Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Малакофф кулька см

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Малакофф — кулька смаженого сиру, яку зазвичай знаходять у західній Швейцарії, а точніше в селах Езен, Беґнін, Бюрсен, Люен і Вензель (де його також називають «Vinzel beignet») на березі Женевського озера. Назва походить від битви під Малаховим, а саму страву придумали швейцарські найманці під час облоги Севастополя.

Малакофф

Походження	Швейцарія
Необхідні компоненти	сир
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Під час Кримської війни (1853—1856) англійські та французькі війська, в рядах яких воювало чимало швейцарців, опинилися знерухомленими перед містом Севастополь, який захищав, зокрема, бастіон на Малаховому кургані. Генерал Жан-Жак Пелісьє викопав зигзагоподібні траншеї, щоб забезпечити безпечний від російської артилерії доступ до форту. У цей період, за легендою, солдати смажили скибочки сиру на сковороді або просто розігрівали їх біля багаття. Однак щоденний раціон солдатів Швейцарського легіону не включав сир, і жодне письмове джерело не підтвердило цю легенду.

Після одинадцятимісячної облоги у вересні 1855 року бастіон було взято, і його захоплення призвело до падіння Севастополя та підписання Паризького миру 30 березня 1856 року. За усною традицією, повертаючись додому, багато швейцарців із Женеви та Ла-Коту час від часу збиралися, щоб скуштувати скибочки сиру, обсмажені на сковороді в маслі, разом із хлібом і багатьма глечиками білого вина. На згадку про штурм знаменитого Севастопольського бастіону ця знаменита страва на основі сиру була названа на честь форту і отримала назву «малакофф».

Сучасний рецепт малакофф виник у період між 1880 і 1891 роками, коли молода пара з Бурсенса, Жюль та Іда Ларпін, перебувала на службі у принца Наполеона-Жерома Бонапарта на віллі Пранженів. Наполеон влаштовував прийом, на якому були присутні ветерани Кримської війни, коли пані Ларпен, яка завжди шукала новинки в кулінарному мистецтві, на прохання принца, який хотів вшанувати своїх гостей, подала на закуску адаптовану версію малакоффа у вигляді шматочка сиру, покритого тістом, обсмаженого і звареного у вершковому маслі.

Подача

Малакофф іноді подають як закуску. Традиційно малакофф подавали у вигляді паличок, тоді як вінцельські бейнети були більше схожі на кульки з тертого сиру, намазані на хліб, а потім обсмажені, але в останні роки різниця стала менш чіткою, і багато закладів тепер подають кулясті малакофф.

Див. також

Примітки

Perrin, Olivier (10 серпня 2014). A Bursins, le temple roman(d) du malakoff. Le Temps. Процитовано 23 квітня 2022.
Bonard, Claude (May 2019). Les malakoffs et la guerre de Crimée [The Malakoffs and the Crimean War]. Passé simple (фр.).
D'ivernois, Roger (8 лютого 1984). Le péché mignon du prince Napoléon. Gazette de Lausanne. Процитовано 23 квітня 2022.
Beard, J. (2015). The New James Beard. Open Road Media. с. pt301—302. ISBN .
Vidoudez, Michel; Grangier, Jacqueline (29 травня 2002). À la mode de chez nous. Plaisirs de la table romande. Cabedita. с. 304. ISBN .

[:0-1] Perrin, Olivier (10 серпня 2014). A Bursins, le temple roman(d) du malakoff. Le Temps. Процитовано 23 квітня 2022.

[2] Bonard, Claude (May 2019). Les malakoffs et la guerre de Crimée [The Malakoffs and the Crimean War]. Passé simple (фр.).

[3] D'ivernois, Roger (8 лютого 1984). Le péché mignon du prince Napoléon. Gazette de Lausanne. Процитовано 23 квітня 2022.

[Beard_2015_p._301-4] Beard, J. (2015). The New James Beard. Open Road Media. с. pt301—302. ISBN .

[5] Vidoudez, Michel; Grangier, Jacqueline (29 травня 2002). À la mode de chez nous. Plaisirs de la table romande. Cabedita. с. 304. ISBN .