Линник Володимир Павлович

Володимир Павлович Линник (24 червня (6 липня) 1889(18890706), Харків — 9 липня 1984) — радянський оптик, академік АН СРСР (1939). Лауреат Сталінської премії (1946, 1950), Герой Соціалістичної Праці (1969).

Линник Володимир Павлович
Народився	24 червня (6 липня) 1889 Харків, Російська імперія^[1]
Помер	9 липня 1984(1984-07-09) (95 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Комаровське селищне кладовище
Країна	Російська імперія  Російська республіка  УНР  Українська РСР  СРСР
Діяльність	фізик
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка Імператорський університет Святого Володимира
Галузь	оптика
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського Державний оптичний інститут Санкт-Петербурзький державний університет Пулковська обсерваторія
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	Академія наук СРСР
Діти	Линник Юрій Володимирович
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Линник.

Життєпис

Володимир народився 6 липня 1889 року у Харкові в родині токаря по металу Івана Петровича Темнова. Після смерті батька у 1891 році мати, не маючи матеріальних можливостей утримувати дитину, віддала сина на виховання своєму братові Павлу Федоровичу Линникові, а сама поїхала на заробітки до Києва. Павло Федорович усиновив небожа, тому прізвище хлопчика змінилося. Малий Володя до 1898 року мешкав у с. Парастаївка Чернігівської губернії. Там на цукровому заводі Павло Федорович працював ковалем. Потім родина переїхала до Білої Церкви, де Володимир закінчив спочатку двокласне училище, а потім у 1909 році гімназію із золотою медаллю. Того ж року Линник вступив на фізико-математичний факультет Київського університету св. Володимира.

Закінчив Київський університет у 1914 році і був залишений у ньому для викладацької роботи. У 1923—1926 роках викладав у Київському політехнічному інституті, з 1926 року працював в Державному оптичному інституті (з 1951 року — на посаді начальника відділу), одночасно в 1933—1941 роках був професором Ленінградського університету. У 1930-і роки працював професором Ленінградського інституту точної механіки й оптики (Літма). Завідувач кафедрою Лабораторних оптичних приладів Літма (1939—1941). У березні 1943 року Державна комісія під головуванням В. П. Линника прийняла захисту дипломних проєктів студентів Літма, підготовлені в умовах евакуації інституту в м. Черепанова Новосибірської області.

У 1946—1968 роках працював у Пулковській обсерваторії.

Похований на кладовищі в Комарово. Могила є пам'ятником культурно-історичної спадщини.

Наукова діяльність

Основні наукові роботи відносяться до прикладної оптики. Запропонував метод дослідження кристалів за допомогою рентгенівських променів (метод Линника). Розробив методи дослідження якості зображень в оптичних системах. У 1930-ті роки створив прилади для контролю чистоти поверхні різного класу (мікроінтерферометр Линника і подвійний мікроскоп Линника), що принесли йому світове визнання. У 1946 створив унікальний інтерференційний пасажний інструмент. Сконструював зоряний інтерферометр з базою 6 м для виміру кутових відстаней між подвійними зірками — перший великий астрономічний прилад з азимутальним монтуванням, оснащений системою фотоелектричного гідування по зірках, який дозволяв вимірювати з точністю до 0,002 «кутові відстані між подвійними зірками до 15».

Був головою ради щодо будівництва 6-метрового телескопа БТА, запропонував використовувати азимутальне монтування у цьому інструменті. Ініціатор розвитку сучасної адаптивної оптики, у 1957 році запропонував конструкцію телескопа, в якому для компенсації атмосферних спотворень використовується складене дзеркало з переміщуваними елементами. Керував розробкою полегшених і складових дзеркал для відправки в космос. У Комарово створив невелику обсерваторію, оснащену різними приладами, розробив в ній ряд нових методів дослідження спектрограм. Вніс значний внесок у мікроскопію, розробивши оригінальну технологію збирання та юстирування складних об'єктивів мікроскопів, яка досі використовується в промисловості.

Відзнаки та звання

• Два ордени Трудового Червоного Прапора (1939, 1975)
• Орден Червоної Зірки (1943)
• П'ять орденів Леніна (1945, 1953, 1959, 1966, 1969)
• Дві Сталінських премії (1946, 1950)
• Герой Соціалістичної Праці (1969)
• АН СРСР (1973)

Публікації

• В. П. Линник Труды Кеплера в области оптики (К 400-летию со дня рождения) [ 4 серпня 2013 у Wayback Machine.] // УФН. — 1973. — Т. 109. — № 1.

Родина

Був одружений. Дитина:

• Линник Ірина Володимирівна, донька, мистецтвознавець, працівник Державного Ермітажу, фахівець з західноєвропейського живопису.

Примітки

1. Линник Владимир Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Література

• А. М. Негрійко. Линник Володимир Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — .
• Выборы в академию наук СССР [ 18 вересня 2013 у Wayback Machine.]. // УФН. — 1939. — № 2.
• Владимир Павлович Линник. — М.: Изд-во АН СССР, 1963.
• О. А. Мельников Владимир Павлович Линник (К 75-летию со дня рождения и 50-летию научной деятельности) [ 14 вересня 2013 у Wayback Machine.]. // УФН. — 1964. — Т. 84. — № 9. (рос.)
• Ю. В. Коломийцов Владимир Павлович Линник (К восьмидесятилетию со дня рождения). // УФН. — 1969. — Т. 98. — № 7. (рос.)
• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы. Биографический справочник. — Киев: Наукова думка, 1977. (рос.)
• Ю. А. Храмов Физики: Биографический справочник. — М.: Наука, 1983. — С. 165. (рос.)

Посилання

• Линник Владимир Павлович на сайте ГОИ [ 27 грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• В. П. Линник в энциклопедии Санкт-Петербурга [ 26 грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Персональная страница В. П. Линника в Виртуальном музее СПбГУ ИТМО [ 27 грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)