Луб'я́нка — село Бучанського району Київської області. Населення до повномаштабного вторгнення складало 1530 жителів. Входить до складу Бучанської міської громади.
село Луб'янка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Вид з греблі на водосховище | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Київська область | ||||
Район | Бучанський район | ||||
Громада | Бучанська міська громада | ||||
Облікова картка | картка | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1260 | ||||
Колишня назва | Лубне | ||||
Населення | 1812 | ||||
Площа | 44 км² | ||||
Поштовий індекс | 07831 | ||||
Телефонний код | +380 4577 | ||||
Села-побратими | Озера,Блиставиця,Гостомель,Буча | ||||
День села | 17 серпня | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°39′14″ пн. ш. 30°10′15″ сх. д. / 50.65389° пн. ш. 30.17083° сх. д.Координати: 50°39′14″ пн. ш. 30°10′15″ сх. д. / 50.65389° пн. ш. 30.17083° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря | 143 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 07831, Київська обл., Бучанський р-н, с. Луб'янка, вул. Шевченка, 100 | ||||
Сільський голова | Ірина Петрушевська | ||||
Староста | Ірина Петрушевська | ||||
Карта | |||||
Луб'янка | |||||
Луб'янка | |||||
Мапа | |||||
Луб'янка у Вікісховищі |
Історія
Луб’янка розташоване за 25 км від Києва та за 12 км від Бучі. .
Площа населеного пункту - 1226 га..
Храмове свято – 22 травня
На 1.01.2024 року в селі проживає 1507 жителів.
В сиву давнину село розташовувалося серед дрімучого лісу на великому Київському шляху. Селяни займалися хліборобством, скотарством, різними лісовими промислами. Характерною особливістю жителів села було виготовлення різноманітних виробів із луба (внутрішня частина липового дерева). Звідси і назву село отримало – Лубне.
Про подальшу долю села Лубне і виникнення села Луб’янка розповідав ще в середині XIX ст.. Леонтій Похилевич в книзі « Уезды Киевский и Радомысльский» :
«Старожили, за переказами батьків, стверджують, що засновниками села були Мойсей Сивобород, Федір Гореленко та Павло Шевченко,котрі переселились із колишнього великого села Лубне, через яке в давнину пролягав великий Київський шлях від Гостомеля до Хабного. І сьогодні в цьому урочищі з декількома розкопаними курганами вказується і місце, де була церква. По розоренню ордою старого села Лубне, яке знаходилось біля нинішнього, ці селяни укрились від неї, а потім поселились на цьому місці і назвали його Луб’янкою»..В 1897 році селяни, доведені до відчаю злиденним життям та численними утисками місцевого поміщика, розгромили його маєток. Удруге селяни напали на поміщицький маєток у 1905 році. Організатором виступу був уродженець села пітерський робітник К. О. Омельченко.
село Лубне. В наші часи в урочищі Лубному знаходили речі древніх поселян. Там же було розкопано фундамент старої церкви, знайдено хрести різних розмірів. Це урочище називали Кургани.
З покоління в покоління передається в селі така легенда про виникнення села.
«Недалеко від ставка, який знаходиться в кінці села було село Лубне. Повз село текла річка Кізка. Мирне життя людей зруйнували вороги – татарська навала. Село згоріло, загинули майже всі жителі, а живих забрали в полон.
Жила в селі одна жінка зі своєю сім’єю – чоловіком, сином, батьком та братом. Одному татаринові сподобалась ця молода українка. Дав він їй три дні на роздуми, кого б вона взяла із собою на чужину.
Ну як надумала? – запитав татарин.
Так. – відповіла жінка. – Вже помирати пора батьку, а чоловіком будеш ти, дитя народиться в неволі, а брата, враже, де знайти?
За таке мудре рішення відпустив татарин всю її сім’ю».
Поселилась ця родина біля невеличкого озерця. І пішло від них три роди: Бовтуни, Косяни та Мирони. Ще й досі в селі є такі народні назви кутків. Ще перші поселенці називались Найди.
Росло село, розвивалося. У 17 столітті воно належало до Радомишльського маєтку уніатських митрополитів Київських. В 1780 році польський митрополит Ясон Сморгожевський володів селом Луб’янка.
Про це стверджує « Архив Юго-Западной России» ч.1, т.4.:
« З селами Луб’янкою, Бабинцями, Феліціалівкою, з усіма до тих добр приналежностями: ставами, озерами, млинами, руднями, гамарнями, ріками, гаями, лісами, борами, полями, сіножатями, збіжжям засіяним і незасіяним, поташовими будами, гутами, підданими тяглими і пішими з їх повинностями, жонами, дітьми і всяким до тих добр належностями, які тільки знайти можна…»
У 1783 році в Луб’янці проживало 571 чоловік.
В 1796 році царицею Катериною село Луб’янка було подароване графу Карлу Остен-Сакену.
В 1808 році онук Карла Сакена Іван Остен-Сакен продав Максиму Гулимі-Левковичу разом з іншими селами і село Луб’янку. Цей маєток називався Гаврилівським і основна садиба знаходилась в селі Гаврилівка.
В 1863 році при церкві було створено церковно-приходське училище, яке було розміщене в церковному будинку.
В 1864 році в с. Луб’янка вже налічувалося 846 жителів. В селі була церква 5-го класу , яка була побудована з дерева в 1758 році і якій по теперішнім міркам належало 37 га землі.
В 1884 році Л. Похилевич розповідає про село:
« Луб’янка – при вершині ручая Кізка за 10 верст від Берестянки і Шибенської Рудні. Жителів обох статей: православних 1135, євреїв 10; по ревізії 416 з наділом 1145 десятин та викупом 1055 руб 70 коп.»
Перші відомості про існування школи в селі відносяться до 1879 року.В церковно-парафіяльному училищі навчалось 15 хлопчиків, переважно діти заможних селян.
Дітей навчала Уляна Шушкевич (Монастирська). Хлопчики вчилися читати, писати, заучували багато молитов. Після закінчення училища деякі з них продовжували навчання у духовній семінарії.
В 1886-89 роках учителем був Іван Олексійович Преварський, син псаломщика.
В історії села зберігся факт, коли доведені до відчаю злиденним життям та численними утисками місцевого поміщика , селяни Луб’янки в 1897 році розгромили панську економію.
Село росло, розвивалося. Головним заняттям жителів на той час було хліборобство, а також виготовлення ложок та гончарство. Багаті ліси давали можливість заготовляти будівельні матеріали, які доставлялись на річкову пристань "Глібівка". В Луб’янці діяли: лісопильний завод, який належав купцю Хаїму Ароновичу Файбишенку, де працювало 12 робітників, вітряний млин, цегельний завод, хлібна комора (магазин).
В 1900 році в с.Луб’янка налічується 249 дворів, де проживає 1436 чоловік (709 чоловіків та 727 жінок). Село належало Миколі Пилиповичу Толочинову, знаходилось в аренді у Кузьми Свідерського.
У «Списку населенных мест Киевской губернии» за 1900 р.одним з головних занять жителів Луб’янки було «виготовлення глиняного посуду». Цей промисел давав річного прибутку 1300 рублів. Луб’янка була серед основних осередків гончарства поліських районів Київщини.
В 1900 році при церкві була організована церковно-приходська школа,
в якій вчителем маленьких луб’янців був місцевий священик Тихін Миколайович Добрянський.
Революційні події 1905 р. відгукнулися стихійними селянськими виступами. Очолював ці виступи у Луб’янці петербурзький робітник, місцевий уродженець Костянтин Омельченко. Він привіз революційну літературу, згуртував молодь: Марко Матвієнко, Антон Царенко, Параска Сивобород, збирались в урочищі Червоний ліс, читали заборонену літературу, співали революційні пісні. Родіон Кисленко розклеював в селі більшовицькі листівки. Селяни почали відмовлятись виконувати повинності, сплачувати податки, самовільно рубали ліс, захоплювали землі пана Лихолета. Лісова охорона не могла справитись з повсталим селом. З Києва спішно приїхала група інгушів, яка розправилась з селянами. Під час такої розправи на березі річки Кізки було вбито селян Йосипа Жирка та Данила Семенюка. Костянтин Омельченко з села зник, і його подальша доля невідома.
За розповіддю старожила села Данила Вороницького, в тому місці, де зараз урочище Мощанське, в кінці XIX ст. поселився один лісник – молдаванин Мощул, який пропрацював більше 25 років лісником і розбагатів. Навколо нього почали поселятися луб’янські селяни – Садовники, Мідники, Мальки, Коші, Кобці, Беринди, Хомицькі, Бовтуни. Так утворився у 900-х роках після Столипінської реформи хутір Мощанка. Жителі були переселені в село Луб’янка і від поселення залишилась тільки назва – урочище Мощанське.
Крім обробітку землі, жителі Луб’янки займались вирощуванням насіння дерев: сосни, вільхи, дуба, акації, каштана у лісництві пана Лихолета, яке продавалось по всій Україні. Також була ферма, де розводили мисливських собак гончої породи «вижлець». Урочище, де була ферма і зараз називають «Вижлянка». Після встановлення радянської влади луб’янські ліси були націоналізовані і ввійшли до складу Шевченківського лісництва.
В 1905-1907 роках замість церковно-приходської школи відкрилась земська школа, в якій діти навчались 4 роки. В 1908 році в селі було відкрито Луб’янське споживче товариство. Головою був обраний панотець Тихон Миколайович Добрянський, за правління якого в 1913 році споживче товариство отримало Малу золоту медаль на Всеросійській виставці. Споживче товариство в селі Луб’янка відкрило в селі кооперативний млин з великою користю як для кооперативу, так і для селян округи, почали будувати дорогу Клавдієво-Катюжанка через ліс, якою користуються і зараз (насип).
Під час української революції і боротьби за незалежність (1918р.) особливих бойових дій на землях села не було. Навіть на початку революції, коли навколо палали маєтки і вирубувались ліси, за свідченнями начальника Державної варти Київського повіту, маєток А.І.Лихолета у Луб’янці вцілів від погрому. Як і в усіх інших селах, у Луб’янці були заможні селяни, і біднота, дехто воював у лавах червоних, дехто – в загонах отамана Орлика. Так, луб’янець Яків Хоменко (сотник Смутник - Смутенко) був помічником отамана Орлика, вів боротьбу до останку, аж поки не був схоплений і розстріляний губчека 26 лютого 1922 року.
В селі було скликано сходку, було обрано головою сільського ревкому червоногвардійця Федора Осадчого, комнезам очолював Василь Сивобород.
Але вороги не давали спокійно жити. В 1918 році в селі було організовано партизанську групу, яку очолив Василь Сивобород.
В 1918 році після закінчення духовної семінарії до школи повернувся Михайло Іванович Преварський. Він вів просвітницьку роботу серед молоді, був організатором драматичного гуртка, переглянути вистави якого сходилось все село.
В 1922 році головою сільської ради був Марко Матвієнко. В 1923 році було засновано вечірні курси навчання грамоти для дорослих.
В 1924 році в селі Луб’янка налічувалось 488 дворів, де проживали 1849 чоловік. У користуванні жителів було 1135 десятин землі, із них 123 десятини присадибної, 675 десятин орної та 337 десятин сінокісної. 28 січня 1924 року була відкрита хата-читальня під керівництвом М.О. Петренка. При хаті - читальні працюють гуртки – природничо-науковий, військовий, сільськогосподарський, політичний.
Як сказано у звіті роботи сільської ради за 1925 рік , в селі було проведено таку роботу – впорядковано криниці, положено три містки, пронумеровано двори, засипано калюжі, відремонтовано церковний будинок під школу, дороги обсаджено деревами організовано пожежне товариство, почищено ставок, зроблено щеплення від віспи.
Приміщення земської школи не вміщало великої кількості дітей, тому був відремонтований церковний будинок і там розміщено школу. В школі навчаються 112 дітей, працюють три вчителі, було відкрито лікнеп для неграмотних жителів села. Школу очолив Преварський Михайло Іванович. В 1926 році в селі установлено радіоприймач.
В 1927 році Олександр Опанасович Бовтун при підтримці Миколи Ткаченка, Петра Хоменка, Олександра Короля на землях під Феліціалівкою(Здвижівкою)було створено ТСОЗ «Наша правда». Єдиний комуніст у селі, що належав до Гостомельської парторганізації, Олександр Опанасович Бовтун, який був направлений з Харкова урядом УРСР, був організатором сільської комсомолії. У 1922 році Олександра Бовтуна обрали головою рай комнезаму Гостомельської волості. А з 1923 року головою Луб’янського комітету незаможних селян.
Головою сільської ради був обраний Микола Трохимович Горілий.
29 березня 1929 року з ініціативи комуніста Олександра Опанасовича Бовтуна в с. Луб’янка було організовано колгосп, якому виділили 600 гектарів землі. У господарстві на той час було 18 бідняцьких дворів – брати Яким та Мирон Бовтуни, Мусій і Дмитро Олексієнки, Микола Ткаченко, Олександр Король, Марко Матвієнко, Лукерія Щур та інші. На спільні гроші, крім усуспільненого майна і худоби, було куплено три пари коней, вози, плуги, борони. Колгосп назвали „Серп і Молот”, контора розміщена на садибі куркуля Кравця. Перший корівник споруджено в колгоспі в 1930 році. В 1933 році Олександр Опанасович Бовтун помер. Господарство очолив Іван Заковоротній.
Проведення колективізації супроводжувалося масовими репресіями проти заможної частини населення.
В 1930-32 роках 13 сімей, які не погодилися вступити до колгоспу, було вислано на Північ, Урал, в Пермську область та Сибір , це сім’ї – Гната Петровича Кравця, Якова Петровича Петренка, братів Михайлюків Якова, Мирона, Омеляна, Григорія , Кравченко Н.Т., Федосенко Т.З.,Петренко Г.Н., Петренко Я.І., Михайлюк Н.С. , П.М.Ткаченка, І.І.Гаврилюка.
Сільська школа у 1931 р. отримала статус семирічної, а у 1939 р. - середньої. Очолював педагогічний колектив – Вишневський Олексій Миколайович.
В 1933 році спільне бідняцьке господарство мало 93 пари коней, 15 пар волів, 108 корів. Невдовзі розвиток тваринництва досягнув такого рівня, що колгосп став зразковим в районі. На ферму було прокладено водогін, воду подає водотяг, якого рухав двигун млина.
Голод 32-33-х років не минув і наше село. В селі був організований дитячий будинок, де проживали діти переважно дошкільного віку. Для підтримання селян в колгоспній їдальні варили кашу і розвозили по вулицях села до кожної хати. Як згадує жителька села Содоль (Хоменко) Лідія Степанівна, що корівку дід закрив в хаті і сидів біля дверей з сокирою, нікого не пускав. Мати пекла коржики з мерзлої картоплі і тертих буряків. Їли груші. Пам’ятає, що їх сусід Косян Іван – купив хлібину і по дорозі додому з’їв, прийшов додому і помер.
В 1934 році колгосп «Серп і молот» одержав свою першу грамоту від ВУЦВКу за успішний розвиток тваринництва. За нею була премія в сумі 2000 карбованців, а з Москви надіслали першу автомашину. Привіз її з Бучі перший місцевий шофер Микола Горілий. Колгоспниця Христя Лянчук побувала у Харкові на нараді передовиків тваринництва. Найкращих успіхів добились телятниці. Добовий приріст телят – 450-530 грамів. За ударну роботу Оксана Авраменко тричі премійована - 200 крб. Ударно працюють Олена Онопрієнко, Марія Царенко, котрі також премійовані облвиконкомом та обкомом партії. (газета» Молодий пролетар» від 24 травня 1934 року).
В селі успішно розвивається культурне життя села: будується клуб, восени 1935 року учасники народного хору під керівництвом учителя Миколи Коновича Сапка брали участь у Всеукраїнському огляді художньої самодіяльності у Києві, допомагали їм готуватись до заключного концерту диригент Київського театру опери та балету Оскар Сандлер та співачка Оксана Петрусенко. Як згадує учасниця хору Петренко Марія – спочатку хор був учасником концерту на відкритті сільськогосподарської виставки в Малині, а після цього виїхали поїздом до Києва. Солістка оперного театру Оксана Петрусенко допомагала в постановці танцю для хору. Танцювали старовинний танець «Шира». На баяні грав Василь Бовтун.
В 1935 році колгосп був відомий на всю Україну. В колгоспі придбали перший грузовий автомобіль, водієм був Горілий Микола Трохимович.
27 червня 1935 року село відвідала іноземна делегація – з Англії,гості детально ознайомились з господарством, зокрема, тваринництвом, записали англійською мовою враження в книзі відвідувачів такого змісту: « Ми провели в колгоспі дві чудові години. Нас тут приймали досить приязно. Ми в захопленні від побаченого» (газета «За більшовицькі темпи», 1935 рік). Представники колгоспу на чолі з головою колгоспу Григорієм Михайловичем Пороньком та завідуючим фермою Дмитром Остаповичем Омельченком їздили в Москву на з’їзд колгоспників-ударників на якому вони рапортували партії та уряду про небувалі досягнення луб’янських хліборобів. Головою сільської ради був Андрій Потапович Кравець.
У 1936 р. колгоспу було передано перший трактор, Трактористом був М.В.Сивобород. Проведена електрифікація села. Зростали масштаби колгоспного будівництва, збільшувались врожаї пшениці, льону, проса, жита.
Колгоспники К.Король і Д.Вороницький пристосували звичайний плуг для копання картоплі. З плуга зняли леміш і полицю. Це їх удосконалення дає прекрасний результат і за день викопується по 0,6 - 0,8 га картоплі.(газета «За більшовицькі темпи» від 18 липня 1936 року).
В 1937 році в колгоспі було 186 коней, 104 дійні корови, 30 волів, паровий млин, крупорушка, паровий двигун. Доярка Катерина Дмитрівна Король надоїла від кожної корови по 3400 кг молока. Колгосп «Серп і Молот» тримає міцний зв’язок із своїми шефами-робітниками Дарницького заводу Резинбуд. На Жовтневі свята колгоспний хоровий гурток у складі 30 чоловік і струнний оркестр із 10 чоловік були запрошені у гості. 7 листопада колгоспники разом з робітниками взяли участь у святковій демонстрації на Хрещатику. Делегація в Києві пробула 3 дні і за цей час дали чотири концерти для робітників заводу Резинбуд ( Газета «За більшовицькі темпи», 16 листопада 1937 року).
Не обійшли стороною село і репресії 1937 року. У Луб’янці було заарештовано і засуджено : М.І.Петренко, В.Х.Петренко, А.М.Косян, Т.М.Матвієнко, В.Ф.Євтушенко. Василь Харитонович Петренко повернувся з заслання і посадив в колгоспі сад, яким опікувався все своє життя. Також невеликий садок він посадив біля амбулаторії.
В 1938 році Король Катерину Дмитрівну , доярку колгоспу «Серп і Молот» нагороджено срібною медаллю, яка по 3400 літрів молока на фуражну корову.
В 1939 році було відкрито десятирічну школу, неписьменність в селі було ліквідовано.
В перші дні воєнного лихоліття луб’янці, як один піднялись на захист рідної Вітчизни. 323 жителі Луб’янки пішли на війну. Колгоспники Федір Борщ, Сергій Хомицький, Пріська Гаврилюк, Катерина та Галина Король активно евакуйовували худобу. У липні 1941 р.з села на схід було відправлено404 голови великої рогатої худоби, 309 голів молодняка, 209 свиней, 130 овець. Луб’янські колгоспники підібрали по дорозі розгублену худобу з інших колгоспів і здали в Прилуках разом 5000 голів. Колгоспники ховали і закопували сільськогосподарський інвентар. Федір Петренко розібрав і заховав частини колгоспного млина, який після війни відновив.
16 липня 1941 року німці прийшли в село. Перестріляли курей, свиней, корів, грабували будинки. Визволене Червоною Армією 6 листопада 1943 року. Окупантами вивезено до Німеччини 117 чоловік, закатовано - 2 чоловіки. (Київський обласний архів. КОДА, ф.Р- 4758, оп.2 спр. 54, арк.146)
З перших днів окупації місцева управа почала заводити старі дореволюційні порядки. Німці робили це з однією метою – убезпечити себе в тилу, тому намагалися прихильно ставитися до простих людей. Особлива увага приділялась відновленню церков. В окупаційній газеті «Українське слово» було надруковано оголошення : «10 листопада 1941 року відбулося урочисте посвячення храму Святого Миколи у парафії села Луб’янка Бородянського району. Активну участь у цьому святі взяв староста села пан Вагнер».
Пізніше в приміщенні церкви було розміщено німецький госпіталь, на території церкви були поховання німців, прах яких в 70-х роках було вивезено і перезаховано в Німеччині.
В селі було організовано підпілля, яке очолив Дмитро Юхимович Сивобород, але зрадники видали підпільників і 8 з 10 комуністів було розстріляно 27 березня 1942 року в Бабиному Яру в Києві: Бовтун Василь Іванович, Бовтун Семен Опанасович, Кузьменко Олександр, Омельченко Андрій Іванович, Онопрієнко Григорій Миколайович, Онопрієнко Петро Олександрович, Сивобород Дмитро Дмитрович, Онопрієнко Василь, також була закатована підпільниця Кисленко Ганна Ралківна.
Від початку окупації до Німеччини було відправлено близько 160 осіб.
Під час війни в боях з ворогом загинуло 132 луб’янці. 16-річний партизан-розвідник з Луб’янки Віктор Кравець загинув у бою під Радомишлем і похований біля с. Біла Криниця.
Лейтенант Червоної армії Михайло Дмитрович Косян, після втечі з полону, в 1943-1944 роках воював проти ворога в Італії, де став командиром партизанського загону. Товариші по зброї називали його «Тененте Мікеле».
6 листопада 1943 р. 1-ша гвардійська кавалерійська дивізія 1-го кавалерійського корпусу під командуванням капітана Остапченка звільнила Луб’янку, знищивши до роти піхоти 338-го піхотного полку противника. Під час визволення села загинуло 10 солдат, які були поховані на місці боїв, але пізніше їх прах був перезахоронений в братській могилі. Молодший лейтенант Андрій Шеметов , розвідник привезений фашистами з Синяка, помер і був похований сім’єю Гапи Омельченко в кінці свого обійстя, в 60-х роках прах був перенесений до братської могили.
Після визволення села луб’янці почали відроджувати зруйноване господарство. Головою колгоспу обрали Мирона Бовтуна, а пізніше Олександра Матвієнка. В1945 році з війни повернувся фронтовик Микола Капшук, який очолив господарство – усуспільнювали зайву худобу, коней, відновлювали техніку, господарство налічувало 1114 га землі.
З 1 вересня 1941року по 6 листопада 1943 року школа не працювала. Після визволення села директор школи, Преварський М.І. формує новий педагогічний колектив, членами якого стали колишні учні школи: Кисленко (Прохорчук) Олена Семенівна, Король (Горіла) Марія Сергіївна – вчителі початкових класів з 1943 по 1977 рр.; Бовтун (Король) Марія Денисівна – вчитель математики; Борщ (Ляхевич) Олександра Федорівна(1944-1979) – вчитель української мови та літератури; Євтушенко Ольга Василівна –вчитель початкових класів. Після закінчення війни повертається Матвієнко Андрій Маркович – вчитель математики , Клибанівський Петро Олександрович – вчитель біології (відмінник народної освіти, керівник гуртка юннатів, нагороджений трьома бронзовими медалями ВДНГ СРСР, з нагоди 100-річчя І.В.Мічуріна та за роботу в галузі садівництва його нагороджено ювілейною медаллю Міністерства сільського господарства СРСР) та Прохорчук Михайло Денисович ─ вчитель історії, який започаткував вихід сільської газети «Нове життя», громадський кореспондент газети «Вперед».
Під час війни працювала мед амбулаторія , лікарем в селі була Федорова Марія Мусіївна, яка була родом з Воронезької області. Фельдшером працювала Давиденко Софія Свиридівна.
З серпня 1946 року в селі став працювати родильний будинок, де акушеркою, а з січня 1948 року завідуючою , працювала Лобова Єфросинія Олексіївна. Фельдшером працював Бортновський Леонтій Іванович, його дружина Ганна Власівна була санітаркою.
1949 рік - рік розквіту господарства. Були заготовлені стовпи і на початку літа електрики Василь Олексієнко та Артем Петренко засвітили перші лампочки. Електрику проведено з Демидівської електростанції.
Економічно колгосп зміцнів у 1954 році під керівництвом голови колгоспу Василя Сергійовича Замітайла: вирощувались великі врожаї,прибуток в господарстві становив 352180 карбованців. Побудовано нові корівники, телятники, свинарники, зерносховище, гараж, майстерня, кормокухня, льонопереробний пункт, дитячий садок, баню, чимало нових будинків з’явилося на вулицях села. В селі працює медамбулаторія та родильний будинок. Головним лікарем був Сладких Віктор Францович, акушеркою – Лобова Єфросинія Олексіївна, медсестрою – Клибанівська Катерина Петрівна.
В 1954 році неповна середня школа стала середньою, добудоване шкільне приміщення, де навчалось 320 учнів.
В 1956 році колгосп добивається найвищої в районі урожайності зернових культур. Від реалізації овочів колгосп отримав майже чверть мільйона карбованців прибутків. І все це завдяки сумлінній праці таких майстрів городництва, як Агафія Ничипорівна Омельченко, Віра Гордіївна Онопрієнко, Агафія Назарівна Сивобород.
Майже 10 років з 1959 року в селі видавалася двічі на місяць газета «Нове життя» під керівництвом вчителя історії Михайла Денисовича Прохорчука, тиражем 500 екземплярів.
У 1964 році в Луб’янській школі нараховується 365 учнів - це діти із сусідніх сіл: Озера, Гаврилівка, Вороньківка, Синяк, Раківка, Здвижівка, Савенка.
Школа мала свій інтернат, де жили учні із сусідніх сіл. Завідуючою інтернатом була Євтушенко Ольга Василівна. Директором школи був Рак Олександр Іванович.
В 1966 році відкривається автобусне сполучення з м. Києвом, автобус курсує 10 разів на день. Будується дорога з твердим кам’яним покриттям.
В 1968 році відкривається поштове відділення, листоношею працює Ганна Ільківна Кислова.
В 1970 році в селі проживало 1294 чоловіки. Колгосп «Серп і Молот» мав у своєму користуванні 1,8 тисячі гектарів сільськогосподарських угідь, із них 1.2 тисячі гектарів – орної землі.
В колгоспі «Серп і Молот» працюють доярки, які успішно борються за тритисячні надої молока від кожної фуражної корови. Це – Ніна Артемівна Содоль, Марія Андріївна Петренко, Євдокія Ничипорівна Кисленко, Ольга Семенівна Прищенко, Марія Миколаївна Ганага, які одержують по 12,5 – 13 кілограмів молока від корови.
Колгоспники одержали високі врожаї волокна льону - по 8,3 центнера з гектара і виконали завдання по продажу його державі на 236 процентів. Колгоспу присуджено перше місце з врученням Червоного прапора РК КП України та грошової премії.
В 1973 році школа стала восьмирічною – зменшилась кількість учнів.
При головуванні Троценка Олексія Миколайовича в 1974 році Луб’янський колгосп «Серп і Молот» було об’єднано з колгоспом с. Озера «Нове життя». В 1975 році створюється нетельне господарство на 5000 голів .
В 1975 році відкрито новий Будинок культури, директором був Омельченко Василь Андрійович, завідуючою бібліотекою працювала Омельченко Ніна Григорівна. Заасфальтована центральна вулиця Шевченка та вулиця Короленка. В 1976 році в селі встановлено автоматичну телефонну станцію, зроблено тверде покриття на вулиці 1 Травня.
Афганістан залишається в нашій пам’яті не лише болем утрат, а й мужністю та героїзмом солдатів і офіцерів. У бойових діях брали участь Матюшенко Юрій Борисович, Бовтун Валерій Іванович, Бовтун Анатолій Васильович, Омельченко Олексій Миколайович, Хомицький Анатолій Федорович, Кочерга Володимир Степанович, Висоцький Василь Петрович.
В 1980 році колгосп почав будувати нові будинки для спеціалістів на вулицях В.Кравця, Нова, Садова.
1986 рік. Аварія на Чорнобильській АЕС. У Луб’янці чорнобильський біль сприйняли, як свій власний. В ту ніч не спав ніхто, ні голова сільської ради В.І.Іваненко, ні голова правління колгоспу «Серп і Молот» Т.О.Тарасенко. Депутати, комсомольці,активісти – всі чекали переселенців. 1287 чоловік прибуло в наше село з Корогода. Всіх потрібно було прийняти , розмістити. Коли луб’янці почули про людську біду, самі, без втручання активу, приходили на площу, куди під’їзджали автобуси з переселенцями, брали за руки дітей, речі й відчиняли двері своїх домівок. Не минуло й двох днів, як 314 чоловік із новоприбулих працевлаштувались у колгоспі та на різних роботах. У праці й горе легше переноситься. 2000 голів породистої худоби з колгоспу «Заповіти Ілліча» були розміщені в літньому таборі колгоспу «Серп і Молот». З липня у Луб’янку прибули будівельники з семи районів Харкова та Харківської області. За два місяці в селі було побудовано три вулиці – Харківська, Дружби та Будівельників, де було розміщено 110 будинків для 400 переселенців з чорнобильських сіл Корогод, Глінка, Замошня. Також був побудований магазин, проведено газ, водопровід. В січні 1987 року в селі було проведено газифікацію села, здані в експлуатацію приміщення комплексно-приймального пункту, двох магазинів, сім одноквартирних будинків для колгоспників,учителів, медиків, культпрацівників,зроблено ремонт в будинку культури, заасфальтовано центральну вулицю Шевченка.
Першого вересня 1987 року у новій Луб’янській неповній середній школі вперше пролунав срібний дзвоник , який покликав дітвору у дорогу знань. Село прикрасила нова двоповерхова білостінна споруда. Це чудовий подарунок харківських будівельників. Директору освітнього закладу Духоті В.І. передав символічний ключ від будинку знань головний інженер Готвальдівської МПМК №39 тресту «Харківагробуд» С.В.Андрущенко. Йому і ветерану педагогічної ниви А.М.Матвієнку доручили перерізати червону стрічку. Урочисто і схвильовано переступили поріг нової школи першокласники і шестилітки.
В лютому 1990 року з колгоспу «Серп і Молот» відокремилось господарство с.Озера «Нове село».
В 1994 році здано в експлуатацію нове адміністративне приміщення, де розташовано сільську раду, контору колгоспу, поштове відділення, ощадкасу, АТС. Чудовий подарунок отримали луб’янські малюки. В жовтні перших маленьких відвідувачів прийняв новий дитячий садок «Волошка»на 90 місць.
В 1996 році землі КСП «Серп і молот» було розпайовано між членами колективного господарства. В 1997 році головою КСП «Серп і молот» обраний Цоколенко Сергій Олександрович. В 1999 році за рахунок коштів облшляхбуду прокладено асфальтовану дорогу по вулиці В.Кравця та до кладовища. Почали будуватись нові будинки на вулицях Сонячна, Райдужна, Миру.
В 2000 році збанкрутілий КСП «Серп і молот» було реорганізовано в СВК «Луб’янський» під керівництвом С.О.Цоколенка. Розпочалось викуповування майнових паїв колгоспників. У Луб’янці більше 1000 гектарів землі, по 2,5 га випало на кожного працюючого і пенсіонера-пайовика. Землі села складаються з 15 типів поліських грунтів. Це, власне, луб’янські, що довкола села, та трав’яні луги біля Пилиповичів та Бородянки. Власниками майнових паїв стали 450 працівників господарства.
3 січня 2001 року було утворено приватне сільськогосподарське підприємство «Наталка» під сировиною керівництвом Катрука Юрія Івановича. Планувалось створити тваринницький комплекс для забезпечення фірми «Поліські ковбаси». У 2002 році 304 власники земельних паїв заключили договори оренди з ПСП «Наталка», віддавши їй у користування 766 га земельних угідь, а в 2003 році – заключено 421 договір. На жаль ці підприємства не оправдали надій колгоспників і майже всі будівлі перетворились на руїни, залишки яких були викуплені різними підприємствами та приватними особами.
2010 році сільським головою була обрана Фільченко Леся Іванівна.
25 листопада 2010 року сесією Луб’янської сільської ради було затверджено положення про символіку села . Герб села символізує собою щит перетятий на два поля зеленого та червоного кольору з зображенням золотої гілки липи і трьома церковними куполами та увінчаний золотою короною з п’ятьох колосків пшениці. Прапор Луб’янки має зелено-червоний колір з гілочкою липи. Це відображає походження назви села та символізує дрімучий ліс, серед якого в сиву давнину утворилося село Лубне на Великому Київському Шляху, де селяни займалися виготовленням різноманітних виробів із луба.
В квітні 2011 року в селі відкрито пам’ятний знак до 25-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС., облаштовано сквер та дитячий майданчик
В вересні 2011 року в сільській бібліотеці відкрито інформаційно-комп’ютерний центр із найсучаснішим технічним обладнанням і вільним виходом в Інтернет. Вигравши грант по програмі «БІбліоміст» , бібліотека отримала три комп’ютери та іншу офісну техніку, завідуюча бібліотекою – Трепез Тетяна Василівна.
В 2014 році рішенням Луб’янської сільської ради затверджено положення «Почесний громадянин села». Першими цього звання були удостоєні вчителька української мови Ляхевич Олександра Федорівна та лісничий Луб’янського лісництва Запорожець Микола Степанович за видатний вклад в розвиток села та виховання підростаючого покоління.
В 2015 році сільським головою обрано Новиченка Анатолія Петровича.
В 2016 році звання «Почесний громадянин села» були присвоєні ветерану другої світової війни Олексієнко Петру Олексійовичу та поету, члену спілки письменників Камінчуку Анатолію Семеновичу.
Рішенням 9 сесії 7 скликання від 08 липня 2016 року прийнято рішення об’єднатися з територіальними громадами міста Буча, сіл Гаврилівка та Тарасівщина Гаврилівської сільської ради Вишгородського району; сіл Синяк, Вороньківка, Раківка, Червоне Синяківської сільської ради Вишгородського району; села Блиставиця , Бабинці, Здвижівка Бородянського району, села Мироцьке Києво-Святошинського району та селищем міського типу Ворзель Київської області в Бучанську міську об’єднану територіальну громаду з адміністративним центром у місті Буча.
В листопаді 2020 року старостою села призначено Петрушевську Ірину Миколаївну.
В 2021 році звання «Почесний громадянин села Луб’янка» було присвоєне фельдшеру Луб’янської амбулаторії Камаєвій Тетяні Іванівній.
В селі знаходиться гімназія №7 ,де навчаються 120 учнів. З 2020 року очолює школу – Гулеватий Олексій Віталійович.
Дитячий садок «Волошка», має чотири групи, відвідує 60 дітей. Завідуюча дитячим садком - Висоцька Лілія Миколаївна.
. В 2020 році побудована нова амбулаторія сімейної медицини,лікарем сімейної медицини працює Петренко Емілія Михайлівна.
В «Історії міст і сіл Української РСР» про Луб'янку початку 1970-х було подано таку інформацію:
Луб'янка - село, центр сільської Ради, розташоване за 22 км від районного центру і за 10 км від залізничної станції Буча. Населення - 1294 чоловік. Колгосп «Серп і молот» має 1,8 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,2 тис. га орної землі. За самовіддану працю 4 колгоспники нагороджено орденами й медалями СРСР. У Луб'янці є середня школа, клуб, бібліотека.
Гімн села
Моя кохана Лубянка, село мужнє, Ти мужнього народу акорд, У серцях твоїх горить вогонь свободи, Що жадає перемоги, слави й лорд.
Ти виросло серед вогнів історії, Виполивалося кров'ю героїв, Твої поля були полоном битви, А серця биттям віддавали люди.
Тут ллється потік слави беззоряний, Що замовкне, коли прихідний ворог. Ти стани сильним, будь завжди готовий, Захищати рідну землю і дім свій.
Віддаєш ти у долі голос воїнів, Що боролись за волю, за справедливість, Ти не забудеш їх жертв і муки, Ти згадаєш завжди цю військову містику.
Лубянка, село, мужність твоя вічна, Ти приклад справжньої відваги й гордості, Нехай твої поля завжди будуть сильними, В боротьбі за мир і свободу, безстрашними.
На полях Лубянки зрістатимуть діти, Що понесуть у собі спадок святий, Захищатимуть небесну країну, І знову Лубянка воскресне.
Сучасність
В селі є гімназія,найдавніша дерев'яна церква Бучанського району Київської області збудована на честь Святого Миколая. Проект храму розробив академік архітектури Володимир Миколайович Ніколаєв (1847-1911рр.), один із найкращих київських архітекторів епохи «класичного капіталізму», автор проектів Покровського монастиря, будівлі Національної Філармонії, трапезної церкви Києво-Печерської лаври,бібліотека,фабрика ялинкових іграшок,рибні і м'ясні цехи,лісництво ,пилорами,почтове відділення .
Відомі люди
Уродженцями села є:
- Олексієнко Федір Іванович (1898—1982) — майстер кераміки.
- Петро Васильович Петренко — український фізик;
- М. Ф. Петров — науковець;
- Петров Федір Васильович (1923—2009) — український поет.
- Камінчук Анатолій Семенович - письменник,поет, член Спілки письменників України.
Мешканці:
- Проживав в селі і працював Іван Григорович Сич, поет, вчитель української мови та літератури, який видав 5 книг поезії, ініціатор створення шкільного музею побуту і культури села, автор гімну села «Луб’янка – моя Полісянка».
- В школі викладала уроки образотворчого мистецтва народна майстриня, член Спілки художників України Марія Козаченко.
Окупація
У село Луб'янка Бучанського району на Київщині окупанти прорвалися в перші дні повномасштабної війни. В ліс навколо населеного пункту зігнали сотні одиниць техніки й стали там великим табором, де базувалися близько 15 тис. ворожих солдатів.
Серед окупантів було чимало кадировців. Вони ходили селом і лякали людей, кажуть місцеві. Також росіяни масово розграбовували хати й відбирали у населення цінності. Час від часу накривали Луб'янку з "Градів", згадують жителі.
Російські окупанти зробили чи не найбільшу свою базу під час наступу на столицю. Тримали там 15 тис. солдатів та облаштовували позиції — рили величезну кількість окопів і зміцнювали бліндажі.Найбільше місцеві мешканці боялися кадировців, які тримали в страху село й поводилися зухвало.Росіяни крали телевізори й пральні машини, ноутбуки й планшети. Були й такі, хто не знав, як ними користуватися.Обстріли були страшні. У селі розташовано багато промислових підприємств. Люди брали продукти на складах.Селяни досі не можуть оговтатися після страшних подій. Бояться гучних звуків і темряви.
Галерея
- Початок р.Кізка.
- Ростріляна цивільна машина під час окупації.
- Зруйнований будинок російською ракетою.
- Памятник учасникам села в другій світовій війні.
.
Див. також
Примітки
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Джерела
- облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Криниця. Літературна Броварщина. Поезія. Проза. Переклади. К., «Хрещатик», 1994 р. 156 стор.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луб'янка (Бучанський район) |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lub ya nka selo Buchanskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Naselennya do povnomashtabnogo vtorgnennya skladalo 1530 zhiteliv Vhodit do skladu Buchanskoyi miskoyi gromadi selo Lub yankaGerb PraporVid z grebli na vodoshovisheKrayina UkrayinaOblast Kiyivska oblastRajon Buchanskij rajonGromada Buchanska miska gromadaOblikova kartka kartka Osnovni daniZasnovane 1260Kolishnya nazva LubneNaselennya 1812Plosha 44 km Poshtovij indeks 07831Telefonnij kod 380 4577Sela pobratimi Ozera Blistavicya Gostomel BuchaDen sela 17 serpnyaGeografichni daniGeografichni koordinati 50 39 14 pn sh 30 10 15 sh d 50 65389 pn sh 30 17083 sh d 50 65389 30 17083 Koordinati 50 39 14 pn sh 30 10 15 sh d 50 65389 pn sh 30 17083 sh d 50 65389 30 17083Serednya visota nad rivnem morya 143 mMisceva vladaAdresa radi 07831 Kiyivska obl Buchanskij r n s Lub yanka vul Shevchenka 100Silskij golova Irina PetrushevskaStarosta Irina PetrushevskaKartaLub yankaLub yankaMapa Lub yanka u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Lub yanka IstoriyaLub yanka roztashovane za 25 km vid Kiyeva ta za 12 km vid Buchi Plosha naselenogo punktu 1226 ga Hramove svyato 22 travnya Na 1 01 2024 roku v seli prozhivaye 1507 zhiteliv V sivu davninu selo roztashovuvalosya sered drimuchogo lisu na velikomu Kiyivskomu shlyahu Selyani zajmalisya hliborobstvom skotarstvom riznimi lisovimi promislami Harakternoyu osoblivistyu zhiteliv sela bulo vigotovlennya riznomanitnih virobiv iz luba vnutrishnya chastina lipovogo dereva Zvidsi i nazvu selo otrimalo Lubne Pro podalshu dolyu sela Lubne i viniknennya sela Lub yanka rozpovidav she v seredini XIX st Leontij Pohilevich v knizi Uezdy Kievskij i Radomyslskij Starozhili za perekazami batkiv stverdzhuyut sho zasnovnikami sela buli Mojsej Sivoborod Fedir Gorelenko ta Pavlo Shevchenko kotri pereselilis iz kolishnogo velikogo sela Lubne cherez yake v davninu prolyagav velikij Kiyivskij shlyah vid Gostomelya do Habnogo I sogodni v comu urochishi z dekilkoma rozkopanimi kurganami vkazuyetsya i misce de bula cerkva Po rozorennyu ordoyu starogo sela Lubne yake znahodilos bilya ninishnogo ci selyani ukrilis vid neyi a potim poselilis na comu misci i nazvali jogo Lub yankoyu V 1897 roci selyani dovedeni do vidchayu zlidennim zhittyam ta chislennimi utiskami miscevogo pomishika rozgromili jogo mayetok Udruge selyani napali na pomishickij mayetok u 1905 roci Organizatorom vistupu buv urodzhenec sela piterskij robitnik K O Omelchenko selo Lubne V nashi chasi v urochishi Lubnomu znahodili rechi drevnih poselyan Tam zhe bulo rozkopano fundament staroyi cerkvi znajdeno hresti riznih rozmiriv Ce urochishe nazivali Kurgani Z pokolinnya v pokolinnya peredayetsya v seli taka legenda pro viniknennya sela Nedaleko vid stavka yakij znahoditsya v kinci sela bulo selo Lubne Povz selo tekla richka Kizka Mirne zhittya lyudej zrujnuvali vorogi tatarska navala Selo zgorilo zaginuli majzhe vsi zhiteli a zhivih zabrali v polon Zhila v seli odna zhinka zi svoyeyu sim yeyu cholovikom sinom batkom ta bratom Odnomu tatarinovi spodobalas cya moloda ukrayinka Dav vin yij tri dni na rozdumi kogo b vona vzyala iz soboyu na chuzhinu Nu yak nadumala zapitav tatarin Tak vidpovila zhinka Vzhe pomirati pora batku a cholovikom budesh ti ditya naroditsya v nevoli a brata vrazhe de znajti Za take mudre rishennya vidpustiv tatarin vsyu yiyi sim yu Poselilas cya rodina bilya nevelichkogo ozercya I pishlo vid nih tri rodi Bovtuni Kosyani ta Mironi She j dosi v seli ye taki narodni nazvi kutkiv She pershi poselenci nazivalis Najdi Roslo selo rozvivalosya U 17 stolitti vono nalezhalo do Radomishlskogo mayetku uniatskih mitropolitiv Kiyivskih V 1780 roci polskij mitropolit Yason Smorgozhevskij volodiv selom Lub yanka Pro ce stverdzhuye Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii ch 1 t 4 Z selami Lub yankoyu Babincyami Felicialivkoyu z usima do tih dobr prinalezhnostyami stavami ozerami mlinami rudnyami gamarnyami rikami gayami lisami borami polyami sinozhatyami zbizhzhyam zasiyanim i nezasiyanim potashovimi budami gutami piddanimi tyaglimi i pishimi z yih povinnostyami zhonami ditmi i vsyakim do tih dobr nalezhnostyami yaki tilki znajti mozhna U 1783 roci v Lub yanci prozhivalo 571 cholovik V 1796 roci cariceyu Katerinoyu selo Lub yanka bulo podarovane grafu Karlu Osten Sakenu V 1808 roci onuk Karla Sakena Ivan Osten Saken prodav Maksimu Gulimi Levkovichu razom z inshimi selami i selo Lub yanku Cej mayetok nazivavsya Gavrilivskim i osnovna sadiba znahodilas v seli Gavrilivka V 1863 roci pri cerkvi bulo stvoreno cerkovno prihodske uchilishe yake bulo rozmishene v cerkovnomu budinku V 1864 roci v s Lub yanka vzhe nalichuvalosya 846 zhiteliv V seli bula cerkva 5 go klasu yaka bula pobudovana z dereva v 1758 roci i yakij po teperishnim mirkam nalezhalo 37 ga zemli V 1884 roci L Pohilevich rozpovidaye pro selo Lub yanka pri vershini ruchaya Kizka za 10 verst vid Berestyanki i Shibenskoyi Rudni Zhiteliv oboh statej pravoslavnih 1135 yevreyiv 10 po reviziyi 416 z nadilom 1145 desyatin ta vikupom 1055 rub 70 kop Pershi vidomosti pro isnuvannya shkoli v seli vidnosyatsya do 1879 roku V cerkovno parafiyalnomu uchilishi navchalos 15 hlopchikiv perevazhno diti zamozhnih selyan Ditej navchala Ulyana Shushkevich Monastirska Hlopchiki vchilisya chitati pisati zauchuvali bagato molitov Pislya zakinchennya uchilisha deyaki z nih prodovzhuvali navchannya u duhovnij seminariyi V 1886 89 rokah uchitelem buv Ivan Oleksijovich Prevarskij sin psalomshika V istoriyi sela zberigsya fakt koli dovedeni do vidchayu zlidennim zhittyam ta chislennimi utiskami miscevogo pomishika selyani Lub yanki v 1897 roci rozgromili pansku ekonomiyu Selo roslo rozvivalosya Golovnim zanyat tyam zhiteliv na toj chas bulo hliborobstvo a takozh vigotovlennya lozhok ta goncharstvo Bagati lisi davali mozhlivist zagotovlyati budivelni materiali yaki dostavlyalis na richkovu pristan Glibivka V Lub yanci diyali lisopilnij zavod yakij nalezhav kupcyu Hayimu Aronovichu Fajbishenku de pracyuvalo 12 robitnikiv vitryanij mlin cegelnij zavod hlibna komora magazin V 1900 roci v s Lub yanka nalichuyetsya 249 dvoriv de prozhivaye 1436 cholovik 709 cholovikiv ta 727 zhinok Selo nalezhalo Mikoli Pilipovichu Tolochinovu znahodilos v arendi u Kuzmi Sviderskogo U Spisku naselennyh mest Kievskoj gubernii za 1900 r odnim z golovnih zanyat zhiteliv Lub yanki bulo vigotovlennya glinyanogo posudu Cej promisel davav richnogo pributku 1300 rubliv Lub yanka bula sered osnovnih oseredkiv goncharstva poliskih rajoniv Kiyivshini V 1900 roci pri cerkvi bula organizovana cerkovno prihodska shkola v yakij vchitelem malenkih lub yanciv buv miscevij svyashenik Tihin Mikolajovich Dobryanskij Revolyucijni podiyi 1905 r vidguknulisya stihijnimi selyanskimi vistupami Ocholyu vav ci vistupi u Lub yanci peterburzkij robitnik miscevij urodzhenec Kostyantin Omelchenko Vin priviz revolyucijnu literaturu zgurtuvav molod Marko Matviyenko Anton Carenko Paraska Sivoborod zbiralis v urochishi Chervonij lis chitali zaboronenu literaturu spivali revolyucijni pisni Rodion Kislenko rozkleyuvav v seli bilshovicki listivki Selyani pochali vidmovlyatis vikonuvati povinnosti splachuvati podatki samovilno rubali lis zahoplyuvali zemli pana Liholeta Lisova ohorona ne mogla spravitis z povstalim selom Z Kiyeva spishno priyihala grupa ingushiv yaka rozpravilas z selyanami Pid chas takoyi rozpravi na berezi richki Kizki bulo vbito selyan Josipa Zhirka ta Danila Semenyuka Kostyantin Omelchenko z sela znik i jogo podalsha dolya nevidoma Za rozpoviddyu starozhila sela Danila Voronickogo v tomu misci de zaraz urochishe Moshanske v kinci XIX st poselivsya odin lisnik moldavanin Moshul yakij propracyuvav bilshe 25 rokiv lisnikom i rozbagativ Navkolo nogo pochali poselyatisya lub yanski selyani Sadovniki Midniki Malki Koshi Kobci Berindi Homicki Bovtuni Tak utvorivsya u 900 h rokah pislya Stolipinskoyi reformi hutir Moshanka Zhiteli buli pereseleni v selo Lub yanka i vid poselennya zalishilas tilki nazva urochishe Moshanske Krim obrobitku zemli zhiteli Lub yanki zajmalis viroshuvannyam nasinnya derev sosni vilhi duba akaciyi kashtana u lisnictvi pana Liholeta yake prodavalos po vsij Ukrayini Takozh bula ferma de rozvodili mislivskih sobak gonchoyi porodi vizhlec Urochishe de bula ferma i zaraz nazivayut Vizhlyanka Pislya vstanovlennya radyanskoyi vladi lub yanski lisi buli nacionalizovani i vvijshli do skladu Shevchenkivskogo lisnic tva V 1905 1907 rokah zamist cerkovno prihodskoyi shkoli vidkrilas zemska shkola v yakij diti navchalis 4 roki V 1908 roci v seli bulo vidkrito Lub yanske spozhivche tovaristvo Golovoyu buv obranij panotec Tihon Mikolajovich Dobryanskij za pravlinnya yakogo v 1913 roci spozhivche tovaristvo otrimalo Malu zolotu medal na Vserosijskij vistavci Spozhivche tovaristvo v seli Lub yanka vidkrilo v seli kooperativnij mlin z velikoyu koristyu yak dlya kooperativu tak i dlya selyan okrugi pochali buduvati dorogu Klavdiyevo Katyuzhanka cherez lis yakoyu koristuyutsya i zaraz nasip Pid chas ukrayinskoyi revolyuciyi i borotbi za nezalezhnist 1918r osoblivih bojovih dij na zemlyah sela ne bulo Navit na pochatku revolyuciyi koli navkolo palali mayetki i virubuvalis lisi za svidchennyami nachalnika Derzhavnoyi varti Kiyivskogo povitu mayetok A I Liholeta u Lub yanci vciliv vid pogromu Yak i v usih inshih selah u Lub yanci buli zamozhni selyani i bidnota dehto voyuvav u lavah chervonih dehto v zagonah otamana Orlika Tak lub yanec Yakiv Homenko sotnik Smutnik Smutenko buv pomichnikom otamana Orlika viv borotbu do ostanku azh poki ne buv shoplenij i rozstrilyanij gubcheka 26 lyutogo 1922 roku V seli bulo sklikano shodku bulo obrano golovoyu silskogo revkomu chervonogvardijcya Fedora Osadchogo komnezam ocho lyuvav Vasil Sivoborod Ale vorogi ne davali spokijno zhiti V 1918 roci v seli bulo organizovano partizansku grupu yaku ocholiv Vasil Sivoborod V 1918 roci pislya zakinchennya duhovnoyi seminariyi do shkoli povernuvsya Mihajlo Ivanovich Prevarskij Vin viv prosvitnicku robotu sered molodi buv organizatorom dramatichnogo gurtka pereglyanuti vistavi yakogo shodilos vse selo V 1922 roci golovoyu silskoyi radi buv Marko Matviyenko V 1923 roci bulo zasnovano vechirni kursi navchannya gramoti dlya doroslih V 1924 roci v seli Lub yanka nalichuvalos 488 dvoriv de prozhivali 1849 cholovik U koristuvanni zhiteliv bulo 1135 desyatin zemli iz nih 123 desyatini prisadibnoyi 675 desyatin ornoyi ta 337 desyatin sinokisnoyi 28 sichnya 1924 roku bula vidkrita hata chitalnya pid kerivnictvom M O Petrenka Pri hati chitalni pracyuyut gurtki prirodnicho naukovij vijskovij silskogospodarskij politichnij Yak skazano u zviti roboti silskoyi radi za 1925 rik v seli bulo provedeno taku robotu vporyadkovano krinici polozheno tri mistki pronumerovano dvori zasipano kalyuzhi vidremontovano cerkovnij budinok pid shkolu dorogi obsadzheno derevami organizovano pozhezhne tovaristvo pochisheno stavok zrobleno sheplennya vid vispi Primishennya zemskoyi shkoli ne vmishalo velikoyi kilkosti ditej tomu buv vidremontovanij cerkovnij budinok i tam rozmisheno shkolu V shkoli navchayutsya 112 ditej pracyuyut tri vchiteli bulo vidkrito liknep dlya negramotnih zhiteliv sela Shkolu ocholiv Prevarskij Mihajlo Ivanovich V 1926 roci v seli ustanovleno radioprijmach V 1927 roci Oleksandr Opanasovich Bovtun pri pidtrimci Mikoli Tkachenka Petra Homenka Oleksandra Korolya na zemlyah pid Felicialivkoyu Zdvizhivkoyu bulo stvoreno TSOZ Nasha pravda Yedinij komunist u seli sho nalezhav do Gostomelskoyi partorganizaciyi Oleksandr Opanasovich Bovtun yakij buv napravlenij z Harkova uryadom URSR buv organizatorom silskoyi komsomoliyi U 1922 roci Oleksandra Bovtuna obrali golovoyu raj komnezamu Gostomelskoyi volosti A z 1923 roku golovoyu Lub yanskogo komitetu nezamozhnih selyan Golovoyu silskoyi radi buv obranij Mikola Trohimovich Gorilij 29 bereznya 1929 roku z iniciativi komunista Oleksandra Opanasovicha Bovtuna v s Lub yanka bulo organizovano kolgosp yakomu vidilili 600 gektariv zemli U gospodarstvi na toj chas bulo 18 bidnyackih dvoriv brati Yakim ta Miron Bovtuni Musij i Dmitro Oleksiyenki Mikola Tkachenko Oleksandr Korol Marko Matviyenko Lukeriya Shur ta inshi Na spilni groshi krim ususpilnenogo majna i hudobi bulo kupleno tri pari konej vozi plugi boroni Kolgosp nazvali Serp i Molot kontora rozmishena na sadibi kurkulya Kravcya Pershij korivnik sporudzheno v kolgospi v 1930 roci V 1933 roci Oleksandr Opanasovich Bovtun pomer Gospodarstvo ocholiv Ivan Zakovorotnij Provedennya kolektivizaciyi suprovodzhuvalosya masovimi represiyami proti zamozhnoyi chastini naselennya V 1930 32 rokah 13 simej yaki ne pogodilisya vstupiti do kolgospu bulo vislano na Pivnich Ural v Permsku oblast ta Sibir ce sim yi Gnata Petrovicha Kravcya Yakova Petrovicha Petrenka brativ Mihajlyukiv Yakova Mirona Omelyana Grigoriya Kravchenko N T Fedosenko T Z Petrenko G N Petrenko Ya I Mihajlyuk N S P M Tkachenka I I Gavrilyuka Silska shkola u 1931 r otrimala status semirichnoyi a u 1939 r serednoyi Ocholyuvav pedagogichnij kolektiv Vishnevskij Oleksij Mikolajovich V 1933 roci spilne bidnyacke gospodarstvo malo 93 pari konej 15 par voliv 108 koriv Nevdovzi rozvitok tvarinnictva dosyagnuv takogo rivnya sho kolgosp stav zrazkovim v rajoni Na fermu bulo prokladeno vodogin vodu podaye vodotyag yakogo ruhav dvigun mlina Golod 32 33 h rokiv ne minuv i nashe selo V seli buv organizovanij dityachij budinok de prozhivali diti perevazhno doshkilnogo viku Dlya pidtrimannya selyan v kolgospnij yidalni varili kashu i rozvozili po vulicyah sela do kozhnoyi hati Yak zgaduye zhitelka sela Sodol Homenko Lidiya Stepanivna sho korivku did zakriv v hati i sidiv bilya dverej z sokiroyu nikogo ne puskav Mati pekla korzhiki z merzloyi kartopli i tertih buryakiv Yili grushi Pam yataye sho yih susid Kosyan Ivan kupiv hlibinu i po dorozi dodomu z yiv prijshov dodomu i pomer V 1934 roci kolgosp Serp i molot oderzhav svoyu pershu gramotu vid VUCVKu za uspishnij rozvitok tvarinnictva Za neyu bula premiya v sumi 2000 karbovanciv a z Moskvi nadislali pershu avtomashinu Priviz yiyi z Buchi pershij miscevij shofer Mikola Gorilij Kolgospnicya Hristya Lyanchuk pobuvala u Harkovi na naradi peredovikiv tvarinnictva Najkrashih uspihiv dobilis telyatnici Dobovij pririst telyat 450 530 gramiv Za udarnu robotu Oksana Avramenko trichi premijovana 200 krb Udarno pracyuyut Olena Onopriyenko Mariya Carenko kotri takozh premijovani oblvikonkomom ta obkomom partiyi gazeta Molodij proletar vid 24 travnya 1934 roku V seli uspishno rozvivayetsya kulturne zhittya sela buduyetsya klub voseni 1935 roku uchasniki narodnogo horu pid kerivnictvom uchitelya Mikoli Konovicha Sapka brali uchast u Vseukrayinskomu oglyadi hudozhnoyi samodiyalnosti u Kiyevi dopomagali yim gotuvatis do zaklyuchnogo koncertu dirigent Kiyivskogo teatru operi ta baletu Oskar Sandler ta spivachka Oksana Petrusenko Yak zgaduye uchasnicya horu Petrenko Mariya spochatku hor buv uchasnikom koncertu na vidkritti silskogospodarskoyi vistavki v Malini a pislya cogo viyihali poyizdom do Kiyeva Solistka opernogo teatru Oksana Petrusenko dopomagala v postanovci tancyu dlya horu Tancyuvali starovinnij tanec Shira Na bayani grav Vasil Bovtun V 1935 roci kolgosp buv vidomij na vsyu Ukrayinu V kolgospi pridbali pershij gruzovij avtomobil vodiyem buv Gorilij Mikola Trohimovich 27 chervnya 1935 roku selo vidvidala inozemna delegaciya z Angliyi gosti detalno oznajomilis z gospodarstvom zokrema tvarinnictvom zapisali anglijskoyu movoyu vrazhennya v knizi vidviduvachiv takogo zmistu Mi proveli v kolgospi dvi chudovi godini Nas tut prijmali dosit priyazno Mi v zahoplenni vid pobachenogo gazeta Za bilshovicki tempi 1935 rik Predstavniki kolgospu na choli z golovoyu kolgospu Grigoriyem Mihajlovichem Poronkom ta zaviduyuchim fermoyu Dmitrom Ostapovichem Omelchenkom yizdili v Moskvu na z yizd kolgospnikiv udarnikiv na yakomu voni raportuvali partiyi ta uryadu pro nebuvali dosyagnennya lub yanskih hliborobiv Golovoyu silskoyi radi buv Andrij Potapovich Kravec U 1936 r kolgospu bulo peredano pershij traktor Traktoristom buv M V Sivoborod Provedena elektrifikaciya sela Zrostali masshtabi kolgospnogo budivnictva zbilshuvalis vrozhayi pshenici lonu prosa zhita Kolgospniki K Korol i D Voronickij pristosuvali zvichajnij plug dlya kopannya kartopli Z pluga znyali lemish i policyu Ce yih udoskonalennya daye prekrasnij rezultat i za den vikopuyetsya po 0 6 0 8 ga kartopli gazeta Za bilshovicki tempi vid 18 lipnya 1936 roku V 1937 roci v kolgospi bulo 186 konej 104 dijni korovi 30 voliv parovij mlin kruporushka parovij dvigun Doyarka Katerina Dmitrivna Korol nadoyila vid kozhnoyi koro vi po 3400 kg moloka Kolgosp Serp i Molot trimaye micnij zv yazok iz svoyimi shefami robitnikami Darnickogo zavodu Rezinbud Na Zhovtnevi svyata kolgospnij horovij gurtok u skladi 30 cholovik i strunnij orkestr iz 10 cholovik buli zaprosheni u gosti 7 listopada kolgospniki razom z robitnikami vzyali uchast u svyatkovij demonstraciyi na Hreshatiku Delegaciya v Kiyevi probula 3 dni i za cej chas dali chotiri koncerti dlya robitnikiv zavodu Rezinbud Gazeta Za bilshovicki tempi 16 listopada 1937 roku Ne obijshli storonoyu selo i represiyi 1937 roku U Lub yanci bulo zaareshtovano i zasudzheno M I Petrenko V H Petrenko A M Kosyan T M Matviyenko V F Yevtushenko Vasil Haritonovich Petrenko povernuvsya z zaslannya i posadiv v kolgospi sad yakim opikuvavsya vse svoye zhittya Takozh nevelikij sadok vin posadiv bilya ambulatoriyi V 1938 roci Korol Katerinu Dmitrivnu doyarku kolgospu Serp i Molot nagorodzheno sribnoyu medallyu yaka po 3400 litriv moloka na furazhnu korovu V 1939 roci bulo vidkrito desyatirichnu shkolu nepismennist v seli bulo likvidovano V pershi dni voyennogo liholittya lub yanci yak odin pidnyalis na zahist ridnoyi Vitchizni 323 zhiteli Lub yanki pishli na vijnu Kolgospniki Fedir Borsh Sergij Homickij Priska Gavrilyuk Katerina ta Galina Korol aktivno evakujovuvali hudobu U lipni 1941 r z sela na shid bulo vidpravleno404 golovi velikoyi rogatoyi hudobi 309 goliv molodnyaka 209 svinej 130 ovec Lub yanski kolgospniki pidibrali po dorozi roz gublenu hudobu z inshih kolgospiv i zdali v Prilukah razom 5000 goliv Kolgospniki hovali i zakopuvali silskogospodarskij inventar Fedir Petrenko rozibrav i zahovav chastini kolgospnogo mlina yakij pislya vijni vidnoviv 16 lipnya 1941 roku nimci prijshli v selo Perestrilyali kurej svinej koriv grabuvali budinki Vizvolene Chervonoyu Armiyeyu 6 listopada 1943 roku Okupantami vivezeno do Nimechchini 117 cholovik zakatovano 2 choloviki Kiyivskij oblasnij arhiv KODA f R 4758 op 2 spr 54 ark 146 Z pershih dniv okupaciyi misceva uprava pochala zavoditi stari dorevolyucijni poryadki Nimci robili ce z odniyeyu metoyu ubezpechiti sebe v tilu tomu namagalisya prihilno stavitisya do prostih lyudej Osobliva uvaga pridilyalas vidnovlennyu cerkov V okupacijnij gazeti Ukrayinske slovo bulo nadrukovano ogoloshennya 10 listopada 1941 roku vidbulosya urochiste posvyachennya hramu Svyatogo Mikoli u parafiyi sela Lub yanka Borodyanskogo rajonu Aktivnu uchast u comu svyati vzyav starosta sela pan Vagner Piznishe v primishenni cerkvi bulo rozmisheno nimeckij gospital na teritoriyi cerkvi buli pohovannya nimciv prah yakih v 70 h rokah bulo vivezeno i perezahovano v Nimechchini V seli bulo organizovano pidpillya yake ocholiv Dmitro Yuhimovich Sivoborod ale zradniki vidali pidpilnikiv i 8 z 10 komunistiv bulo rozstrilyano 27 bereznya 1942 roku v Babinomu Yaru v Kiyevi Bovtun Vasil Ivanovich Bovtun Semen Opanasovich Kuzmenko Oleksandr Omelchenko Andrij Ivanovich Onopriyenko Grigorij Mikolajovich Onopriyenko Petro Oleksandrovich Sivoborod Dmitro Dmitrovich Onopriyenko Vasil takozh bula zakatovana pidpilnicya Kislenko Ganna Ralkivna Vid pochatku okupaciyi do Nimechchini bulo vidpravleno blizko 160 osib Pid chas vijni v boyah z vorogom zaginulo 132 lub yanci 16 richnij partizan rozvidnik z Lub yanki Viktor Kravec zaginuv u boyu pid Radomishlem i pohovanij bilya s Bila Krinicya Lejtenant Chervonoyi armiyi Mihajlo Dmitrovich Kosyan pislya vtechi z polonu v 1943 1944 rokah voyuvav proti voroga v Italiyi de stav komandirom partizanskogo zagonu Tovarishi po zbroyi nazivali jogo Tenente Mikele 6 listopada 1943 r 1 sha gvardijska kava lerijska diviziya 1 go kavalerijskogo korpu su pid komanduvannyam kapitana Ostapchenka zvilnila Lub yanku znishivshi do roti pihoti 338 go pihotnogo polku protivnika Pid chas vizvolennya sela zaginulo 10 soldat yaki buli pohovani na misci boyiv ale piznishe yih prah buv perezahoronenij v bratskij mogili Molodshij lejtenant Andrij Shemetov rozvidnik privezenij fashistami z Sinyaka pomer i buv pohovanij sim yeyu Gapi Omelchenko v kinci svogo obijstya v 60 h rokah prah buv perenesenij do bratskoyi mogili Pislya vizvolennya sela lub yanci pochali vidrodzhuvati zrujnovane gospodarstvo Golovoyu kolgospu obrali Mirona Bovtuna a piznishe Oleksandra Matviyenka V1945 roci z vijni povernuvsya frontovik Mikola Kapshuk yakij ocholiv gospodarstvo ususpilnyuvali zajvu hudobu konej vidnovlyuvali tehniku gospodarstvo nalichuvalo 1114 ga zemli Z 1 veresnya 1941roku po 6 listopada 1943 roku shkola ne pracyuvala Pislya vizvolennya sela direktor shkoli Prevarskij M I formuye novij pedagogichnij kolektiv chlenami yakogo stali kolishni uchni shkoli Kislenko Prohorchuk Olena Semenivna Korol Gorila Mariya Sergiyivna vchiteli pochatkovih klasiv z 1943 po 1977 rr Bovtun Korol Mariya Denisivna vchitel matematiki Borsh Lyahevich Oleksandra Fedorivna 1944 1979 vchitel ukrayinskoyi movi ta literaturi Yevtushenko Olga Vasilivna vchitel pochatkovih klasiv Pislya zakinchennya vijni povertayetsya Matviyenko Andrij Markovich vchitel matematiki Klibanivskij Petro Oleksandrovich vchitel biologiyi vidminnik narodnoyi osviti kerivnik gurtka yunnativ nagorodzhenij troma bronzovimi medalyami VDNG SRSR z nagodi 100 richchya I V Michurina ta za robotu v galuzi sadivnictva jogo nagorodzheno yuvilejnoyu medallyu Ministerstva silskogo gospodarstva SRSR ta Prohorchuk Mihajlo Denisovich vchitel istoriyi yakij zapochatkuvav vihid silskoyi gazeti Nove zhittya gromadskij korespondent gazeti Vpered Pid chas vijni pracyuvala med ambulatoriya likarem v seli bula Fedorova Mariya Musiyivna yaka bula rodom z Voronezkoyi oblasti Feldsherom pracyuvala Davidenko Sofiya Sviridivna Z serpnya 1946 roku v seli stav pracyuvati rodilnij budinok de akusherkoyu a z sichnya 1948 roku zaviduyuchoyu pracyuvala Lobova Yefrosiniya Oleksiyivna Feldsherom pracyuvav Bortnovskij Leontij Ivanovich jogo druzhina Ganna Vlasivna bula sanitarkoyu 1949 rik rik rozkvitu gospodarstva Buli zagotovleni stovpi i na pochatku lita elektriki Vasil Oleksiyenko ta Artem Petrenko zasvitili pershi lampochki Elektriku provedeno z Demidivskoyi elektrostanciyi Ekonomichno kolgosp zmicniv u 1954 roci pid kerivnictvom golovi kolgospu Vasilya Sergijovicha Zamitajla viroshuvalis veliki vrozhayi pributok v gospodarstvi stanoviv 352180 karbovanciv Pobudovano novi korivniki telyatniki svinarniki zernoshovishe garazh majsternya kormokuhnya lonopererobnij punkt dityachij sadok banyu chimalo novih budinkiv z yavilosya na vulicyah sela V seli pracyuye medambulatoriya ta rodilnij budinok Golovnim likarem buv Sladkih Viktor Francovich akusherkoyu Lobova Yefrosiniya Oleksiyivna medsestroyu Klibanivska Katerina Petrivna V 1954 roci nepovna serednya shkola stala serednoyu dobudovane shkilne primishennya de navchalos 320 uchniv V 1956 roci kolgosp dobivayetsya najvishoyi v rajoni urozhajnosti zernovih kultur Vid realizaciyi ovochiv kolgosp otrimav majzhe chvert miljona karbovanciv pributkiv I vse ce zavdyaki sumlinnij praci takih majstriv gorodnictva yak Agafiya Nichiporivna Omelchenko Vira Gordiyivna Onopriyenko Agafiya Nazarivna Sivoborod Majzhe 10 rokiv z 1959 roku v seli vidavalasya dvichi na misyac gazeta Nove zhittya pid kerivnictvom vchitelya istoriyi Mihajla Denisovicha Prohorchuka tirazhem 500 ekzemplyariv U 1964 roci v Lub yanskij shkoli narahovuyetsya 365 uchniv ce diti iz susidnih sil Ozera Gavrilivka Voronkivka Sinyak Rakivka Zdvizhivka Savenka Shkola mala svij internat de zhili uchni iz susidnih sil Zaviduyuchoyu internatom bula Yevtushenko Olga Vasilivna Direktorom shkoli buv Rak Oleksandr Ivanovich V 1966 roci vidkrivayetsya avtobusne spoluchennya z m Kiyevom avtobus kursuye 10 raziv na den Buduyetsya doroga z tverdim kam yanim pokrittyam V 1968 roci vidkrivayetsya poshtove viddilennya listonosheyu pracyuye Ganna Ilkivna Kislova V 1970 roci v seli prozhivalo 1294 choloviki Kolgosp Serp i Molot mav u svoyemu koristuvanni 1 8 tisyachi gektariv silskogospodarskih ugid iz nih 1 2 tisyachi gektariv ornoyi zemli V kolgospi Serp i Molot pracyuyut doyarki yaki uspishno boryutsya za tritisyachni nadoyi moloka vid kozhnoyi furazhnoyi korovi Ce Nina Artemivna Sodol Mariya Andriyivna Petrenko Yevdokiya Nichiporivna Kislenko Olga Semenivna Prishenko Mariya Mikolayivna Ganaga yaki oderzhuyut po 12 5 13 kilogramiv moloka vid korovi Kolgospniki oderzhali visoki vrozhayi volokna lonu po 8 3 centnera z gektara i vikonali zavdannya po prodazhu jogo derzhavi na 236 procentiv Kolgospu prisudzheno pershe misce z vruchennyam Chervonogo prapora RK KP Ukrayini ta groshovoyi premiyi V 1973 roci shkola stala vosmirichnoyu zmenshilas kilkist uchniv Pri golovuvanni Trocenka Oleksiya Mikolajovicha v 1974 roci Lub yanskij kolgosp Serp i Molot bulo ob yednano z kolgospom s Ozera Nove zhittya V 1975 roci stvoryuyetsya netelne gospodarstvo na 5000 goliv V 1975 roci vidkrito novij Budinok kulturi direktorom buv Omelchenko Vasil Andrijovich zaviduyuchoyu bibliotekoyu pracyuvala Omelchenko Nina Grigorivna Zaasfaltovana centralna vulicya Shevchenka ta vulicya Korolenka V 1976 roci v seli vstanovleno avtomatichnu telefonnu stanciyu zrobleno tverde pokrittya na vulici 1 Travnya Afganistan zalishayetsya v nashij pam yati ne lishe bolem utrat a j muzhnistyu ta geroyizmom soldativ i oficeriv U bojovih diyah brali uchast Matyushenko Yurij Borisovich Bovtun Valerij Ivanovich Bovtun Anatolij Vasilovich Omelchenko Oleksij Mikolajovich Homickij Anatolij Fedorovich Kocherga Volodimir Stepanovich Visockij Vasil Petrovich V 1980 roci kolgosp pochav buduvati novi budinki dlya specialistiv na vulicyah V Kravcya Nova Sadova 1986 rik Avariya na Chornobilskij AES U Lub yanci chornobilskij bil sprijnyali yak svij vlasnij V tu nich ne spav nihto ni golova silskoyi radi V I Ivanenko ni golova pravlinnya kolgospu Serp i Molot T O Tarasenko Deputati komsomolci aktivisti vsi chekali pereselenciv 1287 cholovik pribulo v nashe selo z Korogoda Vsih potribno bulo prijnyati rozmistiti Koli lub yanci pochuli pro lyudsku bidu sami bez vtruchannya aktivu prihodili na ploshu kudi pid yizdzhali avtobusi z pereselencyami brali za ruki ditej rechi j vidchinyali dveri svoyih domivok Ne minulo j dvoh dniv yak 314 cholovik iz novopribulih pracevlashtuvalis u kolgospi ta na riznih robotah U praci j gore legshe perenositsya 2000 goliv porodistoyi hudobi z kolgospu Zapoviti Illicha buli rozmisheni v litnomu tabori kolgospu Serp i Molot Z lipnya u Lub yanku pribuli budivelniki z semi rajoniv Harkova ta Harkivskoyi oblasti Za dva misyaci v seli bulo pobudovano tri vulici Harkivska Druzhbi ta Budivelnikiv de bulo rozmisheno 110 budinkiv dlya 400 pereselenciv z chornobilskih sil Korogod Glinka Zamoshnya Takozh buv pobudovanij magazin provedeno gaz vodoprovid V sichni 1987 roku v seli bulo provedeno gazifikaciyu sela zdani v ekspluataciyu primishennya kompleksno prijmalnogo punktu dvoh magaziniv sim odnokvartirnih budinkiv dlya kolgospnikiv uchiteliv medikiv kultpracivnikiv zrobleno remont v budinku kulturi zaasfaltovano centralnu vulicyu Shevchenka Pershogo veresnya 1987 roku u novij Lub yanskij nepovnij serednij shkoli vpershe prolunav sribnij dzvonik yakij poklikav ditvoru u dorogu znan Selo prikrasila nova dvopoverhova bilostinna sporuda Ce chudovij podarunok harkivskih budivelnikiv Direktoru osvitnogo zakladu Duhoti V I peredav simvolichnij klyuch vid budinku znan golovnij inzhener Gotvaldivskoyi MPMK 39 trestu Harkivagrobud S V Andrushenko Jomu i veteranu pedagogichnoyi nivi A M Matviyenku doruchili pererizati chervonu strichku Urochisto i shvilovano perestupili porig novoyi shkoli pershoklasniki i shestilitki V lyutomu 1990 roku z kolgospu Serp i Molot vidokremilos gospodarstvo s Ozera Nove selo V 1994 roci zdano v ekspluataciyu nove administrativne primishennya de roztashovano silsku radu kontoru kolgospu poshtove viddilennya oshadkasu ATS Chudovij podarunok otrimali lub yanski malyuki V zhovtni pershih malenkih vidviduvachiv prijnyav novij dityachij sadok Voloshka na 90 misc V 1996 roci zemli KSP Serp i molot bulo rozpajovano mizh chlenami kolektivnogo gospodarstva V 1997 roci golovoyu KSP Serp i molot obranij Cokolenko Sergij Oleksandrovich V 1999 roci za rahunok koshtiv oblshlyahbudu prokladeno asfaltovanu dorogu po vulici V Kravcya ta do kladovisha Pochali buduvatis novi budinki na vulicyah Sonyachna Rajduzhna Miru V 2000 roci zbankrutilij KSP Serp i molot bulo reorganizovano v SVK Lub yanskij pid kerivnictvom S O Cokolenka Rozpochalos vikupovuvannya majnovih payiv kolgospnikiv U Lub yanci bilshe 1000 gektariv zemli po 2 5 ga vipalo na kozhnogo pracyuyuchogo i pensionera pajovika Zemli sela skladayutsya z 15 tipiv poliskih gruntiv Ce vlasne lub yanski sho dovkola sela ta trav yani lugi bilya Pilipovichiv ta Borodyanki Vlasnikami majnovih payiv stali 450 pracivnikiv gospodarstva 3 sichnya 2001 roku bulo utvoreno privatne silskogospodarske pidpriyemstvo Natalka pid sirovinoyu kerivnictvom Katruka Yuriya Ivanovicha Planuvalos stvoriti tvarinnickij kompleks dlya zabezpechennya firmi Poliski kovbasi U 2002 roci 304 vlasniki zemelnih payiv zaklyuchili dogovori orendi z PSP Natalka viddavshi yij u koristuvannya 766 ga zemelnih ugid a v 2003 roci zaklyucheno 421 dogovir Na zhal ci pidpriyemstva ne opravdali nadij kolgospnikiv i majzhe vsi budivli peretvorilis na ruyini zalishki yakih buli vikupleni riznimi pidpriyemstvami ta privatnimi osobami 2010 roci silskim golovoyu bula obrana Filchenko Lesya Ivanivna 25 listopada 2010 roku sesiyeyu Lub yanskoyi silskoyi radi bulo zatverdzheno polozhennya pro simvoliku sela Gerb sela simvolizuye soboyu shit peretyatij na dva polya zelenogo ta chervonogo koloru z zobrazhennyam zolotoyi gilki lipi i troma cerkovnimi kupolami ta uvinchanij zolotoyu koronoyu z p yatoh koloskiv pshenici Prapor Lub yanki maye zeleno chervonij kolir z gilochkoyu lipi Ce vidobrazhaye pohodzhennya nazvi sela ta simvolizuye drimuchij lis sered yakogo v sivu davninu utvorilosya selo Lubne na Velikomu Kiyivskomu Shlyahu de selyani zajmalisya vigotovlennyam riznomanitnih virobiv iz luba V kvitni 2011 roku v seli vidkrito pam yatnij znak do 25 yi richnici avariyi na Chornobilskij AES oblashtovano skver ta dityachij majdanchik V veresni 2011 roku v silskij biblioteci vidkrito informacijno komp yuternij centr iz najsuchasnishim tehnichnim obladnannyam i vilnim vihodom v Internet Vigravshi grant po programi BIbliomist biblioteka otrimala tri komp yuteri ta inshu ofisnu tehniku zaviduyucha bibliotekoyu Trepez Tetyana Vasilivna V 2014 roci rishennyam Lub yanskoyi silskoyi radi zatverdzheno polozhennya Pochesnij gromadyanin sela Pershimi cogo zvannya buli udostoyeni vchitelka ukrayinskoyi movi Lyahevich Oleksandra Fedorivna ta lisnichij Lub yanskogo lisnictva Zaporozhec Mikola Stepanovich za vidatnij vklad v rozvitok sela ta vihovannya pidrostayuchogo pokolinnya V 2015 roci silskim golovoyu obrano Novichenka Anatoliya Petrovicha V 2016 roci zvannya Pochesnij gromadyanin sela buli prisvoyeni veteranu drugoyi svitovoyi vijni Oleksiyenko Petru Oleksijovichu ta poetu chlenu spilki pismennikiv Kaminchuku Anatoliyu Semenovichu Rishennyam 9 sesiyi 7 sklikannya vid 08 lipnya 2016 roku prijnyato rishennya ob yednatisya z teritorialnimi gromadami mista Bucha sil Gavrilivka ta Tarasivshina Gavrilivskoyi silskoyi radi Vishgorodskogo rajonu sil Sinyak Voronkivka Rakivka Chervone Sinyakivskoyi silskoyi radi Vishgorodskogo rajonu sela Blistavicya Babinci Zdvizhivka Borodyanskogo rajonu sela Mirocke Kiyevo Svyatoshinskogo rajonu ta selishem miskogo tipu Vorzel Kiyivskoyi oblasti v Buchansku misku ob yednanu teritorialnu gromadu z administrativnim centrom u misti Bucha V listopadi 2020 roku starostoyu sela priznacheno Petrushevsku Irinu Mikolayivnu V 2021 roci zvannya Pochesnij gromadyanin sela Lub yanka bulo prisvoyene feldsheru Lub yanskoyi ambulatoriyi Kamayevij Tetyani Ivanivnij V seli znahoditsya gimnaziya 7 de navchayutsya 120 uchniv Z 2020 roku ocholyuye shkolu Gulevatij Oleksij Vitalijovich Dityachij sadok Voloshka maye chotiri grupi vidviduye 60 ditej Zaviduyucha dityachim sadkom Visocka Liliya Mikolayivna V 2020 roci pobudovana nova ambulatoriya simejnoyi medicini likarem simejnoyi medicini pracyuye Petrenko Emiliya Mihajlivna V Istoriyi mist i sil Ukrayinskoyi RSR pro Lub yanku pochatku 1970 h bulo podano taku informaciyu Lub yanka selo centr silskoyi Radi roztashovane za 22 km vid rajonnogo centru i za 10 km vid zaliznichnoyi stanciyi Bucha Naselennya 1294 cholovik Kolgosp Serp i molot maye 1 8 tis ga silskogospodarskih ugid u t ch 1 2 tis ga ornoyi zemli Za samoviddanu pracyu 4 kolgospniki nagorodzheno ordenami j medalyami SRSR U Lub yanci ye serednya shkola klub biblioteka Gimn selaMoya kohana Lubyanka selo muzhnye Ti muzhnogo narodu akord U sercyah tvoyih gorit vogon svobodi Sho zhadaye peremogi slavi j lord Ti viroslo sered vogniv istoriyi Vipolivalosya krov yu geroyiv Tvoyi polya buli polonom bitvi A sercya bittyam viddavali lyudi Tut llyetsya potik slavi bezzoryanij Sho zamovkne koli prihidnij vorog Ti stani silnim bud zavzhdi gotovij Zahishati ridnu zemlyu i dim svij Viddayesh ti u doli golos voyiniv Sho borolis za volyu za spravedlivist Ti ne zabudesh yih zhertv i muki Ti zgadayesh zavzhdi cyu vijskovu mistiku Lubyanka selo muzhnist tvoya vichna Ti priklad spravzhnoyi vidvagi j gordosti Nehaj tvoyi polya zavzhdi budut silnimi V borotbi za mir i svobodu bezstrashnimi Na polyah Lubyanki zristatimut diti Sho ponesut u sobi spadok svyatij Zahishatimut nebesnu krayinu I znovu Lubyanka voskresne SuchasnistV seli ye gimnaziya najdavnisha derev yana cerkva Buchanskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti zbudovana na chest Svyatogo Mikolaya Proekt hramu rozrobiv akademik arhitekturi Volodimir Mikolajovich Nikolayev 1847 1911rr odin iz najkrashih kiyivskih arhitektoriv epohi klasichnogo kapitalizmu avtor proektiv Pokrovskogo monastirya budivli Nacionalnoyi Filarmoniyi trapeznoyi cerkvi Kiyevo Pecherskoyi lavri biblioteka fabrika yalinkovih igrashok ribni i m yasni cehi lisnictvo pilorami pochtove viddilennya Vidomi lyudiUrodzhencyami sela ye Oleksiyenko Fedir Ivanovich 1898 1982 majster keramiki Petro Vasilovich Petrenko ukrayinskij fizik M F Petrov naukovec Petrov Fedir Vasilovich 1923 2009 ukrayinskij poet Kaminchuk Anatolij Semenovich pismennik poet chlen Spilki pismennikiv Ukrayini Meshkanci Prozhivav v seli i pracyuvav Ivan Grigorovich Sich poet vchitel ukrayinskoyi movi ta literaturi yakij vidav 5 knig poeziyi iniciator stvorennya shkilnogo muzeyu pobutu i kulturi sela avtor gimnu sela Lub yanka moya Polisyanka V shkoli vikladala uroki obrazotvorchogo mistectva narodna majstrinya chlen Spilki hudozhnikiv Ukrayini Mariya Kozachenko OkupaciyaU selo Lub yanka Buchanskogo rajonu na Kiyivshini okupanti prorvalisya v pershi dni povnomasshtabnoyi vijni V lis navkolo naselenogo punktu zignali sotni odinic tehniki j stali tam velikim taborom de bazuvalisya blizko 15 tis vorozhih soldativ Sered okupantiv bulo chimalo kadirovciv Voni hodili selom i lyakali lyudej kazhut miscevi Takozh rosiyani masovo rozgrabovuvali hati j vidbirali u naselennya cinnosti Chas vid chasu nakrivali Lub yanku z Gradiv zgaduyut zhiteli Rosijski okupanti zrobili chi ne najbilshu svoyu bazu pid chas nastupu na stolicyu Trimali tam 15 tis soldativ ta oblashtovuvali poziciyi rili velicheznu kilkist okopiv i zmicnyuvali blindazhi Najbilshe miscevi meshkanci boyalisya kadirovciv yaki trimali v strahu selo j povodilisya zuhvalo Rosiyani krali televizori j pralni mashini noutbuki j plansheti Buli j taki hto ne znav yak nimi koristuvatisya Obstrili buli strashni U seli roztashovano bagato promislovih pidpriyemstv Lyudi brali produkti na skladah Selyani dosi ne mozhut ogovtatisya pislya strashnih podij Boyatsya guchnih zvukiv i temryavi GalereyaPochatok r Kizka Rostrilyana civilna mashina pid chas okupaciyi Zrujnovanij budinok rosijskoyu raketoyu Pamyatnik uchasnikam sela v drugij svitovij vijni Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Kiyivska oblast PrimitkiIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Dzherelaoblikova kartka na sajti VRU nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Krinicya Literaturna Brovarshina Poeziya Proza Perekladi K Hreshatik 1994 r 156 stor Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Lub yanka Buchanskij rajon Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi