Манорина зелена Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Твар

Манорина зелена

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Медолюбові (Meliphagidae)
Рід:	Манорина (Manorina)
Вид:	Манорина зелена

Біноміальна назва

Manorina melanophrys
(Latham, 1801)

Мапа поширення виду

Посилання

Вікісховище:	Manorina melanophrys
Віківиди:	Manorina melanophrys
ITIS:	560988
МСОП:	22704430
NCBI:	61467

Манорина зелена (Manorina melanophrys) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Ендемік Австралії.

Поширення

Поширений вздовж східного узбережжя Австралії від околиць міста на півдні Квінсленду, на південь уздовж прибережної рівнини та хребтів до Мельбурна (штат Вікторія). Вони віддають перевагу окраїнам вологих або сухих склерофільних лісів і густим лісам, часто поруч із струмком або іншим постійним джерелом води.

Опис

Птах завдовжки 18 см і вагою 30 г. Він оливково-зеленого кольору з жовтим дзьобом і оранжево-жовтими ногами.

Спосіб життя

Гніздяться ці птахи колоніями по 8–200 особин. Зазвичай пари залишаються разом все життя. Сезон розмноження триває цілий рік, його пік припадає на червень-листопад. Гніздо будує самиця. Вона відкладає 1-3 яйця, зазвичай 2. Насиджує їх самиця близько 15 днів. Годують пташенят обоє батьків. У виконанні батьківських обов'язків їм допомагають помічники — це зазвичай молоді особини або ті, що не знайшли партнера для розмноження, іноді також інші гніздові птахи з колонії. Зелені манорини агресивно захищають свої місця розмноження від інших горобцеподібних, які гніздяться в цьому районі. Вони відганяють інших птахів, щоб забезпечити себе та своїх пташенят достатньою їжею. Молодняк повністю оперяється приблизно через 15 днів після вилуплення.

Харчується головним чином медяною росою, яку виробляють листоблішки (Psyllidae) із соку листя евкаліпта та відкладають над собою у вигляді дзвіночків для укриття. Ці комахи створюють ці дзвіночки, щоб птахи харчувалися медяною росою, а не ними самими. При відсутності медяної роси медолюби поїдають комах.

Примітки

BirdLife International (2024). Manorina melanophrys: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 23 листопада 2024
Manorina (Manorina) melanophrys (Latham, 1801) Bell Miner. Atlas of Living Australia. Архів оригіналу за 18 April 2016. Процитовано 20 March 2016.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Officer, Hugh R. (1971). Australian Honeyeaters. (illustrator); Stirling, Alex (map) (вид. 2nd). Melbourne: Bird Observers Club. с. 71. ISBN .
Gannon, G.R. (1962). Distribution of the Australian honeyeaters. Emu. 62 (3): 145—166. Bibcode:1962EmuAO..62..145G. doi:10.1071/MU962145.
Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds their Nests and Eggs (вид. rev.). Kenmore Hills, Qld.: G. Beruldsen. с. 313. ISBN .

Посилання

Bell Miner Associated Dieback
Photos, audio and video of bell miner from Cornell Lab of Ornithology
Recording of bell miner from Graeme Chapman's sound library

[IUCN-1] BirdLife International (2024). Manorina melanophrys: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 23 листопада 2024

[2] Manorina (Manorina) melanophrys (Latham, 1801) Bell Miner. Atlas of Living Australia. Архів оригіналу за 18 April 2016. Процитовано 20 March 2016.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[Officer-4] Officer, Hugh R. (1971). Australian Honeyeaters. (illustrator); Stirling, Alex (map) (вид. 2nd). Melbourne: Bird Observers Club. с. 71. ISBN .

[HoneyeaterDistribution-5] Gannon, G.R. (1962). Distribution of the Australian honeyeaters. Emu. 62 (3): 145—166. Bibcode:1962EmuAO..62..145G. doi:10.1071/MU962145.

[NestEgg-6] Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds their Nests and Eggs (вид. rev.). Kenmore Hills, Qld.: G. Beruldsen. с. 313. ISBN .