Ця стаття має кілька недоліків Будь ласка допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення

Констянтин Мушицький (серб. Константин Коста Мушицки; 7 квітня 1897 — 17 липня 1946) — югославський бригадний генерал, який командував колабораціоністським Сербським добровольчим корпусом під час Другої світової війни. Наприкінці війни він потрапив у полон британською армією, але згодом був переданий югославській владі, яка судила й стратила його за воєнні злочини.

Костянтин Мушицький
Константин Коста Мушицки

Народження	7 квітня 1897(1897-04-07) Славонський Брод, Хорватія-Славонія, Австро-Угорщина
Смерть	17 липня 1946(1946-07-17) (49 років) Белград, КНР, Федеративна Народна Республіка Югославія вогнепальна рана
Національність	серб
Країна	Хорватія
Член	Сербський добровольчий корпус СС
Звання	Бригадний генерал
Командування	Сербський добровольчий корпус СС
Війни / битви	Друга світова війна
Коста Мушицький у Вікісховищі

Раннє життя

Коста Мушицький народився 7 квітня 1897 року в Славонському Броді, Австро-Угорщина (нині в Хорватії), у родині Мілютіна та Єлени Мушицьких (уроджена Михайлович). Етнічний серб, він розпочав військову службу в австро-угорській армії. Пізніше він одружився і мав двох дітей. У міжвоєнний період Мушицький служив ад'ютантом короля Олександра та . Він приєднався до фашистського Югославського національного руху (серб. Јюгословенски народни подвиж, Збор , Jugoslovenski narodni pokret, Zbor) після вбивства короля в 1934 році.

Друга світова війна

Мушицький був дислокований у Славонському Броді під час у квітні 1941 року і служив командувачем , відповідальним за залізницю між Белградом і Загребом у чині полковника. Він продемонстрував свою підтримку німцям, допомагаючи їхнім військам під час вторгнення. Югославія була швидко завойована державами Осі, і Мушицький залишався в Славонському Броді протягом кількох місяців після завоювання. Там він спробував приєднатися до , але отримав відмову. У середині серпня він поїхав до Белграда, де його прийняв лідер Zbor Дімітріє Льотич. 6 жовтня Мілан Недич, прем'єр-міністр маріонеткового Уряду національного порятунку, встановленого Осі, призначив Мушицького очолити Сербське добровольче командування (серб. Srpska dobrovoljačka komanda, SDK). Мушицький брав участь у розстрілі сербських мирних жителів у місті Чачак у грудні 1941 року. Він і зв'язалися з лідером четників Дражею Михайловичем 5 грудня, можливо, намагаючись попередити його заздалегідь про напад, який здійснили німці. запланована під кодовою назвою . Ця дія спонукала німців поставити під сумнів лояльність Мушицького. Наприкінці 1941 року він був усунений від командування й ув'язнений німцями, але пізніше звільнений за втручанням Недича.

На початку 1943 року Сербське добровольче командування було перейменовано в Сербський добровольчий корпус (серб. Srpski dobrovoljački korpus, SDK) і передано під пряме командування генерала артилерії , командуючого генералом у Сербії. СДК не входив до складу СС і не був формально частиною вермахту. Його годували та одягали за німецькими стандартами, причому ці витрати відшкодовував німцям маріонетковий уряд, який також платив військам за тими ж ставками, що й сербській поліції. До службової присяги цього останнього СДК було внесено поправки, згідно з якими члени СДК боротимуться, у разі необхідності, до смерті як з югославськими партизанами, так і з четниками. Жодна з організацій не змогла проникнути в СДК через свою індоктринацію ідеями Льотича. Мушицький був знову призначений його командувачем у чині генерала. SDK була єдиною сербською збройною силою, якій німці довіряли під час війни, і її підрозділи часто хвалили німецькі командири за їх хоробрість у бою. Мушицький намагався втекти з Югославії наприкінці війни, але був схоплений британцями. Його екстрадували до Югославії та віддали під суд. На суді він дав свідчення про участь сербських добровольців у . Його визнали винним у співпраці з німцями, засудили до смертної кари та стратили через розстріл у Белграді 17 липня 1946 року.