Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мико́ла Юхимович Чеботарі́в (11 жовтня 1884, Полтава — 4 лютого 1972, м. Ульм, ФРН) — військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, один з організаторів та керівник української контррозвідки. Брат , підполковника медичної служби Армії УНР.
| Микола Юхимович Чеботарів | |||
|---|---|---|---|
 Прапорщик Полковник | |||
 Микола Чеботарів | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 11 жовтня 1884 Російська імперія, Полтава | ||
| Смерть | 4 лютого 1972 (87 років) Німеччина, Ульм | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  УНР | ||
| Командування | |||
| Начальник відділу контррозвідки штабу Дієвої армії УНР, начальник політичного департаменту МВС УНР | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис
За даними реєстраційної картки старшини Армії УНР закінчив Київську гімназію Вальнера. Навчався у Лубенській гімназії. 1905 року вступив до УСДРП. За політичну діяльність неодноразово заарештовувався царською охранкою. Перша світова війна застала Чеботаріва в Москві, де його було мобілізовано до лав РІА. Згідно даних з послужного списку в 1906–1910 відбував строкову службу в 5-му гренадерському Київському полку. 1914-го був мобілізований та призначений на посаду господарника 136-го запасного піхотного батальйону. З травня 1915 — в. о. командира 4-ї запасної авіароти, згодом — завідувач господарства 4-го авіаційного парку у Вітебську. Останнє звання у російській армії — прапорщик.
Перші Визвольні змагання
Влітку 1917-го став членом Українського генерального військового комітету. У листопаді 1917 був відряджений до Харкова, де 5 грудня 1917 згідно з наказом Українського генерального військового секретаріату обійняв посаду військового комісара Слобожанщини, а за сумісництвом — командира 4-ї запасної бригади та начальника залоги м. Харкова. Був заарештований більшовиками, особисто допитувався головнокомандувачем більшовицьких військ Володимиром Антоновим-Овсієнком. Був звільнений та приїхав до Києва, де почав організацію Гайдамацького Коша Слобідської України, який згодом очолив Симон Петлюра. У квітні 1918 повернувся до Харкова, де мешкав приватно.
Повстанський рух та самі отамани стали об'єктом запеклої боротьби Чеботаріва на довгі роки. Розхитаність, неорганізованість, а іноді й просто розперезаність військових, їх безглузду поведінку, поруч із хаосом і анархією, а також бездіяльністю верхівки УЦР, Микола Юхимович вважав головними причинами поразки:
 | У військовому штабі на чолі з Ковенком, як і у всьому Києві хаос... Все козацтво добре їло, не гірше спало, лузкало насіння, грало, правда, в українські карти, без грошей, й тинялося по вулицях... Військова служба перейняла від москалів бюрократичне ставлення до справи. Акуратно діставали місячне утримання, спокійно засідали на своїх посадах і думали, що вже є українська держава, — з неба для них спала!. |  |
За часів Гетьманату був заарештований і перебував під вартою у Лук'янівській в'язниці в Києві. Звільнений звідти разом з Симоном Петлюрою. У 1919 — отаман Коша охорони державного майна, створеного для охорони транспортування цукру до Галичини. Наступна посада — начальник контррозвідного відділу штабу Дієвої армії УНР (квітень — липень 1919 ). За короткий термін встиг налагодити роботу підрозділу. Хоча за його власним визнанням не довів організацію до кінця.
Вкрай непримиренно ставився до будь-яких проявів анархії, недисциплінованості, пияцтва та дезертирства в армії. Не полишив своєї боротьби з отаманами і тоді, коли працював (липень — серпень 1919 ) комендантом запілля Дієвої Армії. Він підкреслював:
| | ... повстанський рух українського народу використали на свою користь повстанчі отамани, що в більшості своїй були звичайними авантюристами і тому утруднювали боротьбу і шкодили національній справі... На мою долю впав обов'язок ліквідувати "Отаманію"... На Правобережжі всі отамани, зрештою, опинилися у мене під арештом: Біденко, Палієнко, Божко, Палій... | |
У червні — серпні 1919 — комендант тилу Дієвої армії УНР. З серпня 1919 — начальник політичного департаменту Міністерства внутрішніх справ УНР. Станом на 26 вересня 1919 — без посади, приділений до штабу Дієвої армії УНР. У жовтні 1919 — квітні 1920 — директор Департаменту політичної інформації МВС УНР. Із 30 жовтня 1920 — начальник залоги Кам'янця-Подільського.
Ймовірна причетність до розстрілу полковника Болбочана
Саме Чеботарів вважався запорожцями та іншими українськими громадяни головним виконавцем страти Петра Болбочана. Його роль цій справі залишається остаточно не з’ясованою. Він записав у своїх спогадах:
За час моєї роботи, як контррозвідника, відбулися авантюра отамана Оскілка 28.4.1919 р. і авантюра Болбочана 9.6.1919 року, в ліквідації яких я мусив особисто брати участь і які в мене забрали багато часу, як і всього контррозвідчого апарату і військової частини
Більшість сучасників стверджували, що саме начальник контррозвідки власноручно розстріляв засудженого на смерть, оскільки козаки особистої варти відмовилися виконати присуд. У зв’язку з цим вкрай дивними виглядають численні твердження М. Чеботаріва на еміграції про його нібито непричетність до цієї справи й намагання показати повну з нею необізнаність.
Еміграція
З 1 травня 1920 до 1 серпня 1928 — начальник охорони Симона Петлюри. Перебуваючи на посаді керівника особистої охорони Головного Отамана, продовжував опікуватися проблемами контррозвідки уряду УНР в екзилі. Розробив перспективи та напрямки роботи спецслужб у нових умовах еміграції. Серед його пропозицій (згодом реалізованих уенерівською спецслужбою), було, зокрема, залучення до співпраці «поворотчан», тобто тих українців-реемігрантів, що поверталися в УРСР.
Однією з характерних рис тодішньої політичної діяльності Чеботаріва була схильність до конфронтації з провідними, авторитетними діячами ДЦ УНР в екзилі у відстоюванні своїх власних поглядів на тактику та методи боротьби за незалежну державу. Чимало українських лідерів відкидали, як неможливий засіб, відкриту збройну боротьбу за повернення на рідні землі. Чеботарів, навпаки, наполягав на радикальних заходах:
| | ... Жодних «уступок» військових, фінансових, чи яких других не може бути. Одна уступка — це зброя і кров... Шлях до Самостійної України через море крові... | |
Розбіжності у поглядах призвели спочатку до усунення Чеботаріва у січні 1928 від обов'язків начальника ІІ секції, а 1 серпня цього ж року його знімають з посади командира охорони Головного Отамана військ УНР і тимчасово призначають в розпорядження міністра військових справ УНР. 1929-го, через суперечки з керівництвом ДЦ УНР, виїхав до Парижу де налагоджує зв'язки з ОУН, зокрема Петром Кожевніковим.
Згодом був заарештований до варшавської [pl], де «пробув 3,5 роки в ізоляції на половині в'язничного пайка». З 1939 — у Кеніґсберзі. 1940-го Микола Юхимович знову повернувся до Варшави, а потім неодноразово виїздив до Холма, де виконував доручення керівництва Державного Центру УНР в екзилі. 1944 Чеботарів евакуювався з Варшави на Захід, у 1946 перебував у таборі для переміщених осіб в . Згодом оселився в Ульмі, де й помер 4 лютого 1972.
Цікавий факт
З Миколою Чеботарівим пов'язана історія архіву Симона Петлюри, де, окрім документів великої історичної ваги та особистих паперів, нібито містилася справжня «скарбниця» компромату вибухового характеру на знаних воєначальників Армії УНР. На цей архів полювали не лише його «герої», а й ОДПУ. Після смерті Головного Отамана еміграційні діячі довідалися, що архів у М. Чеботаріва і почали атакувати його, щоб він віддав безцінні документи. Микола Чеботарів попри численні зазіхання з боку провідників УНР, утримав архів. Особистий архів Чеботаріва зник за нез'ясованих обставин відразу після його смерті.[]
Див. також
Примітки
- В. Сідак. Начальник контррозвідки УНР. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 1 січня 2014.
- Звільнені за наказом тодішнього міністра внутрішніх справ І. Мазепи.
- Сідак В.С. Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника
- Я. Гальчевський-Войнаровський З воєнного нотатника. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 21 листопада 2016.
Джерела
- В. С. Сідак. Чеботарів Микола Юхимович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 489. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075 — Оп. 1. — Спр. 87. — С. 28; Оп. 2. — Спр. 653. — С. 95–96.
- ЦДАВОУ. — Ф. 1076. — Оп. 3. — Спр. 6. — С. 34.
- Роман Коваль. Отаман, що боровся з отаманщиною
- Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). — С. 89.
- Євтимовин В. Здобуття «Праги» // Літопис Червоної Калини. — 1938. — Ч. 3. — С. 7.
- Визвольні змагання очима контррозвідника (документальна спадщина Миколи Чеботаріва). — Київ, 2003. — С. 10.
- Олег Шатайло. Спадкоємці козацької слави.
- Сідак В., Осташко Т. Вронська Т. Полковник Петро Болбочан. Трагедія українського державника. — К., Темпора, 2009.
- Микола Юхимович Чеботарів.
- Визвольні змагання очима контррозвідника. (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва): Науково-документальне видання — К.: Темпора, 2003—288 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Miko la Yuhimovich Chebotari v 11 zhovtnya 1884 Poltava 4 lyutogo 1972 m Ulm FRN vijskovij i politichnij diyach polkovnik Armiyi UNR odin z organizatoriv ta kerivnik ukrayinskoyi kontrrozvidki Brat Vasilya Chebotarova pidpolkovnika medichnoyi sluzhbi Armiyi UNR Mikola Yuhimovich Chebotariv Praporshik PolkovnikMikola ChebotarivZagalna informaciyaNarodzhennya11 zhovtnya 1884 1884 10 11 Rosijska imperiya PoltavaSmert4 lyutogo 1972 1972 02 04 87 rokiv Nimechchina UlmVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRKomanduvannyaNachalnik viddilu kontrrozvidki shtabu Diyevoyi armiyi UNR nachalnik politichnogo departamentu MVS UNRNagorodi ta vidznakiOrden Svyatoyi Anni 3 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 3 stupenya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Chebotariv Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Pershi Vizvolni zmagannya 1 1 1 Jmovirna prichetnist do rozstrilu polkovnika Bolbochana 2 Emigraciya 3 Cikavij fakt 4 Div takozh 5 Primitki 6 DzherelaZhittyepisred Za danimi reyestracijnoyi kartki starshini Armiyi UNR zakinchiv Kiyivsku gimnaziyu Valnera Navchavsya u Lubenskij gimnaziyi 1905 roku vstupiv do USDRP Za politichnu diyalnist neodnorazovo zaareshtovuvavsya carskoyu ohrankoyu Persha svitova vijna zastala Chebotariva v Moskvi de jogo bulo mobilizovano do lav RIA Zgidno danih z posluzhnogo spisku v 1906 1910 vidbuvav strokovu sluzhbu v 5 mu grenaderskomu Kiyivskomu polku 1914 go buv mobilizovanij ta priznachenij na posadu gospodarnika 136 go zapasnogo pihotnogo bataljonu Z travnya 1915 v o komandira 4 yi zapasnoyi aviaroti zgodom zaviduvach gospodarstva 4 go aviacijnogo parku u Vitebsku Ostannye zvannya u rosijskij armiyi praporshik Pershi Vizvolni zmagannyared Vlitku 1917 go stav chlenom Ukrayinskogo generalnogo vijskovogo komitetu U listopadi 1917 buv vidryadzhenij do Harkova de 5 grudnya 1917 zgidno z nakazom Ukrayinskogo generalnogo vijskovogo sekretariatu obijnyav posadu vijskovogo komisara Slobozhanshini a za sumisnictvom komandira 4 yi zapasnoyi brigadi ta nachalnika zalogi m Harkova Buv zaareshtovanij bilshovikami osobisto dopituvavsya golovnokomanduvachem bilshovickih vijsk Volodimirom Antonovim Ovsiyenkom Buv zvilnenij ta priyihav do Kiyeva de pochav organizaciyu Gajdamackogo Kosha Slobidskoyi Ukrayini yakij zgodom ocholiv Simon Petlyura U kvitni 1918 povernuvsya do Harkova de meshkav privatno Povstanskij ruh ta sami otamani stali ob yektom zapekloyi borotbi Chebotariva na dovgi roki Rozhitanist neorganizovanist a inodi j prosto rozperezanist vijskovih yih bezgluzdu povedinku poruch iz haosom i anarhiyeyu a takozh bezdiyalnistyu verhivki UCR Mikola Yuhimovich vvazhav golovnimi prichinami porazki nbsp U vijskovomu shtabi na choli z Kovenkom yak i u vsomu Kiyevi haos Vse kozactvo dobre yilo ne girshe spalo luzkalo nasinnya gralo pravda v ukrayinski karti bez groshej j tinyalosya po vulicyah Vijskova sluzhba perejnyala vid moskaliv byurokratichne stavlennya do spravi Akuratno distavali misyachne utrimannya spokijno zasidali na svoyih posadah i dumali sho vzhe ye ukrayinska derzhava z neba dlya nih spala 1 nbsp nbsp Mikola Chebotariv v lavah Armiyi UNR Za chasiv Getmanatu buv zaareshtovanij i perebuvav pid vartoyu u Luk yanivskij v yaznici v Kiyevi Zvilnenij zvidti razom z Simonom Petlyuroyu U 1919 otaman Kosha ohoroni derzhavnogo majna stvorenogo dlya ohoroni transportuvannya cukru do Galichini Nastupna posada nachalnik kontrrozvidnogo viddilu shtabu Diyevoyi armiyi UNR kviten lipen 1919 Za korotkij termin vstig nalagoditi robotu pidrozdilu Hocha za jogo vlasnim viznannyam ne doviv organizaciyu do kincya Vkraj neprimirenno stavivsya do bud yakih proyaviv anarhiyi nedisciplinovanosti piyactva ta dezertirstva v armiyi Ne polishiv svoyeyi borotbi z otamanami i todi koli pracyuvav lipen serpen 1919 komendantom zapillya Diyevoyi Armiyi Vin pidkreslyuvav nbsp povstanskij ruh ukrayinskogo narodu vikoristali na svoyu korist povstanchi otamani sho v bilshosti svoyij buli zvichajnimi avantyuristami i tomu utrudnyuvali borotbu i shkodili nacionalnij spravi Na moyu dolyu vpav obov yazok likviduvati Otamaniyu Na Pravoberezhzhi vsi otamani zreshtoyu opinilisya u mene pid areshtom Bidenko Paliyenko Bozhko Palij 2 nbsp U chervni serpni 1919 komendant tilu Diyevoyi armiyi UNR Z serpnya 1919 nachalnik politichnogo departamentu Ministerstva vnutrishnih sprav UNR Stanom na 26 veresnya 1919 bez posadi pridilenij do shtabu Diyevoyi armiyi UNR U zhovtni 1919 kvitni 1920 direktor Departamentu politichnoyi informaciyi MVS UNR Iz 30 zhovtnya 1920 nachalnik zalogi Kam yancya Podilskogo Jmovirna prichetnist do rozstrilu polkovnika Bolbochanared Same Chebotariv vvazhavsya zaporozhcyami ta inshimi ukrayinskimi gromadyani golovnim vikonavcem strati Petra Bolbochana Jogo rol cij spravi zalishayetsya ostatochno ne z yasovanoyu Vin zapisav u svoyih spogadah Za chas moyeyi roboti yak kontrrozvidnika vidbulisya avantyura otamana Oskilka 28 4 1919 r i avantyura Bolbochana 9 6 1919 roku v likvidaciyi yakih ya musiv osobisto brati uchast i yaki v mene zabrali bagato chasu yak i vsogo kontrrozvidchogo aparatu i vijskovoyi chastini Bilshist suchasnikiv stverdzhuvali sho same nachalnik kontrrozvidki vlasnoruchno rozstrilyav zasudzhenogo na smert oskilki kozaki osobistoyi varti vidmovilisya vikonati prisud U zv yazku z cim vkraj divnimi viglyadayut chislenni tverdzhennya M Chebotariva na emigraciyi pro jogo nibito neprichetnist do ciyeyi spravi j namagannya pokazati povnu z neyu neobiznanist 3 Emigraciyared Z 1 travnya 1920 do 1 serpnya 1928 nachalnik ohoroni Simona Petlyuri Perebuvayuchi na posadi kerivnika osobistoyi ohoroni Golovnogo Otamana prodovzhuvav opikuvatisya problemami kontrrozvidki uryadu UNR v ekzili Rozrobiv perspektivi ta napryamki roboti specsluzhb u novih umovah emigraciyi Sered jogo propozicij zgodom realizovanih uenerivskoyu specsluzhboyu bulo zokrema zaluchennya do spivpraci povorotchan tobto tih ukrayinciv reemigrantiv sho povertalisya v URSR Odniyeyu z harakternih ris todishnoyi politichnoyi diyalnosti Chebotariva bula shilnist do konfrontaciyi z providnimi avtoritetnimi diyachami DC UNR v ekzili u vidstoyuvanni svoyih vlasnih poglyadiv na taktiku ta metodi borotbi za nezalezhnu derzhavu Chimalo ukrayinskih lideriv vidkidali yak nemozhlivij zasib vidkritu zbrojnu borotbu za povernennya na ridni zemli Chebotariv navpaki napolyagav na radikalnih zahodah nbsp Zhodnih ustupok vijskovih finansovih chi yakih drugih ne mozhe buti Odna ustupka ce zbroya i krov Shlyah do Samostijnoyi Ukrayini cherez more krovi nbsp Rozbizhnosti u poglyadah prizveli spochatku do usunennya Chebotariva u sichni 1928 vid obov yazkiv nachalnika II sekciyi a 1 serpnya cogo zh roku jogo znimayut z posadi komandira ohoroni Golovnogo Otamana vijsk UNR i timchasovo priznachayut v rozporyadzhennya ministra vijskovih sprav UNR 1929 go cherez superechki z kerivnictvom DC UNR viyihav do Parizhu de nalagodzhuye zv yazki z OUN zokrema Petrom Kozhevnikovim Zgodom buv zaareshtovanij do varshavskoyi Mokotovskoyi v yaznici pl de probuv 3 5 roki v izolyaciyi na polovini v yaznichnogo pajka 4 Z 1939 u Kenigsberzi 1940 go Mikola Yuhimovich znovu povernuvsya do Varshavi a potim neodnorazovo viyizdiv do Holma de vikonuvav doruchennya kerivnictva Derzhavnogo Centru UNR v ekzili 1944 Chebotariv evakuyuvavsya z Varshavi na Zahid u 1946 perebuvav u tabori dlya peremishenih osib v Obersdorfi Zgodom oselivsya v Ulmi de j pomer 4 lyutogo 1972 Cikavij faktred Z Mikoloyu Chebotarivim pov yazana istoriya arhivu Simona Petlyuri de okrim dokumentiv velikoyi istorichnoyi vagi ta osobistih paperiv nibito mistilasya spravzhnya skarbnicya kompromatu vibuhovogo harakteru na znanih voyenachalnikiv Armiyi UNR Na cej arhiv polyuvali ne lishe jogo geroyi a j ODPU Pislya smerti Golovnogo Otamana emigracijni diyachi dovidalisya sho arhiv u M Chebotariva i pochali atakuvati jogo shob vin viddav bezcinni dokumenti Mikola Chebotariv popri chislenni zazihannya z boku providnikiv UNR utrimav arhiv Osobistij arhiv Chebotariva znik za nez yasovanih obstavin vidrazu pislya jogo smerti dzherelo Div takozhred Znak ohoroni Golovnogo otamanaPrimitkired V Sidak Nachalnik kontrrozvidki UNR Arhiv originalu za 20 travnya 2012 Procitovano 1 sichnya 2014 Zvilneni za nakazom todishnogo ministra vnutrishnih sprav I Mazepi Sidak V S Polkovnik Petro Bolbochan tragediya ukrayinskogo derzhavnika Ya Galchevskij Vojnarovskij Z voyennogo notatnika Arhiv originalu za 18 sichnya 2017 Procitovano 21 listopada 2016 Dzherelared V S Sidak Chebotariv Mikola Yuhimovich Arhivovano 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 489 ISBN 978 966 00 1359 9 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 CDAVOU Spisok starshin zarahovanih na dijsnu ukrayinsku vijskovu sluzhbu ta pidvishenih do nastupnih rangiv protyagom lipnya 1920 lipnya 1923 CDAVOU F 1075 Op 1 Spr 87 S 28 Op 2 Spr 653 S 95 96 CDAVOU F 1076 Op 3 Spr 6 S 34 Roman Koval Otaman sho borovsya z otamanshinoyu Bilousko O A Yermak O P Reveguk V Ya Novitnya istoriya Poltavshini I polovina HH st S 89 Yevtimovin V Zdobuttya Pragi Litopis Chervonoyi Kalini 1938 Ch 3 S 7 Vizvolni zmagannya ochima kontrrozvidnika dokumentalna spadshina Mikoli Chebotariva Kiyiv 2003 S 10 Oleg Shatajlo Spadkoyemci kozackoyi slavi Sidak V Ostashko T Vronska T Polkovnik Petro Bolbochan Tragediya ukrayinskogo derzhavnika K Tempora 2009 Mikola Yuhimovich Chebotariv Vizvolni zmagannya ochima kontrrozvidnika Dokumentalna spadshina Mikoli Chebotariva Naukovo dokumentalne vidannya K Tempora 2003 288 s ISBN 966 8201 00 0 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Chebotariv Mikola Yuhimovich amp oldid 43666988