Микола Шугай, насправді Микола Петрович Сюгай (*3 квітня 1898 Нижня Колочава — †16 серпня 1921 полонина Жалопка) — опришок, був з однієї точки зору український закарпатський народний герой, з іншого погляду — злочинець. Завдяки книзі Івана Ольбрахта, вперше виданої 1933 року, став легендою.
Микола Шугай | |
---|---|
Народився | 3 квітня 1898[1][2] Колочава |
Помер | 16 серпня 1921[1][2](23 роки) |
Діяльність | крадій |
|
Біографія
Микола Шугай народився 1898 року в Нижній Колочаві в сім'ї Петра та Гафії Сюгаїв. В 1917 році був призваний в угорську армію. Але на фронт так і не потрапив: втік і до кінця Першої Світової війни переховувався в околицях Колочави. Послідовно був переслідуваний угорською, румунською, а після входження Закарпаття 1919 року до складу Чехословаччини — чеською поліцією.
Певний час Микола Шугай вів спокійний спосіб життя, оженився з місцевою колочавською дівчиною Ержікою Драч — саме через неї втік з армії, однак через деякий час знову повертається до розбійницького життя. Справа в тім, що 1920-го Шугая схопили за дрібний злочин чеські жандарми. Миколі вдалося втекти, і він створив групу однодумців, які на чолі з ним грабували заможних людей, насамперед купців.
Одного разу Микола захворів на черевний тиф і наказав побратимам привести з Міжгір'я лікаря. Тому вибору не дали: або він лікуватиме Шугая і отримає за це плату, або ж буде вбитий, а його будинок спалять.
В 1921 році за захоплення Миколи Шугая була обіцяна винагорода в три тисячі крон. 16 серпня 1921 Шугай (і його брат Юрій) був вбитий топірцем у лісі трьома своїми колишніми товаришами, які прийшли нібито у гості.
У грудні 1921 Ержіка Драч народила доньку Анну, в шлюбі Штаєр. Ержіка через якийсь час одружилася з сусідом Дербаком. Померла 1988 року, похована на цвинтарі в Колочаві.
Брат Миколи Шугая Іван і племінник Василь 1946 року вступили до УПА, воювали проти радянських окупантів і загинули у цій боротьбі: Івана застрелили емгебісти, а Василь підірвав себе гранатою, аби не здаватись ворогам. У 1957 році було страчено також Михайла Штаєра, якого радянська влада назвала родичем Шугая та стратила як «українського буржуазного націоналіста».
Цікаво
Ужгород: На вулиці Івана Ольбрахта, 3, в останній день січня 2015 року було відкрито скульптуру останнього закарпатського опришка Миколи Шугая На перилах найстарішоі кав'ярні «Під замком» з гвинтівкою в руках «присів» славний розбійник, про якого написав Ольбрахт у своєму романі «Микола Шугай — розбійник». Копія є також на Синевирському перевалі.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1025787323 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Czech National Authority Database
- «Останній розбійник Карпат» // «Історія +», липень 2016 р., № 7
Посилання
- ХТО вбив останнього українського Робіна Гуда? [ 6 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Шугай із Колочави [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola Shugaj naspravdi Mikola Petrovich Syugaj 3 kvitnya 1898 Nizhnya Kolochava 16 serpnya 1921 polonina Zhalopka oprishok buv z odniyeyi tochki zoru ukrayinskij zakarpatskij narodnij geroj z inshogo poglyadu zlochinec Zavdyaki knizi Ivana Olbrahta vpershe vidanoyi 1933 roku stav legendoyu Mikola ShugajNarodivsya3 kvitnya 1898 1898 04 03 1 2 KolochavaPomer16 serpnya 1921 1921 08 16 1 2 23 roki Diyalnistkradij Mediafajli u VikishovishiBiografiyaMikola Shugaj narodivsya 1898 roku v Nizhnij Kolochavi v sim yi Petra ta Gafiyi Syugayiv V 1917 roci buv prizvanij v ugorsku armiyu Ale na front tak i ne potrapiv vtik i do kincya Pershoyi Svitovoyi vijni perehovuvavsya v okolicyah Kolochavi Poslidovno buv peresliduvanij ugorskoyu rumunskoyu a pislya vhodzhennya Zakarpattya 1919 roku do skladu Chehoslovachchini cheskoyu policiyeyu Pevnij chas Mikola Shugaj viv spokijnij sposib zhittya ozhenivsya z miscevoyu kolochavskoyu divchinoyu Erzhikoyu Drach same cherez neyi vtik z armiyi odnak cherez deyakij chas znovu povertayetsya do rozbijnickogo zhittya Sprava v tim sho 1920 go Shugaya shopili za dribnij zlochin cheski zhandarmi Mikoli vdalosya vtekti i vin stvoriv grupu odnodumciv yaki na choli z nim grabuvali zamozhnih lyudej nasampered kupciv Odnogo razu Mikola zahvoriv na cherevnij tif i nakazav pobratimam privesti z Mizhgir ya likarya Tomu viboru ne dali abo vin likuvatime Shugaya i otrimaye za ce platu abo zh bude vbitij a jogo budinok spalyat V 1921 roci za zahoplennya Mikoli Shugaya bula obicyana vinagoroda v tri tisyachi kron 16 serpnya 1921 Shugaj i jogo brat Yurij buv vbitij topircem u lisi troma svoyimi kolishnimi tovarishami yaki prijshli nibito u gosti U grudni 1921 Erzhika Drach narodila donku Annu v shlyubi Shtayer Erzhika cherez yakijs chas odruzhilasya z susidom Derbakom Pomerla 1988 roku pohovana na cvintari v Kolochavi Brat Mikoli Shugaya Ivan i pleminnik Vasil 1946 roku vstupili do UPA voyuvali proti radyanskih okupantiv i zaginuli u cij borotbi Ivana zastrelili emgebisti a Vasil pidirvav sebe granatoyu abi ne zdavatis vorogam U 1957 roci bulo stracheno takozh Mihajla Shtayera yakogo radyanska vlada nazvala rodichem Shugaya ta stratila yak ukrayinskogo burzhuaznogo nacionalista CikavoUzhgorod Na vulici Ivana Olbrahta 3 v ostannij den sichnya 2015 roku bulo vidkrito skulpturu ostannogo zakarpatskogo oprishka Mikoli Shugaya Na perilah najstarishoi kav yarni Pid zamkom z gvintivkoyu v rukah prisiv slavnij rozbijnik pro yakogo napisav Olbraht u svoyemu romani Mikola Shugaj rozbijnik Kopiya ye takozh na Sinevirskomu perevali Fotografiya mertvih brativ ShugajPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 1025787323 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Ostannij rozbijnik Karpat Istoriya lipen 2016 r 7PosilannyaHTO vbiv ostannogo ukrayinskogo Robina Guda 6 chervnya 2012 u Wayback Machine Shugaj iz Kolochavi 6 kvitnya 2016 u Wayback Machine