Томчаній (16 липня 1914, с. Горяни біля Ужгорода — 19 січня 1975) — український письменник.
| Томчаній Михайло Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Меморіальна дошка на будинку письменника | ||||
| Народився | 16 липня 1914 Ужгород, Австро-Угорщина | |||
| Помер | 19 січня 1975 (60 років) Ужгород, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |  Чехословаччина Угорщина СРСР | |||
| Діяльність | письменник, прозаїк, перекладач | |||
| Сфера роботи | література[1] і перекладацтво[d][1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1934 — 1972 | |||
| Жанр | роман | |||
| Діти | Томчаній Михайло Михайлович | |||
| Нагороди |  | |||
| | ||||
.
Батько — Іван Іванович Томчані (угор. Tomcsányi János), мати — Єлизаветта Томчані, уроджена Кепеч (угор. Tomcsányiné (Kepecs) Erzsébet).
Друкуватися почав з 1934 року. Збірка оповідань «Шовкова трава» (1950), «Оповідання» (1955), «На кордоні» (1962); повісті «Наша сім'я» (1953), «Терезка» (1957), «Готель „Солома“» (1960), оповідання і повість «Скрипка — його молодість» (1968), романи «Жменяки» (1964), «Тихе містечко» (1969), «Брати» (1972) тощо. Численними прозовими творами Томчаній вніс в українську літературу тематику із сільського і міського життя Закарпаття та Угорщини. У ранній творчості мав нахил до імпресіонізму, за радянських часів перейшов на реалізм. Перекладав з угорської й чеської на українську.
Життєпис
Народився в селі Горяни біля Ужгороду (нині територіально входить до складу міста Ужгород), в сім'ї заможнього селянина-ґазди. Після війни, в 1949 році, Івана Томчані, батька письменника, було оголошено куркулем. У нього відібрали землі, коней, корів, залишивши йому хату з присадибною ділянкою та дві корови. Він не зміг перенести всього цього і в 1953 році помер.
Михайло Іванович Томчаній навчався в Мукачівській торгівельній академії та служив у чехословацькій армії. В 1939 році демобілізувався і був направлений поштовим працівником до Угорщини. Працював в м. Кішуйсаллаш, де й познайомився зі своєю дружиною-угоркою — Поал Ґізеллою-Анною. Вона народила йому трьох дітей — у 1945 році Тамару (яка в лікарні через тодішню антисанітарію отримала зараження крові і померла, коли їй виповнилося 10 днів), в 1946 — сина Михайла (який, здобувши в Київському Державному художньому Інституті, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, освіту архітектора, працював в Ужгороді, а згодом 10,5 років був головним архітектором міста Ужгород. Зараз мешкає і працює за фахом в Угорщині, м. Будапешт. У 1976 році у нього народився син — Михайло, онук письменника, який також живе в Будапешті), в 1949 — дочка Ґабріелла (яка після закінчення Ужгородського музичного училища викладала музику в ужгородській музичній школі. Має двох дочок — Ґабріеллу та Катерину. Тепер на пенсії).
Михайло Іванович Томчаній ніколи не був членом комуністичної партії, що серйозно перешкоджало йому у заслуженому визнанні за часів Радянського Союзу. Двічі висовували його кандидатуру на здобуття Шевченківської премії і двічі його кандидатура не проходила, через вищеназвану причину. В 60-x роках двічі обирався головою Закарпатської спілки письменників України.
Як письменник, в 50-x та 70-x роках пережив дуже багато серйозних нападок від таких «колег»-комуністів, як Іван Чендей, Юрій Мейгеш, Поліщук. Був дуже близько знайомий з Максимом Рильським, який дуже поважав талант тоді ще молодого закарпатського письменника, з Павлом Тичиною, Олесем Гончаром, Павлом Загребельним, з прибалтійською поетесою Вальсюнєнє та іншими. В його ужгородскому будинку, на вулиці Берчені 82 бували видні українські письменники. В 50-x роках були видані збірки його новел та оповідань, повість «Терезка», в 60-70-x романи «Жменяки», «Брати» та «Тихе містечко». Коли Михайло Іванович Томчаній подав роман «Жменяки» на редагування, його через певний час викликали і заявили, якщо до сюжету не буде доповнено, що син Жменяка - Михайло вступає до колгоспу і знаходить у ньому своє щастя, то роман «Жменяки» не буде видано (цей факт уже в Угорщині мені підтвердив поет-літературознавець Штумпф Бенедек Ондраш, який в ті часи працював у видавництві «Карпати»). Ця вимога була відвертим знущанням, адже якраз у часи колективізації батько письменника був оголошений куркулем і в нього відібрали землі, коней та корів. Письменник, зціпивши зуби, не бажаючи залишитися без шматка хліба, вніс до роману ці зміни. Життя письменника проходило в постійному напруженні через нападки з боку колег-зависників та їх обласних (комуністичних)партійних меценатів. Незважаючи на це, книжки його завжди користувалися величезною популярністю, через те що образи своїх героїв він брав із життя, а тематика правдиво відображувала ту епоху в якій проходили дії. Твори його були переповнені гуманізмом, великою любов'ю до свого народу. Його романи епічно зображують життя людей Підкарпаття та Угорщини, в період, між двома світовими війнами. Роман «Жменяки» був перекладений на угорську мову і виданий спільно видавництвами «Карпати» (Ужгород) та «Európa» (Угорщина, Будапешт). Томчаній майстерно переклав українською мовою твір відомого угорського письменника-класика Кальмана Міксата «Дивний шлюб».
Помер Михайло Іванович Томчаній (Томчані) 19 січня 1975 року. Похований в м. Ужгороді, на кладовищі «Кальварія», з правого боку від будинку панахид.
В 80-x роках за романом «Жменяки» було знято багатосерійний телевізійний фільм. Його транслювало Ужгородське, Київське та центральне російське телебачення. Було видано трилогію з його найвідоміших романів. На фасаді хати, в якій він жив з 1956 по 1975 рік, розміщено пам'ятну дошку. В Горянах вулицю, на якій стоїть батьківська хата, названо його ім'ям.
Ще за життя Михайло Іванович Томчаній здобув міжнародне визнання. Роман «Жменяки», крім угорського видання, було видано російською, латвійською мовами. Планувалося видати його роман у Німеччині, але через передчасну смерть письменника це не було здійснено.
Оповідання та новелли його друкувалися в міжнародних антологіях української літератури, поруч із Гончарем та Стельмахом. На початку 70-х років в угорській центральній газеті, здається «Népszabadság», з'явився відгук (перекладачки угорського видання роману «Жменяки») про українське видання роману «Тихе містечко». Критик відзначила, що Михайло Іванович Томчаній (Томчані) вперше в післявоєнній літературі, через життя простих людей, винятково правдиво та гуманно відобразив дуже складний період історії Угорщини — між двома світовими війнами. Далі вона підкреслила, що це має особливу цінність тому, що цей твір вийшов із-під пера українського письменника.
В угорському містечку Кішуйсаллаш Михайла Івановича Томчанія пам'ятають по сьогоднішній день. Будинок батьків його дружини ще існує. Коли письменник помер, його колишні колеги, з якими він працював у Кішуйсаллаші, на пошті, помістили у вітрині фотографію покійного письменника з надписом: «помер наш дорогий Михасик» («Meghalt a mi drága kis Misikénk» - угор.). Так згадують тільки тих людей, яких дійсно любили та поважали. Все життя Михайла Івановича Томчанія, завдяки його глибокому гуманізму, було мостом між людьми, народами та країнами. Угорщині також потрібно було б приділити більше уваги пам'яті відомого україномовного письменника, адже його родове коріння сягає стародавнього угорсько-слов'янського роду, який в 1249 році отримав від угорського короля Бели IV дворянство (Дивися в угорському лексиконі «ПАЛЛАС» прізвище «Томчані»). У своїх творах він правдиво і з любов'ю оспівував життя людей Угорщини. Окрім цього, Михайло Іванович Томчаній (Томчані) прожив усе своє життя зі своєю дружиною-угоркою — Ґізеллою, яка в ті складні післявоєнні часи навчила своїх дітей угорської мови, сама полюбила Закарпаття і їм привила любов до рідного краю та Угорщини. Здається, посольству України в Угорщині також потрібно було б зайнятися цим питанням. А саме, помістити пам'ятні дошки в Кішуйсаллаші на будинку, де він мешкав під час війни, і на будові поштамту, де він працював. Дім батьків дружини ще й тому пам'ятний, що в 1958 році, коли письменник там гостював, його навідала дочка відомого письменника-класика — Жіґмонда Моріца. Такий крок послужив би поглибленню угорсько-українських відносин і став би ще одним паростком на ниві споріднення історії та культури обох країн.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Прізвище було змінено при видачі йому після війни радянського паспорту. Правильно було — Томчані
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mihajlo Ivanovich Tomchanij 16 lipnya 1914 19140716 s Goryani bilya Uzhgoroda 19 sichnya 1975 ukrayinskij pismennik Tomchanij Mihajlo IvanovichMemorialna doshka na budinku pismennikaNarodivsya16 lipnya 1914 1914 07 16 Uzhgorod Avstro UgorshinaPomer19 sichnya 1975 1975 01 19 60 rokiv Uzhgorod Ukrayinska RSR SRSRKrayina Chehoslovachchina Ugorshina SRSRDiyalnistpismennik prozayik perekladachSfera robotiliteratura 1 i perekladactvo d 1 Mova tvorivukrayinskaRoki aktivnosti1934 1972ZhanrromanDitiTomchanij Mihajlo MihajlovichNagorodi Budinok v yakomu zhiv pismennik Uzhgorod vul Bercheni 82 Batko Ivan Ivanovich Tomchani ugor Tomcsanyi Janos mati Yelizavetta Tomchani urodzhena Kepech ugor Tomcsanyine Kepecs Erzsebet Drukuvatisya pochav z 1934 roku Zbirka opovidan Shovkova trava 1950 Opovidannya 1955 Na kordoni 1962 povisti Nasha sim ya 1953 Terezka 1957 Gotel Soloma 1960 opovidannya i povist Skripka jogo molodist 1968 romani Zhmenyaki 1964 Tihe mistechko 1969 Brati 1972 tosho Chislennimi prozovimi tvorami Tomchanij vnis v ukrayinsku literaturu tematiku iz silskogo i miskogo zhittya Zakarpattya ta Ugorshini U rannij tvorchosti mav nahil do impresionizmu za radyanskih chasiv perejshov na realizm Perekladav z ugorskoyi j cheskoyi na ukrayinsku ZhittyepisNarodivsya v seli Goryani bilya Uzhgorodu nini teritorialno vhodit do skladu mista Uzhgorod v sim yi zamozhnogo selyanina gazdi Pislya vijni v 1949 roci Ivana Tomchani batka pismennika bulo ogolosheno kurkulem U nogo vidibrali zemli konej koriv zalishivshi jomu hatu z prisadibnoyu dilyankoyu ta dvi korovi Vin ne zmig perenesti vsogo cogo i v 1953 roci pomer Mihajlo Ivanovich Tomchanij navchavsya v Mukachivskij torgivelnij akademiyi ta sluzhiv u chehoslovackij armiyi V 1939 roci demobilizuvavsya i buv napravlenij poshtovim pracivnikom do Ugorshini Pracyuvav v m Kishujsallash de j poznajomivsya zi svoyeyu druzhinoyu ugorkoyu Poal Gizelloyu Annoyu Vona narodila jomu troh ditej u 1945 roci Tamaru yaka v likarni cherez todishnyu antisanitariyu otrimala zarazhennya krovi i pomerla koli yij vipovnilosya 10 dniv v 1946 sina Mihajla yakij zdobuvshi v Kiyivskomu Derzhavnomu hudozhnomu Instituti nini Nacionalna akademiya obrazotvorchogo mistectva i arhitekturi osvitu arhitektora pracyuvav v Uzhgorodi a zgodom 10 5 rokiv buv golovnim arhitektorom mista Uzhgorod Zaraz meshkaye i pracyuye za fahom v Ugorshini m Budapesht U 1976 roci u nogo narodivsya sin Mihajlo onuk pismennika yakij takozh zhive v Budapeshti v 1949 dochka Gabriella yaka pislya zakinchennya Uzhgorodskogo muzichnogo uchilisha vikladala muziku v uzhgorodskij muzichnij shkoli Maye dvoh dochok Gabriellu ta Katerinu Teper na pensiyi Mihajlo Ivanovich Tomchanij nikoli ne buv chlenom komunistichnoyi partiyi sho serjozno pereshkodzhalo jomu u zasluzhenomu viznanni za chasiv Radyanskogo Soyuzu Dvichi visovuvali jogo kandidaturu na zdobuttya Shevchenkivskoyi premiyi i dvichi jogo kandidatura ne prohodila cherez vishenazvanu prichinu V 60 x rokah dvichi obiravsya golovoyu Zakarpatskoyi spilki pismennikiv Ukrayini Yak pismennik v 50 x ta 70 x rokah perezhiv duzhe bagato serjoznih napadok vid takih koleg komunistiv yak Ivan Chendej Yurij Mejgesh Polishuk Buv duzhe blizko znajomij z Maksimom Rilskim yakij duzhe povazhav talant todi she molodogo zakarpatskogo pismennika z Pavlom Tichinoyu Olesem Goncharom Pavlom Zagrebelnim z pribaltijskoyu poetesoyu Valsyunyenye ta inshimi V jogo uzhgorodskomu budinku na vulici Bercheni 82 buvali vidni ukrayinski pismenniki V 50 x rokah buli vidani zbirki jogo novel ta opovidan povist Terezka v 60 70 x romani Zhmenyaki Brati ta Tihe mistechko Koli Mihajlo Ivanovich Tomchanij podav roman Zhmenyaki na redaguvannya jogo cherez pevnij chas viklikali i zayavili yaksho do syuzhetu ne bude dopovneno sho sin Zhmenyaka Mihajlo vstupaye do kolgospu i znahodit u nomu svoye shastya to roman Zhmenyaki ne bude vidano cej fakt uzhe v Ugorshini meni pidtverdiv poet literaturoznavec Shtumpf Benedek Ondrash yakij v ti chasi pracyuvav u vidavnictvi Karpati Cya vimoga bula vidvertim znushannyam adzhe yakraz u chasi kolektivizaciyi batko pismennika buv ogoloshenij kurkulem i v nogo vidibrali zemli konej ta koriv Pismennik zcipivshi zubi ne bazhayuchi zalishitisya bez shmatka hliba vnis do romanu ci zmini Zhittya pismennika prohodilo v postijnomu napruzhenni cherez napadki z boku koleg zavisnikiv ta yih oblasnih komunistichnih partijnih mecenativ Nezvazhayuchi na ce knizhki jogo zavzhdi koristuvalisya velicheznoyu populyarnistyu cherez te sho obrazi svoyih geroyiv vin brav iz zhittya a tematika pravdivo vidobrazhuvala tu epohu v yakij prohodili diyi Tvori jogo buli perepovneni gumanizmom velikoyu lyubov yu do svogo narodu Jogo romani epichno zobrazhuyut zhittya lyudej Pidkarpattya ta Ugorshini v period mizh dvoma svitovimi vijnami Roman Zhmenyaki buv perekladenij na ugorsku movu i vidanij spilno vidavnictvami Karpati Uzhgorod ta Europa Ugorshina Budapesht Tomchanij majsterno pereklav ukrayinskoyu movoyu tvir vidomogo ugorskogo pismennika klasika Kalmana Miksata Divnij shlyub Pomer Mihajlo Ivanovich Tomchanij Tomchani 19 sichnya 1975 roku Pohovanij v m Uzhgorodi na kladovishi Kalvariya z pravogo boku vid budinku panahid V 80 x rokah za romanom Zhmenyaki bulo znyato bagatoserijnij televizijnij film Jogo translyuvalo Uzhgorodske Kiyivske ta centralne rosijske telebachennya Bulo vidano trilogiyu z jogo najvidomishih romaniv Na fasadi hati v yakij vin zhiv z 1956 po 1975 rik rozmisheno pam yatnu doshku V Goryanah vulicyu na yakij stoyit batkivska hata nazvano jogo im yam She za zhittya Mihajlo Ivanovich Tomchanij zdobuv mizhnarodne viznannya Roman Zhmenyaki krim ugorskogo vidannya bulo vidano rosijskoyu latvijskoyu movami Planuvalosya vidati jogo roman u Nimechchini ale cherez peredchasnu smert pismennika ce ne bulo zdijsneno Opovidannya ta novelli jogo drukuvalisya v mizhnarodnih antologiyah ukrayinskoyi literaturi poruch iz Goncharem ta Stelmahom Na pochatku 70 h rokiv v ugorskij centralnij gazeti zdayetsya Nepszabadsag z yavivsya vidguk perekladachki ugorskogo vidannya romanu Zhmenyaki pro ukrayinske vidannya romanu Tihe mistechko Kritik vidznachila sho Mihajlo Ivanovich Tomchanij Tomchani vpershe v pislyavoyennij literaturi cherez zhittya prostih lyudej vinyatkovo pravdivo ta gumanno vidobraziv duzhe skladnij period istoriyi Ugorshini mizh dvoma svitovimi vijnami Dali vona pidkreslila sho ce maye osoblivu cinnist tomu sho cej tvir vijshov iz pid pera ukrayinskogo pismennika V ugorskomu mistechku Kishujsallash Mihajla Ivanovicha Tomchaniya pam yatayut po sogodnishnij den Budinok batkiv jogo druzhini she isnuye Koli pismennik pomer jogo kolishni kolegi z yakimi vin pracyuvav u Kishujsallashi na poshti pomistili u vitrini fotografiyu pokijnogo pismennika z nadpisom pomer nash dorogij Mihasik Meghalt a mi draga kis Misikenk ugor Tak zgaduyut tilki tih lyudej yakih dijsno lyubili ta povazhali Vse zhittya Mihajla Ivanovicha Tomchaniya zavdyaki jogo glibokomu gumanizmu bulo mostom mizh lyudmi narodami ta krayinami Ugorshini takozh potribno bulo b pridiliti bilshe uvagi pam yati vidomogo ukrayinomovnogo pismennika adzhe jogo rodove korinnya syagaye starodavnogo ugorsko slov yanskogo rodu yakij v 1249 roci otrimav vid ugorskogo korolya Beli IV dvoryanstvo Divisya v ugorskomu leksikoni PALLAS prizvishe Tomchani U svoyih tvorah vin pravdivo i z lyubov yu ospivuvav zhittya lyudej Ugorshini Okrim cogo Mihajlo Ivanovich Tomchanij Tomchani prozhiv use svoye zhittya zi svoyeyu druzhinoyu ugorkoyu Gizelloyu yaka v ti skladni pislyavoyenni chasi navchila svoyih ditej ugorskoyi movi sama polyubila Zakarpattya i yim privila lyubov do ridnogo krayu ta Ugorshini Zdayetsya posolstvu Ukrayini v Ugorshini takozh potribno bulo b zajnyatisya cim pitannyam A same pomistiti pam yatni doshki v Kishujsallashi na budinku de vin meshkav pid chas vijni i na budovi poshtamtu de vin pracyuvav Dim batkiv druzhini she j tomu pam yatnij sho v 1958 roci koli pismennik tam gostyuvav jogo navidala dochka vidomogo pismennika klasika Zhigmonda Morica Takij krok posluzhiv bi pogliblennyu ugorsko ukrayinskih vidnosin i stav bi she odnim parostkom na nivi sporidnennya istoriyi ta kulturi oboh krayin PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Prizvishe bulo zmineno pri vidachi jomu pislya vijni radyanskogo pasportu Pravilno bulo TomchaniLiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi