Геннадій Васильович Карюк радянський український і російський кінооператор i кінорежисер Заслужений діяч мистецтв Україн

Геннадій Васильович Карюк — радянський, український і російський кінооператор i кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Заслужений діяч мистецтв Росії (2005). Лауреат кінопремії «Ніка» (за 2015 рік).

Карюк Геннадій Васильович
Дата народження	22 лютого 1937(1937-02-22) (87 років)
Місце народження	Катеринівка, Близнюківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	оператор-постановник, кінорежисер
Нагороди	Ніка
IMDb	ID 0440340

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карюк.

Життєпис

Народ. 22 лютого 1937(19370222) р. в с. Катеринівка Харківської обл. в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965).

З 1965 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів. Член Спілки кінематографістів України.

1985 р. виїхав до Москви.

Родина:

Син: (1964—2020) — російський оператор-постановник, художник-постановник.

Фільмографія

«Товариш пісня» (1966, 2-й оператор у співавт.)

Оператор-постановник:

«Короткі зустрічі» (1967, реж. Кіра Муратова, Одеська кіностудія)
«Від снігу до снігу» (1968, Одеська кіностудія)
«Випадок зі слідчої практики» (1968, Одеська кіностудія)
«13 доручень» (1969, Одеська кіностудія)
«Довгі проводи» (1971, реж. Кіра Муратова, Одеська кіностудія)
«Сутичка» (1972, Одеська кіностудія)
«Зустрічі та розставання» (1973, у співавт.)
«Контрабанда» (1974, у співавт., Одеська кіностудія)
«Мої любі» (1975, Одеська кіностудія. Головний приз «Робітничої газети» НІ республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1975)
«Тимур і його команда» (1976, т/ф, 2 с, Одеська кіностудія)
«Чарівний голос Джельсоміно» (1977, т/ф, 2 а, Одеська кіностудія)
«Особливо небезпечні...» (1979, Одеська кіностудія)
«Діалог з продовженням» (1980, Одеська кіностудія)
«Третій вимір» (1981, Одеська кіностудія)
«Дій за обставинами!..» (1984)
«Сезон чудес» (1985, Одеська кіностудія)
«Матрос Железняк» (1985, Одеська кіностудія)
«Минуле повернути» (1988)
«Мій театр» (1989, фільм-концерт; у співавт.)
«Ночувала хмаринка золота...» (1989)
(1990)
(1990)
«Арбатський мотив» (1990)
(1991)
«За останньою межею» (1991, у співавт. з )
«Нескінченність» (1991, за участю, у співавт.)
«Чутливий міліціонер» (1992, реж. Кіра Муратова)
«Маленькі чоловічки Більшовицького провулка, або Хочу пива» (1993)
(1994, реж. Кіра Муратова, Україна)
(1995, реж. Георгій Данелія
«Три історії» (1997, реж. Кіра Муратова)
(1998)
«Лист до Америки» (1999, к/м; реж. Кіра Муратова, Україна)
«Живий Пушкін» (1999, документальний)
«Де вешталася Липа?» (1999, короткометражний)
(2000, у співавт.)
(2000, реж. Георгій Данелія
«Другорядні люди» (2001, реж. Кіра Муратова)
(2002, у співавт. з Ю. Клименком)
«З ніг на голову» (2003)
«Прощання у червні» (2003, у співавт. з )
(2003)
«Легенда про Костія, або У пошуках тридесятого царства» (2004)
«Настроювач» (2004, реж. Кіра Муратова)
«Рік коня — сузір'я Скорпіона» (2004, у співавт.)
«Довідка» (2004, короткометражний; реж. Кіра Муратова)
(2005, у співавт. з )
(2006, у співавт. з ; реж. О. Прошкіна)
«Нізвідки з любов'ю, або Веселий похорон» (2007, у співавт. з О. Карюком)
(2007, у співавт.)
(2008, у співавт. з О. Карюком; реж. О. Прошкін)
«Савва» (2008, т/ф; у співавт. з О. Карюком)
(2008, у співавт. з Ю. Клименком; реж. Станіслав Говорухін
«Диво» (2009, у співавт. з О. Карюком; реж. О. Прошкін)
(2019, у співавт. з О. Карюком і Б. Юлдашевим)
«Спокута» (2011, реж. О. Прошкін)
(2014, у співавт. з
(2015) та ін.

Режисер-постановник:

«У нас новенька» (1977, Одеська кіностудія)
«Діалог з продовженням» (1980, Одеська кіностудія)
«Тепло рідного дому» (1983, Одеська кіностудія)
«Мій театр» (1989, фільм-концерт про театр співачки Олени Камбурової)
(2006, телесеріал, у співавт.)

Сценарист:

«Мій театр» (1989, фільм-концерт; у співавт.)

Примітки

Указ Президента Российской Федерации от 9 мая 2005 года № 536 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 22 січня 2019.
Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2015 год
Карюк Александр Геннадьевич на kino-teatr.ru

Література

Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.70;
Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.36.

Посилання

Геннадій Карюк на сайті IMDb (англ.)
http://www.kino-teatr.ru/kino/operator/ros/22204/works/ [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента Российской Федерации от 9 мая 2005 года № 536 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 22 січня 2019.

[2] Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2015 год

[3] Карюк Александр Геннадьевич на kino-teatr.ru