Кучки (Крим)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кучки.

Кучки (крим. Kuçka) — зникле село в Балаклавському районі міста Севастополь, яке розташовувалося в центрі району, в 1,5 км на північний захід від села Рідне, на руслі річки Уппа.

село Кучки
Країна	Україна
Область	Автономна республіка Крим
Район	Севастопольська міська рада
Основні дані
Перша згадка	1796
Населення	—
Географічні дані
Географічні координати	44°32′38″ пн. ш. 33°43′09″ сх. д. / 44.54389° пн. ш. 33.71917° сх. д. / 44.54389; 33.71917
Середня висота над рівнем моря	130 м
Водойми	р. Уппа
Місцева влада
Карта
Кучки
Мапа

Історія

Документальних згадок про село Кучки, часів Кримського ханства і раніше поки, не виявлено, але, очевидно, воно відноситься до найдавніших поселень південно-західного Криму, заснованих нащадками готів і аланів, що змішалися з місцевим населенням.

За кілометр на схід від колишніх татарських селищ Кучки, у верхній течії р. Чорна у безіменній лощині розташована пам'ятка археології «Поселення Кучки». Підйомний матеріал локалізується на площі близько 3 га, знахідки належать раннім горизонтам кизил-кобинської культури. Серед знахідок — фрагменти ліпних пателень, лискованого посуду, в тому числі чаш і мисок, орнаментованих наліпами і пружками, кістки та роги оленя, мушлі равликів і мідій.

Приблизно з XII століття Кучки, як і всі навколишні поселення, входили спочатку в зону впливу, а потім і до складу християнського князівства Дорі-Феодоро. Вважається, що Чоргунський (Бібіковський) ісар XIII—XV століть (назва — на честь прізвища археолога Бібікова, який вперше досліджував і описав пам'ятник), розташований в кілометрі на південь від колишнього села, був феодальним замком, у вотчину якого, за часів Мангупського князівства, входило Кучки. Після падіння в 1475 році Мангупа село, разом з усіма землями князівства, входило до складу Мангупського кадилика санджака Кефе (до 1558 року, 1558—1774 роках — еялету) Османської імперії. Тоді ж, внаслідок тісних економічних і особистих зв'язків місцевого християнського населення з жителями Кримського ханства — мусульманами почалася поступова ісламізація греків села Кучки, так що до 1778 року, згідно з «Відомості про виведених з Криму до Приазов'я християн» О. В. Суворова від 18 вересня 1778 року жодного християнина в селі не залишилося. Хоча в кримській історії були випадки, коли греки-християни, не бажаючи покидати рідні місця, терміново приймали іслам. Офіційно до складу Кримського ханства село входило близько 9 років: від здобуття ханством незалежності в 1774 році до анексії Криму Російською імперією в 1783 році. Ідентифікувати село Кучки в перерахованих Мангупського кадилика Бахчисарайского каймаканства «Камерального Опису Криму 1784 року» поки не вдалося, але Кучки згадуються в губернаторських документах від 3 жовтня 1796 року з нагоди виділення землі надвірному раднику Оспуріну.

Після анексії Криму Російською імперією 19 квітня 1783 року, 19 лютого 1784 року іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Сімферопольського повіту. Вперше позначене на карті Таврійської області з гірського училища 1792 року. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії. За новим адміністративним поділом, після створення 20 жовтня 1802 року Таврійської губернії, Кучки було включено до складу Чоргунської волості Сімферопольського повіту.

За «Відомості про всі селища в Сімферопольському повіті, що складаються з показань в якій волості скільки числом дворів і душ» від 9 жовтня 1805 року в селі Кучки записано, що в 18 дворах проживало 85 кримських татар — казенних селян у володінні надвірної радниці Апуріної, а на військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в селі Кучки записано 16 дворів. Після реформи волосного поділу 1829 року Кучки, згідно «Відомости про казенні волостяхі Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Байдарської волості, а, після утворення в 1838 році Ялтинського повіту, село залишилося в складі Сімферопольського, але до якої волості його приписали, поки встановити не вдалося. На карті 1842 року в селі записаний 21 двір.

У 1860-х роках, після Земської реформи Олександра II, село приписали до Каралезської волості. Згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Кучки — громадське татарське село, з 34 дворами, 254 жителями і мечеттю при фонтані (на трьохверстовій карті Шуберта 1865—1876 року в селі записано також 30 дворів). На 1886 рік в селі Кучки, згідно з довідником «Волості і важливі поселення Європейської Росії», проживало 125 людей в 38 домогосподарствах, діяла мечеть. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», складеної за результатами X ревізії 1887 року в селі Купки зафіксовано 48 дворів і 216 жителів, а на докладній карті 1890 року позначені Купки і записано 38 дворів з виключно кримськотатарським населенням.

Після Земської реформи 1890-х років село залишилося в складі перетвореної Каралезськой волості. Згідно «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Кучки, яке входило в Шульське сільське суспільство, значилося 220 жителів в 42 домогосподарствах, що володіли, спільно з селянами села Уппа 1738 десятинами землі. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Кучки, значилося 220 жителів в 43 домогосподарствах. У 1912 році в селі було розпочато будівництво нової будівлі мектеби. За «Статистичним довідником Таврійської губернії. Ч. II-а. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 рік», у селі Купки Каралезської волості Сімферопольського повіту значилося 46 дворів з татарським населенням в кількості 268 осіб приписних жителів і 6 — «сторонніх». У спільному володінні було 107 десятин придатної землі, всі двори з землею. У господарствах було 52 коня, 46 волів, 25 корів, 24 телят і лошат, і 100 голів дрібної худоби.

Після встановлення в 1920 році Радянської влади в Криму була скасована волосна система і 15 грудня 1920 року, було виділено Севастопольський повіт. 23 січня 1921 року (за іншими даними 21 січня), був створений Балаклавський район. Після утворення 18 жовтня 1921 року Кримської АРСР повіти були перетворені в округи (за іншими даними в 1922 році) і в складі Севастопольського округу виділили Чоргунський район, у який увійшли Кучки, як центр Кучкської сільради (з населенням 400 осіб). 16 жовтня 1923 року рішенням Севастопольського окружкому Чоргунський район був ліквідований, створений Севастопольський район і село включили до його складу. Згідно зі списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, у селі Кучки Чоргунської (з 21 серпня 1945 року — Чорноріченської) сільради Севастопольського району було 69 дворів, з них 68 селянських, населення становило 270 осіб (136 чоловіків та 134 жінки). У національному відношенні враховано: 269 татар і 1 росіянин, діяла татарська школа (з 1931 року — Балаклавського району). За даними Всесоюзного перепису населення 1939 року в селі проживало 193 людини. .

Відразу після звільнення Криму, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 года 18 травня 1944 року всі кримські татари з села Кучки були депортовані в Середню Азію. 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ДОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму», за яким в район з Воронезької області РРФСР планувалося переселити 6000 колгоспників і в вересні 1944 року в район вже прибули 8470 осіб (з 1950 року в район стали приїжджати колгоспники Сумської області УРСР). Станом на 1 вересня 1945 року в селі Кучки проживало 80 чоловік, всі росіяни, діяв колгосп ім. Чкалова. В 1946 році село називалося Будьоновка, оскільки «жителі вселені з села у Воронезькій області з такою ж назвою». З 25 червня 1946 року Кучки в складі Кримської області РРФСР. У 1954 році в селі значилося 8 господарств і 28 жителів. 26 квітня 1954 року Севастополь, у складі Кримської області, був переданий зі складу РРФСР до складу УРСР. Постановою Ради міністрів УРСР від 20 квітня 1957 року Кучки було передано до складу Куйбишевського району Кримської області. На 15 червня 1960 року в село значилося в складі Тернівської сільради.

30 грудня 1962 року, згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», Кучки було приєднано до Бахчисарайського району. Розселено в період з 1968 року, коли Кучки ще записано в складі Тернівської сільради і 1977 роком.

Динаміка кількості населення

Зміна чисельності населення

Роки	1805	1864	1886	1887	1892	1902
Населення	85	▲254	▼135	▲216	▲220	220
Роки	1915	1921	1926	1939	1945	1954
Населення	▲268	▲400	▼270	▼193	▼80	▲28

Примітки

1. Карта РККА Крыма • 1 км. [Архівовано 21 червня 2018 у Wayback Machine.] // Etometo.ru (1941).
2. Кизилов М. Б., Масякин В. В., Храпунов И. Н. Готы. Аланы. // От киммерийцев до крымчаков (народы Крыма с древнейших времен до конца XVIII в.) / А. Г. Герцен. — Благотворительный фонд «Наследие тысячелетий». — Симферополь: Доля, 2004. — С. 71—96. — 293 с. — 2000 экз.
3. А. Г. Герцен. Ю. М. Могаричёв. О некоторых вопросах истории Таврики иконоборческого периода в интерпретации Х.-Ф.Байера // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — Симферополь: ТНУ, 2002. — Т. 9. — 640 с.
4. Кравченко Евеліна. Пам'ятки таврів. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 11 вересня 2020.
5. Бибиковский исар — Чёрная речка. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 14 травня 2020.
6. Фадеева, Татьяна Михайловна, Шапошников, Александр Константинович. Княжество Феодоро и его князья. Крымско-готский сборник. [Архівовано 1 липня 2019 у Wayback Machine.] // — Симферополь: Бизнес-Информ, 2005. — С. 127. — 295 с.
7. Мурзакевич Николай. История Генуэзских поселений в Крыму [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // — Одесса: Городская типография, 1955. — С. 87. — 116 с.
8. Ведомость о выведенных из Крыма в Приазовье христианах… от 18 сентября 1778 года. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Азовские Греки.
9. Ф. П. Ходеев. К истории переселения греков из Крыма в Новороссию в XVIII веке [Архівовано 30 червня 2017 у Wayback Machine.] // Реконструктор РФ.
10. Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии. [Архівовано 20 липня 2010 у Wayback Machine.] // — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 26.
11. Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
12. Карта Таврической области из атласа горного училища. // Etomesto.ru (1792).
13. О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 5 квітня 2022.
14. Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124
15. Военная топографическая карта полуострова Крым, составленная Мухиным. // Etomesto.ru (1817).
16. Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 128.
17. Военно-топографическая карта Крыма полковника Бетева. // Etomesto.ru (1842).
18. Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г. / М. Раевский. [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.] // — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. — СПб: Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 21. — 137 с. — (Списки населенных мест Российской империи).
19. Трехверстовка Крыма. Военно-топографическая карта. // Etomesto.ru (1865).
20. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // — Санкт-Петербург: Статистический комитет МВД, 1886. — Т. 8. — С. 70. — 157 с.
21. Вернер К. А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] // — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
22. Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. (Центр и ЮБК). // Etomesto.ru (1890).
23. Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] // — 1892. — С. 71.
24. Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. [Архівовано 16 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // — 1902. — С. 126—127.
25. Дело о строительстве нового здания мектебе в дер. Кучка Симферопольского уезда. (Ф. № 27 оп. № 3 дело № 988) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 14 травня 2020.
26. Часть 2. Выпуск 6. Список населенных пунктов. Симферопольский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. [Архівовано 27 травня 2020 у Wayback Machine.] // — Симферополь, 1915. — С. 70.
27. 21 января 1921 года на территории Севастопольского уезда был создан Балаклавський район: Один день из жизни Севастополя. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 14 травня 2020.
28. И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель. [Архівовано 25 листопада 2019 у Wayback Machine.] // — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
29. Неделькин Е. В., Хапаев В. В. Село Чоргунь в первой половине 20-х годов XX века // Вестник Нижневартовского государственного университета,№ 4. Стр. 15—22. [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] // — Нижневартовск: Изд-во Нижневартовского гос. университета, 2015.
30. Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] // — Симферополь: Крымское центральное статистическое управление., 1927. — С. 116, 117. — 219 с.
31. Музафаров Р. И. Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь: Ватан, 1993. — Т. 1 /А — К/. — 424 с. — 100 000 экз.
32. Постановление ГКО № 5859сс от 11.05.44 «О крымских татарах». Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 14 травня 2020.
33. Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма».
34. Неделькин Е. В. Село Черноречье в 1944—1945 годах // Социосфера, № 3. Стр. 11—14. [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Пенза: Научно-издательский центр «Социосфера», 2015.
35. https://web.archive.org/web/20161221005641/http://1k.com.ua/299/details/2/1
36. Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
37. Неделькин Е. В., Хапаев В. В. Административно-территориальное деление Балаклавского района в 50-е годы XX века // Культура, наука, образование: проблемы и перспективы: Материалы IV Всероссийской научно-практической конференции. Ч. I. [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.] // — С. 286—287. — Нижневартовск: Изд-во Нижневартовского гос. университета, 2015.
38. Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 31. — 5000 экз.
39. Ефимов С. А., Шевчук А. Г., Селезнёва О. А. Административно-территориальное деление Крыма второй половины XX века: опыт реконструкции, Стр. 44. // Таврический национальный университет имени В. И. Вернадского, 2007. — Т. 20.
40. Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М. М. Панасенко. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // — Симферополь: Крым, 1968. — С. 18. — 10 000 экз.
41. Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1977 г. / сост. М. М. Панасенко. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // — Симферополь: Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся, Таврия, 1977. — С. 17.