Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Григорій Петрович Милорадович (*8 січня, 1765, Чернігів — †1828, Чернігів) — український аристократ, син останнього полковника Чернігівського полку Гетьманщини Петра Милорадовича. Генеральний Суддя Війська Запорозького Городового. Учень Імануїла Канта. Організатор поштових служб в Україні та Литві. Також таврійський губернатор (з 13.12.1802 по 02.08.1803) із роду Милорадовичів. У структурах Російської імперії — Статський радник, Таємний радник, Надвірний радник. Державний діяч у Російській імперії.
| Григорій Петрович Милорадович | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народження | 8 січня 1765 Чернігів | |
| Смерть | 19 травня 1828 (63 роки) Чернігів | |
| Приналежність |  Гетьманщина →  Російська імперія | |
| Освіта | Геттінгенський університет | |
| Звання | майор | |
| Рід | Милорадовичі | |
| Діти | Милорадович Олександр Григорович, d, d і d | |
| Нагороди |
| |
 Милорадович Григорій Петрович у Вікісховищі | ||
Біографія
Єдиний син генерал-майора Петра Милорадовича. Народився в місті Чернігові 1765 року, і ймовірно до 1773 року проводив свій час у батьківському домі. У вісім років 28 березня Григорій Петрович був записаний за тодішніми звичаями у військову службу в перший Гренадерський полк сержантом.
 | Ордер, посланный господину генералу-поручику и кавалеру Ступяшину от 28-го марта 1773 года за № 2103 Господина полковника Петра Милорадовича сын, Григории Милорадович, по поданной челобитной сего числа принять мною в службу Ея Императорского Величества сержантом, котораго ваше превосходительство изволит приказать причислить сим чином в первый гренадерский полк и считать у меня на ординарцах. Граф Румянцов |  |
У листопаді 1774 вважався ад'ютантом у свого дядька Милорадовича. У 1779 році був поручиком в Ризькому піхотному полку, потім ординарцем у графа Румянцева. З листа його матері Софії Семенівни Милорадович до його батька видно, що в 1773, коли йому було лише вісім років, він уже був у столиці — у Глухові, і у нього був польський вчитель, який повинен був спати в одній з ним кімнаті, і спостерігати за ним. Будучи дитиною в Глухові був у будинку графа Кейзерлінґа в 1779 році. Гувернер графа Кайзерлинга Іван Лук'янович Данилевський навчав його Катехезису. Спостерігав за його уроками які давали йому інші професора в університеті. Він невідступно стежив за етичною поведінкою Григорія.
Навчання за кордоном
Закордонний паспорт виданий графом Румянцевим-Задунайським.
| | Заграничный паспорт выданный Григорию Петровичу Милорадовичу Граф Пётр Румянцов-Задунайский. Чиню ведомо всем до кого сіе принадлежит в областях Ея Императорского Величества, а в землях высоких патентантов господ командующих всякого по чину и достоинству услужно прошу, чтоб предьявителю сего, штаба господина генерал-майора и кавалера Милорадовича, адъютанту Григорию Милородовичу до Кёнигсберга едущему в надлежащем пути, туда и обратно, с его служителями чинен был свободныи пропуск и показыаемо всякое благодеяние, обнадеживая, что все из тех областей проезжающие в Империи Всемилостливейшей моей Госудырыни Императрицы, взаймно свободный пропуск и всякое пособие получать. В свидетельство чего сей паспорт, рукою моей подписанный и печатью утвержденный, дан в Малой России в местности моей Вименках. Марта 20-го дня 1778 года.Гр. Румянцов-Задунайский. | |
1778 Григорій Петрович з Данилевським був у Кеніґсберзі. Разом з ним до Німеччини для здобуття освіти поїхав його двоюрідний брат Михайло Андрійович Милорадович, син Чернігівського губернатора. У Кеніґсберзі молоді люди зупинилися у графа Фон-Кейзерлінґа і обер-президента Домґарта. Граф Кейзерлінґ у листі своєму батькові дуже хвалив Григорія його брата і їх наставника. Спершу вони навчалися в Кеніґсберзькому університеті під керівництвом знаменитого Емануїла Канта, потім вони провели два роки в Ґеттінґені.
У Ґеттінґенському університеті вони слухали лекції професорів: Шлецера, Гейслера, Шпітлера, Бокманна, Міллера та інших. Улюблені предмети Григорія були історія, політика, французька і німецька словесність і латинська мова. Із щоденника, який Григорій Милорадович писав німецькою мовою, стає відомо, що він багато подорожував по Німеччині. Таким чином 7-го серпня 1782 прибув до Берліна, а 19-го серпня вони їздили в Потсдам, а 25 приїхали в Лейпциг де вони зупинилися в Баварському готелі.
У Лейпцигу слухали лекції професорів: Платера, Гінденбурга, Лудвіґа та інших Лейпцизьких професорів. 3 вересня він прибув до Ґеттінґен, де 13-го він вступив до університету. З однієї записки видно, що з 1782 і по 1783 Григорій слухав логіку у професора Федера.
| | С великим удовольствием и к вашему порадованию уведомляю вас, дорогой мой отец, что я по милости Всевышнего чрез целую зиму в совершенном здоровии и благоденствии находился, коим благоденствием и по ныне пользуюсь. Курс полугодным моим наукам вчерась кончился. И я уже к изучению на будущее лето избрал следующие науки: у г. Шлецера-уноверсальную историю, да статистику; у Гейслера общее немецкое право; у Шпитлера мирные европейских держав договоры, у Бекмана технологию, у Миллера математику. Да дома с Иваном Лукьяновичем по латыни, на лето, в правду сказать, немного великий порцион по елику сіи полгода будут в немецком университете последним моим пребыванием, то с радостью принимаю я на себя сей труд; желаю только, чтоб предстоящее лето не так жарко было, как прошлое, а то кроме шуток, много оно мне стоить будет. | |
З вище наведеного листа видно, що Григорій Петрович в 1784 році був в Геттінгені і це був уже другий рік його перебування в Геттінгенському університеті, не рахуючи тих чотирьох років які він провів у Кенігсберзі.
У записці про переказ грошей на його утримання за кордон видно, що в 1785 і 1786 роках гроші йому переводилися в Лейпциг. Крім навчального курсу для удосконалення у військових науках і знаннях його брата Михайла Андрійовича вони були відправлені в Страсбурґ, а потім у Мец, де майбутній граф Милорадович, особливо був старанний у вивченні фортифікації і артилерії. Їдучи з Ґеттінґена, вони хотіли відвідати Париж, але хвороба їх гувернера змусила їх якийсь час провести в Страсбурзі. Зі Страсбурґа вони поїхали в Мец, де вони пробули близько двох місяців і вже звідти поїхали в Париж. У Парижі представлені королю Франції Людовику і королеві Марії Антуанетті.
Григорій часто згадував про своє десятирічне перебування за кордоном в німецьких університетах. Йому особливо лестило спогад тих похвал, який робив йому Кеніґсбергський професор Іммануїл Кант. Все своє життя до самої смерті Григорій Петрович отримував німецькі газети і журнали, які він читав вранці.
Під час свого перебування за кордоном Григорій Петрович всюди куди б він не відправився купував книги і зібрав порядну бібліотеку яку він привіз до Росії. Із звіту Данилевського видно, що на виховання Григорія Петровича з 1778 по 1786 рік протягом восьми років, було виділено десять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять рублів (чотири тисячі триста п'ятдесят чотири рубля червінцями). Як видно з одного рахунку, в Геттінгені за цілий рік було заплачено за проживання 40 червінців.
Військова і цивільна служба
У 1782 році 29 грудня Григорій Петрович був зарахований у капітани зі старшинством від 24 листопада 1781 в курський піхотний полк в якому в той час полковим командиром був Іваненко Андрій Григорович. У 1786 звільнений від військової служби в чині майора. Вступивши в цивільну службу визначений у державну колегію закордонних справ і незабаром відряджений до радника графа Олександра Андрійовича Безбородька, при якому він був у Києві під час перебування там імператриці Катерини II.
1789 Милорадович призначений Малоросійским пошт-директором. У період його управління малоросійським поштовим відомством, поштові доходи збільшувалися щорічно на кілька тисяч.
За дорученням графа Безбородька 1793 Милорадовичем були організовані в чотирьох анексованих губерніях Речі Посполитої поштові повідомлення та естафети, відкриті в губернських і повітових містах поштові контори.
6 жовтня 1795 переведений в статського радника з будівництва дороги від Києва, через окуповані польські території, для забезпечення поштового зв'язку із Санкт-Петербурга до Відня. У тому ж 1795, за дорученням графа Безбородька Милорадович організував будівництво поштових контор у Литві та губернських поштових контор в колишній Вознесенській губернії.
5 квітня 1797 отримав від імператора Павла I 414 душ чоловічої статі в Чернігівській губернії в селах Халявині і Янівці.
2 травня 1797 Милорадович призначений Малоросійским генеральним суддею. 1799 29-го червня в чині статського радника нагороджений орденом Святої Анни 1 ступеня.
1802 призначений Таврійським губернатором. Григорій Петрович керував Таврійської губернією максимум рік. З посиланням на домашні обставини він подав прохання про звільнення від служби, яке було задоволено в кінці 1803.
У відставці
Вийшовши у відставку 1803, Григорій Петрович оселився в Чернігові. Живучи влітку в своїх селах, а взимку в Чернігові де у нього була головна контора. Григорій Петрович старанно займався своїм господарством, так як у нього було близько восьми тисяч селян, з яких частина дісталася йому від батька, але більша частина від матері від неї він отримав колишній місто Любеч (батьківщина Антонія Печерського), а також маєтки, що дісталися йому після смерті двоюрідного брата Стороженка Миколи Михайловича, який помер бездітним.
Григорій Петрович керував і маєтками своєї дружини, потім купив собі нові маєтки в Катеринославській губернії. Він займався хліборобством, збудував винокурню і пивоварні заводи, а також займався поліпшенням побуту довірених йому селян. У своїх селах Милорадович побудував селянам нові хати, розділив села на вулиці і квартали. У Любечі він відновив торгівлю по Дніпру, маючи багато суден.
Торгівля його мала великий успіх на кілька сотень тисяч, товари відправлялися в Могильов, Шклов, Борисов, Київ, Кременчук та ін; торгував сіллю хлібом і лісом. Покращуючи побут селян, Григорій Петрович думав і про їхні духовні потреби: будував у своїх маєтках кілька церков. Коли він дізнався, що його син вступив в число послідовників секти Хлисти і не знаючи ні мети, ні напрями цієї секти, до того стривожився за сина, що вирішив прямо звернутися з письмовою проханням до Імператора. Імператор Олександр I відповів:
| | Григорий Петрович! Принимая участие во всём что касается до вашего дома, Я хочу успокоить вас насчёт сына вашего Алексея, служащего в Лейб-гвардейском Семёновском полку. Он отличный офицер по ревности своей к службе и по нравственности. Я старался проникнуть его связи и, по достоверным сведениям, нашел что, тут ничего нет такого, чтобы отводило от религии; напротив, он сделался еще более привязанным к церкви и исправным в своей должности. Поэтому заключаю, что связи его не могут быть вредны. По моим правилам хотя и нестесняю Я ничей совести, но с другой стороны не желал бы, еслиб открылось что либо против церкви или гражданского порядка. Надеюсь, что сии строки вас успокоят, пребываю вам благосклонный. Подписал Александр | |
На що Григорій Петрович відповів:
| | Всемилостливейший Государь ! Высочайший Вашего Императорского Величества рискрипт, на счет сына моего Алексея, я имел счастье получить. Отрадно мне из онаго видеть, что ваше Величество довольны его служением, особливо же восхитительно милосердное участие Вашего Величества в положении моём, относительно его нынешней связи и утешения коии Ваше Величество соблаговолили меня удостоить. За таковую Вами, Всемилостливейший Государь единственно по благости сердца Вашего, оказанную мне высокую милость не в силах изъяснить Вашему Величеству чувств глубочайшей моей благодарности и благоговения, коими бав приисполнен, повергаю себя к освященным стопам Вашего Величества, счастьем поставляя себе быть. Всемилостливейший Государь ! Вашего Императорского Величества верноподданный Григорий Милорадович тайный советник | |
Григорій Петрович Милорадович помер 19 травня 1828 в Чернігові, після тривалої чотирирічної хвороби на 64 році життя, похований у Троїцькій Іллінській соборній церкві. Поруч із ним похована його дружина Олександра Павлівна, яка померла через 10 років після його смерті 14 лютого 1838.
Сім'я
Одружився 5 вересня 1787 з дочкою статського радника Олександрою Павлівною Кочубей, вона доводилася рідною племінницею канцлеру Російської імперії, князю Безбородьку, і сестрою державному канцлеру князю Віктору Павловичу Кочубею. У шлюбі у них народилося 16 дітей. П'ять померло в дитинстві, сини Олександр, , , , , , дочки , , , .
Посилання
- Российские студенты в Кенигсберге XVIII века[недоступне посилання з липня 2019]
- Биография Милорадовича[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела
- Биографические очерки о роде дворян и графа Милорадович
- Биографические очерки замечательных Милорадовичей [ 21 березня 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Grigorij Petrovich Miloradovich 8 sichnya 1765 Chernigiv 1828 Chernigiv ukrayinskij aristokrat sin ostannogo polkovnika Chernigivskogo polku Getmanshini Petra Miloradovicha Generalnij Suddya Vijska Zaporozkogo Gorodovogo Uchen Imanuyila Kanta Organizator poshtovih sluzhb v Ukrayini ta Litvi Takozh tavrijskij gubernator z 13 12 1802 po 02 08 1803 iz rodu Miloradovichiv U strukturah Rosijskoyi imperiyi Statskij radnik Tayemnij radnik Nadvirnij radnik Derzhavnij diyach u Rosijskij imperiyi Grigorij Petrovich MiloradovichNarodzhennya8 sichnya 1765 1765 01 08 ChernigivSmert19 travnya 1828 1828 05 19 63 roki ChernigivPrinalezhnistGetmanshina Rosijska imperiyaOsvitaGettingenskij universitetZvannyamajorRidMiloradovichiDitiMiloradovich Oleksandr Grigorovich d d i dNagorodiOrden Svyatoyi Anni 1 stupenya Miloradovich Grigorij Petrovich u VikishovishiBiografiyaYedinij sin general majora Petra Miloradovicha Narodivsya v misti Chernigovi 1765 roku i jmovirno do 1773 roku provodiv svij chas u batkivskomu domi U visim rokiv 28 bereznya Grigorij Petrovich buv zapisanij za todishnimi zvichayami u vijskovu sluzhbu v pershij Grenaderskij polk serzhantom Order poslannyj gospodinu generalu poruchiku i kavaleru Stupyashinu ot 28 go marta 1773 goda za 2103 Gospodina polkovnika Petra Miloradovicha syn Grigorii Miloradovich po podannoj chelobitnoj sego chisla prinyat mnoyu v sluzhbu Eya Imperatorskogo Velichestva serzhantom kotorago vashe prevoshoditelstvo izvolit prikazat prichislit sim chinom v pervyj grenaderskij polk i schitat u menya na ordinarcah Graf Rumyancov U listopadi 1774 vvazhavsya ad yutantom u svogo dyadka Miloradovicha U 1779 roci buv poruchikom v Rizkomu pihotnomu polku potim ordinarcem u grafa Rumyanceva Z lista jogo materi Sofiyi Semenivni Miloradovich do jogo batka vidno sho v 1773 koli jomu bulo lishe visim rokiv vin uzhe buv u stolici u Gluhovi i u nogo buv polskij vchitel yakij povinen buv spati v odnij z nim kimnati i sposterigati za nim Buduchi ditinoyu v Gluhovi buv u budinku grafa Kejzerlinga v 1779 roci Guverner grafa Kajzerlinga Ivan Luk yanovich Danilevskij navchav jogo Katehezisu Sposterigav za jogo urokami yaki davali jomu inshi profesora v universiteti Vin nevidstupno stezhiv za etichnoyu povedinkoyu Grigoriya Navchannya za kordonomZakordonnij pasport vidanij grafom Rumyancevim Zadunajskim Zagranichnyj pasport vydannyj Grigoriyu Petrovichu Miloradovichu Graf Pyotr Rumyancov Zadunajskij Chinyu vedomo vsem do kogo sie prinadlezhit v oblastyah Eya Imperatorskogo Velichestva a v zemlyah vysokih patentantov gospod komanduyushih vsyakogo po chinu i dostoinstvu usluzhno proshu chtob predyavitelyu sego shtaba gospodina general majora i kavalera Miloradovicha adyutantu Grigoriyu Milorodovichu do Kyonigsberga edushemu v nadlezhashem puti tuda i obratno s ego sluzhitelyami chinen byl svobodnyi propusk i pokazyaemo vsyakoe blagodeyanie obnadezhivaya chto vse iz teh oblastej proezzhayushie v Imperii Vsemilostlivejshej moej Gosudyryni Imperatricy vzajmno svobodnyj propusk i vsyakoe posobie poluchat V svidetelstvo chego sej pasport rukoyu moej podpisannyj i pechatyu utverzhdennyj dan v Maloj Rossii v mestnosti moej Vimenkah Marta 20 go dnya 1778 goda Gr Rumyancov Zadunajskij 1778 Grigorij Petrovich z Danilevskim buv u Kenigsberzi Razom z nim do Nimechchini dlya zdobuttya osviti poyihav jogo dvoyuridnij brat Mihajlo Andrijovich Miloradovich sin Chernigivskogo gubernatora U Kenigsberzi molodi lyudi zupinilisya u grafa Fon Kejzerlinga i ober prezidenta Domgarta Graf Kejzerling u listi svoyemu batkovi duzhe hvaliv Grigoriya jogo brata i yih nastavnika Spershu voni navchalisya v Kenigsberzkomu universiteti pid kerivnictvom znamenitogo Emanuyila Kanta potim voni proveli dva roki v Gettingeni U Gettingenskomu universiteti voni sluhali lekciyi profesoriv Shlecera Gejslera Shpitlera Bokmanna Millera ta inshih Ulyubleni predmeti Grigoriya buli istoriya politika francuzka i nimecka slovesnist i latinska mova Iz shodennika yakij Grigorij Miloradovich pisav nimeckoyu movoyu staye vidomo sho vin bagato podorozhuvav po Nimechchini Takim chinom 7 go serpnya 1782 pribuv do Berlina a 19 go serpnya voni yizdili v Potsdam a 25 priyihali v Lejpcig de voni zupinilisya v Bavarskomu goteli U Lejpcigu sluhali lekciyi profesoriv Platera Gindenburga Ludviga ta inshih Lejpcizkih profesoriv 3 veresnya vin pribuv do Gettingen de 13 go vin vstupiv do universitetu Z odniyeyi zapiski vidno sho z 1782 i po 1783 Grigorij sluhav logiku u profesora Federa S velikim udovolstviem i k vashemu poradovaniyu uvedomlyayu vas dorogoj moj otec chto ya po milosti Vsevyshnego chrez celuyu zimu v sovershennom zdorovii i blagodenstvii nahodilsya koim blagodenstviem i po nyne polzuyus Kurs polugodnym moim naukam vcheras konchilsya I ya uzhe k izucheniyu na budushee leto izbral sleduyushie nauki u g Shlecera unoversalnuyu istoriyu da statistiku u Gejslera obshee nemeckoe pravo u Shpitlera mirnye evropejskih derzhav dogovory u Bekmana tehnologiyu u Millera matematiku Da doma s Ivanom Lukyanovichem po latyni na leto v pravdu skazat nemnogo velikij porcion po eliku sii polgoda budut v nemeckom universitete poslednim moim prebyvaniem to s radostyu prinimayu ya na sebya sej trud zhelayu tolko chtob predstoyashee leto ne tak zharko bylo kak proshloe a to krome shutok mnogo ono mne stoit budet Z vishe navedenogo lista vidno sho Grigorij Petrovich v 1784 roci buv v Gettingeni i ce buv uzhe drugij rik jogo perebuvannya v Gettingenskomu universiteti ne rahuyuchi tih chotiroh rokiv yaki vin proviv u Kenigsberzi U zapisci pro perekaz groshej na jogo utrimannya za kordon vidno sho v 1785 i 1786 rokah groshi jomu perevodilisya v Lejpcig Krim navchalnogo kursu dlya udoskonalennya u vijskovih naukah i znannyah jogo brata Mihajla Andrijovicha voni buli vidpravleni v Strasburg a potim u Mec de majbutnij graf Miloradovich osoblivo buv starannij u vivchenni fortifikaciyi i artileriyi Yiduchi z Gettingena voni hotili vidvidati Parizh ale hvoroba yih guvernera zmusila yih yakijs chas provesti v Strasburzi Zi Strasburga voni poyihali v Mec de voni probuli blizko dvoh misyaciv i vzhe zvidti poyihali v Parizh U Parizhi predstavleni korolyu Franciyi Lyudoviku i korolevi Mariyi Antuanetti Grigorij chasto zgaduvav pro svoye desyatirichne perebuvannya za kordonom v nimeckih universitetah Jomu osoblivo lestilo spogad tih pohval yakij robiv jomu Kenigsbergskij profesor Immanuyil Kant Vse svoye zhittya do samoyi smerti Grigorij Petrovich otrimuvav nimecki gazeti i zhurnali yaki vin chitav vranci Pid chas svogo perebuvannya za kordonom Grigorij Petrovich vsyudi kudi b vin ne vidpravivsya kupuvav knigi i zibrav poryadnu biblioteku yaku vin priviz do Rosiyi Iz zvitu Danilevskogo vidno sho na vihovannya Grigoriya Petrovicha z 1778 po 1786 rik protyagom vosmi rokiv bulo vidileno desyat tisyach visimsot visimdesyat p yat rubliv chotiri tisyachi trista p yatdesyat chotiri rublya chervincyami Yak vidno z odnogo rahunku v Gettingeni za cilij rik bulo zaplacheno za prozhivannya 40 chervinciv Vijskova i civilna sluzhbaU 1782 roci 29 grudnya Grigorij Petrovich buv zarahovanij u kapitani zi starshinstvom vid 24 listopada 1781 v kurskij pihotnij polk v yakomu v toj chas polkovim komandirom buv Ivanenko Andrij Grigorovich U 1786 zvilnenij vid vijskovoyi sluzhbi v chini majora Vstupivshi v civilnu sluzhbu viznachenij u derzhavnu kolegiyu zakordonnih sprav i nezabarom vidryadzhenij do radnika grafa Oleksandra Andrijovicha Bezborodka pri yakomu vin buv u Kiyevi pid chas perebuvannya tam imperatrici Katerini II 1789 Miloradovich priznachenij Malorosijskim posht direktorom U period jogo upravlinnya malorosijskim poshtovim vidomstvom poshtovi dohodi zbilshuvalisya shorichno na kilka tisyach Za doruchennyam grafa Bezborodka 1793 Miloradovichem buli organizovani v chotiroh aneksovanih guberniyah Rechi Pospolitoyi poshtovi povidomlennya ta estafeti vidkriti v gubernskih i povitovih mistah poshtovi kontori 6 zhovtnya 1795 perevedenij v statskogo radnika z budivnictva dorogi vid Kiyeva cherez okupovani polski teritoriyi dlya zabezpechennya poshtovogo zv yazku iz Sankt Peterburga do Vidnya U tomu zh 1795 za doruchennyam grafa Bezborodka Miloradovich organizuvav budivnictvo poshtovih kontor u Litvi ta gubernskih poshtovih kontor v kolishnij Voznesenskij guberniyi 5 kvitnya 1797 otrimav vid imperatora Pavla I 414 dush cholovichoyi stati v Chernigivskij guberniyi v selah Halyavini i Yanivci 2 travnya 1797 Miloradovich priznachenij Malorosijskim generalnim suddeyu 1799 29 go chervnya v chini statskogo radnika nagorodzhenij ordenom Svyatoyi Anni 1 stupenya 1802 priznachenij Tavrijskim gubernatorom Grigorij Petrovich keruvav Tavrijskoyi guberniyeyu maksimum rik Z posilannyam na domashni obstavini vin podav prohannya pro zvilnennya vid sluzhbi yake bulo zadovoleno v kinci 1803 U vidstavciVijshovshi u vidstavku 1803 Grigorij Petrovich oselivsya v Chernigovi Zhivuchi vlitku v svoyih selah a vzimku v Chernigovi de u nogo bula golovna kontora Grigorij Petrovich staranno zajmavsya svoyim gospodarstvom tak yak u nogo bulo blizko vosmi tisyach selyan z yakih chastina distalasya jomu vid batka ale bilsha chastina vid materi vid neyi vin otrimav kolishnij misto Lyubech batkivshina Antoniya Pecherskogo a takozh mayetki sho distalisya jomu pislya smerti dvoyuridnogo brata Storozhenka Mikoli Mihajlovicha yakij pomer bezditnim Grigorij Petrovich keruvav i mayetkami svoyeyi druzhini potim kupiv sobi novi mayetki v Katerinoslavskij guberniyi Vin zajmavsya hliborobstvom zbuduvav vinokurnyu i pivovarni zavodi a takozh zajmavsya polipshennyam pobutu dovirenih jomu selyan U svoyih selah Miloradovich pobuduvav selyanam novi hati rozdiliv sela na vulici i kvartali U Lyubechi vin vidnoviv torgivlyu po Dnipru mayuchi bagato suden Torgivlya jogo mala velikij uspih na kilka soten tisyach tovari vidpravlyalisya v Mogilov Shklov Borisov Kiyiv Kremenchuk ta in torguvav sillyu hlibom i lisom Pokrashuyuchi pobut selyan Grigorij Petrovich dumav i pro yihni duhovni potrebi buduvav u svoyih mayetkah kilka cerkov Koli vin diznavsya sho jogo sin vstupiv v chislo poslidovnikiv sekti Hlisti i ne znayuchi ni meti ni napryami ciyeyi sekti do togo strivozhivsya za sina sho virishiv pryamo zvernutisya z pismovoyu prohannyam do Imperatora Imperator Oleksandr I vidpoviv Grigorij Petrovich Prinimaya uchastie vo vsyom chto kasaetsya do vashego doma Ya hochu uspokoit vas naschyot syna vashego Alekseya sluzhashego v Lejb gvardejskom Semyonovskom polku On otlichnyj oficer po revnosti svoej k sluzhbe i po nravstvennosti Ya staralsya proniknut ego svyazi i po dostovernym svedeniyam nashel chto tut nichego net takogo chtoby otvodilo ot religii naprotiv on sdelalsya eshe bolee privyazannym k cerkvi i ispravnym v svoej dolzhnosti Poetomu zaklyuchayu chto svyazi ego ne mogut byt vredny Po moim pravilam hotya i nestesnyayu Ya nichej sovesti no s drugoj storony ne zhelal by eslib otkrylos chto libo protiv cerkvi ili grazhdanskogo poryadka Nadeyus chto sii stroki vas uspokoyat prebyvayu vam blagosklonnyj Podpisal Aleksandr Sankt Peterburg 20 avgusta 1818 goda Na sho Grigorij Petrovich vidpoviv Vsemilostlivejshij Gosudar Vysochajshij Vashego Imperatorskogo Velichestva riskript na schet syna moego Alekseya ya imel schaste poluchit Otradno mne iz onago videt chto vashe Velichestvo dovolny ego sluzheniem osoblivo zhe voshititelno miloserdnoe uchastie Vashego Velichestva v polozhenii moyom otnositelno ego nyneshnej svyazi i utesheniya koii Vashe Velichestvo soblagovolili menya udostoit Za takovuyu Vami Vsemilostlivejshij Gosudar edinstvenno po blagosti serdca Vashego okazannuyu mne vysokuyu milost ne v silah izyasnit Vashemu Velichestvu chuvstv glubochajshej moej blagodarnosti i blagogoveniya koimi bav priispolnen povergayu sebya k osvyashennym stopam Vashego Velichestva schastem postavlyaya sebe byt Vsemilostlivejshij Gosudar Vashego Imperatorskogo Velichestva vernopoddannyj Grigorij Miloradovich tajnyj sovetnik Grigorij Petrovich Miloradovich pomer 19 travnya 1828 v Chernigovi pislya trivaloyi chotiririchnoyi hvorobi na 64 roci zhittya pohovanij u Troyickij Illinskij sobornij cerkvi Poruch iz nim pohovana jogo druzhina Oleksandra Pavlivna yaka pomerla cherez 10 rokiv pislya jogo smerti 14 lyutogo 1838 Sim yaOdruzhivsya 5 veresnya 1787 z dochkoyu statskogo radnika Oleksandroyu Pavlivnoyu Kochubej vona dovodilasya ridnoyu pleminniceyu kancleru Rosijskoyi imperiyi knyazyu Bezborodku i sestroyu derzhavnomu kancleru knyazyu Viktoru Pavlovichu Kochubeyu U shlyubi u nih narodilosya 16 ditej P yat pomerlo v ditinstvi sini Oleksandr dochki PosilannyaRossijskie studenty v Kenigsberge XVIII veka nedostupne posilannya z lipnya 2019 Biografiya Miloradovicha nedostupne posilannya z lipnya 2019 DzherelaBiograficheskie ocherki o rode dvoryan i grafa Miloradovich Biograficheskie ocherki zamechatelnyh Miloradovichej 21 bereznya 2014 u Wayback Machine