Марійська традиційна релігія

Марійська традиційна релігія (марій. Чимарий йӱла) — традиційна релігія марійців. Являє собою синкретичний сплав традиційних вірувань і монотеїзму.

Вірування та ритуали

Марійська релігія ґрунтується на вірі в сили природи, яку людина повинна шанувати та поважати. До початку розповсюдження монотеїстичних навчань марійці шанували багатьох богів відомих під назвою Юмо, визнаючи при цьому зверхність Верховного Бога (Кугу-Юмо). В XIX столітті традиційні вірування, під впливом монотеїстичних поглядів їхніх сусідів, видозмінилися і був створений образ Єдиного Бога Тÿҥ Ош Поро Кугу Юмо (Єдиний Світлий Добрий Великий Бог).

Послідовники Марійської традиційної релігії здійснюють релігійні ритуали, масові моління, проводять благодійні, культурно-просвітницькі заходи. Вони навчають і виховують підростаюче покоління в народных традиціях, видають і поширюють релігійну літературу. В наш час зареєстровано чотири районні релігійні організації.

Молитовні зібрання і масові моління проводяться згідно з традиційним календарем, при цьому завжди враховується положення місяця і сонця. Громадські моління проходять, як правило, в (кӱсото). Молінням керує онаеҥ, (карт кугыза).

Історія

• Наприкінці 1820-х років як протест проти християнізації відбувається декілька масових молінь, у кожному з яких бере участь кілька тисяч віруючих.
• У 1830 році за наказом міністра внутрішніх справ було підірвана священна для марійців гора ^[ru].
• У 1870-х роках у марійській релігії виникла реформаторська течія Кугу сорта.
• Після ряду безуспішних звернень до російського імператора послідовники Кугу сорта у 1891 році надіслали лист турецькому султану з проханням про захист.
• 23 липня 1917 року на сьомому засіданні першого З'їзду марі було прийнято рішення про надання марійській релігії рівних з іншими релігіями прав та формування Центрального духовного управління марі.
• У СРСР починаючи з 1930-х років марійські моління заборонені, однак час від часу вони відбувалися таємно, а в багатьох місцевостях особливо у східних марійців, які живуть компактно на схід від республіки Марій-Ел, відкрито.

• Марійські жерці-карти — розпорядники традиційних молінь. Кінець XIX століття
• Група картів у святковому одязі. Кінець XIX століття
• Молебінь під час жертвопринесення в . Кінець XIX століття

Сучасність

• Наприкінці 2008 року, вперше після Другої світової війни у Нижегородській області марійські традиціоналісти провели моління. На моління з навколишніх сіл прийшло одинадцять чоловік. Ритуал жертвопринешення трьох баранів звершив жрець Альберт Рукавішніков.

• 29 квітня 2009 року Верховний суд Марій Ел визнав книгу «Жрець говорить» («Онаеҥ ойла») авторства марійського жреця Віталія Танакова екстремістською літературою. У той же час впливова в республіці правозахисна організація «Людина і закон» вважає дії прокуратури надуманими й такими, що надмірно втручаються у релігійні справи марійців.

Див. також

• Кугу сорта

Примітки

1. http://wp.wiki-wiki.ru/wp/index.php/Марь
2. . Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 22 вересня 2010.
3. . Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 22 вересня 2010.

Література

• ^[ru] Заметки на полях: Неоязычество на просторах Евразии [ 21 липня 2011 у Wayback Machine.] // Вестник Евразии / Acta Eurasica. № 1. Москва, 2002.

Посилання

• Фотозвіт про традиційне моління в священному гаю [ 28 жовтня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
• (рос.)
• Короткий список понять [ 23 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
• photographer.ru [ 30 березня 2013 у Wayback Machine.](рос.)