Лео Кіачелі

Ле́о Кіаче́лі (справжнє ім'я — Леон Михайлович Шенгелая; 7 (19) лютого 1884(18840219) — 19 грудня 1963)  — грузинський письменник. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1941).

Лео Кіачелі
ლეო ქიაჩელი
Ім'я при народженні	Шенгелая Леон Михайлович (ლეონ მიხეილის ძე შენგელაია)
Псевдонім	Лео Кіачелі
Народився	7 (19) лютого 1884(1884-02-19) с. Обуджи, Кутаїська губернія, Російська імперія. Нині Цаленджихський район, Грузія
Помер	19 грудня 1963(1963-12-19) (79 років) м. Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Мтацмінда
Громадянство	Російська імперія,  СРСР
Національність	грузин
Діяльність	Прозаїк
Alma mater	^d, ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Женевський університет
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творів	грузинська
Напрямок	соціалістичний реалізм
Жанр	роман, повість, новела
Magnum opus	Q25542197? і Q21094308?
Членство	СП СРСР
Нагороди
Премії
Лео Кіачелі у Вікісховищі

Життєпис

Народився Лео Кіачелі 7 (19) лютого 1884 року в с. Обуджи (нині це Цаленджихський район Грузії) в дворянській сім'ї. Здобувши хорошу та всебічну освіту в 1904 році приїздить в Україну де вступає на юридичний факультет Харківського університету. Провчився всього рік і покинув навчальний заклад. В цей час стає членом підпільної організації і бере участь в Революції 1905–1907 років в Росії. В 1907 році Лео Кіачелі зацікавилася жандармерія. Його арештовують, але завдяки випадку він втікає з кутаїської в'язниці. Згодом під чужим ім'ям нелегально живе та навчається в Москві. Тоді ж особисто знайомиться з Володимиром Леніним, Георгієм Плехановим, Анатолієм Луначарським.

В 1912 році переїздить до Женеви де продовжує навчання у Женевському університеті. Після Лютневої революції повернувся в Росію. Відтоді Лео Кіачелі поринув в літературу. Його твори повністю відповідали духу епохи. В перші роки становлення радянської влади він писав про утворення колгоспів, в роки німецько-радянської війни — про воїнів Червоної Армії, а в останні роки життя про перемогу і утвердження соціалістичних ідей.

Лео Кіачелі помер 19 грудня 1963 року. Похований в Тбілісі, в пантеоні Мтацмінда.

Творчість

Лео Кіачелі розпочав літературну діяльність в 1905 році. Писав невеликі оповідання. В 1917 році вийшов його історико-революційний роман «Таріел Голуа» (1915) про події 1905 року в Грузії. Цей твір став основоположником соціалістичного реалізму в грузинській літературі. В 1927 році вийшла 1-а частина революційного роману «Кров» про підпільну діяльність в Грузії після першої російської революції 1905–1907 років. В романі «Гваді Бігва» (1938) розповідається про перемогу колгоспного ладу в грузинському селі, а роман «Людина гір» (1945) присвячено німецько-радянській війні.

Новели «Княжна Майя» (1927), «Алмасгір Кібулан» (1928), «Хакі Адзба» (1933), «Крейсер Шмідт» (1933) тощо змальовували загибель реакційних класів та утвердження нового соціалістичного життя.

Лео Кіачелі також є автором кіносценаріїв «Золотиста долина» (1937), «Під одним небом» (1961). Твори автора видавалися багатьма мовами народів СРСР та країн соцтабору.

Нагороди та премії

• Сталінська премія другого ступеня (1941) — за повість «Гваді Бігва» (1938)
• орден Леніна

Джерела

• Киачели Лео [Архівовано 18 травня 2018 у Wayback Machine.] // Краткая литературная энциклопедия (рос.)