Матіньйонский палац Отель Матіньйон фр hôtel Matignon офіційна резиденція прем єр міністра французького уряду розташован

Матіньйонский палац, Отель Матіньйон (фр. hôtel Matignon) — офіційна резиденція прем'єр-міністра французького уряду, розташована за адресою вул. Варенн 57 (Varenne) в сьомому окрузі Парижа.

Матіньйонський палац

Матіньйонський палац Матіньйонський палац (Франція)
Країна	Франція^[1]^[2]
Територіальна одиниця	^d^[2]
Місцезнаходження	Париж
48°51′16″ пн. ш. 2°19′15″ сх. д. / 48.85444444447177403° пн. ш. 2.3208333333610778° сх. д.Координати: 48°51′16″ пн. ш. 2°19′15″ сх. д. / 48.85444444447177403° пн. ш. 2.3208333333610778° сх. д.
Стиль	бароко
Архітектор	^d
Час заснування	1722
Сучасний стан	^d^[1]
Розташування	^d
Власник	^d
Сайт	gouvernement.fr/premier-ministre

Матіньйонський палац у Вікісховищі

Короткий опис

Палац нараховує 4 салони на нижньому поверсі: галерея Ради, жовтий салон, блакитний салон (для високопоставлених відвідувачів) і червоний салон. Робочий кабінет прем'єр-міністра знаходиться на верхньому поверсі: бюро, зал засідань, їдальня, кімната для куріння, а також його особисті апартаменти.

Історія

Біля будівлі багата історія. Його будівництво розпочалося у 1722 принц Тінгрі — молодший син маршала Люксембургу. Через брак фінансування він продав недобудовану резиденцію Жаку III де Гойон-Матіньйон. Йогo син Жак IV добудував палац і жив у ньому до тих пір, поки не успадкував престол князівства Монако.

У середині XVIII століття Матіньонскій палац займала його невістка, Марія Катерина Бріньоль-Салі, яка тут таємно зустрічалася з принцом Конде, який згодом став її чоловіком.

Після Матіньйонів палац змінив декілька власників, включаючи Талейрана і Наполеона, аж поки Людовик XVIII виміняв його на Єлисейський палац у Батільди Орлеанської, сестри . Її племінниця, Аделаїда Орлеанська (сестра короля Луї-Філіпа), поселила в палаці черниць, потім здала його в оренду багатому американцю.

За часів Другої імперії палац придбав фінансист Раффаеле Феррарі, герцог де Гальєра. За заповітом його вдови, відомої філантропки, палац перейшов у власність Австро-Угорщини і став осідком австрійського посольства в Парижі.

Під час Першої світової війни Матіньйонський палац було націоналізовано як майно ворожої держави.

Парк

Палац оточений парком площею 2,4 га, створеним в 1902 році Ашилем Дюшеном (Achille Duchêne). Це найбільший приватний сад у Парижі. У ньому об'єднані перспектива «а ля франсе» і спосіб насадження «а л'англе» (в англійському стилі). У парку висаджено до сотні різних сортів дерев і чагарників. З часів Раймона Барра (Raymond Barre), який посадив тут цукровий клен, виникла традиція посадки дерева кожним новим прем'єр-міністром (виняток — Жак Ширак):

П'єр Моруа: угорський дуб
Лоран Фабіус: болотний дуб
Мішель Рокар: ликвидамбра смолоносний
П'єр Береговуа: ліріодендрон тюльпановий
Едіт Крессон: гінгко
Едуар Балладюр: клен сріблястий
Ален Жюппе: cercidiphyllum
Ліонель Жоспен: в'яз
Жан-П'єр Раффарен: залізне дерево
Домінік де Вільпен: дуб черешчатий
Франсуа Фійон: кизил (7 грудня 2007)

Примітки

base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830
archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049

Посилання

Офіційний сайт [ 13 травня 2011 у Wayback Machine.]

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q809830">[[:База_Меріме|base_Mérimée]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Міністерство_культури_Франції|ministère_de_la_Culture]],_1978.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q384602]][[d:Track:Q68471231]][[d:Track:Q809830]]</div>-1] se Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q8513_citetype_Q166118"_data-entity-id="Q265049">archINFORM<span_class="wef_low_priority_links">_—_1994.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q265049]]</div>-2] rchINFORM — 1994.
d:Track:Q265049

[1]

[2]