Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Квадрангл Arcadia це одна з серії із 30 квадранглових чотирикутних карт Марса розроблених і створених Геологічною службо

Квадрангл Arcadia

Квадрангл Arcadia

Квадрангл Arcadia — це одна з серії із 30 квадранглових (чотирикутних) карт Марса, розроблених і створених Геологічною службою США (USGS) в рамках програми . Квадрангл розташований у північно-центральній частині західної півкулі Марса, і покриває територію від 240° до 300° східної довготи (від 60° до 120° західної довготи) та від 30° до 65° північної широти. Для визначення меж квадрангла була використана при масштабі 1:5 000 000 (1:5M). Для означення квадрангла Arcadia використовується також скорочення MC-3 (Mars Chart-3).

Квадрангл Arcadia
image
Мапа квадрангла Arcadia на основі даних із апарата (MOLA). Найвищі точки позначені червоним, а найнижчі — синім.
Координати47°30′ пн. ш. 90°00′ зх. д. / 47.5° пн. ш. 90° зх. д. / 47.5; -90Координати: 47°30′ пн. ш. 90°00′ зх. д. / 47.5° пн. ш. 90° зх. д. / 47.5; -90
image
Знімок квадрангла Arcadia (MC-3). У південній частині міститься величезний щитовий вулкан Alba Patera, а також сильно посічена розломами провінція , до якої входить велика кількість дрібних вулканів.
image
Розташування квадрангла Arcadia. Квадрангл Arcadia розташований у північно-центральній частині марсіанської північно-західної півкулі, у північній частині вулканічної провінції Tharsis.

Південна та північна границі квадрангла Arcadia в ширину становлять 3 065 км та 1 500 км відповідно. Протяжність з півночі на південь дорівнює близько 2 050 км (трошки менше ніж протяжність Гренландії). Квадрангл покриває площу приблизно 4.9 мільйонів квадратних кілометрів, або трошки більше ніж 3% всієї поверхні Марса.

Декілька деталей, виявлених у цьому квадранглі, становлять значний інтерес, особливо яри, які, як вважається, утворилися внаслідок порівняно недавніх потоків рідкої води. та сліди пилових вихорів можуть мати неймовірний вигляд.

Походження назви

Arcadia — це назва із розташуванням за координатами 45° північної широти (N) та 260° східної довготи (E) на Марсі. Сама ця деталь отримала назву від гірського регіону у південній Греції. Назва була офіційно прийнята Міжнародним астрономічним союзом у 1958 році.

Фізіографія та геологія

До квадрангла входить Alba Patera — найбільший вулкан (за площею та об'ємом) у цілій сонячній системі, а також  — надзвичайно пошматований пласт древньої кори розміром із Аляску.

Fossa

Великі поверхневі формації у вигляді розломів (довгі вузькі борозни) в географічній термінології, яка використовується для Марса, визначаються словом fossae. Цей термін запозичений із латинської мови; тому fossa — це однина, а fossae — множина. Такі борозни утворюються тоді, коли кора Марса розтягується настільки, що аж розламується в деяких місцях. Таке розтягування може бути спричинене величезною масою вулкана, розташованого неподалік. Утворені борознами або просіданням поверхні кратери є поширеними у вулканічних регіонах Tharsis та Elysium. Борозни часто мають по два розломи із заглибленням у середній частині, з обох сторін якого височать стрімкі скелі; такі борозни називаються грабенами.Лейк Джордж — озеро у північній частині штату Нью-Йорк — розташоване у такому грабені. Ерозійні кратери часто асоціюються із грабенами. Кратери-западини не мають обідка або ударних вивержень навколо них, які є типовими для метеоритних кратерів. Дослідження виявили, що на Марсі глибина розлому може досягати й 5 км. Окрім того, розлом або тріщина іноді розширюється або розтягується. В результаті такого розширення утворюється прірва із порівняно великим об'ємом. Коли матеріал із поверхні зісковзує в цю прірву, формується кратер-западина, або навіть ланцюг таких кратерів. На Марсі окремі ерозійні кратери можуть об'єднуватись у ланцюги, а то й формувати борозни, які іноді мають зубчасту форму. Для пояснення механізму утворення борозен та кратерів-западин було висловлено також багато інших теорій. Існують ознаки того, що їх формування може бути пов'язаним із потоками магми під поверхнею. Магма може рухатись в певному напрямку під поверхнею, водночас розламуючи скелі та, що важливіше, розтоплюючи лід. В результаті такий процес міг би спричинити утворення тріщини на поверхні. Ерозійні кратери є рідкісними на Землі. Понори, при утворенні яких земля різко провалюється, утворюючи западину (іноді посеред міста), нагадують кратери-западини на Марсі. Однак на Землі такі западини формуються внаслідок розчинення вапняку, на місці якого залишається прогалина.

Знання місць розташування та механізму формування ерозійних кратерів та борозен є важливими для майбутньої колонізації Марса, оскільки вони можуть стати резервуарами води. У квадранглі Arcadia було виявлено чимало грабенів. Знімки нижче демонструють деякі приклади грабенів у межах квадрангла.

  • image
    Грабен поблизу Alba Patera, знімок із THEMIS. Грабени та їх ланцюги (catenae), ознаки катаклізму, спричинені розломами. При розтягненні кори Марса утворюються розломи, а матеріал із поверхні западає у прогалини, утворені внаслідок розтягування. Вулкани Uranius Tholus (вгорі) та Ceraunius Tholus (найбільший) можна побачити у широкому контекстному виді нижче й правіше від Alba Patera.
  • image
    Сили із різних напрямків спричинили утворення цього комплексу грабенів. Знімок виконано THEMIS.
  • image
    Регіон , знімок із .
  • image
    Звивистий канал , знімок із HiRISE.

Сліди пилових вихорів

У чималій кількості територій на Марсі, в тому числі й у квадранглі Arcadia, спостерігаються проходження гігантських пилових вихорів. Тонкий шар із дрібнозернистого яскравого пилу покриває більшість марсіанської поверхні. Коли певною площею проходить пиловий вихор, він змітає тонкий покрив із пилюки та відкриває під ним темну скелясту поверхню. Пилові вихори спостерігалися як із апаратів на поверхні Марса, так і з орбітальних камер. Вони навіть здували пилюку із сонячних панелей двох марсоходів на Марсі, тим самим значно подовжуючи їх продуктивність та робочий вік. Пара марсоходів, висланих на Марс в ході єдиної програми, були розроблені із розрахунком на час праці у 3 місяці. Натомість вони пропрацювали понад шість років. Перший марсохід, «Спіріт», востаннє подав сигнал у березні 2010 року. «Опортьюніті» все ще досліджує Червону Планету, перебуваючи в робочому режимі вже понад вісім років. Було спостережено, що візерунок слідів пилових вихорів змінюється приблизно кожних декілька місяців. На зображенні нижче видно сліди, залишені пиловими вихорами, у формі «X». Для того, аби краще розглянути ці сліди, варто клацнути на знімку, аби побачити його у збільшеному варіанті.

  • image
    , знімок із HiRISE. Клацніть на зображенні, аби побачити сліди пилових вихорів.

У багатьох місцях на Марсі були помічені темні смуги на стрімких схилах на кшталт стінок кратерів. Виглядає на те, що наймолодші смуги мають темніший колір; з часом вони стають світлішими. Було зауважено, що вони здатні переміщуватися навколо перешкод, таких як валуни. Було висунуто декілька теорій, які могли б пояснити появу та природу таких смуг. Деякі з них припускають участь рідкої води, а то й росту мікроорганізмів у процесі утворення цих формацій. Найчастіше вчені дотримуються думки, що смуги на схилах репрезентують пилові лавини. Смуги виникають в місцевостях, покритих шаром пилюки. Дрібнозернистий пил осідає із атмосфери, вкриваючи все на поверхні. Зараз нам відомо чимало про цей пил, оскільки сонячні панелі марсоходів з часом вкриваються пилюкою, тим самим зменшуючи вхідну електроенергію. Потужність марсоходів відновлювалася чимало разів завдяки вітру у формі пилових вихорів, який очищував від пилу сонячні панелі, тим самим підвищуючи надходження електроенергії. Тож нам відомо, що пилюка спадає з верхніх шарів атмосфери на поверхню, а потім повертається в атмосферу знову й знову за посередництвом пилових вихорів. Пилові бурі трапляються часто, особливо із початком весняного сезону у південній півкулі. В цей час Марс є на 40% ближчим до Сонця ніж зазвичай. Орбіта Марса має значно більш еліпсоїдну форму, аніж орбіта Землі. Іншими словами, різниця між найдальшою від Сонця точкою орбіти та найближчою — є дуже великою для Марса, і зовсім незначною для Землі. Крім того, кожних декілька років планету поглинає глобальна пилова буря. Коли космічний апарат NASA Марінер-9 прибув туди, нічого не можна було розгледіти крізь завісу пилової бурі. З того часу було спостережено декілька таких глобальних пилових бур.

Дослідження, опубліковане у січні 2012 року в науковому журналі Icarus, дозволило зробити висновок, що темні смуги були ініційовані повітряними ударними хвилями від вибухів метеоритів, які падали із надзвуковою швидкістю. Команда науковців працювала під керівництвом Кайлана Берлея, студента останнього курсу в Аризонському університеті. Після того, як було нараховано близько 65 000 темних смуг в районі метеоритних зіткнень, внаслідок яких була утворена група із 5-ти нових кратерів, було виявлено, що між цими явищами прослідковується певний причинно-наслідковий зв'язок. Число смуг ставало тим більшим, чим ближче було місце зіткнення. Тому було зроблено висновок, що падіння метеорита якимсь чином, ймовірно, спровокувало виникнення смуг. Тим паче, що розповсюдження смуг має візерунок двох крил, які простягаються від місця зіткнення. Згадані вигнуті крила своєю формою також нагадують ятагани, або вигнуті ножі. Вся ця інформація й дозволила припустити, що взаємодія повітряних ударних хвиль від групи метеоритів досить сильно струснула поверхневим пиловим покровом таким чином, що в багатьох місцях зійшли пилові лавини, які й сформували таку кількість темних смуг на схилах. Спершу основною думкою було те, що пилові лавини були спровоковані землетрусами навколо місць падіння метеоритів, проте, якби це було так, темні смуги розповсюдилися б симетрично навколо місця зіткнення, замість того, аби бути зосередженими у вигнутих формах. Темні смуги можна розглянути на знімку Tractus Catena нижче, виконаному камерою .

  • image
    Tractus Catena, знімок із HiRISE. Лінія масштабу відповідає 1,000 метрів. Клацніть на знімку для кращого перегляду темних смуг на схилах.

Марсіанські яри

Докладніше:

Квадрангл Arcadia — це територія, всіяна ярами, що може бути наслідком порівняно недавніх потоків води. Яри зустрічаються на стрімких схилах, особливо на стінках кратерів. Вони вважаються порівняно молодими утвореннями, оскільки кожен з них містить дуже мало малих метеоритних кратерів, якщо взагалі містить. Більш того, вони розташовуються на верхівках піщаних дюн, які вже самі по собі вважаються досить молодими. Зазвичай кожен такий яр має альков, основний канал та лійкоподібне гирло. В результаті деяких досліджень було виявлено, що яри зустрічаються на схилах з якого завгодно боку, тоді як інші дослідження визначили, що більша частина ярів розміщена на схилах зі сторони полюса, особливо починаючи із 30-44° пд. ш.

Хоча досі було висловлено чимало ідей, спрямованих на пояснення природи та механізмів утворення ярів, до найпопулярніших належать поява рідкої води, яка могла б виходити із водоносного горизонту, води, утвореної внаслідок танення льоду при основі старих льодовиків, або ж внаслідок танення льоду, який міститься у марсіанському ґрунті, в період, коли клімат на Марсі був тепліший. Зважаючи на хорошу ймовірність того, що у формуванні ярів брала участь рідка вода, а також на те, що вони можуть бути дуже молодими утвореннями, все це викликає у вчених неабиякий науковий ентузіазм та зацікавлення. Можливо, яри — це саме те місце, де й варто проводити пошуки ознак марсіанського життя.

Існують підстави для розглядання всіх трьох теорій як можливих. Верхівки-алькови більшості ярів розташовуються приблизно на одному й тому ж рівні, як цього можна було б очікувати від водоносного горизонту. Різноманітні вимірювання та підрахунки демонструють, що рідка вода могла існувати у водоносних горизонтах на тих висотах/глибинах, звідки зазвичай починаються яри. За однією із варіацій цієї моделі, підняття гарячої магми у вищі шари могло спричинити танення льоду в ґрунті, тим самим змусивши воду текти у водоносних горизонтах. Водоносні горизонти — це саме такі шари, які дозволяють воді текти. Вони можуть складатися із пористого пісковика. Шар водоносного горизонту зазвичай розміщений на іншому шарі, порода якого не дозволяє воді просочуватись нижче (цей шар є водонепроникним). Оскільки вода в межах водоносного горизонту не має змоги проникати глибше, єдиний напрямок, у якому така «ув'язнена» вода може рухатись — це горизонтальний. Місцями вода може пробиватися на поверхню — там, де водоносний горизонт досягає якогось розлому, наприклад — стінки кратера. В результаті такий потік води міг би розмити стінку та утворити яр. Водоносні горизонти є досить поширеними на Землі. Непоганим наочним прикладом є «Віпінг-Рок» («Weeping Rock» — «скеля, що плаче» у національному парку Зайон, Юта.

Щодо наступної теорії, то за основу береться те, що поверхня Марса покрита товстою гладкою мантією, яка, як вважається, є сумішшю льоду та пилу. Такий багатий на лід покрив, товщиною у кілька метрів, згладжує рельєф, однак місцями має вибоїсту текстуру, на кшталт поверхні баскетбольного м'яча. Цей покрив може бути чимсь подібним до льодовика, і за певних умов лід, який міститься у ньому, міг би розтанути та стікати водою по схилах, тим самим утворюючи яри. Оскільки на цій мантії є дуже мало кратерів, вона має порівняно малий вік. Вигляд цієї мантії чудово демонструє знімок обідка кратера , виконаний камерою . Утворення такої багатої на лід мантії може бути результатом зміни клімату. Зміни в орбіті Марса та нахилі його осі здатні здійснити значний вплив на розповсюдження водяного льоду із полюсів у нижчі широти, еквівалентні розташуванню штату Техас на Землі. Протягом певних кліматичних періодів водні випари виходять із льодового шару на полюсах, проникаючи в атмосферу. Вода повертається в ґрунт на нижчих широтах як морозний осад чи сніг, щедро змішаний із пилюкою. Атмосфера Марса містить чимало дрібнозернистих часток пилу. Водяна пара конденсується навколо цих частинок, після чого вони опадають, зважаючи на збільшення їх маси. В періоди, коли осьовий нахил Марса є найбільшим, з полярних шапок може бути усунено навіть до 2 см льоду, який потім переміщається у помірні широти. Таке транспортування води може тривати навіть кілька тисяч років, в результаті чого може утворитися сніговий шар товщиною до 10 метрів. Коли лід із верхівки мантієподібного шару знову повертається в атмосферу, він залишає по собі шар пилюки, який ізолює решту льоду. Результати вимірювання висот та схилів із ярами цілком узгоджуються із можливістю того, що снігові покрови чи льодовики пов'язані із утворенням ярів. Стрімкіші схили мають більше тіні, яка допомагає вберігати сніг від сублімації. Вищі висоти мають набагато менше ярів, оскільки лід набагато швидше сублімується на таких висотах, де атмосфера є рідшою.

Третя теорія має право на існування, оскільки зміни клімату було б достатньо, аби просто дати змогу льоду, який міститься в ґрунті, розтанути, та в результаті сформувати яри. Протягом періодів теплішого клімату перші кілька метрів ґрунту можуть дещо відтанути та утворити «потік уламків» — «відлигу», подібну до тієї, яка трапляється на сухому й холодному східному узбережжі Гренландії. Оскільки яри утворюються на стрімких схилах, для започаткування потоку потрібне всього лиш невелике збільшення навантаження — незначний сумарний зсув часток ґрунту. Невелика кількість рідкої води із розтопленого ґрунтового льоду була б достатньою. Підрахунки показали, що навіть за теперішніх умов кожного марсіанського року може відбуватись відтік третини міліметра води щодня протягом 50 днів.

  • image
    Різноманіття ярів, які розпочинаються на різних висотах. Знімок виконано HiRISE в рамках програми HiWish.
  • image
    Це збільшення маленької ділянки попереднього знімка демонструє насипи вздовж каналу яру. Ці насипи утворились, коли інший яр пробився крізь стару поверхню. Це означає, що даний яр сформувався в результаті щонайменше двох віддалених в часі подій. Вода протікала цією місцевістю не один раз.
  • image
    Яри у кратері. Деякі видаються молодими, інші — добре розвинені. Знімок виконано HiRISE в рамках програми HiWish.

Інші деталі у квадранглі Arcadia

  • image
    Карта квадрангла Arcadia із позначенням основних деталей. Декілька великих розломів, які окреслюються терміном Fossae, розташовані в цьому регіоні.
  • image
    Метеоритний кратер на північному боці Alba Patera, знімок HiRISE. Лінія масштабу відповідає 1 км.
  • image
    , знімок HiRISE. Лінія масштабу відповідає 500 метрам.
  • image
    Artynia Catena, знімок HiRISE. Лінія масштабу відповідає 1000 метрів.
  • image
    Вигляд вздовж схилу.
  • image
    Оз. Знімок виконано HiRISE в рамках програми HiWish.
  • image
    Яри на пагорбі. Знімок виконано HiRISE в рамках програми HiWish.
  • image
    Канали. Знімок виконано HiRISE в рамках програми HiWish. Схоже, що потік пробився крізь пагорб.
  • image
    Порівняно молодий кратер із ймовірними ярами. Знімок виконано HiRISE в рамках програми HiWish.
  • image
    Заглибини, утворені внаслідок ерозії на підніжжі кратера. Знімок виконано HiRISE в рамках програми HiWish.

Див. також

Примітки

  1. (англ.)Davies, M.E.; Batson, R.M.; Wu, S.S.C. «Geodesy and Cartography» in Kieffer, H.H.; Jakosky, B.M.; Snyder, C.W.; Matthews, M.S., Eds. Mars. University of Arizona Press: Tucson, 1992.
  2. (англ.)Відстані вирахувані з використанням вимірювального інструменту NASA World Wind. http://worldwind.arc.nasa.gov/ [ 6 Січня 2018 у Wayback Machine.].
  3. (англ.)Approximated by integrating latitudinal strips with area of R² (L1-L2)(cos(A)dA) from 30° to 65° latitude; where R = 3889 km, A is latitude, and angles expressed in radians. See: http://stackoverflow.com/questions/1340223/calculating-area-enclosed-by-arbitrary-polygon-on-earths-surface [ 12 Листопада 2020 у Wayback Machine.].
  4. (англ.)USGS Gazetteer of Planetary Nomenclature. Mars. http://planetarynames.wr.usgs.gov/ [ 26 Травня 2015 у Wayback Machine.].
  5. (англ.). Архів оригіналу за 24 Липня 2016. Процитовано 20 Вересня 2014.
  6. (англ.)Skinner, J., L. Skinner, and J. Kargel. 2007. Re-assessment of Hydrovolcanism-based Resurfacing within the Galaxias Fossae Region of Mars. Lunar and Planetary Science XXXVIII (2007)
  7. (англ.). Архів оригіналу за 11 Вересня 2017. Процитовано 20 Вересня 2014.
  8. (англ.)Wyrick, D., D. Ferrill, D. Sims, and S. Colton. 2003. Distribution, Morphology and Structural Associations of Martian Pit Crater Chains. Lunar and Planetary Science XXXIV (2003)
  9. (англ.)Planet Mars.[недоступне посилання з квітня 2019]
  10. (англ.). Архів оригіналу за 27 Травня 2016. Процитовано 20 Вересня 2014.
  11. (англ.)Ferrill, D., D. Wyrick, A. Morris, D. Sims, and N. Franklin. 2004. Dilational fault slip and pit chain formation on Mars 14:10:4-12
  12. (англ.). NASA. Архів оригіналу за 22 Вересня 2013. Процитовано 20 Вересня 2014.
  13. (англ.). NASA JPL. Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 20 вересня 2014.
  14. (англ.)Image of day. Space.com.
  15. (англ.). Space.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2008. Процитовано 20 вересня 2014.
  16. (англ.)Mars streaks. Space.com.
  17. (англ.)Scienceastronomy: Mars. space.com.
  18. (англ.)Scienceastronomy: Streaks on Mars. Space.com.
  19. (англ.). Science Daily. Архів оригіналу за 11 Вересня 2017. Процитовано 20 Вересня 2014.
  21. (англ.)Hugh H. Kieffer (1992). . University of Arizona Press. ISBN . Архів оригіналу за 6 Жовтня 2020. Процитовано 07-03-2011.
  22. (англ.)Kaylan J. Burleigh, Henry J. Melosh, Livio L. Tornabene, Boris Ivanov, Alfred S. McEwen, Ingrid J. Daubar. Impact air blast triggers dust avalanches on Mars. Icarus, 2012; 217 (1): 194 DOI:10.1016/j.icarus.2011.10.026
  23. (англ.). Архів оригіналу за 27 Лютого 2021. Процитовано 20 Вересня 2014.
  24. (англ.)Edgett, K. та ін. (2003). (PDF). Lunar Planet. Sci. 34. Abstract 1038. Bibcode:2003LPI....34.1038E. Архів оригіналу (PDF) за 11 Червня 2016. Процитовано 20 Вересня 2014. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |first1= ()
  25. (англ.)Dickson, J; Head, J; Kreslavsky, M (2007). (PDF). Icarus. 188: 315—323. Bibcode:2007Icar..188..315D. doi:10.1016/j.icarus.2006.11.020. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2017. Процитовано 20 вересня 2014.
  26. (англ.). Архів оригіналу за 9 Березня 2021. Процитовано 20 Вересня 2014.
  27. (англ.)Heldmann, J (2004). Observations of martian gullies and constraints on potential formation mechanisms. Icarus. 168: 285—304. Bibcode:2004Icar..168..285H. doi:10.1016/j.icarus.2003.11.024.
  28. (англ.)Forget, F. et al. 2006. Planet Mars Story of Another World. Praxis Publishing. Chichester, UK.
  29. (англ.). Архів оригіналу за 28 Травня 2010. Процитовано 20 Вересня 2014.
  30. (англ.)Harris, A and E. Tuttle. 1990. Geology of National Parks. Kendall/Hunt Publishing Company. Dubuque, Iowa
  31. (англ.)Malin, Michael C.; Edgett, Kenneth S. (2001). Mars Global Surveyor Mars Orbiter Camera: Interplanetary cruise through primary mission. Journal of Geophysical Research. 106: 23429—23570. Bibcode:2001JGR...10623429M. doi:10.1029/2000JE001455.
  32. (англ.)Mustard, JF; Cooper, CD; Rifkin, MK (2001). (PDF). Nature. 412 (6845): 411—4. doi:10.1038/35086515. PMID 11473309. Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2016. Процитовано 20 вересня 2014.
  33. (англ.)Carr, Michael H. (2001). Mars Global Surveyor observations of Martian fretted terrain. Journal of Geophysical Research. 106: 23571—23595. Bibcode:2001JGR...10623571C. doi:10.1029/2000JE001316.
  34. (англ.)http://www.msnbc.msn.com/id/15702457 [ 4 Листопада 2012 у Wayback Machine.]?
  35. (англ.)Head, J. W.; Marchant, D. R.; Kreslavsky, M. A. (2008). From the Cover: Formation of gullies on Mars: Link to recent climate history and insolation microenvironments implicate surface water flow origin. Proceedings of the National Academy of Sciences. 105 (36): 13258—63. Bibcode:2008PNAS..10513258H. doi:10.1073/pnas.0803760105. PMC 2734344. PMID 18725636.
  36. Christensen, PR (2003). Formation of recent martian gullies through melting of extensive water-rich snow deposits. Nature. 422 (6927): 45—8. Bibcode:2003Natur.422...45C. doi:10.1038/nature01436. PMID 12594459.
  37. (англ.)http://news.nationalgeographic.com/news/2008/03/080319-mars-gullies_2.html [ 4 Травня 2008 у Wayback Machine.]
  38. (англ.)Jakosky, Bruce M.; Carr, Michael H. (1985). Possible precipitation of ice at low latitudes of Mars during periods of high obliquity. Nature. 315 (6020): 559—561. Bibcode:1985Natur.315..559J. doi:10.1038/315559a0.
  39. (англ.)Jakosky, Bruce M.; Henderson, Bradley G.; Mellon, Michael T. (1995). Chaotic obliquity and the nature of the Martian climate. Journal of Geophysical Research. 100: 1579—1584. Bibcode:1995JGR...100.1579J. doi:10.1029/94JE02801.
  40. (англ.)MLA NASA/Jet Propulsion Laboratory (18-12-2003). . ScienceDaily. Архів оригіналу за 15 Серпня 2017. Процитовано 19-02-2009.
  41. (англ.)Hecht, M (2002). Metastability of liquid water on Mars (PDF). Icarus. 156: 373—386. Bibcode:2002Icar..156..373H. doi:10.1006/icar.2001.6794.[недоступне посилання з квітня 2019]
  42. (фр.)Peulvast, J.P. (1988). Mouvements verticaux et genèse du bourrelet Est-groenlandais. dans la région de Scoresby Sund. Physio Géo. 18: 87—105.
  43. (англ.)Costard, F. та ін. (2001). (PDF). Lunar and Planetary Science. XXXII. Bibcode:2001LPI....32.1534C. Архів оригіналу (PDF) за 11 Червня 2016. Процитовано 20 Вересня 2014. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |first1= ()
  44. (англ.)http://www.spaceref.com:16090/news/viewpr.html?pid=7124[недоступне посилання з квітня 2019],
  45. (англ.)Clow, G (1987). Generation of liquid water on Mars through the melting of a dusty snowpack. Icarus. 72: 93—127. Bibcode:1987Icar...72...95C. doi:10.1016/0019-1035(87)90123-0.
image
Mars Quad Map
0° пн. ш. 180° зх. д. / 0° пн. ш. 180° зх. д. / 0; -180
0° пн. ш. 0° зх. д. / 0° пн. ш. -0° сх. д. / 0; -0
90° пн. ш. 0° зх. д. / 90° пн. ш. -0° сх. д. / 90; -0
























Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kvadrangl Arcadia ce odna z seriyi iz 30 kvadranglovih chotirikutnih kart Marsa rozroblenih i stvorenih Geologichnoyu sluzhboyu SShA USGS v ramkah programi Kvadrangl roztashovanij u pivnichno centralnij chastini zahidnoyi pivkuli Marsa i pokrivaye teritoriyu vid 240 do 300 shidnoyi dovgoti vid 60 do 120 zahidnoyi dovgoti ta vid 30 do 65 pivnichnoyi shiroti Dlya viznachennya mezh kvadrangla bula vikoristana pri masshtabi 1 5 000 000 1 5M Dlya oznachennya kvadrangla Arcadia vikoristovuyetsya takozh skorochennya MC 3 Mars Chart 3 Kvadrangl ArcadiaMapa kvadrangla Arcadia na osnovi danih iz aparata MOLA Najvishi tochki poznacheni chervonim a najnizhchi sinim Koordinati47 30 pn sh 90 00 zh d 47 5 pn sh 90 zh d 47 5 90 Koordinati 47 30 pn sh 90 00 zh d 47 5 pn sh 90 zh d 47 5 90Znimok kvadrangla Arcadia MC 3 U pivdennij chastini mistitsya velicheznij shitovij vulkan Alba Patera a takozh silno posichena rozlomami provinciya do yakoyi vhodit velika kilkist dribnih vulkaniv Roztashuvannya kvadrangla Arcadia Kvadrangl Arcadia roztashovanij u pivnichno centralnij chastini marsianskoyi pivnichno zahidnoyi pivkuli u pivnichnij chastini vulkanichnoyi provinciyi Tharsis Pivdenna ta pivnichna granici kvadrangla Arcadia v shirinu stanovlyat 3 065 km ta 1 500 km vidpovidno Protyazhnist z pivnochi na pivden dorivnyuye blizko 2 050 km troshki menshe nizh protyazhnist Grenlandiyi Kvadrangl pokrivaye ploshu priblizno 4 9 miljoniv kvadratnih kilometriv abo troshki bilshe nizh 3 vsiyeyi poverhni Marsa Dekilka detalej viyavlenih u comu kvadrangli stanovlyat znachnij interes osoblivo yari yaki yak vvazhayetsya utvorilisya vnaslidok porivnyano nedavnih potokiv ridkoyi vodi ta slidi pilovih vihoriv mozhut mati nejmovirnij viglyad Pohodzhennya nazviArcadia ce nazva iz roztashuvannyam za koordinatami 45 pivnichnoyi shiroti N ta 260 shidnoyi dovgoti E na Marsi Sama cya detal otrimala nazvu vid girskogo regionu u pivdennij Greciyi Nazva bula oficijno prijnyata Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom u 1958 roci Fiziografiya ta geologiyaDo kvadrangla vhodit Alba Patera najbilshij vulkan za plosheyu ta ob yemom u cilij sonyachnij sistemi a takozh nadzvichajno poshmatovanij plast drevnoyi kori rozmirom iz Alyasku FossaVeliki poverhnevi formaciyi u viglyadi rozlomiv dovgi vuzki borozni v geografichnij terminologiyi yaka vikoristovuyetsya dlya Marsa viznachayutsya slovom fossae Cej termin zapozichenij iz latinskoyi movi tomu fossa ce odnina a fossae mnozhina Taki borozni utvoryuyutsya todi koli kora Marsa roztyaguyetsya nastilki sho azh rozlamuyetsya v deyakih miscyah Take roztyaguvannya mozhe buti sprichinene velicheznoyu masoyu vulkana roztashovanogo nepodalik Utvoreni boroznami abo prosidannyam poverhni krateri ye poshirenimi u vulkanichnih regionah Tharsis ta Elysium Borozni chasto mayut po dva rozlomi iz zagliblennyam u serednij chastini z oboh storin yakogo visochat strimki skeli taki borozni nazivayutsya grabenami Lejk Dzhordzh ozero u pivnichnij chastini shtatu Nyu Jork roztashovane u takomu grabeni Erozijni krateri chasto asociyuyutsya iz grabenami Krateri zapadini ne mayut obidka abo udarnih viverzhen navkolo nih yaki ye tipovimi dlya meteoritnih krateriv Doslidzhennya viyavili sho na Marsi glibina rozlomu mozhe dosyagati j 5 km Okrim togo rozlom abo trishina inodi rozshiryuyetsya abo roztyaguyetsya V rezultati takogo rozshirennya utvoryuyetsya prirva iz porivnyano velikim ob yemom Koli material iz poverhni ziskovzuye v cyu prirvu formuyetsya krater zapadina abo navit lancyug takih krateriv Na Marsi okremi erozijni krateri mozhut ob yednuvatis u lancyugi a to j formuvati borozni yaki inodi mayut zubchastu formu Dlya poyasnennya mehanizmu utvorennya borozen ta krateriv zapadin bulo vislovleno takozh bagato inshih teorij Isnuyut oznaki togo sho yih formuvannya mozhe buti pov yazanim iz potokami magmi pid poverhneyu Magma mozhe ruhatis v pevnomu napryamku pid poverhneyu vodnochas rozlamuyuchi skeli ta sho vazhlivishe roztoplyuyuchi lid V rezultati takij proces mig bi sprichiniti utvorennya trishini na poverhni Erozijni krateri ye ridkisnimi na Zemli Ponori pri utvorenni yakih zemlya rizko provalyuyetsya utvoryuyuchi zapadinu inodi posered mista nagaduyut krateri zapadini na Marsi Odnak na Zemli taki zapadini formuyutsya vnaslidok rozchinennya vapnyaku na misci yakogo zalishayetsya progalina Znannya misc roztashuvannya ta mehanizmu formuvannya erozijnih krateriv ta borozen ye vazhlivimi dlya majbutnoyi kolonizaciyi Marsa oskilki voni mozhut stati rezervuarami vodi U kvadrangli Arcadia bulo viyavleno chimalo grabeniv Znimki nizhche demonstruyut deyaki prikladi grabeniv u mezhah kvadrangla Graben poblizu Alba Patera znimok iz THEMIS Grabeni ta yih lancyugi catenae oznaki kataklizmu sprichineni rozlomami Pri roztyagnenni kori Marsa utvoryuyutsya rozlomi a material iz poverhni zapadaye u progalini utvoreni vnaslidok roztyaguvannya Vulkani Uranius Tholus vgori ta Ceraunius Tholus najbilshij mozhna pobachiti u shirokomu kontekstnomu vidi nizhche j pravishe vid Alba Patera Sili iz riznih napryamkiv sprichinili utvorennya cogo kompleksu grabeniv Znimok vikonano THEMIS Region znimok iz Zvivistij kanal znimok iz HiRISE Slidi pilovih vihorivU chimalij kilkosti teritorij na Marsi v tomu chisli j u kvadrangli Arcadia sposterigayutsya prohodzhennya gigantskih pilovih vihoriv Tonkij shar iz dribnozernistogo yaskravogo pilu pokrivaye bilshist marsianskoyi poverhni Koli pevnoyu plosheyu prohodit pilovij vihor vin zmitaye tonkij pokriv iz pilyuki ta vidkrivaye pid nim temnu skelyastu poverhnyu Pilovi vihori sposterigalisya yak iz aparativ na poverhni Marsa tak i z orbitalnih kamer Voni navit zduvali pilyuku iz sonyachnih panelej dvoh marsohodiv na Marsi tim samim znachno podovzhuyuchi yih produktivnist ta robochij vik Para marsohodiv vislanih na Mars v hodi yedinoyi programi buli rozrobleni iz rozrahunkom na chas praci u 3 misyaci Natomist voni propracyuvali ponad shist rokiv Pershij marsohid Spirit vostannye podav signal u berezni 2010 roku Oportyuniti vse she doslidzhuye Chervonu Planetu perebuvayuchi v robochomu rezhimi vzhe ponad visim rokiv Bulo sposterezheno sho vizerunok slidiv pilovih vihoriv zminyuyetsya priblizno kozhnih dekilka misyaciv Na zobrazhenni nizhche vidno slidi zalisheni pilovimi vihorami u formi X Dlya togo abi krashe rozglyanuti ci slidi varto klacnuti na znimku abi pobachiti jogo u zbilshenomu varianti znimok iz HiRISE Klacnit na zobrazhenni abi pobachiti slidi pilovih vihoriv U bagatoh miscyah na Marsi buli pomicheni temni smugi na strimkih shilah na kshtalt stinok krateriv Viglyadaye na te sho najmolodshi smugi mayut temnishij kolir z chasom voni stayut svitlishimi Bulo zauvazheno sho voni zdatni peremishuvatisya navkolo pereshkod takih yak valuni Bulo visunuto dekilka teorij yaki mogli b poyasniti poyavu ta prirodu takih smug Deyaki z nih pripuskayut uchast ridkoyi vodi a to j rostu mikroorganizmiv u procesi utvorennya cih formacij Najchastishe vcheni dotrimuyutsya dumki sho smugi na shilah reprezentuyut pilovi lavini Smugi vinikayut v miscevostyah pokritih sharom pilyuki Dribnozernistij pil osidaye iz atmosferi vkrivayuchi vse na poverhni Zaraz nam vidomo chimalo pro cej pil oskilki sonyachni paneli marsohodiv z chasom vkrivayutsya pilyukoyu tim samim zmenshuyuchi vhidnu elektroenergiyu Potuzhnist marsohodiv vidnovlyuvalasya chimalo raziv zavdyaki vitru u formi pilovih vihoriv yakij ochishuvav vid pilu sonyachni paneli tim samim pidvishuyuchi nadhodzhennya elektroenergiyi Tozh nam vidomo sho pilyuka spadaye z verhnih shariv atmosferi na poverhnyu a potim povertayetsya v atmosferu znovu j znovu za poserednictvom pilovih vihoriv Pilovi buri traplyayutsya chasto osoblivo iz pochatkom vesnyanogo sezonu u pivdennij pivkuli V cej chas Mars ye na 40 blizhchim do Soncya nizh zazvichaj Orbita Marsa maye znachno bilsh elipsoyidnu formu anizh orbita Zemli Inshimi slovami riznicya mizh najdalshoyu vid Soncya tochkoyu orbiti ta najblizhchoyu ye duzhe velikoyu dlya Marsa i zovsim neznachnoyu dlya Zemli Krim togo kozhnih dekilka rokiv planetu poglinaye globalna pilova burya Koli kosmichnij aparat NASA Mariner 9 pribuv tudi nichogo ne mozhna bulo rozglediti kriz zavisu pilovoyi buri Z togo chasu bulo sposterezheno dekilka takih globalnih pilovih bur Doslidzhennya opublikovane u sichni 2012 roku v naukovomu zhurnali Icarus dozvolilo zrobiti visnovok sho temni smugi buli inicijovani povitryanimi udarnimi hvilyami vid vibuhiv meteoritiv yaki padali iz nadzvukovoyu shvidkistyu Komanda naukovciv pracyuvala pid kerivnictvom Kajlana Berleya studenta ostannogo kursu v Arizonskomu universiteti Pislya togo yak bulo narahovano blizko 65 000 temnih smug v rajoni meteoritnih zitknen vnaslidok yakih bula utvorena grupa iz 5 ti novih krateriv bulo viyavleno sho mizh cimi yavishami proslidkovuyetsya pevnij prichinno naslidkovij zv yazok Chislo smug stavalo tim bilshim chim blizhche bulo misce zitknennya Tomu bulo zrobleno visnovok sho padinnya meteorita yakims chinom jmovirno sprovokuvalo viniknennya smug Tim pache sho rozpovsyudzhennya smug maye vizerunok dvoh kril yaki prostyagayutsya vid miscya zitknennya Zgadani vignuti krila svoyeyu formoyu takozh nagaduyut yatagani abo vignuti nozhi Vsya cya informaciya j dozvolila pripustiti sho vzayemodiya povitryanih udarnih hvil vid grupi meteoritiv dosit silno strusnula poverhnevim pilovim pokrovom takim chinom sho v bagatoh miscyah zijshli pilovi lavini yaki j sformuvali taku kilkist temnih smug na shilah Spershu osnovnoyu dumkoyu bulo te sho pilovi lavini buli sprovokovani zemletrusami navkolo misc padinnya meteoritiv prote yakbi ce bulo tak temni smugi rozpovsyudilisya b simetrichno navkolo miscya zitknennya zamist togo abi buti zoseredzhenimi u vignutih formah Temni smugi mozhna rozglyanuti na znimku Tractus Catena nizhche vikonanomu kameroyu Tractus Catena znimok iz HiRISE Liniya masshtabu vidpovidaye 1 000 metriv Klacnit na znimku dlya krashogo pereglyadu temnih smug na shilah Marsianski yariDokladnishe Kvadrangl Arcadia ce teritoriya vsiyana yarami sho mozhe buti naslidkom porivnyano nedavnih potokiv vodi Yari zustrichayutsya na strimkih shilah osoblivo na stinkah krateriv Voni vvazhayutsya porivnyano molodimi utvorennyami oskilki kozhen z nih mistit duzhe malo malih meteoritnih krateriv yaksho vzagali mistit Bilsh togo voni roztashovuyutsya na verhivkah pishanih dyun yaki vzhe sami po sobi vvazhayutsya dosit molodimi Zazvichaj kozhen takij yar maye alkov osnovnij kanal ta lijkopodibne girlo V rezultati deyakih doslidzhen bulo viyavleno sho yari zustrichayutsya na shilah z yakogo zavgodno boku todi yak inshi doslidzhennya viznachili sho bilsha chastina yariv rozmishena na shilah zi storoni polyusa osoblivo pochinayuchi iz 30 44 pd sh Hocha dosi bulo vislovleno chimalo idej spryamovanih na poyasnennya prirodi ta mehanizmiv utvorennya yariv do najpopulyarnishih nalezhat poyava ridkoyi vodi yaka mogla b vihoditi iz vodonosnogo gorizontu vodi utvorenoyi vnaslidok tanennya lodu pri osnovi starih lodovikiv abo zh vnaslidok tanennya lodu yakij mistitsya u marsianskomu grunti v period koli klimat na Marsi buv teplishij Zvazhayuchi na horoshu jmovirnist togo sho u formuvanni yariv brala uchast ridka voda a takozh na te sho voni mozhut buti duzhe molodimi utvorennyami vse ce viklikaye u vchenih neabiyakij naukovij entuziazm ta zacikavlennya Mozhlivo yari ce same te misce de j varto provoditi poshuki oznak marsianskogo zhittya Isnuyut pidstavi dlya rozglyadannya vsih troh teorij yak mozhlivih Verhivki alkovi bilshosti yariv roztashovuyutsya priblizno na odnomu j tomu zh rivni yak cogo mozhna bulo b ochikuvati vid vodonosnogo gorizontu Riznomanitni vimiryuvannya ta pidrahunki demonstruyut sho ridka voda mogla isnuvati u vodonosnih gorizontah na tih visotah glibinah zvidki zazvichaj pochinayutsya yari Za odniyeyu iz variacij ciyeyi modeli pidnyattya garyachoyi magmi u vishi shari moglo sprichiniti tanennya lodu v grunti tim samim zmusivshi vodu tekti u vodonosnih gorizontah Vodonosni gorizonti ce same taki shari yaki dozvolyayut vodi tekti Voni mozhut skladatisya iz poristogo piskovika Shar vodonosnogo gorizontu zazvichaj rozmishenij na inshomu shari poroda yakogo ne dozvolyaye vodi prosochuvatis nizhche cej shar ye vodoneproniknim Oskilki voda v mezhah vodonosnogo gorizontu ne maye zmogi pronikati glibshe yedinij napryamok u yakomu taka uv yaznena voda mozhe ruhatis ce gorizontalnij Miscyami voda mozhe probivatisya na poverhnyu tam de vodonosnij gorizont dosyagaye yakogos rozlomu napriklad stinki kratera V rezultati takij potik vodi mig bi rozmiti stinku ta utvoriti yar Vodonosni gorizonti ye dosit poshirenimi na Zemli Nepoganim naochnim prikladom ye Viping Rok Weeping Rock skelya sho plache u nacionalnomu parku Zajon Yuta Shodo nastupnoyi teoriyi to za osnovu beretsya te sho poverhnya Marsa pokrita tovstoyu gladkoyu mantiyeyu yaka yak vvazhayetsya ye sumishshyu lodu ta pilu Takij bagatij na lid pokriv tovshinoyu u kilka metriv zgladzhuye relyef odnak miscyami maye viboyistu teksturu na kshtalt poverhni basketbolnogo m yacha Cej pokriv mozhe buti chims podibnim do lodovika i za pevnih umov lid yakij mistitsya u nomu mig bi roztanuti ta stikati vodoyu po shilah tim samim utvoryuyuchi yari Oskilki na cij mantiyi ye duzhe malo krateriv vona maye porivnyano malij vik Viglyad ciyeyi mantiyi chudovo demonstruye znimok obidka kratera vikonanij kameroyu Utvorennya takoyi bagatoyi na lid mantiyi mozhe buti rezultatom zmini klimatu Zmini v orbiti Marsa ta nahili jogo osi zdatni zdijsniti znachnij vpliv na rozpovsyudzhennya vodyanogo lodu iz polyusiv u nizhchi shiroti ekvivalentni roztashuvannyu shtatu Tehas na Zemli Protyagom pevnih klimatichnih periodiv vodni vipari vihodyat iz lodovogo sharu na polyusah pronikayuchi v atmosferu Voda povertayetsya v grunt na nizhchih shirotah yak moroznij osad chi snig shedro zmishanij iz pilyukoyu Atmosfera Marsa mistit chimalo dribnozernistih chastok pilu Vodyana para kondensuyetsya navkolo cih chastinok pislya chogo voni opadayut zvazhayuchi na zbilshennya yih masi V periodi koli osovij nahil Marsa ye najbilshim z polyarnih shapok mozhe buti usuneno navit do 2 sm lodu yakij potim peremishayetsya u pomirni shiroti Take transportuvannya vodi mozhe trivati navit kilka tisyach rokiv v rezultati chogo mozhe utvoritisya snigovij shar tovshinoyu do 10 metriv Koli lid iz verhivki mantiyepodibnogo sharu znovu povertayetsya v atmosferu vin zalishaye po sobi shar pilyuki yakij izolyuye reshtu lodu Rezultati vimiryuvannya visot ta shiliv iz yarami cilkom uzgodzhuyutsya iz mozhlivistyu togo sho snigovi pokrovi chi lodoviki pov yazani iz utvorennyam yariv Strimkishi shili mayut bilshe tini yaka dopomagaye vberigati snig vid sublimaciyi Vishi visoti mayut nabagato menshe yariv oskilki lid nabagato shvidshe sublimuyetsya na takih visotah de atmosfera ye ridshoyu Tretya teoriya maye pravo na isnuvannya oskilki zmini klimatu bulo b dostatno abi prosto dati zmogu lodu yakij mistitsya v grunti roztanuti ta v rezultati sformuvati yari Protyagom periodiv teplishogo klimatu pershi kilka metriv gruntu mozhut desho vidtanuti ta utvoriti potik ulamkiv vidligu podibnu do tiyeyi yaka traplyayetsya na suhomu j holodnomu shidnomu uzberezhzhi Grenlandiyi Oskilki yari utvoryuyutsya na strimkih shilah dlya zapochatkuvannya potoku potribne vsogo lish nevelike zbilshennya navantazhennya neznachnij sumarnij zsuv chastok gruntu Nevelika kilkist ridkoyi vodi iz roztoplenogo gruntovogo lodu bula b dostatnoyu Pidrahunki pokazali sho navit za teperishnih umov kozhnogo marsianskogo roku mozhe vidbuvatis vidtik tretini milimetra vodi shodnya protyagom 50 dniv Riznomanittya yariv yaki rozpochinayutsya na riznih visotah Znimok vikonano HiRISE v ramkah programi HiWish Ce zbilshennya malenkoyi dilyanki poperednogo znimka demonstruye nasipi vzdovzh kanalu yaru Ci nasipi utvorilis koli inshij yar probivsya kriz staru poverhnyu Ce oznachaye sho danij yar sformuvavsya v rezultati shonajmenshe dvoh viddalenih v chasi podij Voda protikala ciyeyu miscevistyu ne odin raz Yari u krateri Deyaki vidayutsya molodimi inshi dobre rozvineni Znimok vikonano HiRISE v ramkah programi HiWish Inshi detali u kvadrangli ArcadiaKarta kvadrangla Arcadia iz poznachennyam osnovnih detalej Dekilka velikih rozlomiv yaki okreslyuyutsya terminom Fossae roztashovani v comu regioni Meteoritnij krater na pivnichnomu boci Alba Patera znimok HiRISE Liniya masshtabu vidpovidaye 1 km znimok HiRISE Liniya masshtabu vidpovidaye 500 metram Artynia Catena znimok HiRISE Liniya masshtabu vidpovidaye 1000 metriv Viglyad vzdovzh shilu Oz Znimok vikonano HiRISE v ramkah programi HiWish Yari na pagorbi Znimok vikonano HiRISE v ramkah programi HiWish Kanali Znimok vikonano HiRISE v ramkah programi HiWish Shozhe sho potik probivsya kriz pagorb Porivnyano molodij krater iz jmovirnimi yarami Znimok vikonano HiRISE v ramkah programi HiWish Zaglibini utvoreni vnaslidok eroziyi na pidnizhzhi kratera Znimok vikonano HiRISE v ramkah programi HiWish Div takozhMeteoritnij krater Slidi pilovih vihoriv Borozna planetna nomenklatura Primitki angl Davies M E Batson R M Wu S S C Geodesy and Cartography in Kieffer H H Jakosky B M Snyder C W Matthews M S Eds Mars University of Arizona Press Tucson 1992 angl Vidstani virahuvani z vikoristannyam vimiryuvalnogo instrumentu NASA World Wind http worldwind arc nasa gov 6 Sichnya 2018 u Wayback Machine angl Approximated by integrating latitudinal strips with area of R L1 L2 cos A dA from 30 to 65 latitude where R 3889 km A is latitude and angles expressed in radians See http stackoverflow com questions 1340223 calculating area enclosed by arbitrary polygon on earths surface 12 Listopada 2020 u Wayback Machine angl USGS Gazetteer of Planetary Nomenclature Mars http planetarynames wr usgs gov 26 Travnya 2015 u Wayback Machine angl Arhiv originalu za 24 Lipnya 2016 Procitovano 20 Veresnya 2014 angl Skinner J L Skinner and J Kargel 2007 Re assessment of Hydrovolcanism based Resurfacing within the Galaxias Fossae Region of Mars Lunar and Planetary Science XXXVIII 2007 angl Arhiv originalu za 11 Veresnya 2017 Procitovano 20 Veresnya 2014 angl Wyrick D D Ferrill D Sims and S Colton 2003 Distribution Morphology and Structural Associations of Martian Pit Crater Chains Lunar and Planetary Science XXXIV 2003 angl Planet Mars nedostupne posilannya z kvitnya 2019 angl Arhiv originalu za 27 Travnya 2016 Procitovano 20 Veresnya 2014 angl Ferrill D D Wyrick A Morris D Sims and N Franklin 2004 Dilational fault slip and pit chain formation on Mars 14 10 4 12 angl NASA Arhiv originalu za 22 Veresnya 2013 Procitovano 20 Veresnya 2014 angl NASA JPL Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2011 Procitovano 20 veresnya 2014 angl Image of day Space com angl Space com Arhiv originalu za 27 kvitnya 2008 Procitovano 20 veresnya 2014 angl Mars streaks Space com angl Scienceastronomy Mars space com angl Scienceastronomy Streaks on Mars Space com angl Science Daily Arhiv originalu za 11 Veresnya 2017 Procitovano 20 Veresnya 2014 ISBN 0 517 00192 6 angl Hugh H Kieffer 1992 University of Arizona Press ISBN 978 0 8165 1257 7 Arhiv originalu za 6 Zhovtnya 2020 Procitovano 07 03 2011 angl Kaylan J Burleigh Henry J Melosh Livio L Tornabene Boris Ivanov Alfred S McEwen Ingrid J Daubar Impact air blast triggers dust avalanches on Mars Icarus 2012 217 1 194 DOI 10 1016 j icarus 2011 10 026 angl Arhiv originalu za 27 Lyutogo 2021 Procitovano 20 Veresnya 2014 angl Edgett K ta in 2003 PDF Lunar Planet Sci 34 Abstract 1038 Bibcode 2003LPI 34 1038E Arhiv originalu PDF za 11 Chervnya 2016 Procitovano 20 Veresnya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u first1 dovidka angl Dickson J Head J Kreslavsky M 2007 PDF Icarus 188 315 323 Bibcode 2007Icar 188 315D doi 10 1016 j icarus 2006 11 020 Arhiv originalu PDF za 6 lipnya 2017 Procitovano 20 veresnya 2014 angl Arhiv originalu za 9 Bereznya 2021 Procitovano 20 Veresnya 2014 angl Heldmann J 2004 Observations of martian gullies and constraints on potential formation mechanisms Icarus 168 285 304 Bibcode 2004Icar 168 285H doi 10 1016 j icarus 2003 11 024 angl Forget F et al 2006 Planet Mars Story of Another World Praxis Publishing Chichester UK angl Arhiv originalu za 28 Travnya 2010 Procitovano 20 Veresnya 2014 angl Harris A and E Tuttle 1990 Geology of National Parks Kendall Hunt Publishing Company Dubuque Iowa angl Malin Michael C Edgett Kenneth S 2001 Mars Global Surveyor Mars Orbiter Camera Interplanetary cruise through primary mission Journal of Geophysical Research 106 23429 23570 Bibcode 2001JGR 10623429M doi 10 1029 2000JE001455 angl Mustard JF Cooper CD Rifkin MK 2001 PDF Nature 412 6845 411 4 doi 10 1038 35086515 PMID 11473309 Arhiv originalu PDF za 10 chervnya 2016 Procitovano 20 veresnya 2014 angl Carr Michael H 2001 Mars Global Surveyor observations of Martian fretted terrain Journal of Geophysical Research 106 23571 23595 Bibcode 2001JGR 10623571C doi 10 1029 2000JE001316 angl http www msnbc msn com id 15702457 4 Listopada 2012 u Wayback Machine angl Head J W Marchant D R Kreslavsky M A 2008 From the Cover Formation of gullies on Mars Link to recent climate history and insolation microenvironments implicate surface water flow origin Proceedings of the National Academy of Sciences 105 36 13258 63 Bibcode 2008PNAS 10513258H doi 10 1073 pnas 0803760105 PMC 2734344 PMID 18725636 Christensen PR 2003 Formation of recent martian gullies through melting of extensive water rich snow deposits Nature 422 6927 45 8 Bibcode 2003Natur 422 45C doi 10 1038 nature01436 PMID 12594459 angl http news nationalgeographic com news 2008 03 080319 mars gullies 2 html 4 Travnya 2008 u Wayback Machine angl Jakosky Bruce M Carr Michael H 1985 Possible precipitation of ice at low latitudes of Mars during periods of high obliquity Nature 315 6020 559 561 Bibcode 1985Natur 315 559J doi 10 1038 315559a0 angl Jakosky Bruce M Henderson Bradley G Mellon Michael T 1995 Chaotic obliquity and the nature of the Martian climate Journal of Geophysical Research 100 1579 1584 Bibcode 1995JGR 100 1579J doi 10 1029 94JE02801 angl MLA NASA Jet Propulsion Laboratory 18 12 2003 ScienceDaily Arhiv originalu za 15 Serpnya 2017 Procitovano 19 02 2009 angl Hecht M 2002 Metastability of liquid water on Mars PDF Icarus 156 373 386 Bibcode 2002Icar 156 373H doi 10 1006 icar 2001 6794 nedostupne posilannya z kvitnya 2019 fr Peulvast J P 1988 Mouvements verticaux et genese du bourrelet Est groenlandais dans la region de Scoresby Sund Physio Geo 18 87 105 angl Costard F ta in 2001 PDF Lunar and Planetary Science XXXII Bibcode 2001LPI 32 1534C Arhiv originalu PDF za 11 Chervnya 2016 Procitovano 20 Veresnya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u first1 dovidka angl http www spaceref com 16090 news viewpr html pid 7124 nedostupne posilannya z kvitnya 2019 angl Clow G 1987 Generation of liquid water on Mars through the melting of a dusty snowpack Icarus 72 93 127 Bibcode 1987Icar 72 95C doi 10 1016 0019 1035 87 90123 0 Mars Quad Map0 pn sh 180 zh d 0 pn sh 180 zh d 0 180 0 pn sh 0 zh d 0 pn sh 0 sh d 0 0 90 pn sh 0 zh d 90 pn sh 0 sh d 90 0 MC 03 Arcadia MC 04 Mare Acidalium MC 06 Casius MC 10 Lunae Palus MC 18 Coprates MC 24 Phaethontis Kvadrangli na MarsiMC 01 detali MC 05 MC 06 Casius detali MC 07 detali MC 02 detali MC 03 Arcadia detali MC 04 Acidalium detali MC 12 MC 13 detali MC 14 MC 15 detali MC 08 detali MC 09 detali MC 10 Lunae Palus detali MC 11 detali MC 20 MC 21 detali MC 22 detali MC 23 detali MC 16 MC 17 detali MC 18 Coprates detali MC 19 detali MC 27 detali MC 28 detali MC 29 MC 24 Phaethontis detali MC 25 detali MC 26 detali MC 30 detali

Дата публікації:
Топ