Мері Велш Хемінгуей

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гемінґвей .

Мері Велш Гемінґвей (англ. Mary Welsh Hemingway; Вокер, 5 квітня 1908 — 26 листопада 1986, Нью-Йорк) — американська журналістка та письменниця, четверта дружина і вдова Ернеста Гемінґвея. Після смерті Хемінгвея вона стала його літературним агентом, організувала видання «Свято, яке завжди з тобою», «Острови поміж течій», та інших посмертних творів письменника. Мері Уелш служила прототипом Луїзи у романі Ірвіна Шоу .

Мері Велш Гемінґвей
Мері Велш в формі військового кореспондента, 1943
Ім'я при народженні	Мері Велш
Народилася	5 квітня 1908(1908-04-05) Вокер, Міннесота, США
Померла	26 листопада 1986(1986-11-26) (78 років) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Громадянство	США
Діяльність	проза, публіцистика, мемуари
Мова творів	англійська
Жанр	мемуари
У шлюбі з	Ернест Гемінґвей
Мері Велш Гемінґвей у Вікісховищі

Біографія

Народилася у Вокері, штаті Міннесота у сім'ї заготівельника лісу. Провела дитинство і навчалася в . Після закінчення середньої школи в 1926 році протягом року навчалася в місцевому державному педагогічному коледжі в Беміджі. У дитинстві Мері була закохана в редактора місцевої газети, тому вирішила стати журналісткою і вступила в Северо-Західний університет в Еванстоні. Вона залишила університет у 1930 році після того, як майже два роки редактувала журнал «Американський флорист». В 1938 році вийшла заміж за Лоуренса Міллера Кука, студента-драматурга з Огайо. Їхнє спільне життя було недовгим, після розлучення Мері переїхала до Чикаго та почала працювати в газеті , де познайомилася з колегою по газеті — Віллом Ленгом-молодшим. Під час відпустки в Лондоні Мері знайшла нову роботу в газеті «Daily Express» та була направлена кореспонденткою до Парижа, де провела роки, що передували Другій світовій війні. Після падіння Франції в 1940 році Мері Велш повернулася в Лондон, де продовжувала висвітлювати події війни. Під час війни вийшла заміж вдруге, за австралійського журналіста Ноеля Монкса.

У травні 1944 року познайомилася з американським письменником Ернестом Гемінґвеєм, який також працював в Лондоні кореспондентом. Мері Велш обідала в ресторані у компанії письменника Ірвіна Шоу, Гемінґвей зупинився біля столика та попросив представити його «цій чарівній блондинці». Після першої їхньої зустрічі Гемінґвей заявив: «Мері, я зовсім вас не знаю. Але хочу одружитися на вас. Ви така жива! Ви така красива. Як блешня. Я хочу одружитися на вас прямо зараз. А коли-небудь і ви захочете вийти за мене заміж. Просто пам'ятайте, що я на вас одружусь. Сьогодні, або завтра, або через місяць, або через рік».

У 1945 році розлучилася з Ноелем Монксом, а в березні 1946 року вийшла заміж за Гемінґвея, весілля відбулося на Кубі. Велш і Гемінґвей добре підходили один одному — попередня дружина Гемінґвея обурювалася його спробами встановити своє панування, тоді як Мері Велш писала: «Я хотіла, щоб він був Вчителем, був сильнішим і розумнішим за мене; постійно пам'ятала, наскільки він великий і наскільки я мала». У серпні 1946 року у неї стався викидень через позаматкову вагітність. Після весілля Мері довгі роки жила з Гемінґвеєм на Кубі, а після 1959 року в Кетчумі, штаті Айдахо. У 1958 році, все ще перебуваючи на Кубі, вона разом зі своїм чоловіком знялася в епізодичних ролях у кіноекранізації новели Гемінґвея 1952 року «Старий і море», режисера . Хемінгвей грав у фільмі гравця, а Мері — туристку з Америки.

Рано вранці 2 липня 1961 року, коли вони переїхали до Кетчум, Мері прокинулася від гучного шуму і виявила, що її чоловік застрелився зі своєї улюбленої рушниці. За словами біографа Джеймса Меллоу, Хемінгуей відкрив кладовище в підвалі, де зберігалися його рушниці, піднявся нагору, у вестибюль їхнього будинку в Кетчумі, з двоствольним дробовиком, яким він так часто користувався, і застрелився. Мері і інші члени сім'ї та друзі спочатку сказали пресі, що смерть була випадковою, але у інтерв'ю пресі п'ять років пізніше Мері визнала, що Хемінгуей покінчив життя самогубством.

Після самогубства Хемінгуея в 1961 році Мері виступила його і була відповідальною за публікацію творів «Свято, яке завжди з тобою», «Острови поміж течій», та інших посмертних публікацій. Вона передала рукопис «Свято, що завжди з тобою» , перекладачу з Радянського Союзу, яка потім видала російський переклад одночасно з публікацією оригіналу англійською мовою. У 1976 році вона написала автобіографічну книгу «Як це було».

Пізніше Мері переїхала в Нью-Йорк, де жила в квартирі на 65-й вулиці. Після тривалої хвороби вона померла в лікарні Святого Луки 26 листопада 1986 року в віці 78 років. У своєму заповіті вона вказала, щоб її поховали в Кетчумі поруч з Хемінгуеєм, що і було виконано.

Примітки

1. Грибанов Б. Т. Глава 22 // Хемингуэй. — Жизнь замечательных людей. Вып. 486. — Молодая гвардия, 1970. (рос.)
2. Хемингуэй Э.. Вступительная статья и комментарии // Праздник, который всегда с тобой. Старик и море. — Мировые шедевры. — М. : АСТ, 2016. — С. 10. — . (рос.)
3. Kenneth Koyen (2003). Snapshots of Mary Welsh Hemingway. evesmag.com. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.(англ.)
4. Bernice Kert. The Hemingway Women. — New York : , 1983. — 391 с. — .(англ.)
5. Stephen Gilbert Brown. Hemingway, Trauma and Masculinity: In the Garden of the Uncanny. — Switzerland AG : Springer Nature, 2019. — С. 103. — .(англ.)
6. Jeffrey Meyers. Hemingway: A Biography. — London : Macmillan Publishers, 1986. — С. 421. — .(англ.)
7. Michael Reynolds. Ernest Hemingway, 1899—1961: A Brief Biography // A Historical Guide to Ernest Hemingway. — New York : Oxford University Press, 2000. — С. 16. — .(англ.)
8. James R. Mellow. Hemingway: A Life Without Consequences. — Boston : Houghton Mifflin, 1992. — С. 604. — .(англ.)
9. Harry Gilroy (23 серпня 1966). Widow Believes Hemingway Committed Suicide; She Tells of His Depression and His 'Breakdown' Assails Hotchner Book. The New York Times. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 14 січня 2022.(англ.)
10. Е. Калашникова (17 вересня 2009). Коктейль в рюмке и ошибки Пастернака. www.ng.ru (рос.). . Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 14 січня 2022. (рос.)
11. Гиленсон Б.А.. Частина 2 // История литературы США в 2 частях. Учебник для вузов. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Юрайт, 2020. — С. 138. — . (рос.)
12. Mary Hemingway; 4th Wife of Author. www.chicagotribune.com. UPI/Chicago Tribune. 30 листопада 1986. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 14 січня 2022. (англ.)

Посилання

• Estate of Ernest Hemingway vs. Random House. Leagle.com.(англ.)
• Листи Мері Гемінґвей у Університеті Вашингтона в Сент-Луїсі(англ.)
• Рукопис Мері Уелш і Ернеста Гемінґвея, MSS 8188 в спеціальній колекції Л. Тома Перрі, Університет Брігама Янга(англ.)
• Документи Мері Уелш Хемінгуей. Йельська колекція американської літератури, Бібліотека рідкісних книг і рукописів Бейнеке(англ.)