Лазарчук Андроник Григорович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лазарчук.

Лазарчу́к Андро́ник Григо́рович (15 січня 1870, с. Уховецьк — 6 вересня 1934, м. Борзна) — український художник, педагог, культурний діяч. Майстер побутових картин, пейзажів та портретів.

Андроник Лазарчук
При народженні	Андроник Григорович Лазарчук
Народження	15 січня 1870(1870-01-15) с. Уховецьк, Волинська обл.
Смерть	6 вересня 1934(1934-09-06) (64 роки)
	Борзна, Чернігівська обл.
Національність	українець
Країна	Російська імперія  СРСР
Жанр	живопис
Навчання	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1897)
Діяльність	іконописець
Напрямок	реалізм
Вчитель	Маковський Володимир Єгорович
Діти	Лазарчук Іполит Андроникович
Сайт	lazarchuk.name
Лазарчук Андроник Григорович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 15 січня 1870 р. в селянській родині в с. Уховецьк (нині Ковельський район) на Волині. У 1881 році почав навчатися у ковельського маляра-іконописця, у 1886—1889 роках вчився в живописній майстерні Почаївської Лаври. У 1897 році закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, навчався на Педагогічних курсах при Академії та у майстерні професора Маковського у 1899—1900 рр.

Упродовж усього життя викладав малювання і креслення в навчальних закладах у Почаєві, Ковелі, с. Великі Дедеркали (Тернопільська область), Кременці, Конотопі та Борзні. Підтримував стосунки з родиною Лесі Українки, ілюстрував журнали «Рідний край» і «Молода Україна», які видавала Олена Пчілка. Працював над створенням ікон, брав участь у монументальних розписах українських храмів — Святотроїцької і Печерної церков Почаївської Лаври. Його учнями були І. А. Лазарчук — заслужений діяч мистецтв України (1968) — зачинатель Української мультиплікації, професор В. Костецький, народний художник України О. Саєнко, художник-графік М. Фрадкін, Хворостецький І. Ф.

З 1915 р. постійно проживав у Борзні на Чернігівщині, де у 1919 р. очолив художні курси, а у 1922 р. став ініціатором заснування Борзнянського краєзнавчого музею, де зібрав твори М. Ге. Завідував музеєм у 1922—1925 рр. Помер у Борзні 6 вересня 1934 року, похований на міському цвинтарі. Андроник Григорович розписував й церкви у Почаївській лаврі. Він усіляко намагався зберігати українські традиції та вдосконалювати реалістичне мистецтво. У педагогічному житті Волині фахівець відіграв важливе значення.

Родина

Син — Лазарчук Іполит Андроникович, український художник кіно, мультиплікатор.

Джерела

• lazarchuk.name [ 23 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Топ-10 видатних педагогів Волині XVIII та XIX століть