Літиня

Лі́тиня (англ. Litynia) — село в Україні, у Меденицькій селищній громаді, Дрогобицькому районі Львівської області.

село Літиня
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Дрогобицький район
Рада	Літинський старостинський округ
Основні дані
Засноване	1415
Перша згадка	1415 (609 років)
Населення	913
Площа	25.4 км²
Густота населення	35.94 осіб/км²
Поштовий індекс	82133
Телефонний код	+380 3244
Географічні дані
Географічні координати	49°27′35″ пн. ш. 23°40′22″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 23.67278° сх. д. / 49.45972; 23.67278Координати: 49°27′35″ пн. ш. 23°40′22″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 23.67278° сх. д. / 49.45972; 23.67278
Місцева влада
Адреса ради	с.Літиня
Карта
Літиня
Літиня
Мапа

Шляхта

Літинські - належать до гербу Сас. Вперше з’яляються в в 1415 р. в особі Філя Дем’янчича з Літині, дрогобицького земського судді. Цього року, звинувачений дрогобицькими міщанами в плебейському походженні, Філь учинив вивід шляхетства. Свідками по батьківській лінії виступили Каленик і Пилип з Тустанович, що вказує на спільне походження з Тустанівськими . Наступні згадки про Літинських датуються 1460-70-ми роками. Йдеться про братів Олеська, Лукфана, Грицька, Михалка та якогось Андрія, сина Стецька і внука Дробиша .

Церква

Найдавніші згадки про літинську церкву зустрічаються в документах 1515 р. У 1670 р. парафії надав привілеї польський король Михайло Корибут Вишневецький. Існуюча дерев'яна церква збудована у 1821 (1825) р., по другій світовій війні весь час діюча.

Церква стоїть у південно-західній частині села, при дорозі, між житловою забудовою. Будівля тризрубна, безверха, на бетонному фундаменті, опоясана внизу вузьким дашком. Бабинець і нава знаходяться в одному об'ємі, під спільним двосхилим дахом, гребінь якого вінчає сигнатурка, де висить невеликий дзвін. Посередині стін цього об'єму виділяється вертикальний брус для жорсткості конструкції будівлі. До великого вівтаря, накритого трисхилим дахом, з півночі та півдня прибудовані ризниці. З вікна північної ризниці вивели димову трубу від опалення. Бабинець від заходу має маленький присінок. Практично усі стіни вертикально шальовані дошками з лиштвами. Шалювання внизу стіни вівтаря (біля ризниці) зігнило від постійного замокання. У літинській церкві замість карниза зробили маленькі виступи прямокутної форми на однаковій відстані один від одного.

Праворуч входу на церковне подвір'я розташована дерев'яна одноярусна дзвіниця, накрита наметовим дахом. Внизу захищена «фартухом», стіни, як церкви, вертикально шальовані дошками з лиштвами.

На подвір'ї впадають у вічі три цікаві деталі: напроти входу до церкви стоїть скульптурна композиція — у нижній частині зображено сцену хрещення Ісуса св. Іваном Хрестителем, у верхній — сцена смерті Ісуса на Хресті. Техніка виконання — у стилі «народного примітивізму». В іншій частині подвір'я на постаменті показана Пресвята Богородиця з малим Ісусом на руках, у ніші постаменту — очевидно, священик або один зі святих.

Також біля церкви збереглися декілька символічних пам'ятних знаків, які традиційно забілили вапном. На найбільшому видно багато букв, зрозуміти можна деякі слова і дату «1855». На іншому (за вівтарем) чітко видно напис «МИХАІЛ МАЗУР», на сусідньому — «ТЕОДОР ПУШІЙ».

Відомі постаті

• Галів Микола Михайлович — журналіст, громадський діяч, член ОУН.
• Копей Богдан Володимирович — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри морських нафтогазових технологій ІФНТУНГ.
• Ладиженський Микола Романович (1906–1975) — український геолог, член-кореспондент АН УРСР.
• Лепкий Іван Іванович — директор Дрогобицької гімназії ім. Богдана Лепкого Дрогобицької міської ради Львівської області, заслужений вчитель України.
• Лепкий Данило Хомич — письменник і етнограф.
• Лепкий Онуфрій Федорович — український філолог, публіцист, мовознавець, літературознавець, релігійний діяч.
• Лепкий Теодор — батько Сильвестра Лепкого (псевдонім Марко Мурава), дід Богдана та Левка Лепких.
• Франк Іван Миколайович (нар. 1947) — український графік, художник кераміки, педагог.
• Володимир Хиляк — український лемківський священик, письменник, публіцист, збирач фольклору. Був священиком у селі останні два роки свого життя. Похований на місцевому цвинтарі
• Яцків Петро Миколайович (1966—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Поетично про село

 Пісня про рідне село 

 Слова: Іван Лепкий Музика Віра Романюк 

На світі багато чудових країв,
 Що квітнуть в зеленім розмаю.
 Та Літиню рідну, як диво із див,
 Всім серцем до болю кохаю. 

Приспів:
 Село моє, в лелечому краю,
 З доріг далеких я сюди вертаю.
 Вертаю в юність, молодість мою
 І кращого від тебе я не знаю. 

Там в синіх озерах хмаринки пливуть,
 Там в росах іскристих світанки,
 Сади яблуневі так рясно цвітуть,
 Пливуть над лугами серпанки. 

Весну там на крилах лелеки несуть,
 І лози шумлять над рікою,
 А зорі у серпні, як маки, цвітуть,
 Їх нам не забути з тобою. 

На світі багато чудових країв,
 Що квітнуть в зеленім розмаю.
 Та Літиню рідну, як диво із див,
 Всім серцем до болю кохаю. /Дивись ноти до пісні у Посиланнях нижче/ 

Джерела

Примітки

1. Соціальний спектр королівських сіл
2. . Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2016.

Література

• Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. Львів. — 1998. — 864 с.

Посилання

• Село Літиня^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Дрогобич — офіційний міський портал
• [[https://web.archive.org/web/20140304220234/http://www.drohobyczer-zeitung.com/2013/11/1929.html Архівовано 4 березня 2014 у Wayback Machine.] ГОЛОСИ ЧИТАЧІВ. По селах крадуть [1929]]
• Дрогобицький район
• Галів М. Соціальний спектр королівських сіл Самбірського підгіря (Літиня)
• [[https://web.archive.org/web/20170411054306/https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Пісня_про_рідне_село.jpg Архівовано 11 квітня 2017 у Wayback Machine.] Ноти пісні «Про рідне село»]