Лео Мале | ||||
---|---|---|---|---|
Léo Malet | ||||
Ім'я при народженні | фр. Léon Malet | |||
Псевдонім | Frank Harding, Léo Latimer, Lionel Doucet, Jean de Selneuves, Noël Letam, Omer Refreger, Louis Refreger, John-Silver Lee | |||
Народився | 7 березня 1909 Монпельє | |||
Помер | 3 березня 1996 (86 років) Шатійон-су-Баньйо, О-де-Сен | |||
Поховання | d[1] | |||
Громадянство | ||||
Діяльність | письменник | |||
Мова творів | французька | |||
Партія | d | |||
Нагороди | ||||
| ||||
| ||||
Лео́ Мале́, власне Лео́н Мале́ (фр. Léo Malet, Léon Malet; 7 березня 1909, Монпельє, Франція — 3 березня 1996, Шатійон-су-Баньйо, О-де-Сен, Франція) — французький письменник, автор детективної та сюрреалістичної прози. Лауреат Гран-прі поліційної літератури (1948).
З біографії
Трирічним втратив батьків, його виховувала бабуся. Самоук. З 1925 року виступав як шансоньє на Монмартрі. Змінив багато занять, займався журналістикою, працював у кіно (пізніше він знявся в епізодичній ролі у Марселя Карне у фільмі «Набережна туманів»). Був близький до анархістів, друкувався у їхніх виданнях. Писав вірші, в 1930—1949 роках входив у групу сюрреалістів, дружив з Андре Бретоном, Івом Тангі, Жаком Превером, який став на його весіллі дружкою нареченої (дружкою нареченого був ). Разом з Бенжаменом Пере був членом . У травні 1940 року Мале разом з Бенжаменом Пере та ще кількома троцькістами заарештувала поліція за звинуваченням в підривних публікаціях. Невдовзі Мале був звільнений, але незабаром знову заарештований, цього разу німцями. 8 місяців він провів у таборі в (Зандбостелі), вийшов на волю за фальшивою довідкою, виданою лікарем, який симпатизував сюрреалістам.
Лео Мале плідно співпрацював з відомим автором коміксів Жаком Тарді, який на основі його творів створив низку графічних романів, що були опубліковані у видавництві «Кастерман».
Примітки
Література
- Alfu: Léo Malet. Parcours d'une œuvre. Encrage, Amiens 1998, .
- Laurent Bourdelas: Le Paris de Nestor Burma. L'occupation et les «Trente glorieuses» de Léo Malet; essai. l'Harmattan, Paris 2007, .
- Anita Caignet: Les incipits dans les romans policiers de Léo Malet. L'université de Lille III, 2004.
- Nadia Doukar: Étude du pouvoir de fascination du personage pricipal dans le roman policier. À partir des personages d'Arsène Lupin de Maurice Leblanc, de Jules Maigret de Georges Simenon, de Nestor Burma de Léo Malet. Дисертація, Université de Paris 2004.
- Michelle Emanuel: From surrealism to less-exquisite cadavers. Léo Malet and the evolution of the French «Roman noir». Rodopi, Amsterdam 2006, (zugl. Dissertation, Universität Tuscaloosa, Ala. 2000).
- Francis Lacassin Sous le masque de Léo Malet: Nestor Burma, éditions Encrage, 1991.
- Gilles Gudin de Vallerin et Gladys Bouchard Léo Malet revient au bercail, Actes Sud, Paris, novembre 2007.
- Les Cahiers du silence proposent: Léo Malet — Présenté par Daniel Mallerin, Kesselring Éditions, 1974.
- Jacques Baudou Les Nombreuses Vies de Nestor Burma, Les Moutons Électriques Éditeur, 2010.
- Histoire de la littérature libertaire en France, par Thierry Maricourt, Albin Michel, 1990, Онлайн [ 4 лютого 2017 у Wayback Machine.].
Посилання
- Бібліографія. Лео Мале // Німецька національна бібліотека
- Лео Мале на сайті IMDb (англ.)
![]() | Це незавершена стаття про письменника. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет