Лоанґо

Лоанґо, або Королівство Лоанґо — ранньодержавне утворення народу , яке склалось не пізніше XVI ст. на західному узбережжі Екваторіальної Африки, від гирла річки ^[en] до річки (на території сучасного Конго).

Лоанґо
Прапор
Дата створення / заснування	1550
Континент	Африка
Країна	Республіка Конго, Габон і  Ангола
Форма правління	монархія
Час/дата припинення існування	1883
Лоанґо у Вікісховищі

Координати: 4°42′38″ пд. ш. 11°50′16″ сх. д. / 4.71060000002777812° пд. ш. 11.83780000002777832° сх. д. / -4.71060000002777812; 11.83780000002777832

Історія

Королівство Лоанґо з'явилося у XIV столітті, у якості частини Королівства Конго. Між 1512 та 1570 роками від Королівства Конго відокремився народ ^[en], який населяв територію Лоанґо. Наприкінці XVI століття Лоанґо вибороло незалежність від Королівства Конго. У XVIII столітті держава була торгівельним та економічним центром Західної і Центральної Африки.

Священною столицею Лоанґо було велике селище Буалі (або ^[en]), де розташовувалася резиденція нтіну, або малоанґо (верховного правителя). До смерті 1766 року Н'Ґангуе М'Вумбе панувала абсолютна монархія. З кінця XVIII ст. точилася боротьба між кланами Нката і Конді. В цей час за наказом Н'Ґангуе М'Вумбе Ніамбі розбудовується портове місто ^[en]. Близько 1840 року перемогу у міжклановій боротьбі за владу здобув клан Нката.

Дівчина Лоанґо

Головним зайняттям мешканців було підсічно-вогневе мотичне землеробство. У XVII—XVIII ст. на території Лоанґо процвітала работоргівля. У 1870-х рр. королівство розпалося на кілька незалежних державних утворень. 1883 року Мое Макосо Чінкосо визнав протекторат Франції. Після Берлінської конференції 1884—1885 рр. територія увійшла до складу Французького Конго.

Джерела

• Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». 1987. -671с. с.74.