Карпєкін Михайло Олексійович (1893, с. Виблі Чернігівської губ. — 3 грудня 1918, м. Київ) — сотник Дніпровського полку Армії УНР.
Карпєкін Михайло Олексійович | |
---|---|
Студент Михайло Карпєкін | |
Народження | 1893 с. Виблі Чернігівської губ. |
Смерть | 3 грудня 1918 м. Київ, УНР |
Країна | УНР |
Приналежність | Армія УНР |
Рід військ | піхота |
Звання | Сотник |
Війни / битви | Антигетьманське повстання |
Життєпис
Дитинство та юність
Народився у 1893 році в селі Виблі Чернігівської губернії в давній вчительській родині Олексія та Параски Карпєкіних. Коли Михайликові виповнилось 5 років його тато помер і досить велика родина лишилась без засобів до існування. Найстарший брат Михайла скінчив міську школу і зміг дістати посаду на залізниці. Досить швидко, за свою працелюбність та здібності, він одержав ряд підвищень і почав матеріально підтримувати родину. Коштом брата-залізничника двоє старших братів здобули освіту у народній школі. Перший з них потрапив на навчання до Київського політехнічного інституту, який скінчив за 4 роки, після чого був спочатку вчителем, а пізніше директором середньої технічної школи в с. Клинцях на Чернігівщині. Другий брат вступив до Глухівського Учительського Інституту, закінчивши який вчителював у міській школі в Чернігові, де жила тоді мати з двома доньками. Дівчата, склавши іспит на народних вчительок, зимою були на посадах, а влітку працювали приватними репетиторами. Саме коштом рідних сестер майбутній сотник Армії УНР Михайло зміг здобути освіту у гімназії, яку він закінчив зі срібною медаллю, маючи неповних шістнадцять років. По закінченню гімназії у 1911 році, він вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет. Тут він був лише один рік. Відчувши, що братам та сестрам дуже тяжко дістаються гроші, не захотів користуватися їх допомогою й вирішив перейти до Ніжинського Історико-філологічного інституту, де він міг бути на повному утриманні як стипендіат. Склавши грецьку мову, Карпєкін вступив до інституту. І тут він вчився дуже добре, користувався повагою навіть серед професури. Взагалі, він мав здібності не лише до науки, а й до всякої справи — будь-яка робота горіла в його руках. Улюбленим виразом Карпєкіна було: «Не можна лише зорі з неба знімати, а решта все можливо — лише треба енергії і праці». Навесні 1916 року скінчив Історико-філологічний інститут.
Перша світова та Визвольна війна
Світова війна не дала змоги спокійно працювати — був покликаний до Російської імператорської армії. Згодом скінчив одну з військових шкіл та вирушив на Румунський фронт. Один з бойових побратимів Михайла згадував: «На війні він не раз викликав подив у своїх колег-старшин, як своєю відвагою, так і деякими вчинками. Наприклад, коли котрого зі старшин посилали вести сотню в атаку, і Карпєкін бачив, що той старшина боїться, то небіжчик не міг не запропонувати йому своїх послуг — заступити його, зрозуміло роблячи це не з приємності, а лише з добрих почувань своєї дивно-чутливої душі. Здобув собі небіжчик також пошану й любов підлеглих-козаків, що бачили в ньому не лише начальника, а й старшого брата і порадника».
Антигетьманське повстання (14 листопада 1918 року) Михайло зустрів на посаді секретаря Міністра освіти Петра Холодного. В ніч з 22 на 23 листопада 1918 року Карпєкін, як командир рою, бере участь у наступі на Київ. Був спійманий однією з офіцерських дружин, однак врятувався завдяки студентці-медичці Світлані Харченко. Коли Харченко та Карпєкін прибули до повстанського штабу — то Світлану було призначено лікарем у 3-й Січовий курінь, а Михайла хотіли лишити при штабі для культурно-освітньої праці. Однак хлопець, під загрозою трибуналу, добився скерування на фронт до Осадного корпусу Січових Стрільців. Він потрапив у 3-й полк Дніпровської козацької дивізії отамана Зеленого, де й керував сотнею. Під час останнього наступу на Київ, в ніч з 13 на 14 грудня 1918 року, полк наступав через станцію Біличі на Святошино. Карпєкін командував облогою будинку школи, де засіли добровольці. Ворог оголосив про капітуляцію і Михайло, як командир сотні, першим переступив поріг школи, однак був підступно застрілений з браунінга. Тіло старшини, через безперервні бої, не змогли поховати у столиці. Похорон відбувся в українському запіллі — у Будаївці.
Вшанування пам'яті
Могила, що знаходилась на Будаївському цвинтарі при вулиці Зеленій, в числі інших поховань, була знищена радянською владою. Відновлена у 2013 році коштом .
Джерела
- У Боярці освятили комплекс поховань воїнів Армії УНР. Благодійний фонд «Героїка». 16.06.2013 [ 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Андрій Ковальов. З Архістратигом на щитах. Нариси до історії Першої російсько-української війни на Київщині 1917—1918 років. — К.: Темпора, 2018. — сс. 29-32. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Karpyekin Mihajlo Oleksijovich 1893 s Vibli Chernigivskoyi gub 3 grudnya 1918 m Kiyiv sotnik Dniprovskogo polku Armiyi UNR Karpyekin Mihajlo OleksijovichStudent Mihajlo KarpyekinNarodzhennya1893 1893 s Vibli Chernigivskoyi gub Smert3 grudnya 1918 1918 12 03 m Kiyiv UNRKrayina UNRPrinalezhnist Armiya UNRRid vijskpihotaZvannya SotnikVijni bitviAntigetmanske povstannyaZhittyepisDitinstvo ta yunist Korpus Nizhinskogo Istoriko filologichnogo institutu Narodivsya u 1893 roci v seli Vibli Chernigivskoyi guberniyi v davnij vchitelskij rodini Oleksiya ta Paraski Karpyekinih Koli Mihajlikovi vipovnilos 5 rokiv jogo tato pomer i dosit velika rodina lishilas bez zasobiv do isnuvannya Najstarshij brat Mihajla skinchiv misku shkolu i zmig distati posadu na zaliznici Dosit shvidko za svoyu pracelyubnist ta zdibnosti vin oderzhav ryad pidvishen i pochav materialno pidtrimuvati rodinu Koshtom brata zaliznichnika dvoye starshih brativ zdobuli osvitu u narodnij shkoli Pershij z nih potrapiv na navchannya do Kiyivskogo politehnichnogo institutu yakij skinchiv za 4 roki pislya chogo buv spochatku vchitelem a piznishe direktorom serednoyi tehnichnoyi shkoli v s Klincyah na Chernigivshini Drugij brat vstupiv do Gluhivskogo Uchitelskogo Institutu zakinchivshi yakij vchitelyuvav u miskij shkoli v Chernigovi de zhila todi mati z dvoma donkami Divchata sklavshi ispit na narodnih vchitelok zimoyu buli na posadah a vlitku pracyuvali privatnimi repetitorami Same koshtom ridnih sester majbutnij sotnik Armiyi UNR Mihajlo zmig zdobuti osvitu u gimnaziyi yaku vin zakinchiv zi sribnoyu medallyu mayuchi nepovnih shistnadcyat rokiv Po zakinchennyu gimnaziyi u 1911 roci vin vstupiv do Kiyivskogo universitetu na istoriko filologichnij fakultet Tut vin buv lishe odin rik Vidchuvshi sho bratam ta sestram duzhe tyazhko distayutsya groshi ne zahotiv koristuvatisya yih dopomogoyu j virishiv perejti do Nizhinskogo Istoriko filologichnogo institutu de vin mig buti na povnomu utrimanni yak stipendiat Sklavshi grecku movu Karpyekin vstupiv do institutu I tut vin vchivsya duzhe dobre koristuvavsya povagoyu navit sered profesuri Vzagali vin mav zdibnosti ne lishe do nauki a j do vsyakoyi spravi bud yaka robota gorila v jogo rukah Ulyublenim virazom Karpyekina bulo Ne mozhna lishe zori z neba znimati a reshta vse mozhlivo lishe treba energiyi i praci Navesni 1916 roku skinchiv Istoriko filologichnij institut Osobisti dokumenti Mihajla Karpyekina v chasi jogo studentstva Persha svitova ta Vizvolna vijna Svitova vijna ne dala zmogi spokijno pracyuvati buv poklikanij do Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Zgodom skinchiv odnu z vijskovih shkil ta virushiv na Rumunskij front Odin z bojovih pobratimiv Mihajla zgaduvav Na vijni vin ne raz viklikav podiv u svoyih koleg starshin yak svoyeyu vidvagoyu tak i deyakimi vchinkami Napriklad koli kotrogo zi starshin posilali vesti sotnyu v ataku i Karpyekin bachiv sho toj starshina boyitsya to nebizhchik ne mig ne zaproponuvati jomu svoyih poslug zastupiti jogo zrozumilo roblyachi ce ne z priyemnosti a lishe z dobrih pochuvan svoyeyi divno chutlivoyi dushi Zdobuv sobi nebizhchik takozh poshanu j lyubov pidleglih kozakiv sho bachili v nomu ne lishe nachalnika a j starshogo brata i poradnika Antigetmanske povstannya 14 listopada 1918 roku Mihajlo zustriv na posadi sekretarya Ministra osviti Petra Holodnogo V nich z 22 na 23 listopada 1918 roku Karpyekin yak komandir royu bere uchast u nastupi na Kiyiv Buv spijmanij odniyeyu z oficerskih druzhin odnak vryatuvavsya zavdyaki studentci medichci Svitlani Harchenko Koli Harchenko ta Karpyekin pribuli do povstanskogo shtabu to Svitlanu bulo priznacheno likarem u 3 j Sichovij kurin a Mihajla hotili lishiti pri shtabi dlya kulturno osvitnoyi praci Odnak hlopec pid zagrozoyu tribunalu dobivsya skeruvannya na front do Osadnogo korpusu Sichovih Strilciv Vin potrapiv u 3 j polk Dniprovskoyi kozackoyi diviziyi otamana Zelenogo de j keruvav sotneyu Pid chas ostannogo nastupu na Kiyiv v nich z 13 na 14 grudnya 1918 roku polk nastupav cherez stanciyu Bilichi na Svyatoshino Karpyekin komanduvav oblogoyu budinku shkoli de zasili dobrovolci Vorog ogolosiv pro kapitulyaciyu i Mihajlo yak komandir sotni pershim perestupiv porig shkoli odnak buv pidstupno zastrilenij z brauninga Tilo starshini cherez bezperervni boyi ne zmogli pohovati u stolici Pohoron vidbuvsya v ukrayinskomu zapilli u Budayivci Vshanuvannya pam yatiMogila sho znahodilas na Budayivskomu cvintari pri vulici Zelenij v chisli inshih pohovan bula znishena radyanskoyu vladoyu Vidnovlena u 2013 roci koshtom Blagodijnogo fondu Geroyika DzherelaU Boyarci osvyatili kompleks pohovan voyiniv Armiyi UNR Blagodijnij fond Geroyika 16 06 2013 12 serpnya 2014 u Wayback Machine Andrij Kovalov Z Arhistratigom na shitah Narisi do istoriyi Pershoyi rosijsko ukrayinskoyi vijni na Kiyivshini 1917 1918 rokiv K Tempora 2018 ss 29 32 ISBN 978 617 569 363 6