Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. |
Іваницький Олександр Володимирович (10 грудня 1937, Ярова, Краснолиманський район, Донецька область, Українська РСР, СРСР — 22 липня 2020) — заслужений майстер спорту СРСР, олімпійський чемпіон (1964), чотирикратний чемпіон світу (1962—1963, 1965—1966) та чемпіон СРСР (1964—1965) зі спортивної боротьби, популярний спортивний радіотележурналіст, педагог, письменник, член Бюро спортивних експертів Євробачення.
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
Іваницький Олександр Володимирович | |||
| Представник СРСР | |||
| Вільна боротьба | |||
| Олімпійські ігри | |||
| Золото | Токіо 1964 | Вільна боротьба | |
| Медаль | Олімпійські Ігри | Вид спорту |
|---|---|---|
 Золото | Токіо 1964 | Вільна боротьба |
Біографія
Народився в сільській родині. Батько — Іваницький Володимир Селіверстович, мати — Іваницькая Марія Михайлівна. У 4-річному віці майбутній борець пережив Ленінградську блокаду. Його і брата Юрія врятувала Дорога життя, прокладена по льоду Ладозького озера. Виснажених, опухлих з голоду братів вивезли по Ладозі в тил. Потім, після повернення в звільнене від блокади місто, були початкова школа та дворовий спорт: козаки-розбійники, футбол і хокей (де шайбу замінювала порожня консервна бляшанка), лижі й ковзани, а ще — єдиний на весь двір велосипед, перегони на самокатах та інша дитяча «спортивна самодіяльність». Тож не дивно, що один лише цей ленінградський двір (так звана «Дурдинка» — будинок із башточкою на розі Обвідного каналу і Ліговського проспекту) дав країні двох олімпійських чемпіонів: Ельвіру Озоліну, переможницю в метанні списа (Рим; 1960) і борця-важковаговика Олександра Іваницького, котрий завоював перше своє «олімпійське золото» в Токіо в 1964 р.
Іваницький якось зізнався, що раніше ніколи, навіть у найсміливіших своїх дитячих і юнацьких мріях, не бачив себе ані спортсменом, ані тим більше борцем. Коли вчився в технікумі, відвідував музичний гурток: навчився грати на контрабасі, згодом почав освоювати саксофон. Вважав, що «великий спорт» — не для нього. У спортзал ледь не за руку його привів приятель, який почув, що там шукають високорослих хлопців. Олександру тоді виповнилося 17 років, він виріс під 190 сантиметрів, і хоча не міг жодного разу підтягнутися на руках на турніку, зважився переступити поріг залу. Буквально через місяць відбувся чемпіонат Ленінграда з боротьби самбо серед хлопців, і сталося справжнє диво: Олександр став чемпіоном міста у важкій вазі.
Його поява на спортивній арені в ролі важкоатлета (вірніше — суперважкоатлета) фактично поклала початок новому типові спортсменів цієї вагової категорії. Раніше справжнім важкоатлетом вважався лише той борець, хто мав вагу не менше 125 кг, і на килимі панували багатирі вагою і під 140, і під 200 кг. Олександр став родоначальником абсолютно іншого типу атлетів — високий, міцний (бойова вага 105—107 кг), статурний і, головне, озброєний відмінною технікою. У швидкості виконання прийомів, їх різноманітності, тактичному малюнку поєдинку він не поступався борцям легких вагових категорій. Прямим спадкоємцем цього стилю в подальшому став важкоатлет Олександр Медвєдь, трикратний олімпійський чемпіон. А в класичній боротьбі подібний типаж представлений уже сучасним атлетом, також трикратним олімпійським чемпіоном, легендарним Олександром Кареліним.
У 1957 р. О. Іваницький закінчив Ленінградський радіотехнікум за спеціальністю «гідроакустика». У 1966 р. отримав диплом Державного центрального інституту фізичної культури (ДЦІФК) у Москві (педагогічний факультет). У 1979 р. закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС (факультет журналістики).
Починаючи з 1962 р. О. Іваницький активно заявляє про себе в пресі. Він написав ряд книг, зокрема «Тайная сила ростка», «Удаль молодецкая», став автором документальних телефільмів (серед них — «Залог победы», «Жизнь после жизни»). Крім того, він займався викладацькою діяльністю на факультеті журналістики МДУ ім. М. Ломоносова, де у період підготовки до московської Олімпіади організував і факультативно прочитав спецкурс «Спортивна телерадіожурналістика».
Після завершення спортивної кар'єри в 1967 р., кілька років працював у відділі спортивної та оборонно-масової роботи при ЦК ВЛКСМ на посаді заступника завідувача відділу. Відповідав за розвиток масових підліткових змагань «Шкіряний м'яч» (футбол) і «Золота шайба» (дворовий дитячий хокей). У 1973 р. був призначений головним редактором головної редакції спортивних програм Держтелерадіо СРСР. Однак у своїй кар'єрі спортивного коментатора власним найвищим досягненням Олександр Іваницький вважає проведення саме телерепортажів з Олімпіади-80. У цій царині йому вдалося втілити в життя свій оригінальний задум. Іще за 4 роки до Олімпіади він із помічниками відібрав на обласних телестудіях режисерів — і не просто талановитих, а таких, що тяжіли до того чи іншого виду спорту. Потім закріпив кожного режисера за «своїм» улюбленим видом спорту: вони відповідали за його висвітлення на Держтелерадіо, виїжджали на збори в команди та в соціалістичні країни на стажування. А незадовго до проведення Олімпіади-80 Іваницький зумів впровадити у спортивне телебачення ще одну власну новацію, котра розділила стилістику спортивної телережисури на «до і після» Олімпіади. Олександр охрестив її «крупним планом»Великий план[]. Раніше перебіг змагань з усіх видів спорту телекамера відслідковувала дещо відсторонено — нібито з висоти пташиного польоту. Однак ця телекартинка, на думку Олександра, була позбавлена живих емоцій, тобто їй бракувало динаміки, великих планів: облич гравців, тренерів, уболівальників. Довго довелося переконувати телережисерів, але все-таки вийшло так, як задумав Іваницький. Було знайдено таку відповідність у використанні великого плану, що не заважала трансляції, а, навпаки, збагачувала її, насичуючи емоціями, властивими будь-якому змаганню, й вироблено миттєву «кнопкову реакцію», яка давала змогу в лічені секунди давати потрібний план, перемикаючи телекамери, й насичувати екран реаліями спортивних протистоянь. Тож саме на московській Олімпіаді вперше у світовій практиці це запропоноване Іваницьким нововведення було успішно апробовано.
У 1991 р. О. Іваницький перейшов працювати на новий телеканал РТР, де очолив спортивну редакцію «Арена». Виступив ініціатором створення першого в історії Росії спеціалізованого спортивного супутникового телеканалу «Метеор-спорт» (1996). Канал працював в експериментальному режимі протягом місяця, цілодобово висвітлюючи перипетії подій на літніх Олімпійських іграх в Атланті.
Із 1993 р. Олександр Іваницький — член Бюро спортивних експертів Євробачення. Протягом трьох днів його шукали поліція, волонтери, рятувальники з вертольотом та водолази.
22 липня 2020 року 82-річний ветеран спорту пішов у ліс за грибами і не повернувся. Його тіло було знайдено в річці Рузького району Московської області.
Примітки
- . Федерація спортивної боротьби Росії (за матеріалами газети Спорт-Експрес). 25.07.2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 08.11.2021.(рос.)
Посилання
- Олександр Іваницький[недоступне посилання]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ivanickij Ivanickij Oleksandr Volodimirovich 10 grudnya 1937 Yarova Krasnolimanskij rajon Donecka oblast Ukrayinska RSR SRSR 22 lipnya 2020 zasluzhenij majster sportu SRSR olimpijskij chempion 1964 chotirikratnij chempion svitu 1962 1963 1965 1966 ta chempion SRSR 1964 1965 zi sportivnoyi borotbi populyarnij sportivnij radiotelezhurnalist pedagog pismennik chlen Byuro sportivnih ekspertiv Yevrobachennya Sportivni medali Ivanickij Oleksandr Volodimirovich Predstavnik SRSR Vilna borotba Olimpijski igri Zoloto Tokio 1964 Vilna borotba Medal Olimpijski Igri Vid sportu 1 Zoloto Tokio 1964 Vilna borotbaBiografiyaNarodivsya v silskij rodini Batko Ivanickij Volodimir Seliverstovich mati Ivanickaya Mariya Mihajlivna U 4 richnomu vici majbutnij borec perezhiv Leningradsku blokadu Jogo i brata Yuriya vryatuvala Doroga zhittya prokladena po lodu Ladozkogo ozera Visnazhenih opuhlih z golodu brativ vivezli po Ladozi v til Potim pislya povernennya v zvilnene vid blokadi misto buli pochatkova shkola ta dvorovij sport kozaki rozbijniki futbol i hokej de shajbu zaminyuvala porozhnya konservna blyashanka lizhi j kovzani a she yedinij na ves dvir velosiped peregoni na samokatah ta insha dityacha sportivna samodiyalnist Tozh ne divno sho odin lishe cej leningradskij dvir tak zvana Durdinka budinok iz bashtochkoyu na rozi Obvidnogo kanalu i Ligovskogo prospektu dav krayini dvoh olimpijskih chempioniv Elviru Ozolinu peremozhnicyu v metanni spisa Rim 1960 i borcya vazhkovagovika Oleksandra Ivanickogo kotrij zavoyuvav pershe svoye olimpijske zoloto v Tokio v 1964 r Ivanickij yakos ziznavsya sho ranishe nikoli navit u najsmilivishih svoyih dityachih i yunackih mriyah ne bachiv sebe ani sportsmenom ani tim bilshe borcem Koli vchivsya v tehnikumi vidviduvav muzichnij gurtok navchivsya grati na kontrabasi zgodom pochav osvoyuvati saksofon Vvazhav sho velikij sport ne dlya nogo U sportzal led ne za ruku jogo priviv priyatel yakij pochuv sho tam shukayut visokoroslih hlopciv Oleksandru todi vipovnilosya 17 rokiv vin viris pid 190 santimetriv i hocha ne mig zhodnogo razu pidtyagnutisya na rukah na turniku zvazhivsya perestupiti porig zalu Bukvalno cherez misyac vidbuvsya chempionat Leningrada z borotbi sambo sered hlopciv i stalosya spravzhnye divo Oleksandr stav chempionom mista u vazhkij vazi Jogo poyava na sportivnij areni v roli vazhkoatleta virnishe supervazhkoatleta faktichno poklala pochatok novomu tipovi sportsmeniv ciyeyi vagovoyi kategoriyi Ranishe spravzhnim vazhkoatletom vvazhavsya lishe toj borec hto mav vagu ne menshe 125 kg i na kilimi panuvali bagatiri vagoyu i pid 140 i pid 200 kg Oleksandr stav rodonachalnikom absolyutno inshogo tipu atletiv visokij micnij bojova vaga 105 107 kg staturnij i golovne ozbroyenij vidminnoyu tehnikoyu U shvidkosti vikonannya prijomiv yih riznomanitnosti taktichnomu malyunku poyedinku vin ne postupavsya borcyam legkih vagovih kategorij Pryamim spadkoyemcem cogo stilyu v podalshomu stav vazhkoatlet Oleksandr Medvyed trikratnij olimpijskij chempion A v klasichnij borotbi podibnij tipazh predstavlenij uzhe suchasnim atletom takozh trikratnim olimpijskim chempionom legendarnim Oleksandrom Karelinim U 1957 r O Ivanickij zakinchiv Leningradskij radiotehnikum za specialnistyu gidroakustika U 1966 r otrimav diplom Derzhavnogo centralnogo institutu fizichnoyi kulturi DCIFK u Moskvi pedagogichnij fakultet U 1979 r zakinchiv Akademiyu suspilnih nauk pri CK KPRS fakultet zhurnalistiki Pochinayuchi z 1962 r O Ivanickij aktivno zayavlyaye pro sebe v presi Vin napisav ryad knig zokrema Tajnaya sila rostka Udal molodeckaya stav avtorom dokumentalnih telefilmiv sered nih Zalog pobedy Zhizn posle zhizni Krim togo vin zajmavsya vikladackoyu diyalnistyu na fakulteti zhurnalistiki MDU im M Lomonosova de u period pidgotovki do moskovskoyi Olimpiadi organizuvav i fakultativno prochitav speckurs Sportivna teleradiozhurnalistika Pislya zavershennya sportivnoyi kar yeri v 1967 r kilka rokiv pracyuvav u viddili sportivnoyi ta oboronno masovoyi roboti pri CK VLKSM na posadi zastupnika zaviduvacha viddilu Vidpovidav za rozvitok masovih pidlitkovih zmagan Shkiryanij m yach futbol i Zolota shajba dvorovij dityachij hokej U 1973 r buv priznachenij golovnim redaktorom golovnoyi redakciyi sportivnih program Derzhteleradio SRSR Odnak u svoyij kar yeri sportivnogo komentatora vlasnim najvishim dosyagnennyam Oleksandr Ivanickij vvazhaye provedennya same telereportazhiv z Olimpiadi 80 U cij carini jomu vdalosya vtiliti v zhittya svij originalnij zadum Ishe za 4 roki do Olimpiadi vin iz pomichnikami vidibrav na oblasnih telestudiyah rezhiseriv i ne prosto talanovitih a takih sho tyazhili do togo chi inshogo vidu sportu Potim zakripiv kozhnogo rezhisera za svoyim ulyublenim vidom sportu voni vidpovidali za jogo visvitlennya na Derzhteleradio viyizhdzhali na zbori v komandi ta v socialistichni krayini na stazhuvannya A nezadovgo do provedennya Olimpiadi 80 Ivanickij zumiv vprovaditi u sportivne telebachennya she odnu vlasnu novaciyu kotra rozdilila stilistiku sportivnoyi telerezhisuri na do i pislya Olimpiadi Oleksandr ohrestiv yiyi krupnim planom Velikij plan dzherelo Ranishe perebig zmagan z usih vidiv sportu telekamera vidslidkovuvala desho vidstoroneno nibito z visoti ptashinogo polotu Odnak cya telekartinka na dumku Oleksandra bula pozbavlena zhivih emocij tobto yij brakuvalo dinamiki velikih planiv oblich gravciv treneriv ubolivalnikiv Dovgo dovelosya perekonuvati telerezhiseriv ale vse taki vijshlo tak yak zadumav Ivanickij Bulo znajdeno taku vidpovidnist u vikoristanni velikogo planu sho ne zavazhala translyaciyi a navpaki zbagachuvala yiyi nasichuyuchi emociyami vlastivimi bud yakomu zmagannyu j virobleno mittyevu knopkovu reakciyu yaka davala zmogu v licheni sekundi davati potribnij plan peremikayuchi telekameri j nasichuvati ekran realiyami sportivnih protistoyan Tozh same na moskovskij Olimpiadi vpershe u svitovij praktici ce zaproponovane Ivanickim novovvedennya bulo uspishno aprobovano U 1991 r O Ivanickij perejshov pracyuvati na novij telekanal RTR de ocholiv sportivnu redakciyu Arena Vistupiv iniciatorom stvorennya pershogo v istoriyi Rosiyi specializovanogo sportivnogo suputnikovogo telekanalu Meteor sport 1996 Kanal pracyuvav v eksperimentalnomu rezhimi protyagom misyacya cilodobovo visvitlyuyuchi peripetiyi podij na litnih Olimpijskih igrah v Atlanti Iz 1993 r Oleksandr Ivanickij chlen Byuro sportivnih ekspertiv Yevrobachennya Protyagom troh dniv jogo shukali policiya volonteri ryatuvalniki z vertolotom ta vodolazi 22 lipnya 2020 roku 82 richnij veteran sportu pishov u lis za gribami i ne povernuvsya Jogo tilo bulo znajdeno v richci Ruzkogo rajonu Moskovskoyi oblasti Primitki Federaciya sportivnoyi borotbi Rosiyi za materialami gazeti Sport Ekspres 25 07 2020 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 08 11 2021 ros PosilannyaOleksandr Ivanickij nedostupne posilannya