Максиміліан Фабіані, широко відомий як Макс Фабіані (італ. Massimo Fabiani, словен. Maks Fabiani; 29 квітня 1865 — 12 серпня 1962) — космополіт, тримовний архітектор і змішаного італійсько-австрійського походження, народився в селі Кобдиль поблизу Штанєля на Красі, графстві Гориця і Градишка, в сучасній Словенії. Разом із Цирілом Методом Кохом та Іваном Ванкашем він запровадив у Словенії стиль Віденської сецесії (тип модерну).
Макс Фабіані | |
---|---|
Народився | 29 квітня 1865[1][3] Кобдиль, Комен, Словенія |
Помер | 18 серпня 1962[1] (97 років) або 14 серпня 1962[2] (97 років) Гориція, Фріулі-Венеція-Джулія, Італія |
Країна | Італія Австрія Королівство Італія |
Діяльність | архітектор, викладач університету |
Alma mater | Віденський технічний університет |
Відомі учні | d[4] |
Знання мов | італійська[5], німецька і словенська[5] |
Заклад | Віденський технічний університет |
Magnum opus | d |
У шлюбі з | d |
Діти | d |
Нагороди | |
|
Життєпис
Народився в родині землевласника Антоніо Фабіані в Фріулі з Пауларо з Бергамоського родоводу, і Шарлотти фон Кофлер, з Трієсту аристократки тірольському походження. Він виріс у космополітичному тримовному середовищі: крім італійської, мови своєї родини та словенської, мови свого соціального оточення, він вивчив німецьку ще в дуже молодому віці.
Він походив із заможної родини, яка могла дозволити собі забезпечити хорошу освіту для своїх 14 дітей. Він відвідував початкову школу в Кобдилі, а також німецьке та словенськомовне реальне училище в Любляні, де після семи років був найкращим учнем у класі. Згодом він переїхав до Відня, де відвідував курси архітектури у Віденському технологічному університеті. Після здобуття ступеня в 1889 році стипендія дозволила йому подорожувати три роки (1892–1894) до Малої Азії та через більшу частину Європи. Він був одружений і мав двох дітей; його син Лоренцо Фабіані (1907–1973) — агроном і журналіст, відомий антифашист.
У 1917 році Фабіані був призначений професором Віденського університету , а в 1919 році один із його учнів, Іван Вурник, запропонував йому викладацьку посаду в новоствореному Люблянському університеті. Однак Фабіані відмовився від пропозиції, кинув викладацьку посаду у Відні, і вирішив оселитися в Гориції, яка була приєднана до Італійського королівства, ставши таким чином громадянином Італії.
15 травня 1921 р. — менш ніж через рік після спалення словенського Національного залу в Трієсті італійськими фашистами, який він спроєктував, Фабіані став учасником італійського фашистського руху. Причина, через яку він вступив до партії та його політична діяльність у наступні роки, залишається незрозумілою та суперечливою. Тоді ж його син потрапив до в'язниці через його антифашистську діяльність[].
В кінці 1935 року, у віці 70 років прийняв призначення на пост мера свого рідного села Штанєля. Він залишався мером під час Другої світової війни, використовуючи свої знання німецької мови та своїх знайомих з культури, щоб переконати німецькі війська позбавити село від руйнування. Тим не менше, частина монументальних укріплень села та замку, які він сам реконструював протягом 30-х років минулого століття, врешті-решт були зруйновані під час бою між вермахтом та словенськими партизанами. Також був спалений його будинок з багатим архівом у Кобдилі.
У 1944 році Фабіані переїхав назад до Гориції, де жив до своєї смерті 12 серпня 1962 року.
Широко поширена, але фальшива історія щодо Фабіані полягає в тому, що молодий Адольф Гітлер одного разу коротко працював у його архітектурній фірмі у Відні. Міф не підтримується жодними джерелами, і, схоже, він був сфабрикований у 1966 році.
Робота
Повернувшись до Відня, за особистим запрошенням Вагнера він приєднався до майстерні архітектора Отто Вагнера і пробув там до кінця століття. У цей період він не лише зосередив свої інтереси на дизайні, але й культивував своє покликання містобудівника і пристрасно віддав себе викладацькій роботі. Наскільки він вплинув на книгу Вагнера про архітектуру, невідомо.
Першим масштабним архітектурним проєктом Фабіані був містобудівний план Крайни, нині столиці Словенії Любляни, яка була сильно пошкоджена землетрусом Любляни в квітні 1895 року. Фабіані виграв конкурс проти архітектора-історика Камілло Сітте, і міська рада Любляни обрала його головним містобудівником. Однією з причин такого вибору було те, що Фабіані вважався словенськими ліберальними націоналістами словенцем. Друга причина полягала в тому, що він знав Любляну краще, ніж Сітте, і підготував справді хороший та сучасний план.
За особистого спонсорства ліберально-націоналістичного мера Любляни Івана Хрибара Фабіані спроєктував кілька важливих будівель у місті, включаючи Г-подібну середню школу для дівчат у комплексі Младика, що виходить на вулицю Прешерен (словен. Prešernova cesta), в якому зараз знаходиться МЗС Словенії.
Робота в Любляні допомогла йому стати добре відомим на словенських землях, переконавши словенських ліберальних націоналістів в Австрійському Приморському регіоні довірити йому проєктування Національних залів в Гориції (1903) та Трієсті (1904).
Фабіані також створив містобудівний план міста Бельсько в Польщі. У 1902 році ці два міські плани принесли йому перший почесний докторський ступінь у галузі містобудування Віденського університету в Австро-Угорщині.
Протягом 20-х років він координував широкомасштабну реконструкцію сіл та деяких історичних пам'яток у районах у Джуліанському марші, які були спустошені битвами на Ізонці під час Першої світової війни.
Визначні твори
Найвідоміші роботи, створені Фабіані, включають:
- Віла Шлегель, Опатія
- Палац Портуа і Фікс (Відень, 1898)
- Палац Артарія, Кольмаркт (Відень, 1900)
- Ліцей, палац Младика (Любляна, 1907)
- Будинок Кріспер ( Любляна, 1901)
- Будинок Бамберга ( Любляна, 1906)
- Палац Уранія (Відень, 1902)
- Дохідна адміністративна будівля (Гориція, 1903)
- Національний зал (Трієст, 1904)
- Площа Прешерена та пам'ятник Прешерену (Любляна, відкрита в 1905 році)
- Палац Стабільних (Трієст, 1906)
- план містобудування Любляни (1895)
- Вілла Вехслер (Відень, 1911)
- Церква Сан-Германо ( Бріуні, 1912)
- план реконструкції Гориції (1921)
- загальний план містобудування Венеції (1952)
- Відновлення Горицького собору (Гориція, 1919)
- Загальний план розвитку міст Монфальконе, Італія (1919)
- Вілла Бігот (Гориція, 1921)
- Будинок Пеллегріні в Гориції (1922)
- Будинок Фельбербаума в Гориції (1925)
- Церква Сан-Джорджо ( Лучініко, 1927)
- Сад Феррарі ( Штанєл, 1930–40)
- Митрополича церква Сакро Куоре (Гориція, 1934)
- «Вежа пам'яті», пам'ятник італійським солдатам, загиблим у Першій світовій війні (Гориція, 1937)
- Casa del Fascio (Будинок фашизму) (Штанєл, 1938)
Нагороди
- Італійський орден «За заслуги в галузі культури і мистецтва» — Рим, 10 вересня 1951 р.
Спадщина
- У 1984 році у Відні Сіммерінг (11 округ) його іменем була названа вулиця Фабіані (нім. Fabianistraße).
- З 2008 року його іменем названо найвищу нагороду Словенії за найкращі досягнення в містобудуванні.
Галерея
- Preysinggasse 10, Відень (1897)
- Вулиця Барліцького 1, Польща (1899)
- Портуа, Відень (1900)
- Пам'ятник Гутенбергу, Відень (1900)
- Piaristengasse 20, Відень (1901)
- Лінц штрасе 371, Відень (1902)
- (1905)
- Ігровий ринок 1, Відень (1906)
- Міклошичів парк, Любляна (1908)
-
- Легаргассе 9–11, Відень (1913)
- Міст у Граці (1917)
Примітки
- SNAC — 2010.
- Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- http://www.architektenlexikon.at/de/92.htm
- CONOR.Sl
- Andrej Hrausky, Janez Koželj: Maks Fabiani: Dunaj, Ljubljana, Trst. [ 29 липня 2017 у Wayback Machine.], , 12 August 2010
- Marco Pozzetto, Max Fabiani, MGS PRESS S.a.s., Trieste (1998) p. 15.
- . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
- Janez Koželj et al., Ivan Vurnik, slovenski arhitekt - Slovene Architect (Ljubljana: Organizacijski odbor projekta Vurnik, 1994).
- [Who Was Max Fabiani] (Slovenian) . Radio Koper. 27 лютого 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
- Mezinec, Petra (20 лютого 2015). [Was He a Fierce Fascist or Was He Forced into This Role?]. Primorske novice (Slovenian) . Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
- Marco Pozzetto, Max Fabiani, MGS PRESS S.a.s., Trieste (1998) p. 72.
- Neera Gatti, Lettere ad un amica, Ergon S.r.l, Gorizia (1951) p. 26,27.
- . www.slosi.info. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 9 червня 2018.
- Pizzia, Katia. 2001. A City in Search of an Author. London: Sheffield, p. 24.
- Hamann, Brigitte (2010). Hitler's Vienna: A Portrait of the Tyrant as a Young Man. New York: Tauris Parke. с. 198. ISBN . Процитовано 30 травня 2018.
- Gombač, Andraž (20 лютого 2015). . Primorske novice. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
- Breda Mihelič, Urbanistični razvoj Ljubljane (Ljubljana: Partizanska knjiga, 1983), 10.
- et al., Narodni dom v Trstu, 1904-1920 (Trieste-Duino, 1995).
- Katarina Brešan. [Regulatory Plans of Max Fabiani in the Area of the Current Municipality of Miren – Kostanjevica] (Slovenian) . Municipality of Miren – Kostanjevica. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
- The Fabiani Award has been awarded for the third time [ 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] (In Slovene: "Tretja Fabianijeva nagrada je podeljena", , 2010)
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Maksimilian Fabiani shiroko vidomij yak Maks Fabiani ital Massimo Fabiani sloven Maks Fabiani 29 kvitnya 1865 18650429 12 serpnya 1962 kosmopolit trimovnij arhitektor i zmishanogo italijsko avstrijskogo pohodzhennya narodivsya v seli Kobdil poblizu Shtanyelya na Krasi grafstvi Goricya i Gradishka v suchasnij Sloveniyi Razom iz Cirilom Metodom Kohom ta Ivanom Vankashem vin zaprovadiv u Sloveniyi stil Videnskoyi secesiyi tip modernu Maks FabianiNarodivsya29 kvitnya 1865 1865 04 29 1 3 Kobdil Komen SloveniyaPomer18 serpnya 1962 1962 08 18 1 97 rokiv abo 14 serpnya 1962 1962 08 14 2 97 rokiv Goriciya Friuli Veneciya Dzhuliya ItaliyaKrayina Italiya Avstriya Korolivstvo ItaliyaDiyalnistarhitektor vikladach universitetuAlma materVidenskij tehnichnij universitetVidomi uchnid 4 Znannya movitalijska 5 nimecka i slovenska 5 ZakladVidenskij tehnichnij universitetMagnum opusdU shlyubi zdDitidNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v rodini zemlevlasnika Antonio Fabiani v Friuli z Paularo z Bergamoskogo rodovodu i Sharlotti fon Kofler z Triyestu aristokratki tirolskomu pohodzhennya Vin viris u kosmopolitichnomu trimovnomu seredovishi krim italijskoyi movi svoyeyi rodini ta slovenskoyi movi svogo socialnogo otochennya vin vivchiv nimecku she v duzhe molodomu vici Vin pohodiv iz zamozhnoyi rodini yaka mogla dozvoliti sobi zabezpechiti horoshu osvitu dlya svoyih 14 ditej Vin vidviduvav pochatkovu shkolu v Kobdili a takozh nimecke ta slovenskomovne realne uchilishe v Lyublyani de pislya semi rokiv buv najkrashim uchnem u klasi Zgodom vin pereyihav do Vidnya de vidviduvav kursi arhitekturi u Videnskomu tehnologichnomu universiteti Pislya zdobuttya stupenya v 1889 roci stipendiya dozvolila jomu podorozhuvati tri roki 1892 1894 do Maloyi Aziyi ta cherez bilshu chastinu Yevropi Vin buv odruzhenij i mav dvoh ditej jogo sin Lorenco Fabiani 1907 1973 agronom i zhurnalist vidomij antifashist U 1917 roci Fabiani buv priznachenij profesorom Videnskogo universitetu a v 1919 roci odin iz jogo uchniv Ivan Vurnik zaproponuvav jomu vikladacku posadu v novostvorenomu Lyublyanskomu universiteti Odnak Fabiani vidmovivsya vid propoziciyi kinuv vikladacku posadu u Vidni i virishiv oselitisya v Goriciyi yaka bula priyednana do Italijskogo korolivstva stavshi takim chinom gromadyaninom Italiyi 15 travnya 1921 r mensh nizh cherez rik pislya spalennya slovenskogo Nacionalnogo zalu v Triyesti italijskimi fashistami yakij vin sproyektuvav Fabiani stav uchasnikom italijskogo fashistskogo ruhu Prichina cherez yaku vin vstupiv do partiyi ta jogo politichna diyalnist u nastupni roki zalishayetsya nezrozumiloyu ta superechlivoyu Todi zh jogo sin potrapiv do v yaznici cherez jogo antifashistsku diyalnist dzherelo V kinci 1935 roku u vici 70 rokiv prijnyav priznachennya na post mera svogo ridnogo sela Shtanyelya Vin zalishavsya merom pid chas Drugoyi svitovoyi vijni vikoristovuyuchi svoyi znannya nimeckoyi movi ta svoyih znajomih z kulturi shob perekonati nimecki vijska pozbaviti selo vid rujnuvannya Tim ne menshe chastina monumentalnih ukriplen sela ta zamku yaki vin sam rekonstruyuvav protyagom 30 h rokiv minulogo stolittya vreshti resht buli zrujnovani pid chas boyu mizh vermahtom ta slovenskimi partizanami Takozh buv spalenij jogo budinok z bagatim arhivom u Kobdili U 1944 roci Fabiani pereyihav nazad do Goriciyi de zhiv do svoyeyi smerti 12 serpnya 1962 roku Shiroko poshirena ale falshiva istoriya shodo Fabiani polyagaye v tomu sho molodij Adolf Gitler odnogo razu korotko pracyuvav u jogo arhitekturnij firmi u Vidni Mif ne pidtrimuyetsya zhodnimi dzherelami i shozhe vin buv sfabrikovanij u 1966 roci RobotaPalac Uraniya u Vidni Povernuvshis do Vidnya za osobistim zaproshennyam Vagnera vin priyednavsya do majsterni arhitektora Otto Vagnera i probuv tam do kincya stolittya U cej period vin ne lishe zoserediv svoyi interesi na dizajni ale j kultivuvav svoye poklikannya mistobudivnika i pristrasno viddav sebe vikladackij roboti Naskilki vin vplinuv na knigu Vagnera pro arhitekturu nevidomo Pershim masshtabnim arhitekturnim proyektom Fabiani buv mistobudivnij plan Krajni nini stolici Sloveniyi Lyublyani yaka bula silno poshkodzhena zemletrusom Lyublyani v kvitni 1895 roku Fabiani vigrav konkurs proti arhitektora istorika Kamillo Sitte i miska rada Lyublyani obrala jogo golovnim mistobudivnikom Odniyeyu z prichin takogo viboru bulo te sho Fabiani vvazhavsya slovenskimi liberalnimi nacionalistami slovencem Druga prichina polyagala v tomu sho vin znav Lyublyanu krashe nizh Sitte i pidgotuvav spravdi horoshij ta suchasnij plan Za osobistogo sponsorstva liberalno nacionalistichnogo mera Lyublyani Ivana Hribara Fabiani sproyektuvav kilka vazhlivih budivel u misti vklyuchayuchi G podibnu serednyu shkolu dlya divchat u kompleksi Mladika sho vihodit na vulicyu Presheren sloven Presernova cesta v yakomu zaraz znahoditsya MZS Sloveniyi Robota v Lyublyani dopomogla jomu stati dobre vidomim na slovenskih zemlyah perekonavshi slovenskih liberalnih nacionalistiv v Avstrijskomu Primorskomu regioni doviriti jomu proyektuvannya Nacionalnih zaliv v Goriciyi 1903 ta Triyesti 1904 Fabiani takozh stvoriv mistobudivnij plan mista Belsko v Polshi U 1902 roci ci dva miski plani prinesli jomu pershij pochesnij doktorskij stupin u galuzi mistobuduvannya Videnskogo universitetu v Avstro Ugorshini Protyagom 20 h rokiv vin koordinuvav shirokomasshtabnu rekonstrukciyu sil ta deyakih istorichnih pam yatok u rajonah u Dzhulianskomu marshi yaki buli spustosheni bitvami na Izonci pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Viznachni tvoriNajvidomishi roboti stvoreni Fabiani vklyuchayut Vila Shlegel Opatiya Palac Portua i Fiks Viden 1898 Palac Artariya Kolmarkt Viden 1900 Licej palac Mladika Lyublyana 1907 Budinok Krisper Lyublyana 1901 Budinok Bamberga Lyublyana 1906 Palac Uraniya Viden 1902 Dohidna administrativna budivlya Goriciya 1903 Nacionalnij zal Triyest 1904 Plosha Presherena ta pam yatnik Presherenu Lyublyana vidkrita v 1905 roci Palac Stabilnih Triyest 1906 plan mistobuduvannya Lyublyani 1895 Villa Vehsler Viden 1911 Cerkva San Germano Briuni 1912 plan rekonstrukciyi Goriciyi 1921 zagalnij plan mistobuduvannya Veneciyi 1952 Vidnovlennya Gorickogo soboru Goriciya 1919 Zagalnij plan rozvitku mist Monfalkone Italiya 1919 Villa Bigot Goriciya 1921 Budinok Pellegrini v Goriciyi 1922 Budinok Felberbauma v Goriciyi 1925 Cerkva San Dzhordzho Luchiniko 1927 Sad Ferrari Shtanyel 1930 40 Mitropolicha cerkva Sakro Kuore Goriciya 1934 Vezha pam yati pam yatnik italijskim soldatam zagiblim u Pershij svitovij vijni Goriciya 1937 Casa del Fascio Budinok fashizmu Shtanyel 1938 NagorodiItalijskij orden Za zaslugi v galuzi kulturi i mistectva Rim 10 veresnya 1951 r SpadshinaU 1984 roci u Vidni Simmering 11 okrug jogo imenem bula nazvana vulicya Fabiani nim Fabianistrasse Z 2008 roku jogo imenem nazvano najvishu nagorodu Sloveniyi za najkrashi dosyagnennya v mistobuduvanni GalereyaPreysinggasse 10 Viden 1897 Vulicya Barlickogo 1 Polsha 1899 Portua Viden 1900 Pam yatnik Gutenbergu Viden 1900 Piaristengasse 20 Viden 1901 Linc shtrase 371 Viden 1902 1905 Igrovij rinok 1 Viden 1906 Mikloshichiv park Lyublyana 1908 Uraniya Viden 1910 Legargasse 9 11 Viden 1913 Mist u Graci 1917 Primitki SNAC 2010 d Track Q29861311 Library of Congress Authorities Library of Congress d Track Q13219454d Track Q131454 Proleksis enciklopedija Opca i nacionalna enciklopedija 2009 d Track Q3407324 http www architektenlexikon at de 92 htm CONOR Sl d Track Q16744133 Andrej Hrausky Janez Kozelj Maks Fabiani Dunaj Ljubljana Trst 29 lipnya 2017 u Wayback Machine 12 August 2010 Marco Pozzetto Max Fabiani MGS PRESS S a s Trieste 1998 p 15 Arhiv originalu za 12 chervnya 2018 Procitovano 9 chervnya 2018 Janez Kozelj et al Ivan Vurnik slovenski arhitekt Slovene Architect Ljubljana Organizacijski odbor projekta Vurnik 1994 Who Was Max Fabiani Slovenian Radio Koper 27 lyutogo 2015 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2021 Procitovano 28 kvitnya 2021 Mezinec Petra 20 lyutogo 2015 Was He a Fierce Fascist or Was He Forced into This Role Primorske novice Slovenian Arhiv originalu za 10 kvitnya 2021 Procitovano 28 kvitnya 2021 Marco Pozzetto Max Fabiani MGS PRESS S a s Trieste 1998 p 72 Neera Gatti Lettere ad un amica Ergon S r l Gorizia 1951 p 26 27 www slosi info Arhiv originalu za 18 serpnya 2017 Procitovano 9 chervnya 2018 Pizzia Katia 2001 A City in Search of an Author London Sheffield p 24 Hamann Brigitte 2010 Hitler s Vienna A Portrait of the Tyrant as a Young Man New York Tauris Parke s 198 ISBN 9781848852778 Procitovano 30 travnya 2018 Gombac Andraz 20 lyutogo 2015 Primorske novice Arhiv originalu za 20 sichnya 2018 Procitovano 4 travnya 2018 Breda Mihelic Urbanisticni razvoj Ljubljane Ljubljana Partizanska knjiga 1983 10 et al Narodni dom v Trstu 1904 1920 Trieste Duino 1995 Katarina Bresan Regulatory Plans of Max Fabiani in the Area of the Current Municipality of Miren Kostanjevica Slovenian Municipality of Miren Kostanjevica Arhiv originalu za 28 lyutogo 2021 Procitovano 28 kvitnya 2021 The Fabiani Award has been awarded for the third time 28 lyutogo 2021 u Wayback Machine In Slovene Tretja Fabianijeva nagrada je podeljena 2010 Posilannya