Миро ненко Ві ктор Арсе нтійович нар 11 жовтня 1919 пом 7 липня 1943 командир 461 го артилерійського дивізіону 1 ї механ

Миро́ненко Ві́ктор Арсе́нтійович (нар. 11 жовтня 1919 — пом. 7 липня 1943) — командир 461-го артилерійського дивізіону 1-ї механізованої бригади 3-го механізованого корпусу 1-ї танкової армії Воронезького фронту, Герой Радянського Союзу.

Віктор Арсентійович Мироненко

Народження

11 жовтня 1919
Полтава, УНР

Смерть

7 липня 1943 (23 роки)
Івнянський район, Курська область, РРФСР, СРСР

Поховання

Країна

Роки служби

1936—1943

Звання

капітан

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Мироненко Віктор Арсентійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мироненко.

Біографія

Народився 11 жовтня (за іншими даними 18 жовтня) 1919 року в Полтаві в сім'ї службовців. Закінчив середню школу № 16 (за іншими даними № 2) і два курси .

У 1936 році призваний до лав Червоної армії. У 1939 році закінчив 1-ше Київське Червонопрапорне артилерійське училище імені Кірова. Брав участь у польській і фінській кампаніях.

У боях Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Воював на Брянському, Калінінському і Воронезькому фронтах.

З березня 1942 року брав участь у формуванні 1-го танкового корпусу, як начальник штабу 461-го артилерійського дивізіону 1-ї механізованої бригади. З 461-м дивізіоном пов'язаний подальший бойовий шлях Віктора Арсентійовича, командиром якого він був призначений на початку липня 1943 року, перед самим початком битви на Курській дузі.

7 липня 1943 року командир 461-го артилерійського дивізіону капітан В. А. Мироненко відзначився при відбитті наступу противника на Бєлгородсько-Курському напрямку: протягом години німці пробивали пролом на двадцятикілометровому рубежі між селами Луханіна і Яковлево. 40 танків противника завдали удару по позиціям 3-ї механізованої бригади в районі селища Сирцево. З висоти по ним вів згубний вогонь 461-й артдивізіон 1-ї мехбригади. Близько 30 танків пішли на позиції дивізіону. Вісім машин підбили батарейці, але й гармати дивізіону були ушкоджені. Коли бойові обслуги загинули, капітан сам став стріляти. Його тіло потім знайшли біля розбитої гармати…

Про цей бій згадував маршал Катуков:

Дивізіон відкрив влучний вогонь. Кілька машин було підбито. І раптом з правого флангу, десь з-за гори, гуркочучи гусеницями, виповзло кілька «тигрів». Вони рухалися прямо на батарею. Ще кілька хвилин — і гармати разом з обслугами будуть розчавлені. Мироненко покинув свій СП і став на чолі однієї з обслуг. Але в цю хвилину поруч розірвався снаряд. Вся обслуга була вбита. Тоді Мироненко зайняв місце навідника, сам заряджаючи гармату, взявся в упор розстрілювати танки. Йому вдалося підбити шість ворожих машин. Але коли він зловив в перехресті прицілу сьому, поруч з ним розірвався снаряд. Мироненко загинув.

Оригінальний текст (рос.)

Дивизион открыл меткий огонь. Несколько машин было подбито. И вдруг с правого фланга, откуда-то из-за бугра, грохоча гусеницами, выползло несколько «тигров». Они двигались прямо на батарею. Ещё несколько минут — и орудия вместе с расчётами будут раздавлены. Мироненко покинул свой НП и стал во главе одного из расчётов. Но в эту минуту рядом разорвался снаряд. Весь расчёт был убит. Тогда Мироненко занял место наводчика, сам заряжая орудие, принялся в упор расстреливать танки. Ему удалось подбить шесть вражеских машин. Но когда он поймал в перекрестке прицела седьмую, рядом с ним разорвался снаряд. Мироненко погиб.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Віктору Арсентійовичу Мироненку присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Похований в районі села Сирцево Івнянського району Бєлгородської області.

Вшанування пам'яті

Будинок у Полтаві в якому до війни жив Віктор Мироненко
*(нині вул. Мироненка, 7)*

На честь Героя Радянського Союзу у повоєнні роки названа вулиця у Київському районі Полтави (колишня Степова, пролягає від вулиці Української Повстанської Армії до ). На фасаді будинку № 7 по , у якому жив Віктор Арсентійович, у 1968 році встановлено меморіальну дошку.

Ще одна меморіальна дошка на честь Героя встановлена на корпусі . Ім'я Віктора Арсентійовича Мироненка носить полтавська середня школа № 19. В школі функціонує музей славетного земляка.

Примітки

Біографія Віктора Арсентійовича Мироненка [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [ 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
Біографія Віктора Арсентійовича Мироненка на сайті Історія Полтави [ 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
Сайт Асоціації ветеранів Київського вищого зенітного ракетного інженерного училища ім. Кірова [ 12 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
Демидов П. М. На службе у бога войны [ 10 листопада 2011 у Wayback Machine.]. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. (рос.)
Цит. по: Катуков М. Е. На острие главного удара [ 11 квітня 2012 у Wayback Machine.]. — М.: Воениздат, 1974. (рос.)

Література

Демидов П. М. На службе у бога войны [ 10 листопада 2011 у Wayback Machine.]. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 320 с. — (рос.)
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. — (рос.)
Волосков В. Ф. Полтава: 100 памятных мест. — Харків : «Прапор», 1987. — 185 с. (рос.)

[poltavahistory-1] Біографія Віктора Арсентійовича Мироненка [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [ 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]

[histpol-2] Біографія Віктора Арсентійовича Мироненка на сайті Історія Полтави [ 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

[kvzriu-3] Сайт Асоціації ветеранів Київського вищого зенітного ракетного інженерного училища ім. Кірова [ 12 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

[militera-4] Демидов П. М. На службе у бога войны [ 10 листопада 2011 у Wayback Machine.]. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. (рос.)

[5] Цит. по: Катуков М. Е. На острие главного удара [ 11 квітня 2012 у Wayback Machine.]. — М.: Воениздат, 1974. (рос.)