Ха на Миро нівна Ле віна 3 травня 1900 19 січня 1969 єврейська письменниця казкарка поетеса Писала на їдиш Хана Миронівн

Ха́на Миро́нівна Ле́віна (3 травня 1900 — 19 січня 1969) — єврейська письменниця, казкарка, поетеса. Писала на їдиш.

Хана Миронівна Левіна
Хана Левіна, 1949 рік
Народилася	3 травня 1900(1900-05-03) Катеринослав
Померла	19 січня 1969(1969-01-19) (68 років) Харків
Громадянство	Російська імперія → УРСР
Національність	єврейка
Діяльність	письменниця
Мова творів	їдиш
Жанр	оповідання, вірш, казка



Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левіна.

Життєпис

Народилася 3 травня 1900 р. у Катеринославі в сім'ї робітника. Після закінчення початкової школи для бідних дітей почала працювати кравчинею, потім прикажчицею. 1917 року дебютувала циклом віршів в «Кунст ринг» (Харків). 1919 року вступила в Червону армію. Ранній вірш Левіної опублікував Перец Маркіш в своїй збірці «Треп» («Сходи»), виданій у Катеринославі в 1920 році. А у вірш «Сходи» поетеса з часом додасть присвяту: «Пам'яті поета Арона Копштейна, що загинув у війні з білофінами.»

Творчість

Член СП СРСР з 1934 р. З 1925 року Хана Левіна почала друкуватися в журналах «Ді ройте велт», «Пролит», «Дер штерн». У 1929 році видала книгу віршів «Цуштаєр» (Внесок).

Увагу поетеси привертають картини революційної боротьби на фронті і в тилу, політична злободенність, новий побут і соціалістичне будівництво. Всі ці мотиви розвиваються у великій поемі «Ейне ві а сах андере» (Одна з багатьох) і в низці циклів віршів — «Ейгене ун фремде» (Свої і чужі), «Фрой» (Жінка) і в інших, багатих яскравими побутовими зарисовками. Поема «Одна з багатьох» оповідає про життя єврейської провінційної дівчини Сіми, що вийшла з самої гущавини бідноти. Тяга до ліричної сатири відчувається в циклах «Безпритульні» і «Жінка». Незважаючи на деякі трагічні нотки, що прориваються в найбільш художніх віршах з циклу «Жінка» і у ряді віршів циклу «Осінь», творчість Левіної, в основному, було пройняте глибоким соціальним оптимізмом.

Щодо художнього оздоблення її вірші не завжди здавалися достатньо зрілими. Як і багато молодих єврейських поетів, Левіна прагнула до творчого перетворення єврейського фольклору. Для поетеси характерне широке використання діалектизмів.

Хана Левіна написала також дві книжки для дітей: «Соцгевет» (Соцзмагання) і «Юнзі боєр» (Молоді будівельники).

Критика писала, що Хана Левіна була першою в радянській єврейській літературі, хто почав шукати власний ґрунт для розвитку жіночої поезії і зумів донести до наших днів справжню мову справжнього людського відчуття, яке впродовж поколінь голубило і загартовувало єврейську жінку. Такою ж щирістю пройняті і її вірші для дітей.

Хана Левіна все своє життя прожила в Харкові, там же вийшли більшість її поетичних і прозаїчних книг — в оригіналі і в перекладі на російську та українську мови.

Померла поетеса 19 січня 1969 року.

Праці

Оригінальні

«Мій внесок» (1929)
«На сонячному боці» (1930)
«Тим, хто молодший за мене» (1931)
«Дрібниці» (1932)
«Біля» (1933)
«Золота пава» (1934)
«Братики і сестрички» (1935)
«Чарівний лист» (1936)
«Для братиків і сестричок» (1939)
«В добрий час», «Дружба» (1940)
«Рідне» (1941),
«На кожному кроці», «Жайворонок» (1944)
«Моїм друзям» (1945)
«Весняні голоси» (1950)
«Внучок Тарасик» (1957)
«Качечка» (1958)
«Вірші» (1961)
«Перший дощ» (1963)
«Казки та оповідання» (1965)
«Замазура» (1969)

Українські переклади

Левіна Хана. /Пер. з їдишу В. Богуславської; післямова Йоанни Лізек, В.Богуславської. — Київ: Дух і літера, 2013. — 111 с.

Див. також

Левін Вадим Олександрович