Колесников Андрій Іванович

Андрі́й Іва́нович Коле́сников (нар. 8 серпня 1966, Семибратово, Ярославська область) — російський журналист, редактор, публіцист.

Колесников Андрій Іванович
рос. Андрей Иванович Колесников
Народився	8 серпня 1966(1966-08-08) (57 років) ^d, Ростовський район, Ярославська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	журналіст, публіцист, виконавчий директор, головний редактор, редактор
Alma mater	факультет журналістики МДУ (1988)
Знання мов	російська
Нагороди	ТЕФІ ^d ^d премія Сахарова за свободу думки
IMDb	ID 3378979
Медіафайли у Вікісховищі

Спеціальний кореспондент ВД «Комерсант» з 1996 року та заступник генерального директора ВАТ «Комерсант» з 2018 року, головний редактор журналу «Російський піонер» з 2008 року. Входить до «кремлівського пулу» журналістів.

Біографія

Народився 8 серпня 1966 року в селищі Семибратове (Ярославська область).

Закінчив факультет журналістики МДУ ім. М. В. Ломоносова в 1988, працював в газеті «Московська правда», рік пропрацював у багатотиражній газеті «Прискорювач» Інституту фізики високих енергій, потім в газеті « Московські новини».

У 1996 році перейшов до газети «Комерсант» спеціальним кореспондентом. У відділі спецкорів із ним працювали Наталія Геворкян, Олександр Кабаков, Ігор Свинаренко, Гліб П'яних, Валерій Панюшкін. Для керівництва підрозділом було запрошено Валерія Дранникова, який перервав кар'єру журналіста за 19 років до цього. Після економічної кризи 1998 ця команда розпалася. Андрій Колесніков залишився єдиним спецкором газети; пізніше, 2009 року, Дранников високо цінував якість його роботи.

Разом з Наталією Геворкян та Наталією Тімаковою у 2000 році підготував книгу-інтерв'ю з Володимиром Путіним «Від першої особи». Автор численних статей про Путіна.

У 2008 році став головним редактором журналу «Російський піонер».

У 2012 році призначений виконавчим директором «Комерсант-Холдингу», потім став заступником генерального директора ВАТ «Комерсант».

У липні 2020 року одружився з PR-директором журналу «Російський піонер» Дар'єю Донськовою.

Нагороди і премії

• Лауреат премії «Золоте перо Росії» за 2003 та 2007 роки
• Лауреат премії ТЕФІ в номінації «Документальний проєкт»: «Наїна Єльцина. Історія в коханні» (2017)
• Лауреат премії «Медіа-Менеджер Росії» (2019)

Санкції

3 лютого 2023 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, внесений до санкційного списку Канади, як причетний до поширення російської дезінформації та пропаганди.

Фільмографія

Документальні фільми

• 2015 — «Президент» — російський повнометражний документальний фільм Володимира Соловйова.
• 2017 — «Людина Путіна [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.]» — двосерійна програма телеканалу НТВ «Нові російські сенсації».
• 2017 — «Людина Путіна. [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.] Продовження [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.]» — двосерійна програма телеканалу НТВ «Нові російські сенсації»

Бібліографія

• Колесников А.И. Я Путина видел!. — М. : Эксмо, 2004. — 480 с. — .
• Колесников А.И. Меня Путин видел!. — М. : Эксмо, 2005. — 480 с. — .
• Колесников А.И. Владимир Путин. Между Европой и Азией. — М. : Эксмо, 2005. — 224 с. — .
• Колесников А.И. Владимир Путин. Скованные одной цепью. — М. : Эксмо, 2005. — 224 с. — .
• Колесников А.И. Владимир Путин. Равноудаление олигархов. — М. : Эксмо, 2005. — 240 с. — .
• Колесников А.И. Увидеть Путина и умереть: Документальные истории. — М. : Эксмо, 2005. — 640 с. — .
• Колесников А.И. Первый Украинский. Записки с передовой. — М. : , 2005. — 416 с. — .
• Колесников А.И. Олимпийские игрища. — М. : Эксмо, 2006. — 224 с. — .
• Колесников А.И. Отцеводство. Пособие для взрослеющих родителей. — М. : Эксмо, 2007. — 248 с. — .
• Колесников А.И. Раздвоение ВВП. Как Путин Медведева выбрал. — М. : Эксмо, 2008. — 336 с. — .
• Колесников А.И. Фарс-Мажор. Актёры и роли большой политики. — М. : , Эксмо, 2009. — 400 с. — .
• Колесников А.И. Тачки, девушки, ГАИ. — М. : , 2010. — 248 с. — .
• Колесников А.И. Путин. Прораб на галерах. — М. : Эксмо, 2017. — 352 с. — .
• Колесников А.И. Путин. Стерх всякой меры. — М. : Эксмо, 2017. — 352 с. — .
• Колесников А.И. Путин. Человек с Ручьем. — М. : Эксмо, 2018. — 416 с. — .

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
2. Андрей Колесников [ 22 серпня 2009 у Wayback Machine.] в программе «Без дураков» // «Эхо Москвы», 30 апреля 2008
3. Меня Путин видел! // Коммерсантъ. з джерела 24 лютого 2018. Процитовано 13 березня 2022.
4. . Газета.Ru. 2 червня 2012. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
5. . Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 13 березня 2022.
6. Захарьев, Андрей (2 лютого 2004). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
7. Журналисты оперились // . — . — № 19. з джерела 31 травня 2021. Процитовано 13 березня 2022.
8. . ТАСС. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 22 серпня 2020.
9. . www.kommersant.ru (рос.). 5 липня 2019. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 22 серпня 2020.
10. Canada, Global Affairs (3 лютого 2023). Canada sanctions additional Russian propagandists. www.canada.ca. Процитовано 17 березня 2023.
11. Canada, Global Affairs (28 листопада 2022). . GAC. Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 17 березня 2023.
12. . www.ntv.ru (рос.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 22 серпня 2020.
13. . www.ntv.ru (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 22 серпня 2020.

Посилання

• Біографія [ 1 травня 2013 у Wayback Machine.] на сайті ozon.ru.
• Андрій Колесніков [ 20 квітня 2012 у Wayback Machine.] у програмі «Ефект присутності» // Радіо «Факультет», 8 січня 2009.
• Лекція Андрія Колесникова: Журналістика та влада [ 9 березня 2012 у Wayback Machine.] // Радіо «Факультет», 9 січня 2009.
• Андрій Колесніков у програмі «Нові російські сенсації»: «Людина Путіна» [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // телеканал НТВ, 19 березня 2017 року.
• Андрій Колесніков у програмі «Нові російські сенсації»: Людина Путіна. Продовження [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // телеканал НТВ, 26 березня 2017 року.