Локтіонов Олександр Дмитрович

Олекса́ндр Дми́трович Локтіо́нов (23 серпня 1893(18930823), село Верхній Любаж Фатезького повіту Курської губернії, тепер Курської області, Російська Федерація — розстріляний 28 жовтня 1941, селище Барбиш Куйбишевської області, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, генерал-полковник. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1941). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1939—1941).

Локтіонов Олександр Дмитрович
рос. Александр Дмитриевич Локтионов
Народився	11 (23) серпня 1893 село Верхній Любаж Фатезького повіту Курської губернії, тепер Курської області, Російська Федерація
Помер	28 жовтня 1941(1941-10-28)^[1](48 років) Куйбишев, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	військовослужбовець, політик
Учасник	Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Військове звання	генерал-полковник і поручник
Партія	ВКП(б)
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Локтіонов.

Біографія

Народився в селянській родині. З початком Першої світової війни в 1914 році призваний в російську імператорську армію, зарахований рядовим Павлівського лейб-гвардійського полку. У 1915 році закінчив полкову навчальну команду і продовжив службу в полку унтер-офіцером.

У 1916 році закінчив Оранієнбаумську школу прапорщиків. З 1916 року брав участь у боях Першої світової війни на Західному і Південно-Західному фронтах. Служив командиром роти Полтавського 30-го піхотного полку, командиром роти Фінляндського лейб-гвардії полку.

Після Лютневої революції 1917 року був обраний членом полкового солдатського комітету Фінляндського полку, також був командиром батальйону і помічником командира цього полку. Останнє військове звання — поручник.

З 1918 року — в Червоній армії. На фронтах Громадянської війни з 1918 року воював у 604-му стрілецькому полку: командир батальйону, помічник командира полку, з вересня 1919 року — командир полку. Наприкінці 1919 року призначений командиром 70-го стрілецького полку. З 1920 року — командир 27-ї стрілецької бригади 9-ї стрілецької дивізії. Воював на Південному і Кавказькому фронтах проти армій генерала Денікіна та барона Врангеля в Криму.

Член РКП(б) з 1921 року.

З червня 1921 року командував 97-ю стрілецькою бригадою РСЧА, з травня 1922 року — 33-ю стрілецькою дивізією.

У 1923 році закінчив Вищі академічні курси.

З липня 1923 року — помічник командира 2-ї Тульської стрілецької дивізії. З жовтня 1924 року — командир 2-ї Білоруської стрілецької дивізії.

У 1928 році закінчив курси удосконалення вищого командного складу при Військовій академії імені Фрунзе, а у 1930 році — курси партійно-політичної підготовки командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії імені Толмачова.

З листопада 1930 року — командир і комісар 4-го стрілецького корпусу РСЧА.

З грудня 1933 по травень 1935 року — помічник командувача військ Білоруського військового округу з авіації.

З травня 1935 по серпень 1937 року — помічник командувача військ Харківського військового округу з авіації.

У серпні — листопаді 1937 року — командувач військ Середньоазіатського військового округу

23 листопада 1937 — 19 листопада 1939 року — начальник Управління Військово-повітряних сил РСЧА. У вересні 1939 — 11 липня 1940 року — заступник народного комісара оборони СРСР з авіації.

11 липня 1940 — 13 січня 1941 року — перший командувач військ Прибалтійського Особливого військового округу, створеного на території приєднаних до СРСР Латвії, Литви і Естонії.

У грудні 1940 року зарахований в розпорядження народного комісара оборони СРСР. За іншими даними, у березні 1941 року, зважаючи на хворобу, був направлений на лікування в Москву і зарахований в розпорядження народного комісара оборони СРСР.

11 березня 1941 року РНК СССР затвердив секретну постанову № 501—213с «Про незаконне вивезення генерал-полковником Локтіоновим в Москву меблів і посуду із займаної ним квартири в місті Ризі», зобов'язавши Локтіонова повернути усі вивезені з Риги меблі назад і сплатити вартість їх перевезень в обидва кінці.

Заарештований 19 червня 1941 року. Перебував у внутрішній в'язниці НКВС СРСР в Москві, а після початку німецько-радянської війни вивезений в місто Куйбишев (тепер Самара). Розстріляний 28 жовтня 1941 року з групою інших генералів без суду на підставі розпорядження Лаврентія Берії. У жовтні 1955 року посмертно реабілітований.

Нагороди

• два ордени Червоного Прапора (23.03.1923, 22.02.1938)
• орден Червоної Зірки (1936)
• медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» (22.02.1938)

Військові звання

• Комкор (20.11.1935)
• Командарм 2-го рангу (22.02.1938)
• Генерал-полковник (4.06.1940)

Джерела

• Командный и начальствующий состав Красной Армии в 1940-1941 гг.: Структура и кадры центрального аппарата НКО СССР, военных округов и общевойсковых армий: Документы и материалы / Под ред. В. Н. Кузеленкова. — М.-СПб.: Летний сад, 2005. (рос.)
• Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. — М., 2019 (рос.)

1. Локтионов Александр Дмитриевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135