Майоров Євген Олександрович

Євген Олександрович Майоров (11 лютого 1938(1938-02-11), Москва — 10 грудня 1997(1997-12-10), Москва) — радянський хокеїст, нападник, спортивний коментатор ЦТ. Заслужений майстер спорту СРСР (1963).

Євген Майоров
Майоров Євген Олександрович

Загальна інформаціяГромадянство РосіяНародження11 лютого 1938(1938-02-11)
Москва, СРСРСмерть10 грудня 1997(1997-12-10) (59 років)
Москва, Росія
·бічний аміотрофічний склерозПохованняВаганьковське кладовищеПричина смертібічний аміотрофічний склерозЗріст172 смAlma mater^dСпортВид спортухокейКомандаСпартакУчасть і здобутки

Нагороди
Спортивні медалі Представник  СРСР Хокей (чоловіки) Зимові Олімпійські ігри Золото Інсбрук 1964 хокей з шайбою Чемпіонати світу Бронза Швейцарія 1961 Золото Швеція 1961 Золото Інсбрук 1964

Зовнішні зображення
	[http://dkhramov.dp.ua/uploads/Dne/GeorgijSurkov/ivanitskij.jpg На фото праворуч: Олександр Іваницький, Євген Майоров,

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Майоров.

Біографія

Брат-близнюк Бориса Майорова. Виступав за «Спартак» Москва (1956—1967).

У «Спартаку» та у збірній СРСР Євген Майоров виступав у ланці з Борисом Майоровим та В'ячеславом Старшиновим, ця трійка була однією з найсильніших у радянському хокею 1960-х років.

У 1958—1959 роках також грав і за клубну команду футбольного «Спартака». У 1961—1962 роках провів 2двігри в чемпіонаті дублюючих складів за футбольний «Спартак». Закінчив Московський авіаційно-технологічний інститут (1963).

У 1967—1968 роках — старший тренер «Спартака», з яким став другим призером чемпіонату СРСР 1968 року. У 1968—1969 роках грав за ТУЛ «Вехмайстен Урхейліят» (Фінляндія) — 16 ігор, 2 шайби.

З кінця 1960-х років працював спортивним коментатором на телебаченні. Член КПРС із 1969 року. З 1972 по 1976 рік — директор СДЮСШОР «Спартак» (Москва).

З 1979 року — спортивний тележурналіст. Член Спілки журналістів СРСР.

З 1992 по 1994 рік працював коментатором хокейних трансляцій на 1-му каналі РДТРК «Останкіно», звідки згодом (у квітні 1994 року) перейшов до спортивної редакції телекомпанії НТВ, що незадовго до того виникла.

Останні роки життя (1994—1997) працював коментатором футбольних та хокейних трансляцій, а також ведучим та керівником деяких спортивних телепередач на телеканалах НТВ та «НТВ-Плюс Спорт». Був ініціатором проведення в 1996 році першого конкурсу спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс», в результаті якого до редакції телекомпанії працевлаштувалися багато нині відомих сучасних російських телекоментаторів. Разом із Дмитром Рижковим працював над хокейною програмою на НТВ.

10 грудня 1997 року помер на 60-му році життя після тривалої хвороби моторних нейронів (бічний аміотрофічний склероз). Похований на Ваганьківському цвинтарі.

1998 року Євгену Майорову посмертно присуджено телевізійну премію ТЕФІ в номінації «Найкращий спортивний коментатор року».

Досягнення та нагороди

• Чемпіон Олімпійських ігор 1964 року.
• Чемпіон світу та Європи 1963, 1964. Бронзовий призер чемпіонату світу 1961. На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх зіграв 20 матчів, закинув 11 шайб.
• Дворазовий чемпіон СРСР 1962, 1967. Другий призер чемпіонатів СРСР 1965 та 1966, третій призер 1963 та 1964. У чемпіонатах СРСР зіграв 260 матчів, закинув 127 шайб.
• Фіналіст Кубка СРСР 1967 року.
• Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981), медаллю ордену «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня (1996), медаллю «За трудову відзнаку» (1965).
• Входив до списку 34-х найкращих хокеїстів СРСР у 1964 році.

Фільмографія

Євген Майоров знімався у 1969 році у дитячому художньому фільмі «Таємниця залізних дверей» та зіграв самого себе.

Примітки

1. Чемпіонат проводився у рамках Олімпійського хокейного турніру.
2. . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 2 січня 2022.
3. . Sports.ru. 3 липня 2020. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 2 січня 2022.
4. (PDF). Российская газета. 15 квітня 1994. Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2021. Процитовано 2 січня 2022. Мощную атаку на главных конкурентов — "Останкино" и РТ — предпринимает НТВ в лице своей студии спортивных передач. Количество и качество подготовленных на студии программ весьма впечатляет. <...> Передачи, которые будет вести Евгений Майоров, продлятся до начала мирового первенства в Америке
5. . Sports.ru. 16 квітня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 2 січня 2022.
6. . Коммерсантъ. 11 грудня 1997. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 2 січня 2022.
7. . Известия. 11 квітня 2007. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 2 січня 2022.
8. . . Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 2 січня 2022.
9. . Красная звезда. 28 січня 1995. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 2 січня 2022.
10. . Фонд «Академия российского телевидения». Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 12 травня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()

Література

• Майоров Евгений Александрович // Олимпийская энциклопедия / Павлов С. П.. — М.: Советская энциклопедия, 1980. — 415 с.

Посилання

• Статистика Майорова на сайті Eurohockey.net [ 14 листопада 2007 у Wayback Machine.]
• Сторінка Майорова на сайті spartak-history.ru [ 2 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Фото могили Майорова [ 2 січня 2022 у Wayback Machine.]