Курт Ейснер

Курт Айснер (нім. Kurt Eisner, 14 травня 1867, Берлін — 21 лютого 1919, Мюнхен) — німецький лівий політичний діяч і журналіст, учасник Листопадової революції, перший прем'єр-міністр Баварії.

Курт Айснер
нім. Kurt Eisner
Народився	14 травня 1867(1867-05-14) Берлін
Помер	21 лютого 1919(1919-02-21) (51 рік) Мюнхен ·вогнепальне поранення
Поховання	^d
Країна	Німеччина
Національність	Євреї
Діяльність	політик, письменник, журналіст
Відомий завдяки	Перший міністр-президент Баварії
Alma mater	^d і HU Berlin
Знання мов	німецька^[1]^[2]
Посада	Міністр-президент Баварії
Партія	Соціал-демократична партія Німеччини (1917) і Незалежна соціал-демократична партія Німеччини (1919)
Конфесія	юдаїзм
IMDb	ID 0252150
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 14 травня 1867 року в єврейській родині, його батьками були Емануель Айснер і Гедвіга Левенштайн. Айснер став журналістом, працював в «Frankfurter Zeitung».

Айснер був марксистом-ревізіоністом, в 1898 році вступив до лав Соціал-демократичної партії Німеччини, в 1900 році після смерті Вільгельма Лібкнехта він став головним редактором партійної газети «Vorwärts» (до 1905 року). Пізніше був головним редактором «Münchner Post» і видавав власну газету «Arbeiter-Feuilleton». Після початку Першої світової війни Айснер, на відміну від більшості СДПН, зайняв позицію пацифіста, брав участь в антивоєнній Бернській конференції соціалістів. У 1917 році він вступив до Незалежну соціал-демократичну партію Німеччини. У наступному році він організував страйк на одному з військових підприємств, за що був звинувачений в державній зраді і ненадовго заарештований.

7 листопада 1918 року, в ході розпочатої Листопадової революції, Айснер спільно з лідером революційного крила Баварського селянської спілки Людвігом Гандорфером очолив в Мюнхені масові демонстрації проти монархії Віттельсбахів. У ніч на 8 листопада на засіданні Мюнхенської ради робітничих і солдатських депутатів він оголосив короля Людвіга III позбавленим влади, а Баварію — незалежної республікою. 8 листопада 1918 року Радою було сформовано тимчасовий уряд, в якому Айснер став прем'єр-міністром і міністром закордонних справ. З самого початку він заявив, що його програма в корені відрізняється від програми більшовиків і гарантує захист приватної власності.

30 грудня 1918 року прийняв українського консула в Мюнхені Василя Оренчука.

На виборах в ландтаг, що пройшли 12 січня 1919 року, Незалежна соціал-демократична партія Німеччини отримала 2,53 % голосів і 3 місця, що означало відставку уряду. Коли 21 лютого 1919 року Айснер прямував в ландтаг Баварії, щоб офіційно скласти повноваження, він був застрелений монархістом графом .

Правікола, до яких належав граф, ненавиділи Айснера не тільки тому, що той кілька тижнів займав свій пост всупереч волі більшості виборців, і був євреєм з Берліна і пацифістом.

Основний виною Ейснера в їхніх очах була публікація в витягах баварських документів про розв'язуванні світової війни, де керівництво Німеччини поставало в невигідному світлі, причому Айснер опустив важливі пасажі, що викликало підозру в маніпуляції і у людей з помірними політичними поглядами.

Наступні хвилювання призвели до встановлення Баварської Радянської Республіки.

Родина

• Племінник — відомий британський біохімік .

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133
3. . Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
4. Вінклер Г. А. Веймар 1918—1933: історія першої німецької демократії. М .: РОССПЕН, 2013

Посилання

• Життєпис Айснера на Br-online.de [ 3 листопада 2007 у Wayback Machine.](нім.)
• (англ.)
• Леонид Мининберг: «Биографии известных евреев, именами которых названы улицы города» [Архівовано 21 серпня 2011 у WebCite]