Логвиненко Леонід Андрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Логвиненко.

Леоні́д Андрі́йович Логвине́нко (нар. 30 березня 1961, с. Мисайлівка, Богуславський район Київської області) — український журналіст, поет, публіцист, фоторепортер, волонтер української армії, викладач кафедри журналістики факультету культурології Харківської державної академії культури, переможець конкурсу Національної спілки журналістів України в номінації «Журналіст року» (2017), Заслужений журналіст України (2007), власний кореспондент газети «Сільські вісті» у Харківській області, член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

Леонід Андрійович Логвиненко
Леонід Логвиненко (травень 2019)
Народився	30 березня 1961(1961-03-30) (63 роки) с. Мисайлівка, Богуславський район, Київська область, УРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	поет, публіцист, журналіст, фотокореспондент
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Заклад	Вечерний Харьков, Слобідський край, ^d, Сільські вісті і ХДАК
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди	Заслужений журналіст України
Логвиненко Леонід Андрійович у Вікісховищі

Біографія

Леонід Логвиненко народився 30 березня 1961 у селі Мисайлівка на Богуславщині.

Освіту здобув у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка.

Закінчивши університет, Леонід Логвиненко переїздить на Харківщину. У Харкові він працює як журналіст у місцевих газетах «Вечірній Харків», «Слобідський край», . Також друкується у газетах «Україна молода», «Дзеркало тижня», «Сільські вісті» та інших виданнях, деякі з яких стали резонансними.

Станом на початок 2007 року був завідувачем редакції газети «Слобідський край», а станом на 2012 рік був заступником головного редактора газети «Главное».

Леонід Логвиненко з 2001 року часто ставав переможцем обласного творчого професійного журналістського конкурсу «Часопис» у номінаціях «Золоте перо», «Журналіст року», «Зірка журналістики», «Журналістське розслідування».

З 2012 року є власним кореспондентом газети «Сільські вісті» в Харківській області.

Після захоплення Слов'янська російськими військами та початку російсько-української війни Леонід Логвиненко не один раз їздив на фронт та передову до українських бійців і як журналіст, і як волонтер. Побував у Слов'янську, Дебальцевому, Широкиному, Водяному, Авдіївці, Мар'їнці, Опитному, Гранітному, на шахті «Бутівка», на «Зеніті», у Щасті, Станиці Луганській, Красногорівці тощо. Спільно з волонтерською групою «Вольниця» брав участь у понад 50-ти концертах, під час яких читав свої вірші. Під час цих поїздок він багато спілкувався із людьми, українськими бійцями та фотографував. Нариси з цих поїздок увійшли до його книжки «Місячна соната війни», яка вийшла друком у 2016 році. Зокрема, Леонід Логвиненко сфотографував останній танець у житті Юрія Литвиненка.

У 2018 році став викладачем кафедри журналістики Харківської державної академії культури, де він викладає дисципліни щодо пресової журналістики та журналістського розслідування.

Творчий доробок

Поетичні збірки та публіцистичні книжки Леоніда Логвиненка присвячені темам любові до рідної землі та людей, проблемам національного відродження, людської гідності, а у виданнях з 2014 року — людям війни. Зокрема, за публіцистичну книгу «Місячна соната війни» він став лавреатом Міжнародної премії фонду Воляник-Швабінських фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку та став у 2017 році переможцем конкурсу Національної спілки журналістів України в номінації «Журналіст року», а книжку «Танго білих лисиць» отримав спеціальну відзнаку в номінації «Кращий журналістський матеріал (фоторепортаж, серія) про події на Сході України (в зоні ООС)» конкурсу Національної спілки журналістів України.

Також Леонід Логвіненко має у своєму доробку три персональні професійні фотовиставки, зокрема, одна з них «Харківський Майдан: сторінки щоденника», яка відкрилась у лютому 2016 року, висвітлює перебіг Революції Гідності у Харкові в об'єктиві його фотокамери. Також під час експонування виставки відбулось кілька творчих зустрічей із Леонідом Логвиненком.. Також він брав участь у колективній виставці «Хроніка Харьківщини. Спеціальний репортаж» разом з Констянтином Буновським, Віктором Кочетовим, Олексієм Лебедєм, Марією Зайцевою, Ігорем Лептугою і Романом Шупенком, яка висвітлює події на Харківщині у 2014—2016 роках.

Він є автором таких збірок та книжок:

• Логвиненко Л. А. Причастя / Упоряд. та підготовка тексту Світлани Телегіної; Переднє слово Василя Борового. — Харків: П. П. Якубенко, 2004. — 98 с. —
• Логвиненко Л. А. Білого янгола зоряна тінь / Переднє слово Степана Сапеляка. — Харків: П. П. Якубенко, 2006. — 120 с. —
• Логвиненко Л. А. Загублений світ / Л. А. Логвиненко. — Харків: Чайка, 2011. — 367 с.: іл. —
• Логвиненко Л. А. Місячна соната війни: Есе вірші, світлини. — Харків: Майдан, 2016. — 246 с. —
• Логвиненко Л. Харківський майдан. Репортаж між сторінками щоденника (фотоальбом). — Харків: РА Ірис. 2017—208 с.: іл. —
• Логвиненко Л. А. Танго білих лисиць (2018)

Нагороди

• Заслужений журналіст України «за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Харківщини, значні професійні здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 75-річчя утворення області» (2007)
• Переможець конкурсу Національної спілки журналістів України в номінації «Журналіст року» за книгу «Місячна соната війни» (2017)
• Лавреат Міжнародної премії фонду Воляник-Швабінських фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку за книгу «Місячна соната війни»
• Спеціальна відзнака в номінації «Кращий журналістський матеріал (фоторепортаж, серія) про події на Сході України (в зоні ООС)» конкурсу Національної спілки журналістів України за книгу «Танго білих лисиць»
• Численні перемоги на обласному творчому професійному журналістському конкурсі «Часопис»

Примітки

1. Олена Кощенко. . Сільські вісті. — 2017. — № 27 (19472). — 7 квітня. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
2. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
3. . Детектор медіа. 6 червня 2017. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
4. . Урядовий кур'єр. 12 жовтня 2019. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
5. Указ Президента України від 21 лютого 2007 року № 135/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Харківської області»
6. . Status quo. 5 червня 2012. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020. (рос.)
7. . Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
8. Лариса Салімович. . Україна молода. — 2017. — № 072. — 13 червня. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
9. . Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
10. . Національна спілка журналістів України. 5 червня 2019. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
11. . Національна спілка журналістів України. 18 вересня 2019. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
12. . Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва. 23 лютого 2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
13. Ирина Антонюк (16 лютого 2016). . Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020. (рос.)
14. . Status quo. 15 лютого 2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020. (рос.)
15. . Status quo. 7 червня 2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020. (рос.)
16. . Status quo. 12 липня 2011. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020. (рос.)
17. Інформаційно-аналітичний центр «Євро Харків». Презентація книги Леоніда Логвиненка “Харківський Майдан. Репортаж між сторінками щоденника”. Харків, 23.03.2017. Процитовано 1 лютого 2020.

Джерела

• Шевченко С. В. Головний самозахист українців // Наган-країна. — К.: Український пріоритет, 2019. — С. 5—6.
• . Урядовий кур'єр. 12 жовтня 2019. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
• . Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
• Логвиненко Л. А. Місячна соната війни: Есе вірші, світлини. — Харків: Майдан, 2016. — 246 с. (інформація з обладинки) [ 13 липня 2019 у Wayback Machine.]
• . Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
• . Status quo. 12 липня 2011. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020. (рос.)