Миклуха Володимир Миколайович

Миклу́ха Володи́мир Микола́йович (* 19 (31) травня 1853(18530531) — † 15 (28) травня 1905) — російський морський офіцер, капітан I рангу. Учасник битви під Цусімою. Загинув під час битви. Молодший брат Миколи Миклухи-Маклая.

Миклуха Володимир Миколайович
Народився	19 (31) травня 1853(1853-05-31)
Помер	15 (28) травня 1905(1905-05-28) (51 рік) Цусімська протока ·загинув у битві
Національність	українець
Діяльність	морський офіцер
Alma mater	Морський кадетський корпус
Учасник	Цусімська битва
Військове звання	капітан I рангу
Батько	Миклуха Микола Ілліч
Родичі	батько — Микола Ілліч мати — брати — Сергій, Микола, Михайло сестра — Ольга
У шлюбі з	1-а — Хренова Юлія Миколаївна 2-а — Юшкевич Антоніна
Нагороди
Мати Катерина Семенівна Беккер (Миклуха) Сергій Миколайович Миклуха Микола Миколайович Миклуха-Маклай Ольга Миколаївна Миклуха Володимир Миколайович (стоїть) та його перша дружина Юлія, Михайло Миколайович Миклуха Володимир Миколайович мав трьох братів та сестру: старші брати — Миклуха Сергій Миколайович (1845–1895) та Миклухо-Маклай Микола Миколайович (1846–1888); старша сестра — Миклуха Ольга Миколаївна (1849–1880); молодший брат — Миклуха Михайло Миколайович (1856–1927). Був двічі одружений: 1-й шлюб — Хренова Юлія Миколаївна (померла 29 грудня 1895 року від туберкульозу); 2-й шлюб — Юшкевич Антоніна (одружився 23 травня 1899 року), вдова дворянина Іуль. Біографія Брав участь у військовій організації «Народна Воля». Після розгрому організації випадково уникнув арешту і залишився на військовій службі. Закінчив Морське училище. З 1873 року — мічман. Почав службу на броненосцях «Чародійка» і «Севастополь» на Балтиці. На допоміжних крейсерах Чорноморського флоту «Аргонавт» і «Володимир» брав участь у російсько-турецькій війні 1877—1878 років. З 1878 року — лейтенант. Після війни плавав на суднах Добровільного флоту, який підтримував термінове і поштове товарно-пасажирське сполучення між Одесою і портами Тихого океану. В цей час з січня 1886 року майже 2 роки командував пароплавом «Владивосток». У 1888 році повернувся у військовий флот на чорноморський броненосець «Катерина II». У 1889 році прослухав курс мінної справи та отримав право командувати міноносцями. У 1890 році командував міноносцем «Кілія» в Практичній ескадрі Чорного моря. У 1891–1895 роках в чині капітана ІІ рангу служив старшим офіцером на ескадреному броненосці «Дванадцять апостолів». П'ять місяців командував вже небоєздатним «Новгородом». У 1895–1897 роках командував морехідним канонерським човном «Кубанець», з яким ходив в Середземне море. У 1898 році став капітаном І рангу, 3 роки займав тимчасові посади. У кампаніях 1901–1902 років командував броненосцями «Не чіпай мене» та «Первісток». Загинув у 1905 році в битві під Цусімою. У бою В. М. Миклуха командував броненосцем «Адмірал Ушаков» із загону контр-адмірала М. І. Небогатова. 15 (28) травня 1905 року, на другий день бою, японські кораблі оточили броненосець. До того часу Небогатов з усім своїм загоном (п'ять броненосців і один крейсер) вже здався в полон. Зав'язався нерівний бій. Коли броненосець, весь у вогні, сів на корму, наказав відкрити кінгстони і затопити корабель. Сам Володимир Миклуха був поранений і потонув. Та ж доля спіткала багатьох членів команди броненосця. Після повернення з полону всі кондуктори, унтер-офіцери і матроси «Адмірала Ушакова» за колективний подвиг в бою з переважаючими ворожими силами отримали Відзнаки Військового ордена святого Георгія. Офіцерів нагородили значно пізніше — тільки в січні 1907 року. Всі вони отримали ордени Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом. У листопаді 1910 року колишній штурман капітан-лейтенант Є. А. Максимов порушив клопотання про нагородження капітана I рангу В. М. Миклухи орденом Святого Георгія 4-го ступеня, але воно не було задоволено. Вшанування пам'яті Ім'я Володимира Миколайовича Миклухи було відлито на меморіальній мідній дошці в храмі Спас-на-Водах (Санкт-Петербург, Росія) серед інших 8269 загиблих під час російсько-японської війни 1904—1905 років. Цей храм-пам'ятник став «символом братської могили для загиблих без поховання героїв-моряків». Храм знищений 1932 року. Персонаж романа О. С. Новикова-Прибоя ^[ru]. Примітки «Русский Биографический Словарь А. А. Половцова. Электронная репринтная версия». — С. 162 (Статья «Миклуха-Маклай, Николай Николаевич») [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.) «Mr. E. S. Thomassen» // «The Argus», Monday 27 March 1882, p. 6 [ 22 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.) Грибовский В. Ю., Черников И. И. Броненосец «Адмирал Ушаков». — М.: Судостроение, 1996. — 242 c. [ 27 травня 2012 у Wayback Machine.] — (рос.)